ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
30 липня 2009 року
м. Київ

Справа N 35/416

Про визнання права власності

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Ходаківська І.П.

судді Данилова Т.Б.,

Ковтонюк Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. у справі N 35/416 господарського суду міста Києва за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до

1) Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

про визнання права власності

за участю прокуратури - прокурор відділу Генеральної прокуратури України Савицька О.В. посв. N 231

представників сторін:

позивача - пр. ОСОБА_1 - дов. N 167/15/14-09 від 15.01.09 р.

пр. ОСОБА_2 - дов. N 1692-НЮ від 24.06.09 р.

відповідача 1 - пр. ОСОБА_3 - дов. N 042/1/7-8268 від 24.11.08 р.

відповідача 2 - не з'явився

Розпорядженням N 02.03-10/422 від 29.07.2009 р. у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі N 35/416 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Ковтонюк Л.В.

встановив:

У серпні 2008 року Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання права державної власності на будівлі-приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р. до участі у справі в якості відповідача-2 залучено комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р. (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. (судді Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: - будівлю команди, загальною площею 268,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, 1 (літера П за технічним паспортом); - підсобно-допоміжне приміщення (гараж, дві прибудови, погріб, оглядова яма), загальною площею 88,6 кв.м., розташована за адресою, м. Київ. вул. Сиваська, 1 (літера Р за технічним паспортом); - навіс (вольєр для собак), загальною площею 84 кв.м., розташована за адресою, м. Київ, вул. Сиваська, 1 (літера С за технічним паспортом), що перебувають в повному господарському віданні державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права державної власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові і рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" - це створене на державній власності відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України - центрального органу виконавчої влади держави, яке виступає як орган управління майном.

Згідно із положеннями п.п. 4.1, 4.3 Статуту джерелами формування майна залізниці є майно в т.ч. нерухоме, передане залізниці. Майно залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці. До складу залізниці згідно статуту входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно з інвентаризаційними картками основних засобів та технічними паспортами, серед інших об'єктів на балансі структурного підрозділу Південно-Західної залізниці Київського загону воєнізованої охорони перебувають наступні об'єкти нерухомості: будівля команди, загальною площею 268,8 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, 1 (літера П за технічним паспортом); підсобно-допоміжне приміщення (гараж, дві прибудови, погріб, оглядова яма), загальною площею 88,6 кв.м., розташована за адресою, м. Київ, вул. Сиваська, 1 (літера Р за технічним паспортом); навіс (вольєр для собак), загальною площею 84 кв.м., розташована за адресою, м. Київ, вул. Сиваська, 1 (літера С за технічним паспортом), що перебувають в повному господарському віданні державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонт.

Згідно із вказаними інвентарними картками та даними бухгалтерського обліку спірні об'єкти було введено в експлуатацію у 1946-1948 роках, проте докази введення об'єктів в експлуатацію було втрачено.

03.07.2007 р. відокремлений підрозділ Київський загін воєнізованої охорони звернувся до державного комітету архівів України про видачу відсутніх у Південно-Західної залізниці документів для оформлення права державної власності.

У відповідь Державний комітет архівів України повідомив 17.07.2007 р., що відомості про дозвіл на будівництво та акту вводу в експлуатацію вказаних об'єктів нерухомості не виявлено.

30.08.2007 р. та 09.09.2008 р. державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" зверталось з листами до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з заявою про реєстрацію за державою права власності на спірне майно. 16.10.2008 р. комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" повідомило Південно-Західну залізницю про те, що заявлене право на майно, яке не прийнято в експлуатацію, а тому останній матиме змогу провести державну реєстрацію права власності після надання належним чином оформленого акту про прийняття в експлуатацію та правовстановлюючого документа.

У відповідності до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

Згідно із положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права державної власності на створене у 1946-47 роках нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено у вказаному Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно із п.1.3 Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання БТІ зареєструвати майно за позивачем є обґрунтованими.

Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що позивач не зазначав, які саме права та охоронювані законом інтереси держави і позивача порушено відповідачем-1, то вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та не були прийняті до уваги з огляду на те, що предметом спору є саме визнання права власності, судом було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку, і зобов'язано відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права державної власності спірного майна, а Головне управління не було зобов'язано до вчинення певних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. у справі N 35/416 залишити без змін.

Головуючий

Судді