ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
04 березня 2010 року
м. Київ

Справа N 45/137

Про визнання права державної власності на нерухоме майно

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б.,

Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління комунальної власності міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. у справі N 45/137 господарського суду міста Києва за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва, третя особа - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання права державної власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - дов. N 93/15/14-10 від 12.01.10 р.

відповідача - ОСОБА_2 - дов. N 042/1/7-10180 від 14.12.09 р.

третя особа - ОСОБА_3 - дов. N 1525-НЮ від 29.05.09 р.

Розпорядженням N 02.03-10/71 від 08.02.2010 р. змінено склад колегії суддів у справі N 45/137, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Волковицька Н.О., Муравйов О.В.

Розпорядженням N 02.03-10/120 від 03.03.2010 р. змінено склад колегії суддів у справі N 45/137, відкладеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Волковицька Н.О., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

встановив:

У березні 2009 року Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1 та зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва (КМДА) здійснити оформлення права власності на вищевказаний об'єкт з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову було залучено Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізниці та перебуває на її балансі. З моменту побудови спірного майна, воно експлуатується виключно Залізницею, а землі, на яких спірне майно розміщено, є землями транспорту. Позивач також зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою про оформлення права власності, проте відповідач позивачеві відмовив. Тому позивач просить визнати право власності держави Україна на спірне майно. В уточненні позовних вимог, залізниця відмовилась від вимоги зобов'язати відповідача здійснити оформлення права власності на спірне майно з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказав, що позивачем не було надано для оформлення права власності всіх необхідних документів, а тому відповідач не мав можливості оформити право власності позивача. Крім того, відповідач зазначив, що реєстрацію права власності здійснюють Бюро технічної інвентаризації і вимоги про зобов'язання відповідача здійснити оформлення права власності належить до компетенції адміністративних судів.

В наступному відповідач звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких позов позивача підтримала та просила його задовольнити.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.09 року (суддя Балац С.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд України від 02.11.09 року (судді Рєпіна Л.О., Дикунська С.Я., Євграфова Є.П.) позов задоволено частково: визнано право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно- Західна залізниця" та розташоване за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, площею 123,8 кв.м.; з Головного управління стягнуто на користь Міністерства 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження по справі в частині вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити оформлення права власності на об’єкт нерухомості з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно припинено.

Судові рішення вмотивовані підставністю й обґрунтованістю позовних вимог в частині визнання права власності держави Україна в особі Міністерства на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні ДО "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, площею 123,8 кв.м., а відтак їх задовольнили, провадження по справі в частині вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити оформлення права власності на об’єкт нерухомості з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно припинили.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Головне управління комунальної власності міста Києва (КМДА) звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 02.11.2009 року по справі N 45/137.

Порушенням норм матеріального та процесуального права заявник вважає те, що суди не винесли ухвали відповідно заявленого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у відповідності до ст. 86 ГПК України, яке грунтувалося на доводах щодо відсутності правомочності та компетентності відповідача у здійсненні реєстрації права власності. Предметом спору у цих правовідносинах є дії відповідача, а саме відмова у оформленні свідоцтва на право власності, що стало підставою для звернення до суду. На думку Головного управління комунальної власності м. Києва позивач мав звернутися за захистом своїх прав до адміністративного суду, адже він незадоволений відмовою відповідача оформити свідоцтва на право власності, тобто оспорювати дії відповідача.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, об'єкт нерухомості, що розташований у м. Київ, вул. Вокзальна, 1 знаходиться на балансі відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" по підготовці пасажирських вагонів, їх експлуатацією та обслуговування - Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський. На вказаний об'єкт нерухомості ведуться інвентарні картки для обліку основних засобів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року N 789 затверджене "Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України", відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п. 1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Відповідно до ч. 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям, майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно із ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

До сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України входить Південно-Західна залізниця, яка відповідно до преамбули Статуту Південно-Західної залізниці створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

До складу ДТГО "Південно-Західна залізниця" входить відокремлений структурний підрозділ - Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирська (надалі Дільниця), яка діє на підставі Положення, затвердженого наказом начальника Залізниці від 28.09.2006 N 493-Н.

Згідно технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством "Київським міським бюро технічної інвентаризації", довідки Дільниці про балансову належність від 27.09.2008 N 2378 та інвентарної картки обліку основних засобів, в м. Київ, по вул. Вокзальній, 1 розташований об'єкт нерухомості, що обліковуються на балансі Дільниці та знаходиться в повному господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме:

майстерня, загальною площею 123,8 кв.м. розташована за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1 (літера "А" за технічним паспортом), інвентарний номер 010921, балансова вартість становить 42353,09 грн., рік введення в експлуатацію 1948 р.

Зазначене нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізниці та перебуває на балансі Дільниці, що підтверджується довідкою про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарною карткою обліку основних засобів Дільниці.

З моменту побудови цього об'єкту він безперервно експлуатуються виключно Залізницею.

Крім того, у Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський знаходиться під забудовою земельна ділянка загальною площею 584,16 кв. м., використання якої не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та належить до земель транспорту, що підтверджується Витягом з технічної документації N Ю-30106/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий N 71:440:092). За користування землею здійснюється плата, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт" майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв’язку з наведеним, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що відсутність (втрата) залізницею документів, які засвідчують виникнення права державної власності на створене у 1947-48 роках нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість або правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено у вказаному Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно із п. 1.3 Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, попередні судові інстанції правомірно прийшли до висновку щодо визнання права власності за позивачем, адже це є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в у місті Києві здійснює Київська міська державна адміністрація.

Відповідно, правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу реєстрації прав на нерухоме майно є публічними владно-управлінськими відносинами.

Згідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тому, спір між позивачем та відповідачем щодо здійснення оформлення права власності на об'єкт нерухомості з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно відноситься до компетенції адміністративного суду.

Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення, здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суду України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суд України від 02.11.09 року у справі N 45/137 залишити без змін.

Головуючий

Судді