ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12 травня 2011 року
м. Київ
Справа N 9/38
Про стягнення штрафу за неправильно
зазначені код та адресу вантажоодержувача
в залізничній накладній
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Ходаківська І.П.
судді: Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційних скарг
1) Заступника прокурора Львівської області
2) ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. у справі господарського суду N 9/38 Донецької області
за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: 1) Державної адміністрації залізничного транспорту України; 2) державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" про стягнення штрафу в розмірі 149 250,00 грн.
за участю прокуратури - прокурор відділу Генеральної прокуратури України Попенко О.С., посв. N 203
представників сторін:
позивача 1 - не з'явився
позивача 2 - пр. ОСОБА_1 - дов. NНЮ-468 від 29.07.10 р.
відповідача - пр. ОСОБА_2. - дов. б/н від 01.10.10 р.
Розпорядженням N 03.08-05/267 від 10.05.2011 р. змінено склад колегії суддів у справі N9/38, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Гоголь Т.Г., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. встановив:
У квітні 2010 року Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України та державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" про стягнення 149 250,00 грн. штрафу за неправильно зазначені код та адресу вантажоодержувача в залізничній накладній N 41811759.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2010 р. справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2010 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. позов, заявлений в інтересах ДТГО "Львівська залізниця" задоволено, стягнуто з відповідача на користь ДТГО "Львівська залізниця" 149 250,00 грн. штрафу, в доход державного бюджету 1 492,50 грн. державного мита та 1 000,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на відповідача. В задоволенні позову, поданого в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду господарським судом Донецької області 02.12.2010 р. прийнято рішення (суддя Бойко І.А.), що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. (судді Акулова Н.В., Геза Т.Д., Приходько І.В.), яким позовні вимоги заявлені в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України, державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" 15 000,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у перевізних документах коду вантажоодержувача. В решті позовних вимог відмовлено. Розстрочене виконання рішення строком на 3 місяці по 5 000,00 грн. кожного місяця.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та думку прокурора відділу Генерального прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 08.10.2009 р. вантажовідправником - товариством з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" за залізничною накладною на групу вагонів N 41811759 зі станції Хащувате Одеської залізниці до станції Дрогобич Львівської залізниці було відвантажено у 10-ти напіввагонах щебінь гранітний. Вантажоодержувачем зазначеного вантажу вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Біц ЛТД", код "4166", а в графі "його поштова адреса" відомості про адресу вантажоодержувача відсутні.
По прибуттю 13.10.2009 р. вагонів на станцію призначення Дрогобич Львівської залізниці було встановлено, що вантажовідправник невірно зазначив у залізничній накладній код вантажоодержувача, а саме: код вантажоодержувача "4166", вказаний в накладній, присвоєний іншій юридичній особі, а саме ВАТ УВТК "Прикарпатбуд".
Про неправильне зазначення у залізничній накладній коду одержувача та відсутності відомостей про поштову адресу вантажоодержувача станція призначення склала акт загальної форми N 854 від 13.10.2009 р.
Акт загальної форми N 854 від 13.10.2009 р. згідно ст. 129 Статуту залізниць України є відповідним документом, що може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, та є належним засобом доказування.
В детальному опису обставин, що викликали складання акту загальної форми N 854 від 13.10.2009 р., Львівською залізницею зазначено, затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Дані вагони прибули 13.10.2009 р. В документі в графі одержувача вказано ТОВ "Біц ЛТД", який на станції Дрогобич відсутній і не акредитований, а також вказано код 4166, який належить ВАТ УВТК "Прикарпатбуд". В графі поштова адреса - дані відсутні (графа не заповнена). В графі поштова адреса відправника - адрес вказаний неповністю. Вагони затримуються в очікуванні розпорядження відправника.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що ст. 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Стаття 23 Статуту залізниць України передбачає, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Аналогічне положення містить п. 1.1 розд. 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за N 863/5084 згідно якого, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності з п. 1.3 цих Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.
Пункт 2.1 Правил оформлення перевізних документів визначає, вантажовідправник при заповненні перевізних документів повинен був зазначити точне й повне найменування та адресу одержувача вантажу з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку, а також його цифровий код.
Згідно із п. 5.5 розд. 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно із п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів правильність внесених у залізничну накладну відомостей підтверджує своїм підписом представник вантажовідправника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що правильність внесених відомостей до залізничної накладної, підтверджений підписом менеджера вантажовідправника.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.
Вимогами ст. 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначений у накладній код одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Таким чином, з урахуванням Статуту залізниць та Правил оформлення перевізних документів позивач правомірно нарахував відповідачу штраф в розмірі 149 250,00 грн. за неправильно зазначений в перевізному документі код вантажоодержувача.
При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.03.2010 р. було порушено провадження у справі N 27/41Б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" та одночасно було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N 2343-ХІІ (з змінами) мораторій на задоволення вимог кредиторів визначений як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст.1 Закону).
Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, приписами даної норми визначено, що протягом дії мораторію за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції щодо цих грошових зобов'язань.
Однак, штрафом, який стягується позивачем, забезпечується не грошове зобов'язання, а зобов'язання щодо ефективної господарської діяльності відповідача, пов'язане з правильним внесенням даних в залізничну накладну, що в подальшому дозволить нормально без збою графіку руху, простою, функціонувати залізниці та її контрагентам.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у даному випадку на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, дія п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється.
Окрім того, судами встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі, відповідно до ухвали за справою про банкрутство від 22-23.07.2010 р. по справі N 27/41Б було затверджено мирову угоду від 22.07.2010 р. та припинено провадження по справі N 27/41Б про банкрутство ТОВ "Чарнокіт" (ухвалою від 08.11.2010 р. Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 22-23.07.2010 по справі N 27/41Б повернув заявнику без розгляду).
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Про фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить порушення відносно нього справи про банкрутство, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2010 р., баланс на 30.09.2010.
Затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ТОВ "Чарнокіт" говорить про те, що ТОВ "Чарнокіт" надана можливість відновити його платоспроможність та дозволити здійснювати господарську діяльність.
За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що сплата штрафу в розмірі 149 250,00 грн. у повному обсязі, значно погіршить і так нестабільний та фінансово-складний стан відповідача, а також те, що нарахований штраф не слід розцінювати, як небажання відповідача виконувати свої зобов'язання належним чином, оскільки неправильне зазначення в накладній коду вантажоодержувача може бути помилкою, пов'язаною з людським фактором.
Відповідачем було подано клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці, яке було задоволено та надано відповідачу розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення штрафу строком на 3 (три) місяці.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позов пред'явлений, зокрема, в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України подано без достатніх на те підстав, тому задоволенню щодо "Укрзалізниці" не підлягає.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Заступника прокурора Львівської області та ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень", оскільки доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. у справі N 9/38 залишити без змін.
Головуючий
Судді