ДПС примушує ЖЕКи, які збирають сміття,
сплачувати екологічний податок
Якщо комунальне підприємство, що надає послуги із вивезення побутових відходів, безпосередньо здійснює розміщення (у даному разі захоронення) відходів, воно є платником екологічного податку за розміщення відходів.
Якщо комунальне підприємство передає відходи іншій організації (наприклад, організації, яка експлуатує полігон) для їх захоронення, ця організація є платником екологічного податку за розміщення відходів.
Тобто саме той суб’єкт господарювання, що безпосередньо здійснює операцію розміщення відходів, повинен сплачувати екологічний податок за фактично розміщений (захоронений) обсяг відходів.
Об'єктом та базою оподаткування екологічним податком, що справляється за розміщення відходів, є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання й заготівлі таких відходів (пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ).
Таким чином, комунальне підприємство (спеціалізоване підприємство), яке виконує послуги зі збирання та вивезення побутових відходів (за умови, що воно не має власних об'єктів розміщення відходів) та у подальшому за договором передає їх для розміщення іншим власникам відходів, які здійснюють їх видалення та утилізацію і мають орендовані чи власні звалища (полігони), не є платником екологічного податку до бюджету. Хоча ПКУ не встановлює, що ця група осіб не є платниками податку.
У такому разі платником екологічного податку є суб'єкт господарювання, який безпосередньо здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (у т.ч. орендованих, власних звалищах (полігонах) тощо).
У листі від 04.08.2011 р. №14364/07/10-11 Міністерство екології та природних ресурсів України зазначає, що основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів – видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не належать до спеціально відведених місць чи об'єктів.
Крім того, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у листі від 04.08.2011 р. №7/12-8463 зазначило, що на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів.
Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. №1070, встановлено, що житлові масиви і внутрішньо-дворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів; власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують їх нарізне збирання.
Контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які лише збирають та/або перевозять побутові відходи, не здійснюють їх розміщення. Але ДПАУ (лист від 07.09.2011 р. №24090/7/15-2117) вважає інакше.
ВИСНОВОК
Податковий кодекс України та Закон України «Про відходи» містять однакові визначення ключових понять у сфері поводження з відходами.
Головною відмінністю між підходами податківців та нашою думкою (яка, своєю чергою, відповідає позиції Мінекології, Мінрегіонрозвитку та ЖКГ), є трактування поняття «розміщення відходів». Позиція ДПА, викладена в листі від 07.09.2011 р. №24090/7/15-2117, ґрунтується на тому, що акумулювання (збір) відходів у сміттєвих баках є тимчасовим їх зберіганням, що є підставою для нарахування та сплати екологічного податку.
У профільних міністерствах вважають, що зберігання відходів у сміттєзбірних баках не потребує дозволу спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з ними (як для сховищ, полігонів, комплексів, споруд, ділянок надр тощо).
Таким чином, не можна трактувати зберігання сміття в баках до їх вивезення до спеціально відведених місць чи об'єктів для подальшого зберігання, сортування або утилізації як операцію, що є об’єктом оподаткування згідно з вимогами ПКУ.
Крім того, необхідно звернути увагу на об’єкт оподаткування: сміття утворюють мешканці, які оплачують вивезення сміття ЖЕКу; ЖЕК платить транспортній компанії за вивезення та утилізацію (захоронення) відходів (у собівартості послуг закладено екологічний податок); компанія-перевізник оплачує утилізацію чи захоронення відходів (у собівартості послуг закладено екологічний податок); компанія – власник полігону сплачує екологічний податок.
Відповідно платниками є мешканці будинків (що утворюють відходи), а власник полігону є податковим агентом щодо сплати екологічного податку.
Вимога щодо сплати екологічного податку ЖЕКами призводить до подвійного оподаткування об’єкта (маси відходів), яка транзитом проходить від виробника (утворювача) до утилізатора (зберігача).
ЖЕКи не є виробниками сміття (не підпадають під визначення п. 14.1.57 ПКУ);
ЖЕКи не зберігають відходи у спеціально відведених місцях чи на об’єктах, що потребують дозволу уповноважених органів;
ЖЕКи оплачують вартість послуг з перевезення та утилізації (захоронення) відходів іншим суб’єктам господарювання, до собівартості яких входить екологічний податок.