Постанова : Про зобов'язання вчинити певні дії

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
18 жовтня 2011 року
м. Київ

Справа N 5005/2963/2011

Про зобов'язання вчинити певні дії

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.

суддів Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року у справі N 5005/2963/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон";

2) Дніпропетровської міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

встановив:

У липні 2010 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" та Дніпропетровської міської ради, в якому просило зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" передати, а Дніпропетровську міську раду прийняти до комунальної власності гуртожиток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" не здійснює жодних дій щодо виконання рішення позивача про передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 року (суддя Н.М.Євстигнеєва) позов задоволено повністю.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" передати до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради по акту приймання-передачі об'єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожиток по АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток, який не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства промислово-будівельної компанії "Придніпровський завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Зобов'язано Дніпропетровську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська по акту приймання-передачі від товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" об'єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожиток по АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток, який не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства промислово-будівельної компанії "Придніпровський завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Рішення місцевого господарського мотивовано тим, що відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, як об'єкти права державної власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства Внутрішніх справ України, підлягають обов'язковій передачі у власність територіальних громад.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року (судді П.П. Павловський - головуючий, О.В. Чус, В.В. Швець) рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не було дотримано процедури здійснення передачі майна, яке не підлягає приватизації, в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передбаченої чинним законодавством.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року постанову апеляційного господарського суду скасовано. Рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Дніпропетровської міської ради прийняти до комунальної власності гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 року у справі N ПР30/236-10 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд не дослідив чи надавалися Дніпропетровській міській раді технічна документація на спірний будинок (гуртожиток) та документи, що встановлюють право на нього.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року (суддя Чередько В.Є.) позовні вимоги позивача до відповідача-2 задоволено.

При цьому, рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відсутність у відповідача-1 необхідної технічної документації спірного гуртожитку не може бути перешкодою для прийняття відповідачем-2 до комунальної власності спірного гуртожитку, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який має вищу юридичну силу ніж Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року, виготовлення технічної документації на гуртожитку має відбуватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, а не підприємств на балансі, яких знаходяться гуртожитки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року (судді Л.М. Білецька - головуючий, І.В. Тищик, Т.А. Верхогляд) рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що прийняття будинків до комунальної власності територіальної громади міста здійснюється на підставі Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року, та за умови надання всієї технічної і правовстановлюючої документації на будинок (гуртожиток) саме відповідачем-1. Відсутність вказаних документів унеможливлює здійснення прийняття житлового фонду до комунальної власності територіальної громади міста.

В касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, в 1993 році відбулась приватизація орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій" шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як продавцем, та організацією орендарів орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій", як покупцем.

Гуртожиток по АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську, який був на балансі орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій", на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", не підлягав приватизації, а тому не увійшов до статутного фонду утвореної в процесі приватизації юридичної особи, правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", однак знаходиться у нього на балансі.

В абзаці другому п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, у відповідності Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України N 908/68 від 19 травня 1999 року, покладено на державні органи приватизації, яким є Фонд державного майна, його регіональні відділення та представництва.

Одним із способів такого управління згідно з пунктом 1.4 зазначеного Положення є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", в ст.ст. 2, 4 якого визначено, що нерухоме майно, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації, передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

Також встановлено, що 26.05.2008 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області видано наказ N 12/10-18-УДМ про передачу до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська гуртожитку по АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську та об’єктів інженерної інфраструктури, що обслуговують державний житловий фонд, які знаходяться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", про що повідомлено відповідачів у справі.

Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради 03.07.2009 року повідомило регіональне відділення про готовність прийняти гуртожиток по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста, який знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Однак, в порушення зазначених правових норм товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" не передало до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради гуртожиток АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську.

Враховуючи викладене, рішенням місцевого господарського суду від 15.09.2010 у даній справі цілком правомірно зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" здійснити передачу спірного приміщення гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Дніпропетровської міської ради прийняти до комунальної власності гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність регулюються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року, Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим спільним наказом від 19.05.1999 року N 908/68 Фонду державного майна України та Міністерства економіки України, а також Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії з питань передачі об'єктів.

В абзаці 2 п. 1 зазначеного Положення вказано, що передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) (п. 3 Положення).

Згідно п. 8 Положення передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього. У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. N 1482, передача оформлюється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, передача житлового фонду з державної у комунальну власність пов’язана із комплексом відповідних дій, без вчинення яких складання акту приймання-передачі та передача об’єкту не є можливими.

Як було з'ясовано в процесі розгляду справи, 06.11.2002 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення N 36/4, яким надано згоду на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста, а також затверджено комісію з прийняття-передачі вказаних об'єктів.

Повідомляючи про свою готовність прийняти гуртожиток по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради повідомило про те, що для такого прийняття необхідно надати інвентарну справу, технічний паспорт, акт держкомісії про прийом будинку і здачу його в експлуатацію, бухгалтерську документацію для складання передаточного фінансового плану на подальше утримання, експлуатацію та ремонт гуртожитку, а також просило позивача посприяти у прискоренні вирішення питання про таку передачу.

Переглядаючи справу повторно, місцевим господарським судом встановлено, що технічна документація на гуртожиток по АДРЕСА_1 та документи, що встановлюють право на нього, як це передбачено в п. 8 Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року, відповідачем-1 відповідачу-2 не надавалася.

Також встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" в наявності лише технічний паспорт будівлі спірного гуртожитку станом на 1973 рік, який буде переданий відповідачу-2 разом з підписанням відповідного акту приймання-передачі спірного гуртожитку. При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" зазначало, що правові підстави, а також кошти для виготовлення нової технічної документації гуртожитку по АДРЕСА_1 в нього відсутні.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що спірні правовідносини регулюються також Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким врегульовані правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Згідно з пунктами 3, 6 частини 1 ст. 3 зазначеного Закону, забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється, зокрема з дотриманням таких підходів:

- передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону (п.3);

- держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що відсутність у відповідача-1 необхідної технічної документації спірного гуртожитку по АДРЕСА_1 не може бути перешкодою для прийняття відповідачем-2 до комунальної власності спірного гуртожитку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до помилкового висновку, що при передачі житлового фонду в комунальну власність обов'язок надання всієї необхідної технічної і правовстановлюючої документації на будинок (гуртожиток) покладений саме на відповідача-1 відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року. Враховуючи те, що Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" має вищу юридичну силу ніж Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.1995 року, то виготовлення технічної документації на гуртожитку має відбуватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, а не підприємств на балансі, яких знаходяться гуртожитки.

Таким чином, прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

постановив:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року у справі N 5005/2963/2011 залишити без змін.

Головуючий

Судді