Медіація як альтернатива
судового вирішення спорів: «за» і «проти»!

ПИТАННЯ: 1 Що таке медіація?

ПИТАННЯ: 2 Які ознаки притаманні методу медіації?

ПИТАННЯ: 3 Яке завдання медіатора у процедурі медіації?

ПИТАННЯ: 4 Яка роль адвоката у процесі медіації?

ПИТАННЯ: 5 У чому полягає техніка методу медіації?

ПИТАННЯ: 6 Які існують форми закріплення угоди, досягнутої в результаті медіації?

ПИТАННЯ: 7 Які основні принципи ведення переговорів застосовуються в процесі медіації?

ПИТАННЯ: 8 Які можливі варіанти вирішення конфлікту в залежності від ставлення до проблеми?

ПИТАННЯ: 9 Яке значення для вирішення спору має виявлення інтересів, прихованих за позиціями сторін?

ПИТАННЯ: 10 Який найефективніший метод пропонує медіація для виявлення справжніх інтересів, прихованих за позиціями?

ПИТАННЯ: 11 Які відмінності медіації від інших методів вирішення спорів, зокрема від судового процесу?

ПИТАННЯ: 12 Які переваги медіації над іншими методами врегулювання спорів?

ПИТАННЯ: 13 Які справи найкраще вирішувати методом медіації?

ПИТАННЯ: 14 Які перспективи використання медіації як способу вирішення спорів на теренах України?

ВІДПОВІДЬ:1

Медіація є альтернативним способом вирішення конфліктів поряд із судовим вирішенням спорів, арбітражним процесом.

Даний напрям урегулювання конфліктів зародився в Сполучених Штатах Америки і до сьогодні широко застосовується в цій країні, закріпившись на законодавчому рівні. Певні успіхи у застосуванні цього методу мають Голландія та Німеччина.

Зокрема, в Голландії такий метод вирішення конфліктів розпочали застосовувати в справах про розлучення ще в 1975 році. У Німеччині він лише розвивається.

Для України ідея застосування методу медіації для вирішення конфліктних ситуацій теж не є новою. У 2007 році Європейським Союзом та Радою Європи в рамках спільної програми, спрямованої на поліпшення діяльності судової гілки влади в Україні, було прийнято рішення про поширення ідеї медіації на території України, зокрема, в адміністративному судочинстві України.

Медіація походить від латинського слова mediatio, що в перекладі означає посередництво. Медіація - це технологія вирішення конфлікту за участю третьої нейтральної сторони - медіатора. Іншими словами, це особлива форма вирішення спору, в процесі якого сторони конфлікту спільно знаходять найбільш оптимальне рішення, що враховує інтереси всіх учасників.

Медіатор виконує дещо інші завдання, ніж суддя, який вислуховує обидві сторони та, керуючись нормами закону, приймає рішення по справі, що є обов’язковим для виконання.

Медіація спрямована на те, щоб допомогти конфліктуючим сторонам самим знайти оптимальне рішення спору, яке враховувало б інтереси обох сторін. Пошук такого рішення учасниками конфлікту є абсолютно добровільним творчим процесом, результатом якого є вирішення спору, коли задоволеними залишаються обидві сторони.

Медіація є успішною в таких справах і ситуаціях, де переговори сторін зайшли в глухий кут і, здавалося б, вирішення конфлікту неможливе.

Медіатор налагоджує сприятливу для переговорів обстановку, створює атмосферу доброзичливості, відкритості, налаштовує сторони конфлікту на діалог та співпрацю, вислуховує учасників спору, їхні позиції, допомагає виявити справжні почуття, емоції, інтереси конфліктуючих сторін, налагодити їхню співпрацю у виробленні власного рішення конфлікту, а також дізнатися та сприйняти проблеми свого опонента. Результатом успішно проведеної ме-діації є угода, але досягнута домовленість виконується учасниками добровільно, оскільки пошук оптимального рішення став результатом власних зусиль сторін.

ВІДПОВІДЬ: 2

Ознаками медіації є:

присутність медіатора - третьої нейтральної сторони, що виконує функції посередника;

присутність усіх сторін - учасників конфлікту;

добровільність участі сторін у процедурі медіації. Повноваження щодо прийняття рішення не передаються медіатору. Сторони самостійно співпрацюють над виробленням власного рішення. Угода не є обов’язковою, поки її не погодили всі сторони конфлікту.

Тому важливо досягти консенсусу.

Отже, медіація - це добровільні переговори, які в будь-який час можуть бути перервані, але в них сторони самі напрацьовують рішення, досягають відкритості результатів.

Ці переговори мають такі особливості:

третю нейтральну особу - посередника зі спеціальною підготовкою;

наявність особливо структурованої процедури;

відсутність обмеження процесуальним предметом спору.

І наступні переваги:

швидкість;

конфіденційність;

високу результативність.

ВІДПОВІДЬ: 3

Роль медіатора у процедурі медіації зводиться до наступного, а саме:

медіатором має бути людина, яка користується повагою учасників спору, до якої існує високий ступінь довіри та яка є безспірним авторитетом сторін;

нейтральність - основна риса медіатора; він не повинен бути заінтересований у певному вирішенні конфлікту на користь однієї зі сторін;

медіатор не приймає рішень і не виносить вироків (вердиктів); він серйозно сприймає всі точки зору, почуття, інтереси;

медіатор несе відповідальність за хід медіативної бесіди, сторони медіації (медіанти) - за її зміст, результат, рішення. Деякі ідеї можуть бути запропоновані (внесені) медіатором як можливі варіанти вирішення спору;

медіатор допомагає сторонам віднайти, виявити їхні справжні інтереси та почуття;

медіатор турбується про те, щоб у процесі медіативної бесіди була компенсована нерівність становища тієї чи іншої сторони і щоб це не впливало на процедуру медіації;

медіатор зберігає конфіденційність інформації, отриманої у процесі медіації; не може виступати адвокатом тієї чи іншої сторони та бути запрошеним експертом або свідком в наступних судових процесах;

медіатор слідкує, щоб не укладалися угоди, домовленості, реалізація та виконання яких неможливі;

медіатор може припинити бесіду, якщо не знаходиться розумного рішення спору чи воно недопустиме з етичної точки зору.

Від наявності цих ознак в сукупності залежатиме ефективність проведення медіації.

ВІДПОВІДЬ: 4

В обов’язок адвоката у процесі медіації входить інструктаж клієнта, надання інформації та пояснень щодо законодавства, з’ясування позиції та виявлення інтересів клієнта, обговорення позиції конфліктуючої сторони та її інтересів, вироблення можливих варіантів вирішення спору; на завершальній стадії - допомога у формулюванні угоди, перевірка її реального виконання.

Завдання адвоката - сприяти ефективному проведенню медіації, досягненню позитивних результатів, налаштування клієнта на діалог, допомога у формулюванні та виявленні інтересів, які, не рідко, для самої сторони є прихованими.

ВІДПОВІДЬ: 5

За методикою здійснення медіація умовно поділяється на:

попердню фазу,

медіативну бесіду:

(вступ;

з’ясування особливостей конфлікту;

прояснення конфлікту: приховані почуття, інтереси, причини;

вирішення проблеми: збір та вироблення можливих рішень;

домовленість);

фазу реалізації.

У попередній фазі сторони конфлікту виявляють бажання взяти активну участь у вирішенні конфлікту та виробленні спільного рішення, яке б задовольнило інтереси усіх учасників.

При медіативній бесіді під час вступу важливим є вибір місця проведення медіації. Завданням медіатора є створення доброзичливої, довірчої, відкритої атмосфери для проведення медіативної бесіди. У конфліктуючих сторін стосовно медіатора забезпечується рівноцінне спілкування. Учасників бесіди інформують про хід бесіди, роль медіатора та основні правила. Сторони можуть погодити додаткові правила процедури медіації. Обов’язково запитується згода сторін взяти участь у процедурі медіації та дотримуватись її правил.

Основними правилами медіації є:

надання можливості висловитися всім;

уникнення образ та побоїв;

несення відповідальності медіаторами за хід бесіди і наділення їх правом втручання, коли це необхідно.

При з’ясуванні особливостей конфлікту кожна із сторін отримує можливість висловитися, викласти свою точку зору на наявний конфлікт. На цій стадії сторони озвучують свої позиції - усталені погляди тієї чи іншої сторони на те, як має бути вирішений конфлікт. Для цього надається стільки часу, скільки його необхідно учаснику, щоб висловитися. Виступ не обмежений у часі. Медіатор активно слухає, за необхідності ставить уточнюючі запитання, узагальнює отриману інформацію. Друга сторона слухає і має утриматися від будь-яких коментарів, поки не настане її черга висловити свою позицію. На цій стадії опонентові рекомендують робити нотатки, щоб стриматися від небажаних запальних реплік, які можуть створити напругу між сторонами спору, порушити атмосферу доброзичливості.

Під час прояснення конфлікту медіатор повинен виявити справжні почуття, інтереси сторін, що приховані за їх позиціями.

При вирішенні проблеми конфліктуючі сторони спільно розмірковують над можливостями, варіантами вирішення спору. Конфлікт переростає в проблему, за вирішення якої супротивники несуть відповідальність. На цій стадії висловлюються, пропонуються всі можливі наявні варіанти вирішення проблеми.

Під час медіативної бесіди домовленість - це коли сторони конфлікту домовляються про найоптимальніше вирішення проблеми, яке враховувало б інтереси обох учасників. Рішення фіксується в угоді, яка може бути усною або укладеною в письмовій формі та підписаною сторонами.

У фазі реалізації відбувається перевірка, у випадку необхідності, корегування, уточнення домовленості. Через деякий проміжок часу учасники конфлікту та медіатор повторно збираються для того, щоб з’ясувати, чи вирішила досягнута угода наявний конфлікт. У разі необхідності в угоду вносяться відповідні корективи або ж сторони можуть провести повторну медіацію.

ВІДПОВІДЬ: 6

Не існує жодних приписів щодо обов’язкової форми медіаційної угоди. У кожному конкретному випадку сторони мають обговорити це в ході медіації. Однак варто враховувати, що в деяких сферах права для чинності угоди необхідно дотримуватися певної юридичної форми (наприклад, для чинності правочину щодо земельних ділянок, іншого нерухомого майна обов’язкове нотаріальне посвідчення та в подальшому - державна реєстрація).

Отже, можливі такі форми угоди:

усна домовленість учасників медіації;

протоколи засідань чи заключний протокол;

медіаційна (остаточна) угода у формі приватного договору без правових титулів та залежно від сфери медіації у формі угоди, запротокольованої в суді (наприклад, угода про наслідки розлучення, мирова угода, укладена адвокатами сторін);

у ролі укладача можуть виступати: самі сторони, медіатор, якщо він на це уповноважений, співмедіатори - юристи, які брали участь у медіації, адвокати-консультанти, інші адвокати (наприклад, адвокат фірми), нотаріус.

ВІДПОВІДЬ: 7

За методом Гарвардської концепціі основними принципами ведення переговорів є:

відокремлення людей від їхніх проблем, що допомагає сторонам конфлікту знайти спільну мову. До проблеми формується жорстке ставлення, однак воно не трансформується на людину. Навпаки, у ставленні до учасника спору має місце прояв поваги та розуміння;

зосередження на інтересах, а не на позиціях, наприклад, у трудовому спорі державний службовець вимагає від уряду сплати значної грошової компенсації, яку уряд не готовий сплатити. Позиція сторони - одержання грошової компенсації. Справжній прихований інтерес - страх за майбутнє, безробіття, неспроможність сплачувати кредит, оплатити навчання дітям тощо. Можливий варіант вирішення конфлікту: убезпечення урядом майбутнього держслужбовця шляхом надання йому розширеного соціального пакету;

вироблення варіантів рішення конфлікту, які задовольнили б обидві сторони;

застосування об’єктивних критеріїв - наприклад, у справах про визначення можливих варіантів поділу будинку, користування земельною ділянкою доречно провести експертизу на предмет вироблення можливих варіантів вирішення спору; у справах про поділ майна доцільно скористатися послугами експерта для отримання професійної оцінки спірного майна.

ВІДПОВІДЬ: 8

У залежності від того, в якому співвідношенні перебувають факт проблеми з людським фактором, розрізняють деструктивне та конструктивне вирішення конфлікту.

У деструктивному процесі вирішення спору між людьми суперечки набувають характеру особистого конфлікту. Різні точки зору на вирішення проблеми перетворюються на дорікання іншим людям і виливаються в судження про їх характер, поведінку, мотиви, наміри. Замість того, щоб зосередитися на вирішенні проблеми, у якості проблеми розглядається сама людина.

У результаті:

розмова про проблеми стає менш специфічною, більш загальною; зростає кількість проблем; з’являються нові, додаткові проблеми;

виникає відчуття невирішеності та заплутаності конфліктної ситуації;

сторони, які конфліктують, все менше контактують одна з одною і віддають перевагу людям, які з ними погоджуються;

зростає емоційна напруга і зменшується здатність сторін слухати та спілкуватися одна з одною;

у таких ситуаціях досить низький відсоток досягнення ефективних результатів.

Конструктивне вирішення конфлікту має такі ознаки:

пошук вирішення проблеми, не торкаючись особистості супротивної сторони;

всі учасники конфлікту спільно беруть на себе відповідальність за проблему і разом шукають її вирішення;

у процесі переговорів до проблеми ставлення критичне, жорстке, до людини - прояв поваги, розуміння, намагання увійти в становище співбесідника;

розділення, відокремлення проблеми від людей.

Конструктивне вирішення конфлікту є більш ефективним та дієвим, допомагає сторонам спору знайти спільну мову. До проблеми формується жорстке ставлення, однак воно не трансформується на людину.

ВІДПОВІДЬ: 9

Слід розмежовувати позицію та інтерес.

Позиція - це стійке уявлення про те, як повинна бути ви-рішена проблема. Часто позиції не збігаються, не є сумісними. Спільне вирішення проблеми здається неможливим. Однак значення мають приховані за позиціями справжні інтереси сторін.

Те, що для врегулювання спору важливо виявити справжні інтереси, приховані за позиціями, можна продемонструвати на прикладі з апельсином.

Дві сестри сперечаються за апельсин. Кожна хоче його отримати. Урешті-решт вони вирішують поділити його навпіл. Одна сестра споживає м’якоть та викидає шкірку. Друга сестра викидає м’якоть, використовуючи шкірку для випічки торту.

У даному випадку позиція сторін - «Я хочу апельсин». Інтереси - «Я хочу з’їсти м’якоть», «Я хочу використати шкірку для випічки». Коли виявлені справжні інтереси, неважко знайти рішення проблеми, при якому задоволеними залишаються обидві сторони.

ВІДПОВІДЬ: 10

Для виявлення справжніх інтересів, прихованих за позиціями, пропонується вдатися до так званої «моделі цибулини». Йдеться про метод «очищення від лушпиння», при якому вияв справжніх інтересів асоціюється з очищенням цибулини від лушпиння:

перша лушпайка - позиція;

друга лушпайка - переконання, норми, почуття правоти, принципи, точка зору, мотиви;

третя лушпайка - інтереси, яка від цього користь (інтереси, сформульовані взагалі);

четверта лушпайка - особисті інтереси (острахи та інтереси);

п’ята лушпайка - (можливо) серцевина: образи та визнання (те, що дійсно важливо для сторони).

Питання, що ставляться за «моделлю цибулини» (викривальні питання) можуть бути такими:

Запитання щодо позиції: Як ви дійшли до такої позиції? На чому ґрунтується ваша позиція?

Запитання щодо основних інтересів: Припустімо, ви отримали те, чого бажаєте. Що це для вас означатиме?

Запитання щодо острахів: Припустімо, ви не отримали те, чого бажаєте. Що тоді може статися такого, чого ви не бажаєте?

Запитання щодо потреб: Чому це для вас дуже важливо?

Цікаво, що коли учасники конфлікту відверто формулюють свої справжні інтереси, більшість із цих інтересів виявляються спільними для усіх сторін конфлікту, і лише незначна частка інтересів - справді протилежні. Це спонукає обидві сторони не боротися, а співпрацювати в одному напрямі для вироблення спільного рішення реальної проблеми. Відбувається зміна перспективи «Я» (егоцентрична поведінка) на «Ми» (співпраця).

ВІДПОВІДЬ: 11

Спільним для медіації та судового процесу є участь у вирішенні конфлікту третьої інстанції.

Однак зазначені способи вирішення спорів мають певні відмінності.

Судочинство звертає увагу на минуле, шукає причини конфлікту, оцінює, хто правий, а хто ні. У процесі медіації йдеться про теперішнє і майбутнє. Медіатор спрямовує думки сторін конфлікту на пошуки можливого найоптимальнішого його вирішення. Ключовим питанням є врегулювання спору, а не пошук винних.

Судовому процесу притаманні елементи імперативності, обов’язковості судових процедур. Участь у медіації добровільна. Сторони в будь-який момент можуть відмовитися від медіації і використати інший метод вирішення конфлікту.

На відміну від односторонньо орієнтованих методів, що застосовуються при судовому процесі (предметно орієнтований метод) або терапії (емоційно орієнтований метод), медіація зосереджує увагу як на предметній, так і на емоційній стороні спору, враховує та використовує методи психології та дослідження конфліктів. Почуття, емоції, позиції, стосунки враховуються медіатором як суттєві фактори конфлікту. Медіатор не абстрагується від емоцій - він з ними працює і задіює в процес пошуку оптимального рішення.

Рішення приймається суддею, який керується нормами права. У медіації угода досягається в результаті знаходження особисто сторонами рішення конфлікту.

Суддя орієнтується на правові норми, медіатор - на інтереси сторін.

У результаті винесення судового рішення завжди є переможець та переможений, і в більшості випадків - це «піррова перемога». А в сімейних справах, взагалі, жодна із сторін не перемагає, адже страждає подружня пара, що пережила емоційно тяжке розлучення, і діти - від нестачі батьківської уваги та піклування. У результаті успішно проведеної медіації обидві сторони залишаються задоволеними, виграють усі.

Результати вирішення судової справи невідомі, хоча суд і дотримується норм законів. Однак залежно від судді, що вирішує справу, і адвокатів, які беруть участь у судовому процесі, результати можуть бути різними. Є сторона, що виграла, та є сторона, що програла. Результат медіації залежить від сторін. Вони наділені свободою дій і можуть прийняти нетрадиційні рішення, тож не зобов’язані слідувати приписам закону. Ціллю є рішення, завдяки якому виграють усі сторони.

Отже, правове вирішення проблеми спрямоване на з’ясування вини. Йому притаманні орієнтація на норми, оскарження до вищої інстанції, зовнішній контроль, узагальнене рішення. Вирішення конфлікту проводиться шляхом винесення судового рішення, обмеження проблем, переконання.

Медіація спрямована на пошук рішень. Їй притаманні орієнтація на предмет, довіра до мудрості учасників, саморегуляція, рішення для окремого випадку, вирішення проблеми шляхом досягнення консенсусу, розширення проблем, співпереживання, слухання.

ВІДПОВІДЬ: 12

Медіація є добровільною. Для її проведення необхідна згода обох сторін конфлікту, кожна з яких на будь-якій стадії медіації може відмовитися від її проведення і передати спір на розгляд у судовому порядку.

Медіація проходить за умови збереження конфіденційності інформації, отриманої в процесі її здійснення. Учасники медіації підписують угоду про нерозголошення відомостей, одержаних у ході переговорів, оскільки не є винятковою ситуація, коли справа в майбутньому може бути передана на вирішення суду внаслідок невдало проведеної медіації.

Для медіації притаманний високий відсоток виконання угод, досягнутих у результаті її проведення. Це зумовлено тим, що сторони особисто беруть участь у пошуку оптимального рішення, яке врахувало б інтереси обох учасників спору. Сторони намагаються виконати рішення, на пошук якого ними були затрачені власні зусилля.

Відсутньою є стадія примусового виконання угоди, досягнутої в результаті медіації. У випадку відмови учасників методу виконувати досягнуту угоду, медіація вважається невдалою, і в такому разі можливе проведення повторної медіації, за умови згоди на це сторін, або передача справи на розгляд суду.

ВІДПОВІДЬ: 13

Медіація не замінює інші форми вирішення спорів, а доповнює їх. Її використання для вирішення конфліктів є до-цільним за наявності таких передумов:

за допомогою безпосередніх бесід чи переговорів конфлікт неможливо вирішити;

сторони зайшли в глухий кут у вирішенні спору;

учасники зацікавлені у збереженні добрих стосунків у майбутньому;

складається враження, що конфлікт неможливо вирішити.

Медіація може використовуватись для вирішення особистих спорів, а також групових та політичних конфліктів.

Техніка медіації широко застосовується при вирішенні спорів подружжя, пов’язаних з розлученням, аліментами на особисте утримання та утримання дитини, в питаннях поділу спільного майна, виховання дітей, участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї; використовується для врегулювання спорів між сусідами, орендарями та орендодавцями, в трудових спорах між роботодавцями та працівниками.

В юридичній практиці існують модельні експерименти, коли злочинець і жертва зустрічаються, щоб злочинець побачив та усвідомив допущену ним соціальну несправедливість і мав змогу замість відбування покарання відшкодувати завдані потерпілому збитки.

Існують приклади ефективного застосування медіації в політичній сфері, у сфері охорони навколишнього середовища, громадської ініціативи, в галузі економіки та управління, розміщення промислових підприємств, проектів дорожнього будівництва, утилізації відходів.

Однак застосування медіації не обмежується лише цими сигментами правового поля, більше того, вона виходить за межі правового регулювання.

Будь-який спір можна передати на вирішення медіації. Головним критерієм для цього є згода сторін конфлікту скористатися допомогою медіатора. Нерідко справи, передані на медіацію, судове слухання по яких затягувалося на роки, мали своє успішне вирішення. Сторони особисто знаходили вихід, при якому враховувалися інтереси усіх учасників конфлікту, і всі були задоволені.

ВІДПОВІДЬ: 14

В Україні відсутнє законодавче регулювання використання методу медіації як альтернативного способу вирішення конфліктних ситуацій, однак наша держава уже робить перші кроки на шляху впровадження та застосування даного методу, передусім в адміністративному судочинстві.

Впровадження судової медіації в адміністративних судах України як частини адміністративної діяльності не вступає в протиріччя з Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС), навпаки, його норми створюють необхідні для цього передумови. Поряд із закінченням позовного провадження шляхом винесення судового рішення в КАС зазначаються й інші підстави закриття провадження у справі, наприклад, відмова від адміністративного позову, визнання позовних вимог та примирення сторін. Принцип диспозитивності відображається на всіх стадіях адміністративного провадження: в межах підготовчого провадження (ст. 110 КАС) в ст.112 КАС (відмова від позову, його визнання) та ст. 113 КАС (примирення), під час судового розгляду (ст. 122 КАС) в ч. 1 ст. 136 КАС - відмова від позову та визнання позовних вимог і ч. 2 ст. 136 - примирення, в апеляційному (статті 193, 194 КАС) та касаційному (статті 218, 219 КАС) провадженнях.

Альтернативні методи вирішення спорів поряд з питаннями організації роботи суддів, відбору і підготовки суддів становлять один із п’яти напрямів спільної програми Ради Європи та Європейського Союзу, спрямованої на поліпшення та вдосконалення діяльності судової гілки влади в України, підвищення показників ефективності її роботи. У червні 2007 року відбувся перший круглий стіл з питань можливостей медіації в адміністративному судочинстві. Керівництво Вищого Адміністративного Суду України прийняло рішення про впровадження медіації в адміністративних судах України, ряд суддів та наукових співробітників таких судів пройшли навчальні курси з медіації.

8-12 лютого 2010 року у низці міст України відбулися практичні семінари з медіації для адвокатів з питань альтернативних методів вирішення спорів. Для проведення тематичних семінарів були обрані Донецьк, Біла Церква, Вінниця, Івано-Франківськ. Практичним досвідом застосування методу медіації поділилися експерти Ради Європи, медіатори та інструктори з Нідерландів: Франс ван Арем - суддя окружного суду м. Зволле-Лелєстад і Міхаель Аменде - адвокат.

У рамках зазначеної вище програми Ради Європи та Європейського Союзу планується проведення тижнів ме-діації в адміністративних судах України. Для проведення медіації будуть відібрані справи, які тривалий час перебувають у провадженні суду, конфлікт сторін по яких зайшов у глухий кут. Сторонам у таких справах буде запропоновано залагодити спір методом медіації. У разі згоди їхні справи передадуться на вирішення медіації, яка проводитиметься за всіма її правилами із застосуванням методів та способів, їй притаманних. До її проведення залучатимуться судді, наукові співробітники суду, адвокати, які прослухали навчальні курси з медіації та оволоділи базовими знаннями із застосування даного методу вирішення конфліктів. Під час вирішення таких справ бажаючі зможуть спостерігати за процесом проведення медіації.

Питанням впровадження даного методу вирішення спорів в України займається також низка громадських організацій, діяльність яких у цій сфері зводиться до створення груп медіації для розвитку практики вирішення конфліктів, проведення освітніх програм з підготовки посередників у вирішенні конфліктів та спорів, ініціювання проекту медіації судових спорів у цивільному судочинстві, просвітницької діяльності у сфері впровадження медіації, видання навчальних посібників, проведення семінарів, тренінгів стосовно методики її використання.

Практика впровадження медіації в Україні базується на іноземному досвіді, що дає змогу проаналізувати його, вивчити та використати навички в медіації, адаптувавши їх до реалій нашої держави та умов українського законодавства.

О. Гойко,
адвокат

Газета “Юрист консультує”, 21/2010, 30.04.2010
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”