ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Знайкін проти України"

Заява N 37538/05

від 7 жовтня 2010 року

Стислий виклад остаточного рішення

26 лютого 2005 року прокуратура Автономної Республіки Крим порушила щодо заявника, який на той час був працівником міліції, кримінальну справу за фактом перевищення влади.

28 лютого 2005 року на цій підставі заявника було заарештовано. Строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався судами. У задоволенні скарг заявника на ці рішення суди відмовляли, зазначаючи, що вони були необгрунтованими.

10 серпня 2005 року відбувся попередній розгляд справи заявника. Запобіжний захід щодо заявника у вигляді тримання під вартою було залишено без змін. Жодних строків чи підстав для подальшого тримання заявника під вартою у відповідному рішенні наведено не було.

4 січня 2006 року заявника було визнано винним у перевищенні влади. 25 травня 2006 року та 30 листопада 2006 року апеляційний суд та Верховний Суд України відповідно залишили вказане рішення без змін.

У період з 22 березня 2005 року до 9 липня 2006 року заявник тримався в Сімферопольському слідчому ізоляторі (далі - Сімферопольський СІЗО) та Феодосійському ізоляторі тимчасового тримання (далі - Феодосійський ІТТ).

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): ст. 3 - щодо неналежності умов тримання його під вартою у Феодосійському ІТТ і Сімферопольському СІЗО та ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою в останній установі; п. 1 ст. 5 - щодо незаконності тримання його під вартою в період з 27 червня 2005 року до 4 січня 2006 року; п. 1 (с) і 3 ст. 5 - щодо невмотивованості рішень національного суду про продовження строків тримання його під вартою та надмірності загального строку тримання його під вартою протягом досудового слідства; п. 2 ст. 6 - щодо порушення презумпції невинуватості внаслідок розповсюдження співробітниками правоохоронних органів інформації щодо вчинення ним злочину до вирішення його справи судом; п. 3 (b) ст. 6 - щодо неможливості підготувати свою позицію захисту, зважаючи на умови тримання під вартою та несправедливості кримінального провадження щодо нього.

Дослідивши обставини справи, Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з неналежними умовами тримання заявника під вартою в Сімферопольському СІЗО та Феодосійському ІТТ.

У цій справі Європейський суд також констатував порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв'язку з тим, що у період з 27 червня 2005 року (коли справу було передано до суду) до 10 серпня 2005 року (коли було проведено попередній розгляд справи заявника) тримання заявника під вартою здійснювалося без будь-якого відповідного рішення суду.

Європейський суд також встановив, що в період з 10 серпня 2005 року до 4 січня 2005 року тримання заявника під вартою здійснювалося на підставі винесзного за результатами попереднього розгляду справи рішення, яке не містило визначеного строку такого тримання та конкретних підстав для цього.

Розглянувши справи, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує скарги за статтею 3 Конвенції (щодо побутових умов тримання заявника під вартою в Сімсреропольському СІЗО та Феодосійському ІТТ) та пунктом 1 статті 5 Конвенції (щодо законності тримання заявника під вартою в період з 27 червня 2005 року до 4 січня 2006 року) прийнятними, а решту скарг у заяві- неприйнятними;

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції;

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції;

4. Постановляє:

(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції".