ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
26 липня 2010 р.
м.Київ

Справа N 31/210

Про визнання права комунальної власності на майно

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора м.Києва на рішення господарського суду м.Києва від 01.06.2009 у справі N31/210 за позовом ТОВ "Лізард" до 1.Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради; 2.Шевченківської районної м.Києві ради про спонукання до укладення договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом Шевченківської районної м.Києві ради до ТОВ "Лізард" про визнання права комунальної власності на майно, -

встановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 01.06.2009 (суддя Качан Н.І.) первісний позов задоволено частково - на підставі ст.ст.648, 649 ЦК України та ст.ст.181, 187 ГК України зобов'язано Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради укласти з ТОВ "Лізард" договір купівлі-продажу нежитлового будинку з амфітеатром загальною площею 2221,7 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 84-а (літ.А), протягом 30-ти календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили. В частині вимог первісного позову до відповідача-2 відмовлено. Зустрічний позов задоволено - на підставі ст. 392 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визнано право комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва в особі Шевченківської районної у м.Києві ради на нежитловий будинок з амфітеатром загальною площею 2221,7 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 84-а (літ.А).

Заступник прокурора м.Києва у внесеному касаційному поданні просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.136, 181, 188 ГК України, п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. 4 ГПК України. Зокрема, прокуратура вважає незаконним рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 15.02.2007 N 167 в частині надання товариству права на викуп спірного нерухомого майна, яке (рішення) прийняте без врахування вимог п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., а саме без встановлення обставин здійснення позивачем невідокремлюваних поліпшень орендованого майна вартістю не менш як 25% залишкової вартості майна. Крім того, на думку прокуратури, Шевченківська районна у м.Києві рада взагалі не мала права вчиняти дії по відчуженню спірного нерухомого майна, частина якого (площею 257,3 кв.м.) була передана у повне господарське відання державній хореографічній студії українського танцю "Барвіночок" згідно розпорядження Радянської райдержадміністрації м.Києва від 18.06.2001 N 769 та безстрокового договору від 29.08.2003.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення -залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов частково та зустрічний позов в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що:

29 грудня 2006р. між позивачем та відповідачем-1 на підставі розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради N 200 від 29.12.2006 укладено договір оренди N 2111/5 нежитлового будинку з амфітеатром площею 1982,13 кв.м. по просп. Перемоги, 84-а в м.Києві.

28.01.2008 року між позивачем та відповідачем-1 на підставі розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради N 361 від 29.12.2007 та, у зв'язку із закінченням строку дії попереднього договору оренди N 2111/5, укладено новий договір оренди N 728/5, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування нежитловий будинок з амфітеатром, але вже тільки із збільшеною (2221,7 кв.м.) площею на підставі інвентаризаційних даних Київського міського бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належать та вирішуються на її пленарних засіданнях питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Приватизація об'єктів малої приватизації згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради від 25.11.2003 N 263 "Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві" реорганізовано з 01.12.2003 р. Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва зі статусом юридичної особи, яке є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради та правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в частині орендних відносин.

Положенням про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, затвердженим вищевказаним рішенням, передбачено, що Управління, серед іншого, виконує продаж об'єктів приватизації, в т.ч. на аукціоні та за конкурсом; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень; через комісії по приватизації формує цінову політику з питань приватизації, здійснює оцінку комунального майна та укладає договори на проведення робіт по експертній оцінці об'єктів комунальної власності району, що підлягає приватизації (п.3.1.17, п. 3.1. 18, п.3.1.26).

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради N 167 від 15.02.2007 затверджено Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до пункту 107 Переліку, затвердженого Шевченківською районною у місті Києві радою (додаток до рішення N 167 від 15.02.2007), спірне нежитлове приміщення площею 1982,13 кв.м. по проспекту Перемоги, 84-А в м.Києві підлягає приватизації шляхом його викупу ТОВ "Лізард".

Отже, позивач у встановленому законодавством порядку одержав право на викуп спірного нерухомого майна.

Відповідно до рішення від 15.02.2007 N 167 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" у разі виникнення розбіжностей між площами з різницею не більше 20 кв.м., зазначеними в додатках до цього рішення, та площами, зазначеними у технічній документації, виготовленій БТІ, остаточною вважається площа, зазначена в документах БТІ.

Згідно з поточною інвентаризацією БТІ та виготовленим технічним паспортом, виготовленим БТІ, станом на 30.07.2007р. площа нежитлового будинку по проспекту Перемоги, 84-А в місті Києві складає 829,4 кв.м., а разом з амфітеатром 2221,7 кв.м. Таким чином, остаточна площа об'єкта приватизації становить 2221,7 кв. м.

Рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради N 324 від 08.11.2007 внесено зміни до рішення Шевченківської районної у м.Києві ради N 167 від 15.02.2007, зокрема уточнено площу спірного нерухомого майна, виклавши її у розмірі 2221,7 кв.м., а також визначено спірне нерухоме майно як нежитловий будинок з амфітеатром.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, затвердженого рішенням ради від 25.11.2003 N 263, продавцем об'єктів малої приватизації (органом приватизації), що належать на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м.Києва, є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

У даному випадку, з врахуванням рішення Шевченківської районної у м.Києві ради N 324 від 08.11.2007, відповідач-1 був зобов'язаний в строк до 08.01.2008 року провести підготовку до приватизації та укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Однак, на момент розгляду спору підготовка об'єкта приватизації до продажу не проведена, зокрема, не здійснено оцінки об'єкта з метою визначення ціни його продажу, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не укладено.

Частина 1 ст. 649 Цивільного кодексу України визначає, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Примірний договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу, затверджено наказом Фонду державного майна України N 2411 від 22.08.2005.

У зв'язку з тривалим ухиленням відповідача-1 від укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, позивач на підставі ст. 181 Господарського кодексу України листом N245/055-А від 26.03.2009 звернувся до відповідача-1 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, та додав два примірники типового договору купівлі-продажу, що містили усі істотні умови, які обов'язкові для договорів такого виду відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також відповідали примірному договору купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.08.2005 N 2411 "Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу". Факт надходження до відповідача-1 супроводжувального листа разом з проектом договору підтверджується відміткою канцелярії відповідача-1.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні, або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Листом від 08.04.2009 N 7/9-098-005/58 відповідач-1 повідомив позивача, що Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради не отримало та не має правових підстав для укладення з позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна за зазначеною адресою.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не визначає будь-яких правових підстав для продовження визначеного Законом України про малу приватизацію двомісячного терміну для підготовки об'єкта до приватизації.

Оскільки відповідачем-2 прийнято рішення щодо приватизації спірного об'єкта шляхом його викупу позивачем та уповноважено відповідача-2 здійснити оцінку даного майна, а також укласти договори купівлі-продажу щодо нього, суд погодився з твердженням позивача про неправомірність відмови відповідача-1 в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Бездіяльність відповідача-1 порушує права позивача як покупця об'єкта приватизації.

Однак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення первісного позову частково з огляду на те, що відповідач-2 виконав дії, покладені на нього законом, а саме 15.02.2007 року прийняв рішення про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, відповідно до якого нежитловий будинок з амфітеатром за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 84-а, загальною площею 2221,7 кв.м., підлягає приватизації шляхом викупу ТОВ "Лізард", а органом, який уповноважений проводити підготовку до приватизації та укладати договори купівлі-продажу майна, що перебуває у комунальній власності, є відповідач-1.

Таким чином, відповідачем-2 не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача щодо приватизації майна, яке перебуває у комунальній власності, а, отже, відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 проводити приватизацію.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста, як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Шевченківська районна у місті Києві рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади Шевченківського району м.Києва, і виступає суб'єктом права власності стосовно комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону, як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада може передавати районним у містах радам у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.

Судом встановлено, що Київська міська рада своїм рішенням від 27.12.2001 N 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (додаток 11, таблиця 7, розділ 1.1.6, позиція 97) передала спірне нерухоме майно по проспекту Перемоги, 84-а (літ. А) в м.Києві, до комунальної власності Шевченківської районної у м.Києві ради, а остання своїм рішенням від 18.06.2002 N 40 "Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва" прийняла зазначене вище нерухоме майно до комунальної власності Шевченківського району м.Києва. Жодних інших рішень, які б визначали правовий статус вказаного нерухомого майна, не приймалося.

За таких обставин, власником спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 84-а, є територіальна громада Шевченківського району м.Києва в особі Шевченківської районної у м.Києві ради, яка є суб'єктом права комунальної власності і має право на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись зазначеним приміщенням, у зв'язку з чим вимоги зустрічного позову визнано судом обґрунтованими.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

На спірні переддоговірні (приватизаційні) відносини стосовно об’єкта права комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва, поширюється дія ч. 5 ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9, ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", чим спростовуються помилкові посилання прокуратури в обґрунтування своїх заперечень на п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002рр. та ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які не стосуються предмета даного приватизаційного спору.

Зокрема, в межах предмета позову у даній справі не оспорюється договір оренди N728/5 від 28.01.2008 як такий, що укладений без врахування заборони передачі в оренду майна після прийняття рішення про його включення до одного з переліків об'єктів приватизації, як того вимагає ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому посилання прокуратури на вказану норму є безпредметними.

Не заслуговують на увагу також передчасні посилання заявника на незаконність рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 15.02.2007 N 167 в частині надання товариству права на викуп спірного нерухомого майна, як прийнятого без врахування вимог п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., а саме без встановлення обставин здійснення позивачем невідокремлюваних поліпшень орендованого майна вартістю не менш як 25% залишкової вартості майна, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та прокуратурою не доведено скасування чи визнання недійсним рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 15.02.2007 N 167 щодо приватизації спірного об’єкту шляхом викупу позивачем, а тому це рішення підлягає обов'язковому виконанню відповідачем-1, як виконавчим органом Шевченківської районної у м.Києві ради.

Зазначеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при перегляді рішень у справах зі спорів, що виникають з приватизаційних правовідносин (постанови від 04.02.2003 у справі N 17-6-3/02-1980 та від 01.06.2004 у справі N 11/68-03), вказуючи, зокрема, про обов'язковість прийняття державним органом приватизації (ФДМ України) або місцевими радами рішення про затвердження переліків об'єктів групи “А”, які підлягають приватизації певним способом (аукціон, конкурс, викуп), а також про те, що статтею 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” конкретно визначено випадки, коли в орендаря виникає право викупу майна, стосовно якого є рішення про приватизацію.

Касаційна інстанція також враховує приписи абзацу 1 пункту 5 мотивувальної частини та абзацу 2 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 N14-рп/2000 у справі N1-16/2000, згідно яких доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначеним законами.

Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Водночас пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Водночас, згідно норм статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказана стаття кореспондується з диспозитивними приписами п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., згідно якої у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” стосовно об'єктів малої приватизації відмова приватизації можлива тільки у випадках, коли :

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першої цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 N 14-рп/2000 (п. 5 мотивувальної частини) встановлено, що цей перелік підстав для відмови в приватизації є вичерпним. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує.

Таким чином, нездійснення орендарем невідокремлюваних поліпшень певної вартості (не менш як 25% залишкової вартості майна) не є підставою для відмови у приватизації комунального майна способом викупу, оскільки виходячи зі змісту п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр. обов’язковою та цілком достатньою підставою для набуття орендарем права на викуп об’єкта оренди є прийняття компетентним органом (в даному випадку - Шевченківською районною у м.Києві радою) рішення про приватизацію орендованого майна способом викупу орендарем (товариством) з включенням до відповідного переліку, як це передбачено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних з приватизацією державного та комунального майна способом викупу (постанова ВСУ від 03.06.2008 у справі N 30/292).

Згідно з ч.7 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Враховуючи вимоги ст.ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об’єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Відсутність підстав для відмови у приватизації спірних нежилих приміщень підтверджується встановленими судом фактичними обставинами прийняття Шевченківською районною у м.Києві радою рішень від 15.02.2007 N 167 та від 08.11.2007 N 324, якими ці приміщення включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ "Лізард".

Згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

При цьому колегія враховує, що відповідно до пункту 3.8 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України N 1511 від 30.07.1998 р. та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.09.1998 р. за N 558/2998, саме орган приватизації (відповідач-1), а не потенційний покупець (позивач), на підставі акта оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів повинен готувати проекти договору купівлі-продажу та акта передачі об'єкта, що приватизується.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність відмови відповідача-1 від укладення з позивачем договору купівлі-продажу приватизації (лист від 08.04.2009 N7/9-098-005/58) та обумовлене цим незаконне ухилення відповідача-1 від виконання чинного рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 15.02.2007 N 167 (в редакції рішення від 08.11.2007 N 324).

Що стосується зустрічного позову, то касаційна інстанція не приймає до уваги передчасні посилання прокуратури на ст. 136 ГК України в обґрунтування порушення відповідачем-2, як суб'єктом права комунальної власності, права повного господарського відання державної хореографічної студії українського танцю "Барвіночок" щодо частини спірного нерухомого майна (площею 257,3 кв.м.), оскільки, по-перше, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 цього Кодексу право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, суб'єкт господарювання, за яким спірне майно було закріплено на праві повного господарського відання згідно розпорядження Радянської райдержадміністрації м. Києва від 18.06.2001 N 769 та безстрокового договору від 29.08.2003, вправі самостійно звернутися за захистом своїх прав у встановленому порядку, якщо вважає їх порушеними.

По-друге, в будь-якому випадку, право повного господарського відання не може обмежувати права власника в особі Шевченківської районної у м.Києві ради на відчуження належного їй майна в процесі приватизації, закріпленого ч.ч.1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 327 ЦК України та ч.ч. 5, 6 ст .60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як встановлено судом та не заперечується прокуратурою, територіальна громада Шевченківського району м.Києва в особі Шевченківської районної у м.Києві ради на момент вирішення спору була власником спірного нерухомого майна на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 N 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (додаток 11, таблиця 7, розділ 1.1.6, позиція 97) та рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 18.06.2002 N 40 "Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва".

Разом з тим, твердження прокуратури про те, що Шевченківська районна у м.Києві рада взагалі не мала права вчиняти дії по відчуженню спірного нерухомого майна, частина якого (площею 257,3 кв.м.) була передана у повне господарське відання державній хореографічній студії українського танцю "Барвіночок", суперечить вимогам п. 30 ч. 1 ст. 26 та ч.ч. 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 N 8-рп/2010 та ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

постановив:

Рішення господарського суду м.Києва від 01.06.2009 у справі N 31/210 залишити без змін, а касаційне подання заступника прокурора м.Києва - без задоволення.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді