ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Лопатін і Медведський проти України"

Заяви NN 2278/03, 6222/03

від 20 травня 2010 року

Стислий виклад

10 липня 1999 року заявників, Лопатіна С. Ю. та Медведського О. Г., було затримано та доставлено до міського відділу внутрішніх справ, де, за їх твердженням, вони зазнали поганого поводження з боку працівників міліції.

Протокол затримання було складено 13 липня 1999 року.

Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням заявників у вчиненні низки злочинів тривало до 14 листопада 2002 року, коли Верховним Судом України було винесено остаточне рішення у справі.

У ході кримінального провадження заявники неодноразово скаржилися до органів прокуратури на погане поводження з боку працівників міліції, за результатом кожного звернення-виносилися постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за такими стапями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): ст. 3 - у зв'язку з поганим поводженням з боку працівників міліції та неефективним розслідуванням відповідних скарг; п. 1 ст. 5 - у зв'язку з незаконним триманням під вартою; ст. 6 - у зв'язку з надмірною тривалістю провадження у їхній справі; ст. 13 - у зв'язку з відсутністю засобів юридичного захисту від стверджуваних порушень їхніх прав за ст. 3 та п. 1 ст. 5 Конвенції.

Європейський суд констатував порушення ст. 3 Конвенції за скаргами на погане поводження у зв'язку з ненаданням державою обгрунтованої позиції щодо пропорційності та абсолютної необхідності застосування до п. Лопатіна сили в ході придушення його опору працівникам міліції, а також щодо можливості завдання тілесних ушкоджень п. Медведському співкамеоником.

Європейський суд також констатував порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку з тим, що розслідування скарг заявників щодо поганого поводження обмежувалося тільки відібранням пояснень у відповідних працівників міліції, при цьому допит медичних експертів спрямовувався на підтвердження тільки однієї версії подій, а також що всупереч вказівкам національних судів слідчі органи не допитали співкамерника та інших свідків відповідних подій, не усунули суперечностей між різними версіями.

Порушення державою п. 1 ст. 5 Конвенції у цій справі було встановлено у зв'язку з тим, що тримання заявників під вартою протягом трьох днів не було задокументовано та що після визнання національними органами незаконності такого тримання ефективне розслідування цього факту проведено не було.

Порушення державою п. 1 ст. 6 Конвенції Європейський суд констатував у зв'язку з тим, що тривалість кримінального провадження щодо заявників (три роки і чотири місяці) є такою, що порушує вимогу "розумного строку".

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Долучає до розгляду справи по суті аргументи Уряду стосовно вичерпання національних засобів юридичного захисту у зв'язку зі скаргами заявників, поданими на підставі статей 3 і 13 Конвенції, і відхиляє ці аргументи після розгляду їх по суті.

2. Оголошує решту скарг прийнятними.

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з поганим поводженням щодо заявників.

4. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з непроведениям ефективного розслідування за скаргами заявників на погане поводження.

5. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв'язку з незадокументованим триманням під вартою заявників з 10 до 13 липня 1999 року.

6. Постановляє, що немає необхідності розглядати скарги за статтею 13 Конвенції.

7. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з тривалістю провадження кримінальної справи щодо заявників.

8. Постановляє, що:

a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити пану Лопатіну 8 000 (вісім тисяч) евро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з цієї суми; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.

9. Відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції".