ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
6 лютого 2012 року
м. Київ

Справа N 6-79ц11

Про визнання права на зміну істотних умов праці

Верховний Суд України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І.,

Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,

Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,

Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,

Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,

Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С.,

Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання нарахувати й виплатити компенсацію, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права на зміну істотних умов праці,

встановив:

У жовтні 2011 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_1 із зазначеною вище заявою посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що, переглядаючи рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах з дотриманням вимог трудового законодавства, тому позов є необґрунтованим. Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року залишив без змін.

Разом із тим 9 грудня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Краснодонвугілля" про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, виходила з того, що реалізувати своє право на притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності відповідач міг лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є позивач.

8 лютого 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог до АБ "С", філії АБ "С" в м. Одеса про поновлення на роботі, поновлення розміру зменшеного посадового окладу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходила з того, що на час звільнення ОСОБА_4 займала посаду голови профспілки філії АБ "С" в м. Одесі і була членом Одеського обласного комітету профспілки працівників малих, спільних і кооперативних підприємств. Звільняючи позивача з роботи адміністрацією філії АБ "С" в м. Одесі, у порушення статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", частини першої статті 43, статті 252 КЗпП України, не отримано попередньої згоди на такі дії Одеського обласного комітету профспілки працівників малих, спільних і кооперативних підприємств.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що з 22 квітня 2002 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ "Донецькобленерго" і з 26 січня 2007 року займав посаду помічника голови правління - провідного юрисконсульта.

На підприємстві діє об'єднана профспілкова організація Профспілки працівників ВАТ "Донецькобленерго" (далі - об'єднана організація). Згідно пункту 1.1 положення про об'єднану профспілкову організацію Профспілки працівників ВАТ "Донецькобленерго", затвердженого постановою Президії Центрального комітету "Укрелектропрофспілки" від 5 червня 2006 року N 11-2-58г, об'єднана організація утворюється рішенням конференції первинних профспілкових організацій структурних одиниць акціонерного товариства. Отже, об'єднана організація об'єднує первинні профспілки підприємства і є відносно них вищим профспілковим виборним органом на підприємстві.

20 травня 2008 року створено первинну профспілку - Незалежну професійну спілку електроенергетики (протокол установчих зборів Незалежної професійної спілки електроенергетики від 20 травня 2008 року), яка належним чином легалізована і проведено її державну реєстрацію. Головою Центрального комітету Незалежної професійної спілки електроенергетики (далі - Спілка) обрано ОСОБА_1 Пунктом 4.3 Статуту Спілки передбачено, що вона має статус первинної профспілкової організації.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Розглядаючи справу, судом першої інстанції встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин Спілка, головою якої є ОСОБА_1, не входила до складу будь-якої профспілки чи профспілкового об'єднання. Відповідачем отримано згоду об'єднаної організації, яка є вищим профспілковим виборним органом на підприємстві, як на зміну істотних умов праці позивача, так і на його звільнення.

Встановивши відсутність порушення трудових прав позивача при його звільненні, суд першої інстанції, з яким погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

В судових рішеннях, на які посилається ОСОБА_1 як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах-трудових, встановлено, що зміна умов трудового договору, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також звільнення працівника, який є членом виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членом якого він є.

Так, в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 грудня 2009 року, постановленій в спорі між працівником підприємства та цим підприємством, щодо законності наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зроблено висновок про те, що на момент притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності останній перебував на посаді заступника голови профспілкового комітету, тому в силу частини другої статті 252 КЗпП України застосування до нього дисциплінарного стягнення можливе лише за наявності попередньої згоди цієї профспілки.

В іншій справі, на яку посилається заявник, як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у своїй ухвалі від 8 лютого 2006 року дійшла висновку про те, що на час звільнення позивачка була головою первинної профспілки філії банку, а також членом вищестоящого виборного органу цієї профспілки, тому звільнення голови первинної профспілки без попередньої згоди на це вищестоящого виборного органу цієї профспілки є порушенням вимог статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Виходячи із змісту частини третьої статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення керівників виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених статтями 43, 43-1 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відтак, неможна погодитися з висновками суду у справі, що переглядається, щодо відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог про поновлення на роботі.

Верховним Судом України встановлено неоднакове застосування статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року не може залишатися у силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий

Судді