ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N П/9991/431/11
Про визнання бездіяльності протиправною
та зобов’язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді Черпака Ю.К. (доповідач),
суддів: Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Президента України у зв’язку з невжиттям заходів для поновлення прав позивача, гарантованих статтями 1, 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 40, 41, 56, 58, 64, частинами 1, 6, 7 статті 92 Конституції України, про порушення яких зазначалося у зверненні до Президента України;
2) зобов’язати Президента України на підставі повноважень, наданих йому статтями 102, 106 Конституції України, поновити право позивача на власність – вклади в “Ощадбанку” відповідно до статей 3, 8, 9, 19, 21, 22, 41, 64, частин 1, 6 статті 92 Конституції України, статті 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність”, статей 1, 2, частин 5, 6, 7 статті 6 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, статті 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, статті 17 Всезагальної Декларації прав людини ООН в розмірі 121677 грн. шляхом видання відповідного указу або розпорядження;
3) зобов’язати Президента України на підставі повноважень, наданих йому статтями 102, 106 Конституції України, поновити права позивача на пенсію, нараховану згідно зі статтями 3, 8, 19, 21, 22, 41, 46, 56, 64, частинами 1, 6 статті 92 Конституції України, шляхом видання відповідного указу або розпорядження. Розмір пенсії відповідно до Конституції України повинен складати: з 1 січня 2004 року не менше 4-х мінімальних пенсій, з 1 січня 2006 року не менше 4,3 мінімальних пенсій, з 1 липня 1996 року позивач має право на пенсію в розмірі 30424 грн.;
4) зобов’язати Президента України бути гарантом конституційних прав позивача і поновити його право на отримання сум, гарантованих статтями 116, 117 КЗпП України, які становлять 229168 грн., шляхом використання повноважень, наданих йому статтями 102, 106 Конституції України, та обов’язків Глави держави, яка є 100% акціонером ВАТ “Содовий завод” в м. Славянську;
5) зобов’язати Президента України згідно зі статтями 3, 56, 64, 102, 106 Конституції України бути гарантом зобов’язань Держави України щодо позивача по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої діями Держави в особі влади, розмір якої складає різницю між пенсією, гарантованою Конституцією України і законами України, і пенсією, що виплачується позивачу, шляхом видання відповідного указу або розпорядження;
6) зобов’язати Президента України на виконання повноважень відповідно до статей 3, 102, 106 Конституції України поновити права позивача, гарантовані статтями 9, 24 Конституції України і прийнятими Україною зобов’язаннями за Всезагальною Декларацією прав людини ООН, статтями 2, 7, 17 якої заборонено дискримінацію і надано право вільно розпоряджатися і володіти своїм майном (а.с. 4-12, 25-27).
Позов мотивував тим, що 22 лютого 2011 року він разом з іншими громадянами надіслали колективне звернення до Президента України як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина з проханням поновити порушені конституційні права, зокрема право на власність – вклади в “Ощадбанку”, пенсію і права у сфері трудових правовідносин. Всупереч статтям 40, 102, 106 Конституції України Президент не розглянув звернення і не поновив порушені права, а натомість передав свої повноваження прокуратурі, яка на це звернення не відреагувала. Вважав, що відповідно до Закону України “Про звернення громадян” мав отримати до 15 квітня 2011 року відповідь із зазначенням вжитих Президентом України заходів, однак, відповіді не було.
В письмовому запереченні проти позову представник Президента України просить відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності. Зазначає, що в Конституції України розмежовуються такі поняття як держава, органи державної влади, посадові і службові особи, що свідчить про неприпустимість ототожнювання Президента України як Глави держави з “державою Україна” при оспорюванні дій (бездіяльності) всіх, без виключення, органів державної влади. Враховуючи, що діючим законодавством і судовою практикою чітко визначено коло належних відповідачів у справах щодо відновлення заощаджень громадян, то вимоги до Президента України поновити право позивача на вклади, а також похідні вимоги є безпідставними. Також вважає, що звернення ОСОБА_1 правомірно надіслано за належністю до Прокуратури Донецької області, так як саме на цей орган покладено обов’язок здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, місцевими Радами, їх виконавчими органами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами (а.с.45-50).
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, оскільки від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає.
22 лютого 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Президента України зі скаргою про поновлення своїх конституційних прав, в тому числі права на власність у вигляді вкладів в “Ощадбанк”, права на пенсію, прав у сфері трудових відносин, порушених Державою Україна в особі її органів державної влади. Скаржились також на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка не вжила заходів для захисту і поновлення прав та свобод скаржників (а.с.18). Вказане звернення надійшло на адресу Адміністрації Президента України 28 лютого 2011 року (а.с.19).
Супровідним листом від 11 березня 2011 року N 22/028563-05 звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надіслано за належністю Прокуратурі Донецької області, про що повідомлено заявників (а.с. 19).
Відповідно до частини 4 статті 3 і частини 2 статті 5 Закону України “Про звернення громадян” скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян; у зверненні має бути викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Статтею 28 Закону України “Про звернення громадян” визначено, що контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснює, зокрема, Президент України.
Повноваження Президента України закріплені у статті 106 Конституції України, згідно з якими Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;
10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;
11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;
12) призначає половину складу Ради Національного банку України;
13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;
15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
22) призначає третину складу Конституційного Суду України;
23) утворює суди у визначеному законом порядку;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
В рішеннях Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 зазначалось про те, що законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов’язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.
Зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР і державного страхування СРСР, визначені Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”. Вказаним Законом закріплені положення щодо компенсаційних виплат грошових заощаджень громадян України, які поміщені в установи Ощадного банку України та колишньому Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років і які знаходились на рахунках цих установ не менше одного повного календарного року в період 1992 - 1995 років.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства.
Порядок проведення компенсаційних виплат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 6 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”).
В роз’ясненні Верховного Суду України від 15 березня 1999 року N 1-5/117 “Про деякі питання застосування Закону України ”Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” зазначалось, що відновлення і повернення проіндексованих заощаджень провадиться лише через установи Ощадного банку України в межах коштів перерахованих для цих цілей Головним управлінням Державного казначейства. Тому в разі спору з цих питань належним відповідачем має бути відповідне регіональне управління Ощадного банку України та Державне казначейство України.
Отже, Президент України не є належним відповідачем у справах про повернення заощаджень громадян.
Не належать до повноважень Президента України і питання про поновлення права позивача на пенсію і на отримання сум, гарантованих статтями 116 і 117 КЗпП України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості визначаються законом.
В силу статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
ОСОБА_1 не перебуває з Президентом України в трудових чи інших договірних правовідносинах.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про звернення громадян” якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Законом України “Про прокуратуру” визначено компетенцію та порядок діяльності прокуратури. Відповідно до статей 1 і 5 цього Закону нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральною прокуратурою України і підпорядкованими йому прокурорами.
За таких обставин Президент України правомірно спрямував звернення до прокуратури Донецької області для перевірки фактів, викладених в ньому, та вжиття заходів до захисту прав, свобод і інтересів громадян.
Оскільки судом не встановлено протиправності в діях Президента України, то вимога про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями Держави в особі влади, розмір якої складає різницю між пенсією, гарантованою Конституцією України і законами України, і пенсією, що виплачується позивачу, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 160, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий
Судді