Позовна давність в ЗЕД

Не секрет, що закінчення строку позовноїдавностіробить істотний вплив не лише на можливості судового захисту порушеного права, але й на оподаткування. Українським суб'єктам ЗЕД також слід знати, що законодавством різних країн передбачені різні строки позовної давності, а порядок її застосування та обчислення істотно відрізняється від українського. У випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, яке підлягає застосуванню до правових відносин. Як не помилитися з вибором такого права?

Значення інституту позовної давності проявляється в тому, що цей інститут стимулює учасників правовідносин, права яких порушені, своєчасно пред'являти вимоги про захист порушених прав, оскільки із закінченням строку позовної давності особа втрачає судовий захист свого права.

Для господарюючих суб'єктів закінчення строку позовної давності істотно впливає не лише на можливості судового захисту порушеного права, але і на оподаткування.

Ситуація, коли не виконуються або виконуються неналежно зобов'язання за укладеними договорами (контрактами), нерідкі у зовнішньоекономічних відносинах. В результаті у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виникає заборгованість, а це у свою чергу спричиняє до адміністративних та фінансових санкцій з боку контролюючих органів.

Отже, для того, щоб своєчасно вжити заходи щодо захисту своїх прав та законних інтересів, суб'єкту ЗЕД необхідно пам'ятати про строки позовної давності.

Далеко не завжди строки позовної давності розраховуються правильно. А це у більшості випадків призводить до спотворення податкового обліку.

Якщо ж через обставини строк позовної давності збіг і утворилася безнадійна заборгованість, то важливо визначити дату закінчення строку позовної давності, оскільки з цим пов'язана необхідність проведення певних процедур як в податковому, так і в бухгалтерському обліку.

Позовна давність, або погашувальна давність - це період часу, із закінченням якого припиняється можливість подання позову до суду або арбітражу. А в статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, впродовж якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Українським суб'єктам ЗЕД слід пам'ятати про те, що законодавством різних країн передбачені різні строки позовної давності, а порядок її застосування та обчислення істотно відрізняється від українського.

Право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається відповідно до колізійних норм та інших положень колізійного права Закону про МПП, інших законів, міжнародних договорів України (п. 1 ст. 4 Закону про МПП).

Колізійна норма - норма, яка визначає, право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом (п. 3 ст. 1 Закону про МПП).

При неможливості визначити право, що підлягає застосуванню за зовнішньоекономічним договором, застосовується право, яке має тісніший зв'язок з приватноправовими відносинами.

Правила Закону про МПП про визначення права, що підлягає застосуванню судом, поширюються на інші органи, які мають повноваження вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню.

Визначення права, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про МПП, має бути явно вираженим або прямо витікати з дій сторін угоди, умов угоди або обставин справи, які розглядаються у їх сукупності, якщо інше не передбачено Законом.

Вибір права може бути здійснений відносно угоди в цілому або її окремої частини, а також має бути явно вираженим.

Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при здійсненні угоди, на різних стадіях її виконання тощо.

Вибір або зміна раніше обраного права, які здійснюються після здійснення угоди, мають зворотну дію і є дійсними з моменту здійснення угоди, але не можуть:

- бути основою для визнання угоди недійсної у зв'язку з недотриманням її форми;

- обмежити або порушити права, які придбали треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

Застосування права іноземної держави охоплює усі її норми, які регулюють відповідні правовідносини, і не може бути обмежено лише на тій основі, що ця норма відноситься до публічного права (ч. 1 і ч. 2 ст. 6 Закону про МПП).

При визначенні права, яке підлягає застосуванню, суд або інший орган керується тлумаченням норм та понять відповідно до права України, якщо інше не передбачене законом.

Якщо норми та поняття, які потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (ч. 2 ст. 7 Закону про МПП).

При виборі права країни, по якому регулюватиметься зовнішньоекономічна угода, необхідно пам'ятати, що в національних системах інших держав діють різні строки позовної давності для одних і тих же правовідносин.

В Англії строки позовної давності визначаються залежно від основи виникнення позову. Загальний строк позовної давності в Англії складає 12 років за вимогами з договорів з печаткою і 6 років за вимогами з неформальних (простих) договорів. За вимогами, витікаючими з розрахунків, загальний строк позовної давності встановлений у 6 років. Строк пред'явлення вимог, витікаючих з векселів, - 6 років з моменту виникнення вимоги.

У Німеччині загальний строк давності по германському праву - 30 років, якщо інший коротший строк не встановлений в іншому законі. Загальний строк для пред'явлення вимог, витікаючих з постачання товарів, - 2 роки. Вимоги з якісних недоліків наданих товарів повинні заявлятися в строк не пізніше 6 місяців, якщо продавець не умовчав умисно про недолік в товарі.

Загальний строк позовної давності в Італії - 10 років. Для пред'явлення вимог, витікаючих з постачання товарів, - 1 рік для вимог торговців до осіб, що не є торговцями. Терміни пред'явлення вимог, пов'язаних з якісними недоліками, встановлені наступні:

- 1 рік з моменту постачання товару за умови заяви продавцю претензії про недоліки речі впродовж 8 днів з моменту їх виявлення, якщо не буде іншого строку, встановленого сторонами або законом;

- 6 місяців з дня виявлення дефекту по товарах, на які надана гарантія, за умови, що претензія заявлена впродовж 30 днів з дня виявлення дефекту.

Загальні строки позовної давності на Кіпрі складають:

6 років для вимог з договірних зобов'язань;

15 років для вимог з боргових зобов'язань.

У США, за рідкісним винятком, положення про позовну давність однаково не регламентовані. У кожному штаті застосовуються норми позовної давності, встановлені законами відповідного штату і судовою практикою судів цього штату.

До виключень належать позови до держави в цілому (до президента США як до глави федеральної держави) або до федеральних органів. Так, цивільні позови до держави погашаються загальним терміном позовної давності - 6 років, а по позовах зі спричинення шкоди загальним терміном позовної давності - 2 роки. До числа правовідносин, врегульованих однаково в межах усієї федерації, відносяться вимоги за договорами морського перевезення.

Терміни давності варіюються за законами окремих штатів в значних межах від 4 до 20 років.

Дуже складна система строків давності діє у Франції, в якій цивільним кодексом та іншими законами передбачаються три основні групи таких термінів:

- 30 років - загальний строк для усіх вимог, по яких законом не передбачені спеціальні, коротші терміни;

- 5 років - за вимогами із зобов'язань, що підлягають виконанню з визначеною - річною або коротшою - періодичністю і у встановленому обсязі (вимоги з договору найму, зі стягнення відсотків та дивідендів, заробітної плати тощо);

- від 6 місяців до 2 років - для вимог по зобов'язаннях, доказ виконання яких може бути втрачений в тривалі строки тощо.

Загальний строк позовної давності в Швейцарії - 10 років. Десятирічним терміном позовної давності погашаються позови про відшкодування шкоди, обчислювані з дати, коли була здійснена дія, яка завдала шкоди. Загальний строк для пред'явлення вимог, витікаючих з постачання товарів, також дорівнює 10 рокам, а для вимог торговців до осіб, що не є торговцями, - 5 років.

Для позовів, пов'язаних з якісними недоліками, встановлений строк позовної давності у 1 рік з моменту постачання товару покупцю і навіть тоді, коли він виявив недоліки вже після закінчення цього строку.

У Японії для різного роду вимог встановлені два загальні строки позовної давності - у 20 років і у 10 років. Загальні строки для пред'явлення вимог, витікаючих з постачання товарів, складають:

- 5 років для вимог з торгових угод, якщо коротші строки не встановлені в окремих законах;

- 2 роки для вимог про сплату вартості виробів або товару, проданого виробниками оптовим або роздрібним торговцям.

Таким чином, у зовнішньоекономічних відносинах при визначенні строку позовної давності можливі три варіанти:

- у договорі вказано, що відносини сторін регулюються законодавством України (відповідно строк позовної давності при цьому в загальному випадку складає 3 роки) або законодавством третьої держави (тоді орієнтуються на встановлений таким законодавством строк);

- сторони зовнішньоекономічного договору є суб'єктами з країн - учасниць Конвенції про позовну давність і домовилися про застосування в своїх відносинах її положень (у такому разі в питаннях позовної давності керуються цією Конвенцією);

- у договорі не обумовлено, право якої держави регулює відносини сторін за договором. У такому разі треба враховувати, що, згідно з ч. 1 ст. 44 Закону про МПП, до договору застосовується законодавство держави місцезнаходження суб'єкта господарювання, що є за договором купівлі-продажу продавцем. У цій ситуації покупець має бути готовим до того, що він зіткнеться з несподіваними для себе особливостями іншої держави (зокрема, терміном позовної давності, меншим ніж вітчизняний тощо).

Таким чином, при побудові зовнішньоекономічних відносин з іноземними партнерами ситуацію з термінами позовної давності краще спочатку обумовити в договорі (тобто відповідно до права якої країни регулюватимуться у такому разі відносини сторін) або за відсутності такої обмовки з'ясувати для себе, яке право і яким чином застосовуватиметься в цьому випадку.

Загальний строк позовної давності в Україні складає 3 роки (ст. 257 ЦК України). Поряд із загальним терміном в Україні також існують спеціальні строки позовної давності (скорочені або триваліші в порівнянні із загальною позовною давністю), які регулюються ст. 258 ЦК України (рис. 1).

З Рисунком 1 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Терміни позовної давності та порядок подання позовів в спорах, пов'язаних з перевезеннями в закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926 ЦК України).

Позовна давність по Конвенції ООН

Угоди купівлі-продажу займають провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах, тому в міжнародному комерційному обороті позовна давність стосовно контрактів купівлі-продажу регулюється Конвенцією про позовну давність.

Відповідно до ст. 9 Конституції України ця Конвенція є частиною національного законодавства України.

Положення Конвенції про позовну давність застосовуються до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, а ці держави є Договірними державами або коли, згідно з нормами міжнародної частки права, застосовується право Договірної держави.

Нині учасниками Конвенції про позовну давність, окрім України, зокрема, є: Аргентина, Білорусь, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Бразилія, Бурунді, Угорщина, Гана, Гвінея, Домініканська Республіка, Замбія, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Монголія, Нікарагуа, Норвегія, Польща, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Уганда, Уругвай, Чеська Республіка, Югославія (Лист N 72/36-612/6-2968).

При побудові своїх відносин з контрагентами з країн, що приєдналися до Конвенції про позовну давність, слід пам'ятати, що вона містить правила, які відрізняються від внутрішнього українського законодавства, про обчислення позовної давності. При цьому, згідно з роз'ясненнями українського МЗС, слід враховувати, що ця Конвенція діє для України в її початковій редакції - без урахування змін, внесених до неї протоколом від 1980 р.

Та обставина, що комерційні підприємства сторін знаходяться в різних державах, не береться до уваги, якщо це не витікає ні з договору, ні з маючих місце до або у момент його укладення ділових відносин або обміну інформацією між сторонами.

Ні національна приналежність сторін, ні їх цивільний або торговий статус, ні цивільний або торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовності Конвенції про позовну давність.

Конвенція про позовну давність не застосовується згідно із статтями 4, 5 і 6 до операцій та подій, які наведені на рис. 2.

З Рисунком 2 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Початок строку позовної давності

Для правовідносин, витікаючих з контрактів купівлі-продажу, ст. 8 і ст. 46 Конвенцією про позовну давність встановлений єдиний строк позовної давності у 4 роки для усіх видів вимог - незалежно від того, чи пов'язані вони з порушенням (наприклад, прострочення в постачанні товарів або в здійсненні платежу, недопостачання, постачання неякісного товару тощо), припиненням або недійсністю контракту.

В той же час закінчення строку позовної давності, як і по національному праву, застосовується тільки за заявою однієї зі сторін, тобто закінчення позовного строку не спричиняє автоматичної відмови в позові.

Дані правила слід враховувати при побудові своїх відносин з контрагентами з країн, які приєдналися до Конвенції про позовну давність. Річ у тому, що:

- згідно зі ст. 3 Конвенції про позовну давність, цей документ не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (проста незгадка про застосування Конвенції не означає, що її норми не поширюватимуться на стосунки сторін);

- відповідно до ст. 9 Конституції України, діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ьерховною гадою, є частиною національного законодавства (тобто ратифікована Верховною Радою Конвенція - частина чинного законодавства України).

У зв'язку з цим сторонам міжнародної купівлі-продажу товарів, які не бажають поширювати норми цієї Конвенції на свої взаємовідносини, рекомендується прямо обумовлювати це в контракті.

Відлік строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, за винятком випадків, коли:

- право на позов, витікаюче з порушення договору, вважається таким, що виникло в день, коли мало місце таке порушення;

- право на позов, витікаюче з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає з дня фактичної передачі товару покупцю або його відмови від прийняття товару;

- право на позов, що ґрунтується на обмані, здійсненому до або під час укладення договору або під час його виконання, виникає з дня, коли обман був або розумно міг бути виявлений;

- продавець надав відносно товару прямо виражену гарантію, строк дії якої обмежений визначеним періодом часу або іншим способом. Відлік строку позовної давності за вимогами, витікаючими з такої гарантії, починається з дня повідомлення покупцем продавця про факт, що послужив основою такої вимоги, проте не пізніше за закінчення строку дії гарантії;

- за наявності обставин, передбачених застосованим до договору правом, одна зі сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це. Відлік строку позовної давності починається з дня заяви іншої стороні, а якщо заява про припинення договору не зроблена до настання строку його виконання, то відлік строку позовної давності починається з дня настання строку виконання договору;

- відлік строку позовної давності, витікаючого з порушення однією договірною стороною умови про постачання або оплату товару частинами, починається відносно кожної окремої частини з дня, коли сталося це порушення. Якщо відповідно до застосованого до договору права одна зі сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, то відлік строку позовної давності відносно усіх відповідних частин починається з дня подання заяви іншій стороні.

Переривання та подовження строку позовної давності

Відлік строку позовної давності уривається, якщо кредитор здійснює дію, яка по праву країни суду, де порушується справа, розглядається як порушення судового розгляду проти боржника або як пред'явлення вимоги в ході раніше початого судового розгляду проти боржника з метою отримання задоволення або визнання цієї вимоги (ст. 13 Конвенції про позовну давність).

У випадку якщо за угодою сторін спір між ними підлягає дозволу в арбітражі, відлік строку позовної давності уривається, коли будь-яка зі сторін порушує арбітражний розгляд відповідно до порядку, передбаченого арбітражною угодою, або правом, застосованим до такого розгляду.

За відсутності в арбітражній угоді або в застосовному праві відповідних положень арбітражний розгляд вважається початим в день, коли заява про передачу суперечки до арбітражу доставлена за місцем постійного проживання або за місцем знаходження комерційного підприємства іншої сторони, або, за відсутністю таких, за останнім відомим місцем її постійного проживання або знаходження її комерційного підприємства (ч. 2 ст. 14 Конвенції про позовну давність).

Відлік строку позовної давності уривається при розгляді суперечки, початої у зв'язку:

- зі смертю або обмеженням право - або дієздатності боржника;

- з банкрутством або оголошенням про неспроможність боржника, що зачіпає усе його майно;

- з розпуском або ліквідацією корпорації, що є боржником, компанії, товариства, асоціації або іншої організації. Відлік строку позовної давності уривається, коли кредитор, в цілях отримання задоволення або визнання своєї вимоги, пред'являє його в ході вказаного розгляду, за умови, дотримання норм права, що регулюють такий порядок розгляду суперечки.

Якщо вимога пред'явлена в межах строку позовній давності, але розгляд суперечки закінчився без винесення ухвали по суті вимоги, то відлік строку позовної давності не вважатиметься перерваним.

Якщо на момент такого закінчення розгляду суперечки строк позовної давності збіг або закінчується менш ніж через рік, то кредитор має право на пред'явлення вимоги впродовж одного року, враховуючи день закінчення розгляду суперечки (ч. 2 ст. 17 Конвенції про позовну давність).

У випадку якщо провадження по розгляду суперечки порушене відносно одного боржника, відлік строку позовної давності, передбаченого в Конвенції про позовну давність, уривається відносно будь-якої іншої сторони, що несе солідарну відповідальність з боржником, за умови що кредитор в межах зазначеного строку у письмовій формі повідомить цю сторону про порушення проваждення.

Якщо провадження по розгляду суперечки порушене проти покупця субпокупцем, то відлік строку позовної давності, передбаченого в цій Конвенції, уривається відносно вимоги покупця до продавця, якщо покупець в межах зазначеного строку у письмовій формі повідомляє продавця про порушення проваждення.

Після закінчення виробництва по розгляду суперечки відлік строку позовної давності на вимогу кредитора відносно сторони, що несе солідарну відповідальність, або на вимогу покупця відносно продавця не вважатиметься перерваним,проте кредитор або покупець матиме право на пред'явлення вимоги впродовж 1 року, враховуючи день закінчення виробництва, якщо до цього часу строк позовної давності збіг або закінчується менш ніж через рік.

Якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то з дня такого визнання починається відлік нового чотирирічного строку позовної давності.

Сплата відсотків або часткове виконання зобов'язання боржником спричиняє до тих же наслідків, що і визнання зобов'язання, але за умови, що така сплата абс таке виконання дає розумні підстави вважати, що боржник визнає це зобов'язання.

1 Якщо відлік строку позовної давності не може бути перерваний кредитором внаслідок не залежних від нього обставин, яких він не міг уникнути або здолати, то строк позовної давності не вважатиметься 1 минулим до закінчення одного року з дня припинення дії відповідної обставини.

Зміна строку позовної давності

Строк позовної давності і порядок його застосування не можуть бути змінені шляхом заяви або угоди між сторонами, за винятком випадків, коли боржник може у будь-який час впродовж строку позовної давності подовжити цей строк шляхом письмової заяви кредитору. Ця заява може бути відновлена (ст. 22 Конвенції про позовну давність).

Зміна строку позовної давності не зачіпає дійсності умов, які містяться в договорі купівлі-про-дажу і передбачають, що арбітражний процес має бути розпочатий в межах строку, коротшого, ніж строк позовної давності, встановлений справжньою Конвенцією, оскільки така умова юридично діє відповідно до права, застосованого до договору купівлі-продажу.

Загальне обмеження строку позовної давності

Оскільки строк позовної давності при вищезгаданих обставинах може подовжуватися і поновлюватися, Конвенцією про позовну давність встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у 10 років з дати початку закінчення первинного строку.

Закінчення строку позовної давності береться до уваги при розгляді суперечки тільки за заявою сторони, що бере участь в процесі.

Незважаючи на закінчення строку позовної давності, сторона може заявити Свою вимогу в порядку заперечення або для заліку проти будь-якої вимоги, пред'явленої іншою стороною, за умови що для заліку це може бути зроблено, тільки якщо обидві вимоги витікають з одного і того ж або декількох взаємозв'язаних договорів або вимоги могли бути пред'явлені до заліку у будь-який час до закінчення строку позовної давності (ч. 2 ст. 25 Конвенції про позовну давність).

У разі виконання обов'язку боржником після закінчення строку позовної давності він не має права на цій підставі вимагати повернення виконаного, хоч би він і не знав у момент виконання ним свого обов'язку, що строк позовної давності збіг.

Із закінченням строку позовної давності по головному боргу вважається минулим строк давності й на вимогу про сплату відсотків по цьому боргу.

Обчислення строку

Строк позовної давності збігає у кінці дня, що відповідає календарній даті початку його обчислення. Якщо закінчення строку позовної давності доводиться на такий місяць, в якому немає відповідної календарної дати, то строк збігає у кінці останнього дня цього місяця (ч. 1 ст. 28 Конвенції про позовну давність).

Строк позовної давності обчислюється відповідно до дати того місця, де порушується провадження по розгляду суперечки.

Якщо останній день строку позовної давності доводиться на офіційне свято або інший неслужбовий день, зважаючи на що належні процесуальні дії не можуть бути здійснені в тому місці, в якому кредитор порушує провадження по розгляду суперечки або пред'являє свою вимогу, то строк позовної давності подовжується до кінця першого дня, який йде за цим офіційним святом або неслужбовим днем і в який такий розгляд може бути порушений або така вимога може бути пред'явлена.

Порядок відображення безнадійної дебіторської заборгованості в обліку

У бухгалтерському обліку в періоді закінчення строку позовної давності безнадійна (дебіторська) заборгованість нерезидента списується з балансу за рахунок резерву сумнівних боргів, а при його недостатності включається до складу інших витрат операційної діяльності (п. 11 П(С)БО 10).

При цьому сума списаної безнадійної заборгованості одночасно зараховується на забалансовий субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість», де вона враховується не менше 3 років для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового стану боржника (і звідки остаточно списується при надходженні від боржника відшкодування або у зв'язку із закінченням строку її урахування).

Порядок списання безнадійної дебіторської заборгованості в податковому обліку залежатиме від того, монетарна вона чи немонетарна.

Якщо заборгованість монетарна, тобто платник податків відвантажив на експорт товар (роботи, послуги), а оплату в валюті так і не отримав, то в періоді визнання дебіторської заборгованості безнадійної вона відноситься до складу витрат як «резерв сумнівних боргів» згідно з підпунктом «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 розд. III ПК України. Нагадаємо, що по такій заборгованості платник податків відобразив як доходи, так і витрати в податковому обліку.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється згідно з П(С)БО (пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 розд. III ПК України).

Отже, величину витрат необхідно визначати за курсом НБУ на дату списання безнадійної заборгованості, оскільки валютна заборгованість нерезидента була монетарною і до моменту списання в податковому та бухгалтерському обліку підлягала перерахунку.

Що стосується ПДВ, то списання безнадійної заборгованості за товар, відвантажений на експорт, не спричиняє за собою необхідності в проведенні будь-яких коригувань з ПДВ і на податковий облік ніяк не вплине.

Приклад 1. Згідно з угодою купівпі-продажу платник податків (продавець) відвантажив товар нерезиденту вартістю $20 000 (курс НБУ на дату відвантаження - 5,5 грн за $ 1 умовно). Після закінчення строку позовної давності дебіторська (грошова) заборгованість нерезидента за товар списується як безнадійна. Собівартість відвантаженого товару 80 000 грн. Курс НБУ на дату списання заборгованості склав 7,9 грн за $ 1 умовно. Для спрощення прикладу порядок нарахування курсових різниць впродовж усього періоду до закінчення позовної давності ми упустимо і відображатимемо його тільки на момент списання заборгованості. Також: ми не відображатимемо порядок сплати пені за несвоєчасне повернення виручки в іноземній валюті.

Порядок утворення та списання безнадійної дебіторської заборгованості нерезидента-покупця в бухгалтерському та податковому обліку наведемо в табл. 1.

Таблиця 1

Якщо заборгованість немонетарна, тобто платник податків перерахував аванс зарубіжному постачальнику за товари (роботи, послуги), то, згідно з пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 розд. III ПК України, він не визнавав на таку оплату витрати в податковому обліку.

У періоді визнання такої дебіторської заборгованості безнадійною вона також відноситься до складу витрат як «резерв сумнівних боргів» згідно з підпунктом «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 розд. III ПК України.

Розмір витрат визначають за курсом НБУ на момент виникнення заборгованості, тобто перерахування передоплати нерезиденту, оскільки заборгованість немонетарна і не підлягає перерахунку в бухгалтерському та податковому обліку.

Попередня плата за товар нерезиденту не включала ПДВ, тому списання безнадійної заборгованості на податковий облік ніяк не вплине.

Приклад 2. Згідно з угодою купівлі-продажу платник податків (покупець) перерахував нерезиденту передоплату (аванс) в сумі $ 20 000. Курс НБУ на дату перерахування передоплати склав 7,95 грн за $ 1. Після закінчення строку позовної давності дебіторська (товарна) заборгованість нерезидента (товар від нерезидента так і не був отриманий) списується як безнадійна.

Порядок утворення та списання безнадійної дебіторської заборгованості нерезидента-продавця в бухгалтерському та податковому обліку наведемо в табл. 2.

Таблиця 2

Порядок відображення безнадійної кредиторської
заборгованості в обліку

Порядок списання кредиторської заборгованості також залежатиме від того, монетарна вона чи ні.

При списанні монетарної заборгованості, щодо якої збіг строк позовної давності, вона включається до складу доходів, згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 розд. III ПК України, на дату такого визнання.

Також при імпорті товарів (робіт, послуг) слід враховувати, що резидент, який не розрахувався з нерезидентом (проте сплатив при цьому «ввізний» ПДВ), збільшує «податкові» доходи виходячи з контрактної вартості неоплачених товарів без урахування ПДВ. При цьому податковий кредит з «ввізного» ПДВ зберігається (не коригується), оскільки сума податку (на відміну від вартості самого імпортного товару) була фактично сплачена платником податків під час митного оформлення при ввезенні.

Величину доходів необхідно визначати за курсом НБУ на дату списання безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки валютна заборгованість нерезиденту була монетарною і до моменту списання в податковому та бухгалтерському обліку підлягала перерахунку.

Також помітимо: якщо вартість таких імпортних товарів вже встигла потрапити в податковому обліку в витрати, то такі витрати при цьому зберігаються і не сторнуються (тобто коригувати їх не треба).

У бухгалтерському обліку списана безнадійна (грошова) заборгованість перед нерезидентом після закінчення строку позовної давності відображається по кредиту субрахунку 717 «Доход від списання кпелитопської заборгованості» в кореспонденції із субрахунком 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Приклад 3. Згідно з угодою купівлі-продажу платник податків (покупець) отримав від нерезидента товар вартістю $ 5000. При ввезенні (курс НБУ склав умовно 7,8 грн за $ 1) були сплачені митні платежі в сумі 12 600 грн, у тому числі:

- ввізний митний збір - 4000 грн;

- «ввізний» ПДВ - 8600 грн.

Після закінчення строку позовної давності кредиторська заборгованість перед нерезидентом (товар нерезиденту так і не був сплачений) списується як безнадійна. Курс НБУна дату списання заборгованості склав 7,5 грн за 1$.

Для спрощення прикладу порядок нарахування курсових різниць впродовж усього періоду до закінчення позовної давності ми упустимо і відображатимемо його тільки на момент списання заборгованості, а також не відображатимемо порядок реалізації товару.

Порядок утворення та списання безнадійної кредиторської заборгованості нерезидента-продавця в бухгалтерському та податковому обліку наведемо в табл. 3.

Таблиця 3

При списанні немонетарної заборгованості, тобто коли, приміром, від нерезидента була отримана передоплата (аванс) за товар, але товар нерезиденту так і не був відвантажений, після закінчення строку позовної давності кредиторська заборгованість перед нерезидентом набуває статус безповоротної фінансової допомоги і в податковому обліку включається до складу інших «податкових» доходів також згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 розд. III ПК України.

Курсові різниці за такою заборгованістю не розраховувалися і відповідно на податковий облік вплинути не могли, тому в цій ситуації треба орієнтуватися на курс НБУ на дату виникнення такої заборгованості (отримання передоплати від нерезидента).

Отже, у виборі курсу НБУ по безнадійній заборгованості все вирішує «монетарність» або «немонетарність» списуваного боргу.

Що стосується ПДВ, то, як відомо, його при експорті (за ставкою 0%) нараховують по відвантаженню (підпункт «б» п. 187.1 ст. 187 розд. V ПК України). А оскільки відвантаження не відбулося, то в податковому обліку з ПДВ списання безнадійної кредиторської заборгованості ніяк не відобразиться.

Список використаних документів

ЦК України - Цивільний кодекс України

ПК України - Податковий кодекс України

Закон про МПП - Закон України від 23.06.2005 p. N 2709-IV «Про міжнародне приватне право»

Конвенція про позовну давність - Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р. (дата набуття чинності для України - 01.04.1994 р.)

П(С)БО 10 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.1999 р. N 237

Лист N 72/36-612/6-2968 - Лист МЗС України від 16.12.2002 р. N 72/36-612/6-2968 «Відносно дії Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 року»

“Консультант бухгалтера” N 52 (644) 26 грудня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)