КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 21 березня 2012 р. N 219
Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 74 від 14 лютого 2017 р.)

Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється
ступінь ризику від провадження діяльності митного брокера
та визначається періодичність проведення
планових заходів державного нагляду (контролю)

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності митного брокера та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), згідно з додатком.

2. Державній митній службі забезпечити безоплатно митних брокерів, які мають намір здійснювати декларування товарів і транспортних засобів шляхом подання митних декларацій та попередніх повідомлень у формі електронних документів, посиленими сертифікатами відкритих ключів електронного цифрового підпису.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 21 березня 2012 р. N 219

Критерії,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності
митного брокера та визначається періодичність проведення
планових заходів державного нагляду (контролю)

1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності митного брокера, є:

додержання вимог, передбачених Ліцензійними умовами провадження діяльності митного брокера;

додержання вимог господарського законодавства та законодавства з питань митної справи;

строк провадження ним господарської діяльності.

2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього та незначного.

3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться митні брокери:

які не підтвердили факт наявності договору страхування діяльності митного брокера;

на яких накладено штраф за порушення митних правил, розмір якого більший, ніж мінімальний розмір, передбачений відповідною статтею Митного кодексу України, або його встановлено у відсотках від вартості товарів та/або транспортних засобів;

строк провадження діяльності яких не перевищує одного року, протягом якого митними органами оформлено менше ніж 100 митних декларацій, поданих цими митними брокерами;

у процесі провадження діяльності яких кількість карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, отриманих у зв’язку з допущенням помилок під час заповнення вантажної митної декларації, на момент прийняття до митного оформлення протягом трьох місяців, що передують даті оцінювання ризику, становить більш як 10 відсотків загальної кількості поданих для митного оформлення митних декларацій;

протягом одного календарного року провадження діяльності яких два чи більше разів змінився керівник та/або головний бухгалтер;

у процесі провадження діяльності яких менш як 30 відсотків загальної кількості поданих для митного контролю та митного оформлення митних декларацій і попередніх повідомлень надано у формі електронного документа (за умови забезпечення Держмитслужбою митних брокерів посиленими сертифікатами відкритих ключів електронного цифрового підпису).

4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться митні брокери:

на яких накладено штраф за порушення митних правил, розмір якого дорівнює мінімальному розміру, передбаченому відповідною статтею Митного кодексу України;

строк провадження діяльності яких не перевищує двох років, протягом яких митними органами оформлено менше ніж 200 митних декларацій, поданих цими митними брокерами.

5. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться митні брокери, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

6. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю митних брокерів здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.