Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
з питань міграції

З метою вдосконалення правових засад реалізації державної міграційної політики, забезпечення умов для реалізації прав мігрантів, активізації двосторонніх контактів у всіх сферах міжнародних відносин, посилення юридичної відповідальності як іноземців, так і громадян України за порушення міграційного законодавства Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1) у статті 203:

у частині першій:

абзац перший після слів "відповідного терміну перебування" доповнити словами "неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк";

в абзаці другому слова "від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

в абзаці другому частини другої слова "накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "попередження або накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

2) у статті 204-1:

в абзаці другому частини першої слова "від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян", а слова "або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку" виключити;

в абзаці другому частини другої слова "від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян", а слова "або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб" виключити;

3) в абзаці другому статті 206 слова "від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

4) у статті 206-1:

в абзаці другому частини першої слова "від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" замінити словами "від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

2. Статтю 332 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції:

"Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний
кордон України

1. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину.

2. Ті самі дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна".

3. У Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ( 3929-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 23, ст. 161; 2000 р., N 38, ст. 318; 2001 р., N 13, ст. 66; 2002 р., N 46, ст. 347; 2003 р., N 16, ст. 117, N 27, ст. 209; 2004 р., N 11, ст. 143; 2005 р., N 35-36, ст. 446; 2007 р., N 33, ст. 442; 2009 р., N 38, ст. 535; із змінами, внесеними Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI):

1) статтю 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Надання притулку

Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та в порядку, встановленому законом, іноземцям та особам без громадянства може надаватися притулок в Україні";

2) статтю 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 25. В'їзд в Україну

Іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, охорони здоров'я, а також забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля;

якщо при порушенні клопотання про в'їзд або при в'їзді в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені чи зіпсовані документи, а також якщо його документи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

якщо при в'їзді на територію України він не подав дійсний паспортний документ, візу або інші документи, необхідні для в'їзду в Україну відповідно до чинного законодавства;

якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив умови та порядок перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законні розпорядження чи вимоги посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні України;

якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні;

якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він має інші, ніж заявлені ним при порушенні клопотання про в'їзд або при в'їзді в Україну, підстави та мету в'їзду або не надав підтвердження щодо підстав та мети в'їзду;

якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він є носієм інфекційної чи іншої хвороби, включеної до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, або прибув із країни з особливо складною епідеміологічною ситуацією;

якщо він в'їжджає в Україну з метою транзитного проїзду, але не має належним чином оформлених документів для в'їзду до країни призначення або наступних за Україною транзитних країн, а також оплачених квитків з України до зазначених країн;

якщо є факти невиконання ним фінансових зобов'язань перед Україною, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну у зв'язку з видворенням, а також грошових стягнень;

якщо він не має достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави, або у разі неможливості отримати достатнє фінансове забезпечення законним способом на території України для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України";

3) розділ III доповнити статтею 28-1 такого змісту:

"Стаття 28-1. Повернення іноземців та осіб без громадянства,
яким не дозволено в'їзд в Україну

Іноземці та особи без громадянства, яким не дозволяється в'їзд в Україну, при спробі в'їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ, тим самим перевізником, який здійснював їх перевезення в Україну або, за їх згодою, самостійно. Витрати на повернення несуть такий перевізник та іноземець чи особа без громадянства.

У разі неможливості негайного повернення іноземця та особи без громадянства вони перебувають у пункті пропуску через державний кордон України до їх повернення.

Іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та, у разі якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Таким іноземцям та особам без громадянства забороняється в'їзд до країни протягом наступних десяти років. Вони в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Під час затримання органи охорони державного кордону забезпечують проведення дактилоскопії, а у разі потреби - взяття інших біометричних даних іноземців та осіб без громадянства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

4) статті 31 і 32 викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Скорочення терміну тимчасового перебування
в Україні

Іноземцю та особі без громадянства скорочується раніше визначений йому термін перебування в Україні у разі:

порушення ним законодавства України;

якщо у нього відсутні підстави для подальшого перебування в Україні;

якщо він не має достатнього фінансового забезпечення для подальшого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення законним способом на території України;

якщо його діяльність на території України може негативно впливати на відносини України з іншою державою;

якщо під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону;

якщо іноземець та особа без громадянства, який прибув для навчання або працевлаштування, не з'явився у визначений строк до відповідного навчального закладу або місця роботи і якщо причини неприбуття не визнані поважними державним органом, уповноваженим приймати рішення про видворення.

Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, органами охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих ними прикордонних районів) невідкладно після виявлення підстав для цього із обов'язковим зазначенням строку, в який така особа зобов'язана добровільно виїхати з України. Цей строк не може бути більш як десять діб з дня винесення такого рішення. Порядок прийняття рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі прийняття рішення про скорочення терміну тимчасового перебування в Україні іноземця та особи без громадянства така особа зобов'язана щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв зазначене рішення, про що робляться відповідні відмітки в його паспортному документі.

Стаття 32. Видворення за межі України

Іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо:

він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання;

він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк;

його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;

під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону;

він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.

Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:

його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою;

він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;

у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.

У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.

Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.

Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.

Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (всупереч забороні щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом) або прийняті на територію України на виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, розміщуються за рішенням адміністративного суду в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш як дванадцять місяців.

Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі у зв'язку з видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства";

5) розділ IV доповнити статтею 32-1 такого змісту:

"Стаття 32-1. Заборона видворення та інших форм примусового
повернення

Іноземець та особа без громадянства не може бути видворений або в інший спосіб примусово повернутий до країн, де він може зазнати катування, жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У разі якщо іноземцем чи особою без громадянства вчинено злочин у державі, де він може зазнати катування, жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, видача в таку державу не здійснюється з підстав, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ). У такому разі у випадках, що не виключають провадження у справі, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Україна переймає розслідування кримінальної справи стосовно такої особи або забезпечує виконання вироку, винесеного в іноземній державі".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 5 квітня 2011 року
N 3186-VI