ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.04.2005
Справа N 9/321
Про стягнення суми
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Кривди Д.С., Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. у справі N 9/321 господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Нафтопром", м. Запоріжжя до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар про стягнення суми
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від позивача Бевз О.В. дов. б/н від 30.03.2005 р.
від відповідача Савенко Є.В. дов. б/нв від 11.11.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2004 р. у справі N 9/321 (суддя Нечипуренко О.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Нафтопром", м. Запоріжжя до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар про стягнення суми задоволений частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Нафтопром", м. Запоріжжя - 496814,75 грн. - основного боргу, 242 942,41 грн. - витрат від інфляції, 1603,10 - державного мита, 111,27 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС", подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2004 р. у справі N 9/321 скасувати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. у справі N 9/321 (судді: Коробка Н.Д.; Радченко О.П.; Юхименко О.В.) апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар залишена без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2004 р. у справі N 9/321 змінено. Позов задоволений частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Нафтопром", м. Запоріжжя 496814,75 грн. - основного боргу, 61134,45 грн. суми інфляції, 44713,32 грн. 3% річних, 1306,01 державного мита, 90,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з цією постановою ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС", подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом попередньої інстанції, 14 квітня 2001 р. сторони уклали угоду про порядок розрахунків N 69/181-01. відповідно до якої ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" (відповідач у справі) зобов'язався здійснити оплату заборгованості перед ТОВ "НВО "Нафтопром" (позивачем у справі), яка виникла за результатами договірних відносин та підтверджена актом звірки станом на 01.03.2001 р.
Відповідно до умов п. 1.2 угоди відповідач повинен був здійснити перерахування 1 490 444,23 грн. заборгованості згідно графіку наступним чином: до 23.04.2001 р. - 496814,74 грн., до 07.05.2001 р. - 496 814,74 грн., до 21.05.2001 р. - 496 814,75 грн.
На виконання умов угоди відповідач здійснив наступні платежі: платіжним дорученням N 3879 від 24.04.2001 р. на суму 496 814,74 грн., платіжним дорученням N 4335 від 07.05.2001 р. на суму 496 814,74 грн.
Решта заборгованості в сумі 496 814,74 грн. погашена не була. Стягнення залишку заборгованості за угодою N 69/181-01 від 14.04.2001 р., а також 3% річних та інфляції стало предметом судового позову.
Суд попередньої інстанції зазначив, що пунктом 1.2 угоди сторони погодили, що решту заборгованості в сумі 496814,75 грн. відповідач повинен перерахувати на розрахунковий рахунок ГОВ "НВО "Нафтопром" в строк до 21.05.2001 р.
Як встановлено судом попередньої інстанції, що відповідачем останній платіж не здійснено, доказів перерахування суду не надано і тому вимоги щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що заперечення відповідача з приводу того, що невідомою особою внесено записи у зміст угоди "від руки" і тому не можна вважати строки проведення розрахунків погодженим сторонами, є необґрунтованими і спростовуються наступними обставинами справи.
На вимогу апеляційної інстанції сторони в судовому засіданні надали для огляду оригінали угоди про порядок взаєморозрахунків N 69/181-01 від 14.04.2001 р.
На обох примірниках угоди (як позивача так і відповідача) записи в п. 1.2. щодо погодження строків проведення розрахунків, виконані "від руки", та є однакові за змістом. В обох випадках угоди підписані повноважними представниками сторін та посвідчені мокрими печатками підприємств.
Висновок суду апеляційної інстанції, що чинним законодавством не передбачено заборони відносно способу фіксації домовленостей сторін (будь-то друкарською машинкою, комп'ютерним способом чи "від руки"), і тому у суду відсутні підстави для сумніву щодо їх дійсності, є обґрунтованим і відповідає положенням закону.
Згідно статей 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ), 193 ГК України ( 436-15 ), ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та ст. 525 ЦК України ( 435-15 ).
Як вірного зазначено судом попередньої інстанції, строк виконання зобов'язання, як зазначалося вище, погоджено сторонами п. 1.2 Угоди - до 21.05.2001 р. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) перебіг строку позовної давності розпочинається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникло у позивача з 22.05.2001 р., коли у встановлений угодою строк боржник не здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, та мав закінчитися 22.05.2004 р. Позовна заява ТОВ "НВО "Нафтопром" подана 20.05.2004 р.. про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду за N 4008, тобто в передбачений ст. 71 ЦК УРСР строк.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України ( 435-15 ).
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що розрахунок суми інфляції за період з червня 2001 р. по квітень 2004 р. здійснено позивачем не вірно. На день подачі позову до суду розмір інфляції за період з червня 2001 р. по квітень 2004 р. становить 61134,45 грн. з чим погодився представник позивача (заява від 03.11,2004 р.).
Суд дійшов до обґрунтованого висновку, що в решті суми стягнення інфляційних слід відмовити, як заявленій необґрунтовано і тому рішення в цій частині змінити.
Висновок суду попередньої інстанції, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в частині стягненні 3% річних є обґрунтованим.
Стаття 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
За своєю правовою природою 3% річних є платою за користування грошовими коштами, як і інфляційні, що нараховуються на суму заборгованості і пов'язані з інфляційними процесами у державі та знеціненням грошової одиниці. А ні 3% річних ані інфляційні не відносяться до санкцій у розумінні ст. 12 вказаного Закону ( 2343-12 ).
Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов до вірного висновку, що розмір 3% річних з 22.05.2001 р. по 20.05.2004 р. становить 44 713.32 грн. Оскільки, заявлені вимоги позивача в цій частині відповідають вимогам ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та ст. 625 ЦК України ( 435-15 ), розраховані вірно та підлягають стягненню.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Запорізьким апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду у даній справі не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Запорізька АЕС м. Енергодар на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. у справі N 9/321 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. у справі N 9/321 залишити без змін.