ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Логвиненко проти України"

Заява N 13448/07

від 14 січня 2011 року

Стислий виклад остаточного рішення

26 жовтня 2001 року апеляційний суд Автономної Республіки Крим визнав заявника винним у вчиненні вбивства та призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

28 лютого 2002 року Верховний Суд України залишив цей вирок без змін, і він набрав законної сили.

Протягом досудового та судового слідства заявник тримався під вартою в Київському районному відділі міліції м. Сімферополя та ізоляторі тимчасового тримання м. Сімферополя; після набрання вироком у справі законної сили - в Сокальській виправній колонії в Львівській області N 47 (далі - Виправна колонія N 47) та Херсонській виправній колонії в Херсонській області N 61.

Заявник страждав на інфільтративний туберкульоз однієї легені. У лютому 2000 року йому діагностували пізню стадію ВІЛ-інфекції. За час тримання під вартою та відбування покарання стан здоров'я заявника погіршився.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на неналежні умови тримання його під вартою; неадекватність наданої йому медичної допомоги; погане поводження працівників Виправної колонії N 47.

Заявник також скаржився за ст. 13 Конвенції на те, що він не мав ефективного засобу юридичного захисту відносно його скарг за ст. 3 Конвенції; п. 1 ст. 6 - на несправедливість провадження у його справі; ст. ст. 2 та 14 - посилаючись на факти цієї справи без обгрунтування.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника за ст. 3 Конвенції у зв'язку з тим, що відповідні державні органи не забезпечили заявнику умов тримання, які б відповідали його стану здоров'я, а також не забезпечили його адекватним та належним лікуванням.

Європейський суд також дійшов висновку про порушення прав заявника за ст. 13 Конвенції у зв'язку з відсутністю ефективних та доступних засобів юридичного захисту за національним законодавством щодо скарг заявника за ст. 3 Конвенції.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує скарги заявника стосовно якості медичної допомоги та сумісності побутових умов тримання заявника під вартою з його станом здоров'ям, а також відсутності можливості використання ефективних засобів юридичного захисту прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції;

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції;

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 8 000 (вісім тисяч) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відпозідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

5. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції."