МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
11.09.2009 N 656
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
3 грудня 2009 р. за N 1163/17179
Про затвердження Порядку обліку сировини,
матеріалів та готової продукції
на підприємствах олійно-жирової галузі
Відповідно до статті 22 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" ( 37-15 ) та на виконання наказу Міністерства аграрної політики від 27 червня 2003 року N 206 "Про забезпечення додержання вимог щодо державної реєстрації нормативно-правових актів", з метою створення дієвих умов роботи олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, поліпшення обліку й уніфікації оформлення операцій із олійним насінням і продуктами його перероблення наказую:
1. Затвердити Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, що додається.
2. Департаменту харчової промисловості (Кіщак Ю.П.):
2.1. Забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
2.2. Довести наказ до відома підприємств олійно-жирової галузі інших підприємств незалежно від форм власності й господарювання, що здійснюють переробку олійної й жирової сировини та використовують її при виробництві маргаринової продукції, майонезів та соусів з використанням олій, миловарної продукції та інших видів олійно-жирової продукції.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Демчака І.М.
4. Цей наказ набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Міністр Ю.Ф.Мельник
Затверджено
Наказ Мінагрополітики
України
11.09.2009 N 656
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
3 грудня 2009 р. за N 1163/17179
Порядок
обліку сировини, матеріалів
та готової продукції на підприємствах
олійно-жирової галузі
I. Загальні положення
1.1. Цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.
1.2. Запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.
1.3. Первинний облік на олійно-жирових виробництвах здійснюється відповідно до Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), "Про зерно та ринок зерна в Україні" ( 37-15 ), Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044 (далі - Положення (стандарт) 9), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - Положення (стандарт) 16), типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193, інших чинних нормативно-правових актів та цього Порядку.
1.4. Первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва з урахуванням їх якості.
1.5. Первинний облік у виробничих цехах, складах і лабораторіях відображається в спеціальних книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах. Форми побудови книг обліку у виробничих цехах і складах встановлені цим Порядком. Форма побудови лабораторних і технологічних журналів встановлена згідно з вимогами чинних нормативних документів. Записи у книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах здійснюються тільки чорнилом або кульковими ручками пастою темного кольору.
У книгах обліку підчистки та незумовлені виправлення не допускаються. Виправлення помилкових записів робиться темним чорнилом або пастою кульковою ручкою коректурним способом, тобто невірний текст або цифра закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифра. Закреслення роблять однією рискою, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки обумовлюється написом "виправлено" і підтверджується підписами осіб, які зробили виправлення, із зазначенням дати виправлення.
1.6. Сторінки в книгах цехового та складського обліку сировини і готової продукції нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці книги. Книги прошнуровуються і скріплюються підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.
1.7. Усі сторінки технологічних і лабораторних журналів перед видачею нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці журналів. Журнали прошнуровуються, підписуються уповноваженою особою і скріплюються печаткою підприємства.
1.8. Правильність і своєчасність записів, а також виведення залишку в складських та цехових книгах обліку перевіряються систематично, але не менше одного разу на тиждень, працівниками бухгалтерії у присутності осіб, відповідальних за облік у складах, цехах тощо. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у книзі і зауваження з ведення обліку зазначаються в книгах за підписом особи, яка здійснила перевірку, та вказуються дата проведення перевірки, посада, прізвище та ініціали особи, яка здійснила перевірку.
1.9. Відповідальним за ведення технологічних журналів призначається особа з числа працівників, що обслуговують технологічне обладнання на кожній технологічній дільниці, і затверджується наказом керівника підприємства.
1.10. Контроль за правильністю ведення і своєчасністю записів у технологічних журналах здійснюється інженером зміни і начальником цеху. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у технологічних журналах, зауваження з ведення технологічних журналів зазначаються в журналах за підписом особи, яка здійснила перевірку, із зазначенням дати проведення перевірки, посади, прізвища та ініціалів особи, яка здійснила перевірку.
1.11. Дані всіх технологічних журналів використовуються у встановленому порядку для всіх видів звітності підприємства. Період обігу всіх технологічних журналів встановлено на строк не менше ніж один рік.
1.12. Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність, технологічні та лабораторні журнали зберігаються відповідно до вимог із зберігання архівних документів згідно з чинним законодавством.
1.13. На перше число кожного місяця у виробничих цехах проводиться інвентаризація залишків сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва. При цьому допускаються об'ємні виміри залишків сировини і незавершеного виробництва, які використовуються тільки для складання щомісячних звітів. Допускається визначення ваги лушпиння розрахунковим методом.
1.14. Джерелом для складання прибуткових і видаткових документів про рух сировини на підприємствах олійно-жирової галузі є книги відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12). Відповідальність за належне ведення цих книг покладається на начальників цехів і дільниць, завідувачів складів та інших матеріально відповідальних осіб. Бухгалтерія не менше одного разу на тиждень перевіряє правильність ведення цих книг та записів.
1.15. Визначення кількості сировини, матеріалів і готової продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом. Облік руху олії дозволяється проводити з використанням масових витратомірів. На підприємстві повинно бути встановлено графік повірки ваговимірювального господарства (вагів). Повірка вагів здійснюється у терміни, передбачені нормативною документацією. Результати повірки вагів відмічаються в книгах відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12) або в журналі обліку засобів вимірювання і в технічних паспортах на ваги. На ваги ставиться клеймо про дату повірки.
1.16. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі олійної сировини зі складів (елеваторів) до виробничих цехів не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування олійної сировини, що надходить, на автомобільних та залізничних вагах з обов'язковою щомісячною фізичною інвентаризацією олійної сировини у складі (елеваторі). Такий облік здійснюється лише за умови використання олійного насіння на потреби виробництва, але не за умови надання послуг із зберігання олійного насіння.
1.17. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування шроту (макухи), що відвантажують, з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).
1.18. Для контролю за правильністю зважування періодично повинні виконуватися контрольні переважування вантажів, що ввозяться та вивозяться, або перевірки контрольним повіреним вантажем з відповідними записами про це в журналах контрольних зважувань.
1.19. Особи, які допущені до роботи на ваговимірювальних приладах, повинні пройти спеціальний інструктаж.
1.20. Ємності (баки, цистерни тощо) для зберігання сировини і готової продукції повинні бути прокалібровані, а їх місткість вказана на зовнішніх стінках.
1.21. Зважування сировини, матеріалів і готової продукції при отриманні та відвантаженні проводиться матеріально відповідальною особою (завідувачем складу, вагарем, комірником тощо). При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів робіт, що пов'язані із зберіганням, відпусканням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запровадитися колективна матеріальна відповідальність (завідувач складу, вагар, комірники та інші).
1.22. Приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов'язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.
При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для нормального ведення технологічного процесу (наприклад показник "вміст воску" в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).
1.23. Товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на сировину, що надходить, направляються до відділу постачання (або іншого відділу, що виконує ці функції) підприємства. Працівники відділу зобов'язані зареєструвати вищевказані документи в журналі обліку вантажів, що надійшли (типова форма N М-1, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 N 193, далі - типова форма N М-1), перевірити їх відповідність умовам договору щодо асортименту сировини, матеріалів, їх кількості, цін, термінів відвантаження тощо, зробити в картках або книзі оперативного обліку відповідний запис передати документи до фінансового відділу або до бухгалтерії.
Зареєстровані примірники товарно-транспортних та інших документів передаються відповідному складу для керівництва при прийманні і оприбуткуванні сировини.
1.24. Якість олійного насіння або жирової сировини, що надходить на підприємство, посвідчується сертифікатом або якісним посвідченням постачальника.
Кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов'язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі - лабораторія).
Олійна сировина, що надходить за держзакупівлями, ураховується за формою N 3 (додаток 3).
1.25. Для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства-одержувача у присутності представника постачальника олійної сировини відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи за методиками і показниками, що встановлені чинними нормативними документами (державними стандартами). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тонни олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини.
При відбиранні проб слід надавати перевагу автоматичному відбору проб за допомогою пробовідбірників та автоматичних пристроїв.
За наявності відхилень результатів аналізів лабораторії щодо якості олійної сировини від якісних посвідчень постачальника в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування олійного насіння за показниками якості проводиться за даними контрольних аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства-одержувача (споживача).
За наявності відхилень результатів аналізів щодо якості від даних якісних посвідчень постачальника поза межами допустимих норм за державним стандартом відбирають контрольну пробу відповідно до вимог чинної нормативної документації на відбір проб даного виду сировини. Відбір проби оформляється актом відбору проби сировини, що надійшла (форма 19, додаток 23).
1.26. У разі незгоди постачальника олійної сировини чи матеріально відповідальної особи складу олійної сировини з даними аналізу, зробленого лабораторією, у їх присутності повинен бути зроблений повторний аналіз, а при незгоді з повторним аналізом зразок направляється у добовий термін для аналізу уповноваженому органу (акредитованій у Державній системі акредитації випробувальній лабораторії). Результати аналізу уповноваженого органу є остаточними.
У додатку 40 наведено приклад визначення якісних показників олійного насіння, що надійшло на підприємство, для оприбуткування у книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння, макухи (шроту) відходів (цінних і малоцінних) (форма 12, додаток 13) (далі - книга кількісно-якісного обліку за формою N 12).
1.27. Оприбуткування олійного насіння, яке надійшло з якісними посвідченнями або з сертифікатом державної хлібної інспекції, відбувається у книзі кількісно-якісного обліку за якісними показниками, визначеними за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства, у межах допустимих відхилень за державними стандартами без зміни початкової сортності олійного насіння.
При передачі цього ж самого олійного насіння у виробництво сортність не змінюється, а показники якості визначаються за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства.
Якість олійного насіння, що надходить для переробки на давальницьких умовах, також визначається лабораторією олійно-жирового підприємства.
1.28. Якщо олійна сировина постачається від одного постачальника декількома партіями та перевірка якості олійної сировини перших партій свідчить, що відхилення не перевищує допустимих норм за державним стандартом, то надалі допускається вибірковий контроль якості насіння, що надходить від цього постачальника, а до кінця сезону допускається оприбуткування олійної сировини за даними якісного посвідчення постачальника.
1.29. Зважування і відбір проб олійної сировини, що приймається безпосередньо від постачальників, проводиться у присутності представників постачальників і на кожну партію виписується приймальна квитанція (прибутковий ордер). У квитанції зазначаються вага і якість олійного насіння за даними підприємства - одержувача.
Якщо протягом доби одним постачальником здається декілька партій олійної сировини, визначення якості олійної сировини можна проводити за середньодобовою пробою.
1.30. Жирова сировина, що надходить від постачальників, приймається за вагою в натурі і враховується в первинних документах за вагою в натурі, встановленою одержувачем, і в жирах (без вологи, вагового відстою та нежирових домішок, що не розчиняються в ефірі) за формами N 18 і N 18а (додатки 21 і 22 ). Жирову сировину (вітчизняну та імпортовану), що надійшла на підприємство в тарі з трафаретною вагою, дозволяється приймати, враховувати і відпускати на виробництво за вагою, вказаною на трафареті, за умови, якщо тара не пошкоджена і не має течі.
Каустична сода (натр їдкий технічний) та сода кальцинована, що надходять від постачальників, приймаються за вагою в натурі і враховуються в первинних документах за вагою в натурі і в перерахунку на 100%.
1.31. Якість жирової сировини, содопродуктів і синтетичних речовин визначається якісними посвідченнями постачальника. За наявності відхилень за якістю в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування жирової сировини, содопродуктів проводиться за даними аналізів лабораторії підприємства-одержувача.
1.32. Якщо при отриманні вантажів на станції залізниці виявлена нестача, яка підтверджена комерційним актом (стаття 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 45), то при пред'явленні претензії до постачальника або до залізниці кількість недостатнього за підрахунком вантажу зменшується на розмір природного убутку за діючими нормами.
Якщо нестача вантажу в межах норм природного убутку і норм граничного розходження у визначенні маси вантажу (допустима погрішність, яка встановлена для автомобільних і залізничних вагів на яких здійснюється зважування), то претензії не пред'являються і комерційний акт не складається, а нестача покривається за нормою.
1.33. Рафінована олія, саломас, переетерифіковані жири власного виробництва, призначені для подальшої переробки на тому самому підприємстві, передаються з цеху в цех за виробничою собівартістю. Передача цієї олії, саломасу та переетерифікованих жирів на склад або в цехи, що переробляють жирову сировину, оформляється із зазначенням у первинних документах ваги в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). На складі і в цехах, що переробляють жирову сировину, олія обліковується за видами в книзі обліку готової і попутної продукції, жирової сировини й зворотних виробничих відходів (форма N 21, додаток 25) (далі - книга обліку за формою N 21) за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).
1.34. Якщо на підприємство, крім власного виробництва, надходить олія зі сторони, то облік всієї олії на складі ведеться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). У жиропереробних цехах олія обліковується в книзі обліку за формою N 21 за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).
1.35. На олійно-жирових підприємствах цехи (самостійні дільниці) щомісяця подають бухгалтерії виробничі звіти про рух сировини і матеріалів, виробництво готової і попутної продукції за всіма виробництвами (форма 23, додаток 27; форма 23а, додаток 28; форма 23б, додаток 29; форма 24, додаток 30; форма 25, додаток 31; форма 26, додаток 32; форма 26а, додаток 33; форма 27, додаток 34; форма 27а, додаток 35; форма 28, додаток 36; форма 29, додаток 37; форма 30, додаток 38).
1.36. До складу виробленої продукції входить готова продукція, що відповідає вимогам державних стандартів, а при відсутності їх - технічним умовам, що розроблені та затверджені у порядку, встановленому ДСТУ 1.3:2004 "Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов". До складу виробленої продукції також належить попутна продукція, отримана в процесі виробництва основної продукції, яка перевірена відділом технічного контролю (лабораторією), передана на склад і забезпечена сертифікатом або іншим документом, що засвідчує якість готової продукції.
1.37. Виробничі звіти складаються на основі лімітно-забірних карток, актів приймання сировини, актів здачі готової і попутної продукції і зворотних відходів та інших документів, а також даних лабораторії про якість сировини, продукції тощо. Результати аналізів і інші дані видаються цехам, заводам, складам з лабораторії за підписом начальника (завідувача) лабораторії і оформляються належним чином (темним чорнилом або кульковою ручкою темною пастою з повним найменуванням показників і чітко написаними цифрами).
Виробничі звіти після перевірки бухгалтерією перевіряються і підписуються головним інженером підприємства і затверджуються керівником підприємства.
1.38. Для складання звіту і з метою належного контролю виробництва щомісяця в цехах (дільницях) здійснюється інвентаризація. Інвентаризація проводиться комісією, призначеною керівником підприємства, і оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17, додаток 19) (далі - акт за формою N 17). Інвентаризації підлягають залишки сировини, матеріалів, готової і попутної продукції, напівфабрикатів і відходів, що залишилися у виробництві на кінець місяця.
Кількість перероблених за звітний місяць сировини і матеріалів визначається як різниця між залишком їх на початок місяця плюс надходження за місяць мінус залишок на кінець місяця.
1.39. Залишки сировини, матеріалів, готової продукції, напівфабрикатів у виробництві на кінець місяця (незавершене виробництво), що підлягають інвентаризації, перераховуються у вихідну сировину і враховуються як виробничі запаси.
До незавершеного виробництва належать: олійне насіння в завальній ямі пресового відділення; напівфабрикати (ядро, м'ятка, місцела, олія нерафінована, фуз, макуха пресових цехів або заводів, що переробляються на тому самому підприємстві, тощо) в олійнодобувному цеху (на заводі); маргаринова продукція в камерах охолоджування маргаринового заводу (цеху) та маргаринова продукція на стадії дозрівання; мило у відстійних ємностях миловарного цеху (заводу); саломас, олія рафінована в рафінаційному цеху олієзаводу гідрозаводу олійно-жирового комбінату; залишок гліцерину в гліцериновому цеху; емульсії для кетчупів, гірчиці, хрону та інших соусів.
1.40. Передача олійно-жирової сировини, жирозамінювачів і жиромістких відходів у виробництво оформлюється лімітно-забірними картками за формою N 20, що наведена у додатку 24 (далі форма N 20), або за типовою формою N М-8, що затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 N 193 (далі - типова форма N М-8).
Лімітно-забірні картки реєструються і нумеруються бухгалтерією підприємства і щомісяця видаються складам і цехам під розписку. Не використані протягом місяця лімітно-забірні картки повертаються до бухгалтерії.
1.41. Виявлений у процесі зберігання в складах і оформлений актом внутрішній брак мила, маргаринової продукції повинен негайно передаватися на переробку на тому самому підприємстві. Передача забракованої продукції зі складу у виробництво оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою N М-11, затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.96 N 193 (далі типова форма N М-11).
Брак цієї ж продукції, що виявлений покупцями в межах терміну реалізації її за сертифікатом (якісним посвідченням) або з вини підприємства і оформлений двостороннім актом, приймається підприємством на склад для переробки. Передача цього браку зі складу у виробництво також оформляється за типовою формою N М-11.
Обсяг виробленої продукції та її склад зменшуються в натуральному і грошовому вираженні в тому місяці, у якому виявлений брак.
Якщо при реалізації (відвантаженні) продукції (олії, маргаринової продукції) змінюється її первинна сортність, то поправка вноситься до складу виробленої продукції в тому місяці, у якому виявлена пересортиця.
1.42. Готова продукція передається з цехів до складів за вагою а також за кількістю і за вагою встановленим на підприємстві способом (транспортером, автокарами, шляхом перекачування тощо).
Готова продукція, що затарена в короби, ящики, бочки, пляшки тощо, передається у тарі до складу за кількістю і за вагою, указаною на трафареті.
Тара з готовою продукцією (олією, маргарином, майонезом, милом тощо) маркується згідно з чинним законодавством.
1.43. Реалізація (відвантаження) готової продукції, попутної продукції і відходів, які підлягають реалізації, проводиться олійно-жировими підприємствами на підставі укладених договорів. Оформлення відвантаження проводиться на підставі наказу (додаток 39) з випискою товарно-транспортних накладних.
1.44. Якщо покупцем встановлена невідповідність фактичної ваги продукції напису на трафареті транспортної тари, то вантажовідправником проводиться ретельна перевірка факту і причин виникнення різниці з встановленням винних осіб і стягненням суми нестачі в установленому порядку.
1.45. При отриманні від покупців претензій щодо понаднормової нестачі продукції, що відвантажена залізничним транспортом, вантажовідправник повинен здійснити ретельне розслідування причин які спричинили нестачу, а в разі потреби провести інвентаризацію залишків продукції на складах підприємства.
Якщо при отриманні претензії проведення вагової інвентаризації залишків продукції неможливе, то виявлена нестача враховується у бухгалтерському обліку у встановленому порядку відповідно до діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
1.46. Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.08.94 за N 202/412 (далі - Інструкція по інвентаризації N 69), інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік. При проведенні інвентаризації підприємства керуються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ( 996-14 ) Положенням (стандартом) 9, Положенням (стандартом) 16.
1.47. При проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на олійно-жирових підприємствах ураховується таке:
уся жирова сировина, готова і попутна продукція на складах і в цехах повністю інвентаризуються шляхом зважування із зачищенням усіх ємностей;
продукція, що виготовлена з давальницької сировини, і давальницька сировина, що зберігаються на складах підприємства, інвентаризуються нарівні з продукцією і сировиною, що належать підприємству.
На час проведення інвентаризації припиняються приймання, передача, перекачування і відвантаження готової продукції і сировини.
Інвентаризаційні відомості (описи) складаються на момент перевірки за місцями зберігання і за видами продукції і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. Якщо однойменна продукція і сировина зберігаються в декількох складах, то проводиться інвентаризація кожної дільниці окремо із записом даних перевірки на окремих описах, що підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою.
Після закінчення інвентаризації за окремими дільницями зберігання комісія складає загальний акт інвентаризації.
Керівник і головний бухгалтер підприємства несуть відповідальність за належне і своєчасне проведення інвентаризації.
1.48. На всіх олійно-жирових підприємствах обов'язково проводиться зачищення товарних баків і інших ємностей, у яких зберігаються олія і жири. Зачищення проводиться після звільнення від олії і жирів кожного товарного бака (ємності) і оформляється актом інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма N 16а, додаток 18). Результати зачищення відображаються в складському і бухгалтерському обліках.
1.49. Один раз на рік у встановлені для підприємства строки (як правило, після завершення сезону переробки олійної сировини) проводиться річна вагова інвентаризація жирової сировини на складах і в цехах із зачищенням усіх товарних баків і визначенням результатів за всім обігом олії та інших жирів за період від попереднього зачищення.
Баковий відстій (фуз - осад, що утворюється при відстоюванні олії в ємностях і складається переважно з часток мезги, шроту (жмиху), фосфатидів і олії), що утворився в баках, зважується, кожне відваження заноситься до книги відважувань. Фуз є зворотним відходом. За аналізами лабораторії визначається вміст жиру у фузі.
На основі акта зачищення проводиться списання в такому порядку:
на олієзаводах олія списується у фуз у натурі, фуз оприбутковується в натурі і в жирах. При складанні акта зачищення баків (форма N 16, додаток 17) під час річної інвентаризації визначається кількість олії за всім обігом з часу попереднього зачищення з вмістом у ній вологи, вагового відстою і жиру. Ці показники беруть із даних книги обліку за формою N 21. При виявленні необґрунтованого збільшення вологості у фузі комісія встановлює причини, робить відповідні висновки і визначає кількість олії, що підлягає списанню у фуз;
на жирових комбінатах олія та інші жири списуються у фуз за вагою в жирах. Фуз оприбутковується за вагою в натурі і в жирах. Якщо при зачищенні баків виявиться невідповідність надходжень і видатків жирів за вагою в натурі за рахунок підвищення вмісту вологи в жирах (внаслідок застосування пари для розігрівання жирів при зливанні), то робиться відповідна поправка на вагу в натурі за надходженням.
Передача фузу зі складу на переробку у виробництво оформляється лімітно-забірною карткою. Фуз, отриманий при зачищенні цехової апаратури і баків перед зупинкою олієзаводу (цеху) на капітальний ремонт, здається на склад за вагою в натурі і в жирах.
II. Облік виробництва олії
2.1. Кожна партія олійного насіння, що надходить на підприємство, зважується і приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійне насіння, і за якістю, визначеною лабораторією олійно-жирового підприємства згідно з пунктами 1.24, 1.25 цього Порядку.
2.2. Якість імпортної сировини, що надійшла на підприємство, визначається за результатами аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства, і сировина оприбутковується за результатами цих аналізів.
2.3. Приймання від постачальників насіння, доставленого залізничним, водним і автомобільним транспортом, оформляється актом приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників за формою N 9 (додаток 9); приймання давальницького насіння безпосередньо від замовників оформляється квитанцією на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції (форма 5, додаток 5).
2.4. Насіння, що надійшло, оприбутковується і обліковується за видами, кількістю і якістю у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12. Книга кількісно-якісного обліку за формою N 12 ведеться матеріально відповідальними особами без розмежування за окремими місцями зберігання.
2.5. У книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 відображається фізична вага олійного насіння, що надійшло на підприємство. Розходження за вагою, що зазначена в накладній залізничної станції, порту, заготівельного пункту, оформляється комерційним актом, що складається залізничною станцією (портом), або актом при перевезенні автомобільним транспортом за підписом супроводжувальної особи і підписом завідувача складу або іншої матеріально відповідальної особи, яка прийняла насіння. Комерційний акт складається в тому випадку, якщо нестача олійного насіння перевищує норму природного убутку при перевезеннях відповідним видом транспорту та граничні розходження у визначенні маси нетто для вагів. Норми граничного розходження у визначенні маси вантажу обумовлені допустимою похибкою, встановленою для автомобільних та залізничних вагів, на яких здійснюється зважування партій олійного насіння.
2.6. Переміщення олійного насіння у межах підприємства оформлюється актом внутрішнього пересування олійного насіння (форма N 10, додаток 10) (далі - акт за формою N 10).
Актом за формою N 10 оформляється передача олійного насіння зі складу на виробництво, зі складу в сушарку, з сушарки до виробництва. Якщо на заводі є два або декілька завідувачів сировинними складами, то переміщення олійного насіння зі складів, закріплених за однією матеріально відповідальною особою, в склади закріплені за іншою матеріально відповідальною особою, оформляється також актом за формою N 10.
Цим самим актом оформляється передача приймальником (у присутності комісії) давальницького олійного насіння до сировинних складів.
Акт за формою N 10 на передачу олійного насіння зі складу в сушарку і з сушарки до складу складається в день передачі в двох примірниках - по одному для кожної із сторін.
Акт за формою N 10 на передачу олійного насіння на виробництво складається щодня в двох примірниках за підписами завідувача складу (здавальника) і начальника цеху (приймальника). Один примірник цього акта передається начальнику цеху і є основою для складання виробничого звіту (форма N 23, додаток 27), а другий примірник залишається у завідувача складу і передається до бухгалтерії при звіті про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 4, додаток 4) (далі - звіт за формою N 4).
На кожний вид олійного насіння складається окремий акт на основі записів у книзі відважувань (форма N 11, додаток 12) (далі - книга відважувань за формою N 11) і результатів аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства.
Відвантаження олійного насіння на інші підприємства оформлюється розпорядженням керівника підприємства і відповідними відвантажувальними документами.
2.7. На підприємствах, що мають самостійні сушильні відділення начальник відділення або за його дорученням інший робітник приймає і відпускає просушене олійне насіння за фактичною вагою і за якістю, що визначається лабораторією. Облік руху олійного насіння відображається у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 сушильного відділення.
Результати підробітку олійного насіння на очисних машинах і в сушарках відображаються в звіті про підробіток олійного насіння (форма N 14, додаток 15) (далі - звіт за формою 14).
Списання вологи і сміття унаслідок підробітку олійного насіння і сушіння проводиться відповідно до положення (стандарту) 16 і фіксується у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 один раз на місяць на підставі звіту за формою N 14.
Олійне насіння, яке надходить на підробіток і після підробітку обов'язково зважується.
Якщо сушарки входять до складів олійного насіння і разом зі складами перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, то кількісно-якісний облік за складами і сушарками ведеться разом.
Щодо перелопачування, повітряно-сонячного сушіння і провітрювання олійного насіння звіт про підробіток олійного насіння за формою 14 не складається, а якісне поліпшення олійного насіння за вологістю і засміченістю внаслідок такого підробітку відображається при зачищенні складів. Списання вологи і сміття проводиться на основі акта зачищення складів олійного насіння, макухи (шроту) (форма N 13, додаток 14) (далі - акт за формою N 13).
Списання сміття за ваговим обліком дозволяється тільки на тих підприємствах, які мають змогу окремо зберігати сміття, що зняте при підробітку, зважувати його, систематично вивозити з території підприємства після аналізів лабораторії з оформленням відповідного запису у книзі відважувань (форма 2, додаток 2) за перепустками.
Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою не має можливості зважувати сміття, що утворилося при підробітку (очищенні) олійної сировини, то для складання виробничих звітів за місяць необхідно визначати вихід сміття розрахунковим шляхом. У цьому випадку визначення фактичної кількості сміття за ваговим обліком відбувається при зачищенні складів під час вагової інвентаризації.
2.8. Олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства.
Початком виробництва на олієзаводах вважається надходження насіння у бункер виробництва після зважування. На олієзаводах, де до виробничих цехів належать очисні і сушильні відділення, початком виробництва вважається надходження олійного насіння зі складів у бункери (завальні ями) цих відділень після зважування насіння.
На олієзаводах, де очищення і сушка насіння проводяться у сировинних складах, здаванням олійного насіння у виробництво вважається подача його зі складу в бункери підготовчого відділення олійнодобувного заводу.
2.9. Для визначення якості олійного насіння, що подане у виробництво зі складу, відбираються проби встановленим методом згідно з вимогами чинної нормативної документації на відбір проб даного виду олійного насіння. На основі записів у книзі відважувань і даних аналізу лабораторій щодня складається акт за формою N 10.
2.10. Після переробки насіння окремих культур або після звільнення складів насіння, що перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, не менше одного разу на рік обов'язково проводиться зачищення складів. Зачищення складів оформлюється актом за формою N 13, який складається комісією.
Комісія встановлює результати операцій по складу, використовуючи такі книги і первинні документи: книги кількісно-якісного обліку, перевірені за первинними документами та щодо правильності підрахунку і середньозважених показників (за вологістю і сміттєвими домішками); звіти складів і первинні прибутково-видаткові документи (накладні, приймальні квитанції тощо); звіти про підробіток олійного насіння; комерційні акти та рекламації за якістю; лабораторні журнали із записом аналізів якості насіння; книги обліку сміття, що вивозиться.
Якщо при очищенні олійного насіння на очисних машинах у сировинних складах із сміття вилучають олійне насіння (у подрібненому вигляді, що пройшло через 3-міліметрове сито), то це насіння здається у виробництво за фактичною вагою. Здавання проводиться актом за формою N 10. Олійність цього насіння визначається окремо для встановлення загальної середньої олійності переробленого насіння. Списання цього олійного насіння зі складу не проводиться, і вдруге у виробництві воно не оприбутковується.
Запис у книгу кількісно-якісного обліку за формою N 12 здійснюється за витратою у звичайному порядку за всіма показниками. При зачищенні складів олійного насіння в акті за формою N 13 кількість і якість зданого сировинним відділом витягнутого з сміття олійного насіння, що пройшло через 3-міліметрове сито, відображається в пункті 5а.
2.11. У процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток олійного насіння обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості і за рахунок природного убутку при зберіганні за діючими нормами. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12.
Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:
1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;
2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою
(В - В ) х 100
пр виб
Х = --------------------, (1)
100 - В
виб
де:
X - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
Впр - середньозважений відсоток вологості з початку заготівель за надходженням;
Ввиб - середньозважений відсоток вологості за витратою за звітний період;
3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою
(П х Х)
У = ---------, (2)
100
де:
У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою
(С - С ) х (100 - Х)
пр вит
Х = ------------------------, (3)
1 100 - С
вит
де:
Х1 - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок;
Спр - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з початку заготівель за надходженням;
Свит - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за витратами за звітний період;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою
(П х Х )
1
У = --------, (4)
1 100
де:
У1 - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х1 - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок;
6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):
А = У + У , (5)
1
7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою
100(б - а)
Х = ----------, (6)
з 100 - б
де:
Хз - відсоток збільшення ваги, що визначається;
а - показник якості за надходженням, %;
б - показник якості за витратами, %.
Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а (додаток 11).
Убуток фізичної ваги олійного насіння внаслідок зменшення вологості і сміттєвої домішки, а також нестача олійного насіння при зберіганні на складі внаслідок природного убутку без проведення інвентаризації і перевірки її результатів забороняється.
2.12. Природний убуток олійного насіння, виявлений при зачищенні складу, не повинен перевищувати затверджених норм природного убутку олійного насіння при зберіганні.
Збільшення ваги олійного насіння за рахунок збільшення вологи і сміття відображається за надходженням у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Виявлені при зачищенні або інвентаризації фактичні надлишки олійного насіння оприбутковуються за книгою кількісно-якісного обліку та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Встановлюються причини утворення надлишків олійного насіння.
2.13. Визначення природного убутку олійного насіння в % проводиться на основі діючих норм природного убутку:
1) при середньому терміні зберігання насіння до трьох місяців за формулою
а х б
Х = -----, (7)
90
де:
а - норма убутку до трьох місяців включно, %;
б - середня кількість днів зберігання;
2) при середньому терміні зберігання олійного насіння більше трьох місяців за формулою
б х в
Х = а + -----, (8)
г
де:
а - норма природного убутку за попередній термін зберігання, %;
б - різниця між найвищою нормою для даного проміжного терміну зберігання і попередньою нормою убутку, %;
в - різниця між середнім терміном зберігання даної партії насіння і терміном зберігання, установленим для попередньої норми;
г - число місяців зберігання, до якого належить різниця між нормами "б".
У додатку 41 наведено приклади розрахунку розміру природного убутку олійного насіння при різних термінах зберігання.
2.14. Зменшення ваги насіння внаслідок сушіння визначається за формулою
100(а - б)
Х = ----------, (9)
100 - б
де:
Х - відсоток убутку ваги, що визначається;
а - вологість насіння до сушки, %;
б - вологість насіння після сушки, %.
У додатку 42 наведено приклад розрахунку зменшення ваги насіння в результаті сушіння.
2.15. Списання убутку фізичної ваги олійного насіння зі складів (за матеріально відповідальними особами) проводиться тільки після зачищення складів на основі акта за формою N 13.
2.16. Зменшення ваги олійного насіння за рахунок знімання сміття у виробничих цехах відображається у виробничо-технічних журналах олієзаводу (цеху) і до складських операцій не належить.
2.17.Виробітком олієзаводу (цеху) вважається кількість продукції (включаючи попутну), яка відповідає вимогам діючих стандартів, іншій нормативно-технічній документації і яка здана до складу або до інших цехів для подальшої переробки.
2.18. Уся вироблена олія, шрот (макуха) тощо в міру виходу їх з виробництва зважуються і здаються на склад готової продукції.
При підрахунку обсягу продукції по олієзаводу (цеху) із загальної кількості виробленої і зданої на склад олії і шроту (макухи) виключається давальницька олія і шрот (макуха).
2.19. Для обліку продукції (включаючи попутну продукцію і відходи) на олієзаводі (у цеху) ведеться книга відважувань за формою N 11. На основі записів у ній щодня складається акт приймання на склад готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 15, додаток 16) (далі - акт за формою N 15), який є основним документом для бухгалтерського і складського обліку.
2.20. Склад готової продукції приймає олію за вагою, видами і ґатунками. Облік олії ведеться в книзі обліку готової продукції (форма N 21, додаток 25) за вагою в натурі і в жирах. Зберігання виробленої олії з різними кислотними числами, що відповідають різним ґатункам, здійснюється окремо.
Враховуючи, що в процесі зберігання олії її сортність може мінятися, при відпуску у витратних документах вказується сортність згідно з аналізами лабораторії на відвантажену партію.
Після закінчення місяця проводиться уточнення сортності фактично випущеної продукції за місяць, для чого встановлюється сортність залишків олії на кінець місяця і складається відомість руху олії за місяць (форма N 17а, додаток 20).
Відомість складається лабораторією у двох примірниках на основі даних про залишки олії за ґатунками на початок місяця, кінець місяця і даних про відвантаження (відпуск) олії за ґатунками за місяць. Відомість підписується головним інженером і завідувачем лабораторії, затверджується керівником підприємства. Один примірник відомості є підставою для внесення змін до даних складського обліку про надходження олії за ґатунками та залишається у звітних документах складу, другий примірник відомості передається планово-виробничому відділу для обліку продукції, що вироблена за місяць.
2.21. Здані на склад шрот (макуха), лушпиння враховуються у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 за кожним видом за вагою в натурі і за вологістю.
Шрот (макуха), який надходить з виробництва на склад, зважується на вагах. На тих підприємствах, де є змога провадити охолоджування шроту (макухи), зважування проводиться після охолоджування.
Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або за технічних умов на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік ведеться на підставі даних зважування відвантаженого шроту (макухи) з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).
При інвентаризації і зачищенні складів шроту (макухи), лушпиння зміна ваги за рахунок зміни вмісту вологи визначається так само, як і для олійного насіння і відображається в книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12.
Фактичні надлишки і нестача шроту (макухи), лушпиння, виявлені при зачищенні або інвентаризації, відображаються також у книзі кількісно-якісного обліку. Інвентаризаційна різниця, не виправдана зміною вологості і природним убутком, регулюється відповідно до Інструкції по інвентаризації N 69.
2.22. Оформлення здавання складу лушпиння, що отримано у виробництві, проводиться раз на місяць з оформленням акта за формою N 15 на підставі записів у книгах відважувань (форма N 2, додаток 2 та форма N 11, додаток 12) або на основі розрахунку. Вага лушпиння розрахунковим шляхом визначається завідувачем лабораторії спільно з начальником цеху (олієзаводу), перевіряється начальником планово-виробничого відділу і затверджується головним інженером підприємства.
2.23. При щомісячній інвентаризації на заводі (у цеху) залишок напівфабрикатів (ядро, м'ятка, фуз, місцелла, олія, макуха пресового заводу, що передається на екстракцію на тому самому підприємстві) зважується або визначається об'ємним методом і перераховується на вихідну сировину. Перерахунок робиться на основі даних лабораторії про вміст олії у напівфабрикатах і в насінні.
Розрахунок ведеться за формулою
а х б
Х = -----, (10)
в
де:
Х - кількість олійного насіння (напівфабрикат у перерахунку на насіння), кг;
а - вага напівфабрикату, кг;
б - вміст олії у напівфабрикаті, %;
в - середньозважена олійність насіння, що передається у виробництво, при фактичній вологості і засміченості, за звітний період, %.
Обчислена за формулою (10) кількість олійного насіння в залишку незавершеного виробництва приймається в розрахунок при визначенні кількості переробленого у виробництві олійного насіння.
У додатку 45 наведено приклад перерахунку незавершеного виробництва у вихідну сировину.
2.24. Виробничий звіт олієзаводу за формою N 23 (додаток 27) (далі - звіт за формою N 23) складається на основі документів за надходженням олійного насіння і за здаванням продукції на склад або на подальшу переробку, акта інвентаризації, даних лабораторних аналізів, обліку залишків незавершеного виробництва.
Вага насіння і продукції в звіті наводиться за даними зважування (при фактичній вологості і засміченості). Вміст олії в насінні, шроті (макусі) і лушпинні наводиться за даними лабораторії.
Кількість переробленого за звітний місяць олійного насіння визначається виходячи з ваги насіння, яке надійшло на виробництво, з додаванням залишку насіння на початок місяця і з виключенням його залишку на кінець звітного місяця.
Обсяг олії, що вироблена за звітний місяць, визначається за даними вагів і звітними документами.
Величина загальних втрат олії у відсотках (Х) визначається як різниця між виходом продукції і вмістом олії в насінні за балансом. Втрати олії в шроті (макусі), лушпинні визначаються за формулою
М х К
Х = -----, (11)
100
де:
М - олійність шроту (макухи) або лушпиння, у % до ваги;
К - кількість отриманого шроту (макухи) або лушпиння, у % до ваги насіння.
Невраховані втрати олії визначаються як різниця між вмістом олії в насінні, виходом олії і втратами у шроті (макусі) і лушпинні.
2.25. Терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.
2.26. При зачищенні баків на складах готової продукції, у яких зберігається олія, визначають фактичну кількість (масу) утвореного фузу (бакового відстою) і за даними лабораторних аналізів встановлюють вміст у ньому жиру.
Призначена керівником підприємства комісія із зачищення баків і інвентаризації залишків перевіряє відповідність наявності жирів у залишках фузу кількості жирів, яка повинна бути в залишках олії, що перейшла у фуз, за обігом баків згідно з книгою обліку за формою N 21 і в акті інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма 16а, додаток 18) дає свій висновок про збереження жирів.
На олійно-жирових підприємствах, що здійснюють операції тільки з олією власного виробництва, визначається фактична кількість олії що перейшла у фуз. Фузи передаються на склад як зворотні відходи.
2.27. Отримані при переробці фузу олія і шрот (макуха) враховуються у складі виробленої продукції.
На олійно-жирових, жирових комбінатах, гідрозаводах і оліфоварних заводах (цехах), які переробляють олію, отриману від постачальників, фуз, що утворився в баках, списується за масою в натурі і в жирах.
У такому самому порядку враховується фуз, що утворився при зберіганні олії власного виробництва і переданий у переробку на тому самому підприємстві. У цьому випадку до складу виробленої продукції зміни не вносяться.
У виробничому звіті за формою N 23 кількість переробленого фузу, вихід олії і відходів наводяться окремим рядком. Кількість олії і шроту (макухи), отриманих при переробці фузу, визначається начальником цеху (заводу) за розрахунками, які додаються до виробничого звіту за формою N 23.
Забороняється передавати фуз зі складу у виробництво без документів в обмін на олію.
2.28. Вихід олії за плановими нормами визначається як різниця між середньомісячною фактичною олійністю, розрахованою за середньозваженими величинами переробленого олійного насіння і плановими нормами загальних втрат.
Якщо екстракційний завод переробляє привізну макуху пресових заводів у суміші з насінням, то у виробничому звіті кількість переробленої макухи наводиться окремим рядком. Виробництво олії і шроту з макухи визначається на основі теоретичного балансу, що складається лабораторією. Із загальної кількості продукції, виробленої заводом і зданої за актами (форма N 15, додаток 16) складу, віднімається продукція, віднесена до переробки макухи. Різниця зараховується до переробки насіння.
III. Облік виробництва гідратованої олії
3.1. Нерафінована олія для гідратації передається за вагою і оформляється лімітно-забірною карткою за формою 20 або типовою формою N М-8 на основі записів у книзі відважувань за формою N 11.
3.2. Якщо дільниця гідратації не є окремою одиницею, а входить до складу олієдобувного заводу (цеху), нерафінована олія для гідратації подається з пресового цеху без зважування.
3.3. В олії визначається вміст вологи, вагового відстою та фосфоровмісних речовин.
3.4. Уся вироблена гідратована олія і фосфатидний концентрат (харчовий і кормовий) в міру виходу з виробництва зважуються і здаються на склад (зливну станцію) або іншим цехам для подальшої переробки. Передачу оформляють актами за формою N 15, або лімітно-забірними картками за формою N 20, або типовою формою N М-8.
3.5. Якщо цех (дільниця) гідратації олії є самостійною одиницею, то після закінчення місяця цей цех (дільниця) складає виробничий звіт гідратації олії (форма N 23а, додаток 28). Початковими даними для складання цього звіту є лімітно-забірні картки, акти про здачу готової продукції, акти інвентаризації гідратованої олії. Готовою продукцією вважається олія гідратована, яка здана за вагою на склад. Під час процесу гідратації отримують відходи виробництва гідратаційний осад, який здають на склад або передають до інших цехів для подальшої переробки за вагою в натурі і в жирах (без вагового відстою і вологи) або з якого з подальшим виділенням вологи під вакуумом отримують побічний продукт фосфатидний концентрат (харчовий і кормовий), який здають на склад за вагою в натурі і в жирах (без вагового відстою і вологи).
IV. Облік виробництва рафінованих олії та жирів
4.1. Передача олії на рафінацію оформляється лімітно-забірною карткою за формою 20 або типовою формою N М-8 за вагою в натурі і в жирах (без вологи і відстою). Передача рафінованої олії з цеху рафінації для подальшої переробки в інші цехи заводу оформляється лімітно-забірною карткою, а відпуск на сторону - через склад готової продукції.
4.2. Вироблена рафінована олія обліковується за вагою в натурі і в жирах. Відповідність виробленої рафінованої олії показникам державного стандарту визначається лабораторними аналізами.
4.3. Виробничі відходи (жири у відбілювальній глині, у фільтраційному порошку тощо) враховуються за вагою в натурі і в жирах. Здавання зворотних виробничих відходів на склад оформляється актом за формою N 15.
4.4. Передача виробничих відходів на подальшу переробку (дистиляцію, миловаріння тощо) оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
4.5. Попутна продукція, що реалізується, включається до складу готової продукції. Зворотні відходи і попутна продукція, які отримані при рафінації і передаються в подальшу переробку на тому самому підприємстві, до складу готової продукції не включаються.
4.6. По цеху рафінації, що входить до складу маргаринового заводу або виділений у самостійний підрозділ (дільницю), рафіновані жири якого повністю передаються на виробництво маргаринової продукції, складається окремий звіт. Дані цього звіту (розгорнено, починаючи від початкової сировини) включаються до виробничо-технічного звіту маргаринового заводу.
Цех рафінації на олієзаводі (що є самостійною одиницею), продукція якого включається до складу готової продукції, також складає окремий виробничий звіт з рафінації олій та жирів (форма N 24, додаток 30) (далі - звіт за формою N 24).
4.7. Щомісяця в цеху рафінації проводиться інвентаризація залишків сировини, попутної продукції і відходів шляхом зважування або точного виміру.
На основі даних обліку начальник цеху в кінці місяця складає виробничий звіт за формою N 24, у якому наводяться дані з виробництва продукції і баланс жирів. При складанні звіту зворотні виробничі відходи і втрати олії і жирів наводяться фактичні (отримані як різниця між кількістю сирої олії і готової продукції) і нормативні. Нормативні відходи наводяться відповідно до діючих норм.
V. Облік виробництва фасованої олії
5.1. При фасуванні олії передача її із складу до цеху фасування проводиться за вагою і оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
5.2. Витрати допоміжних матеріалів і тари оформлюються накладною-вимогою за типовою формою N М-11.
5.3. Здавання готової продукції з виробництва на склад оформлюється актом за формою N 15.
5.4. Щомісяця начальник цеху (дільниці) складає виробничий звіт з фасування олії (форма N 23б, додаток 29) з долученням до нього актів за формою N 15, лімітно-забірних карток за формою N 20 або типовою формою N М-8 і накладних-вимог на відпуск допоміжних матеріалів і тари за типовою формою N М-11.
VI. Облік на гідрогенізаційних заводах
6.1. На гідрогенізаційних заводах, де в складі виробництва є рафінаційний цех і рафінація жирів входить до єдиного технологічного процесу, жири після рафінації зважуються та передаються на гідрогенізацію без оформлення первинних документів. У виробничому звіті з гідрогенізації олій та жирів (форма N 25, додаток 31) (далі - звіт за формою N 25) у цьому разі відображаються показники, що включають рафінацію жирів.
6.2. На тих підприємствах, де рафінація олій та жирів виділена в самостійну виробничу одиницю, рафіновані олії та жири передаються гідрозаводу за вагою в натурі і в жирах і передача оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
6.3. Облік олій та жирів, що надходять на гідрогенізаційний завод, ведеться за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8.
Вироблений гідрозаводом саломас ураховується і здається на склад за вагою в натурі і в жирах.
У жиропереробних цехах саломас ураховується в книзі обліку за формою N 21 за вагою у натурі і в жирах.
6.4. Якщо на підприємство, крім саломасу власного виробництва, надходить саломас зі сторони, то облік усього саломасу на складі ведеться за вагою у натурі і в жирах.
6.5. Отримані при переробці олій та жирів зворотні виробничі відходи здаються на склад або направляються в подальшу переробку на тому самому підприємстві за вагою у натурі і в жирах. Здавання саломасу і зворотних виробничих відходів оформляється на основі записів у книзі відважувань за формою N 11, актом за формою N 15, або лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8.
6.6. Щомісяця керівник гідрозаводу (цеху) подає до бухгалтерії звіт за формою N 25 з долученням до нього актів за формою N 15 і лімітно-забірних карток за формою N 20 або типовою формою N М-8.
Залишки жирової сировини інвентаризуються зважуванням або об'ємним точним виміром у перерахунку на вагові одиниці, і в них визначається вага жирів. Інвентаризація оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17, додаток 19) (далі - акт за формою N 17), який додається до виробничого звіту.
VII. Облік виробництва
переетерифікованих жирів
7.1. Виробництво переетерифікованих жирів може бути виділене в самостійну структурну одиницю або входити до складу гідрозаводу.
7.2. Якщо виробництво переетерифікованих жирів входить до складу гідрозаводу, то передача сировини на переетерифікацію первинними документами не оформляється.
7.3. Вироблений переетерифікований жир ураховується за вагою у натурі і в жирах. Відповідність виробленого переетерифікованого жиру вимогам діючого стандарту визначається лабораторними аналізами.
7.4. Попутна продукція (соапсток) і жирові відходи виробництва враховуються за вагою в натурі і в жирах. Здавання попутної продукції і відходів виробництва на склад оформляється актом за формою N 15.
7.5. При передачі попутної продукції і жирових відходів виробництва на подальшу переробку оформлення проводиться лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
7.6. Звітні дані про роботу дільниці виробництва переетерифікованих жирів, що входить до складу гідрозаводу, відображаються у виробничому звіті за формою N 25.
7.7. Якщо дільниця виробництва переетерифікованих жирів є самостійним структурним підрозділом, то передача жирів на переетерифікацію проводиться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і відстою) і оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
Керівник підрозділу щомісяця складає та передає до бухгалтерії виробничий звіт з гідрогенізації олії та жирів за формою N 25.
7.8. Залишки жирової сировини в незавершеному виробництві інвентаризуються зважуванням або точним об'ємним виміром з перерахуванням на вагові одиниці, визначенням вмісту жирів та перерахуванням на вихідну сировину. Інвентаризація оформляється актом за формою N 17.
7.9. Вироблений переетерифікований жир передається для подальшого використання у виробництві продукції іншим цехам підприємства за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8.
VIII. Облік виробництва маргаринової продукції
8.1. Облік руху жирів на маргариновому заводі ведеться за вагою в натурі і в жирах. Надходження жирів оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
8.2. Вироблена маргариновим цехом (заводом) готова продукція після приймання і оцінки її якості лабораторією здається на склад в упакованому вигляді за актом приймання готової продукції з маргаринового заводу (майонезного цеху) на склад (форма N 22, додаток 26) (далі - акт за формою N 22).
8.3. Якщо за умовами виробництва маргаринова продукція передається на склад відразу після випуску її з виробництва до приймання і оцінки якості продукції лабораторією, то приймання і оцінка якості продукції із складанням акта за формою N 22 проводяться на складі.
8.4. На кожну партію розфасованої маргаринової продукції, упакованої в ящики картонні, дощаті, з фанери та іншу транспортну тару, та нерозфасовану маргаринову продукцію, упаковану в ящики, барабани, бочки та іншу тару, складаються специфікації, які додаються до акта за формою N 22 і є його невід'ємною частиною.
8.5. У разі погіршення якості продукції під час зберігання на складі вона повертається на переробку до маргаринового цеху за вагою в натурі і в жирах (вміст жиру визначається лабораторією). Здавання продукції в переробку оформляється актом, і кількість її заноситься до лімітно-забірної картки цеху за формою N 20 або типовою формою N М-8 з урахуванням результатів лабораторних аналізів для оприбуткування.
Обсяг виробництва поточного місяця в цьому разі зменшується на кількість продукції, поверненої складом на переробку.
8.6. Списання тари на упаковку маргаринової продукції проводиться за актами за формою N 22 на фактичний випуск продукції за місяць за розрахунковою вагою кожного місця за видами тари. Подача тари в маргариновий цех для пакування продукції оформляється через тарний цех або через склад.
8.7. Витрата етикеток визначається на основі інвентарних залишків на початок і кінець місяця, надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво фасованої продукції.
8.8. Отримані з цеху рафінації рафіновані (дезодоровані) жири, а також зі складів інші компоненти (масло вершкове, молоко, емульгатор, цукор, барвник тощо) розподіляються відповідно до норм, установлених для рецептур маргаринової продукції.
8.9. Забороняється отримання масла вершкового, цукру й інших компонентів від постачальників безпосередньо на виробництво (поза складом).
8.10. Щомісяця на перше число місяця, наступного за звітним, проводиться інвентаризація залишків жирів у ємностях цеху зважуванням або об'ємними вимірами з урахуванням температур. Залишок напівфабрикатів перераховується у вихідну сировину і основні матеріали.
Перерахунок проводиться на основі даних лабораторії про вміст жиру (включаючи жир молока) в напівфабрикатах. Вміст солі, цукру тощо приймається в розмірі фактичного закладення.
8.11. Виробничий звіт маргаринового заводу складається за видами продукції з урахуванням середньозважених даних аналізів лабораторії.
8.12. Якщо до складу маргаринового заводу входить рафінаційний цех, то дані із звіту про рафінацію включаються у виробничий звіт маргаринового заводу (цеху) (форма N 26, додаток 32) (далі - звіт за формою N 26) розгорнено, починаючи від початкової сировини.
8.13. Якщо маргариновий завод отримує від інших цехів свого підприємства жири в рафінованому вигляді, то звіт за формою N 26 складається з включенням до нього цих рафінованих жирів.
IX. Облік виробництва майонезу
9.1. Надходження рафінованої дезодорованої олії для виробництва майонезу оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8. Отримання інших видів сировини і матеріалів оформляється в загальновстановленому порядку.
9.2. Здавання на склад готового майонезу проводиться за актами за формою N 22 з додатками. Специфікація на майонез, що здається на склад, складається в двох примірниках за прейскурантними номерами на тару, причому кількість місць у ній наводиться дробовими числами (у чисельнику кількість ящиків, у знаменнику кількість банок або пакетів у цих ящиках). В акті за формою N 22 кількість місць також наводиться дробовим числом.
9.3. Витрата споживчої тари на фасування майонезу не повинна перевищувати діючі норми витрат даної тари при виробництві майонезу.
9.4. Втрати споживчої тари (полімерні пакети, банки, тетропаки скляні банки та інше) на фасування майонезу в межах норм відносяться на собівартість майонезу, а понад норми списуються у встановленому порядку. Склобій, що утворився у процесі фасування майонезу в скляну тару, ретельно збирається і здається на склад з оформленням відповідних документів.
9.5. Витрати етикеток і кришок визначаються на основі інвентарних залишків на початок і кінець місяця, надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво майонезу у відповідній тарі.
9.6. Щомісяця залишки сировини і матеріалів у цеху і в незавершеному виробництві інвентаризуються зважуванням або точним об'ємним виміром із складанням акта за формою N 17.
9.7. Якщо майонезний цех є самостійним виробничим підрозділом, то в цьому випадку щомісяця складається виробничий звіт майонезного цеху (форма N 26а, додаток 33). Порядок складання звіту в цьому випадку такий самий, як і в маргариновому цеху.
9.8. Якщо майонезний цех входить до складу маргаринового заводу і не є самостійною виробничою одиницею, то всі показники з виробництва майонезу включаються до звіту за формою N 26.
Витрати жирів і матеріалів у звіті за формою N 26 наводяться на основі фактичних даних за вагою. Показники якості олії наводяться у звіті середньозваженими величинами на основі даних лабораторії.
X. Облік виробництва мила
10.1. Жирова сировина відпускається і враховується на складі і у виробництві мила таким чином:
натуральні рослинні і тваринні жири - за вагою в натурі і в жирах та жирних кислотах, включаючи неомилювані речовини. Допускається за потреби жирову сировину (натуральні рослинні і тваринні жири) враховувати на складах та відпускати у виробництво за вагою в жирах та жирних кислотах, включаючи неомилювані речовини;
синтетичні жирні кислоти - за вагою в натурі і за вмістом жирних кислот миловарних фракцій, включаючи неомилювані речовини;
талове масло і каніфоль - за вагою в натурі і за вмістом смоляних і жирних кислот, включаючи неомилювані речовини;
асидол-милонафт - за вагою в натурі і за вмістом нафтенових кислот, включаючи неомилювані речовини.
10.2. Вміст жирних кислот у натуральних рослинних і тваринних жирах (включаючи жири в соапстоках тощо) визначається лабораторією підприємства.
10.3. Вміст миловарних фракцій у синтетичних жирних кислотах враховується за сертифікатом (якісним посвідченням) постачальника.
Вміст кислот у таловому маслі і каніфолі враховується за даними лабораторії підприємства.
Вміст нафтенових кислот в асидол-милонафті враховується за даними постачальника.
Вміст сульфату натрію в товарному сульфанолі, що відпускається на виробництво, визначається аналізами лабораторії підприємства.
10.4. При розщепленні жирів контактним методом контакт, що використовується при оприбуткуванні на складі, передачі на виробництво і списанні на готову продукцію, враховується в натурі та в перерахунку на стандартний (50% вміст нафтових сульфокислот).
10.5. Відпуск жирової сировини зі складу на виробництво оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
10.6. Хімічні добавки, що надходять на виробництво, обліковують таким чином: сода каустична (натр їдкий технічний), сода кальцинована - за вагою в натурі і в перерахунку на 100%-у.
10.7. Жирні кислоти і гліцерин, отримані при розщепленні, а також що надійшли від інших підприємств, ураховуються і передаються на склад або в подальшу переробку за вагою і якістю:
жирні кислоти у натурі і в перерахунку на 100%-й вміст жирних кислот. Якщо цех розщеплення та миловарний цех перебувають у віданні одного начальника, то визначення ваги жирних кислот, отриманих після розщеплення, допускається проводити виміром (за об'ємом до питомої ваги);
гліцерин сирий у натурі і в перерахунку на 88%-й;
гліцерин дистильований за ґатунками і видами у натурі і в перерахунку на 100%-й;
дистильовані жирні кислоти у натурі.
10.8. Гудрон, отриманий при дистиляції жирних кислот, ураховується за вагою в натурі.
10.9. Динамітний гліцерин, що виробляється способом іонообмінного очищення гліцеринових вод, враховується і передається до складу в натурі. Залишок очищеної гліцеринової води враховується в перерахунку на сирий гліцерин.
10.10. Передача тари тарним цехом у миловарний цех здійснюється за лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8.
Витрати тари на упаковку господарського мила оформлюються актом за формою N 15 в розрахунку на фактичний випуск продукції з вказівкою виду тари (нова, відремонтована, інша).
10.11. Витрати етикеток визначаються на основі залишків на початок і кінець місяця надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво миловарної продукції.
Пакувальні матеріали (картон для коробок, обгортки з паперу, плівка термоусадочна тощо) враховуються за вагою.
10.12. Мийні засоби враховуються за такою класифікацією: мило господарське - за найменуваннями та групами; мило туалетне - за марками та найменуваннями; допоміжні мийні засоби; засоби для чищення; мильні стружки, пластівці, лусочки; мильні порошки, палички; інші види мийних засобів.
10.13. При здаванні туалетного мила на склад приймальник-здавальник цеху складає специфікацію (додаток до форми N 15, додаток 16) окремо за кожним конвеєром за кожну зміну. Водночас із записом у специфікації виписує супровідну здавальну квитанцію. Таку саму специфікацію веде приймальник складу готової продукції, перевіряючи фактичну кількість мила за супровідними квитанціями.
У кінці зміни приймальник-здавальник цеху і комірник (приймальник-здавальник) складу готової продукції звіряють свої записи і обмінюються розписками про приймання-здавання мила на обох примірниках специфікації після заповнення на звороті специфікації зведення за ґатунками і вагою.
На підставі специфікацій на приймання і здавання туалетного мила за змінами щодобово складається приймально-здавальний акт за формою N 15.
На не здану в кінці зміни продукцію приймальник-здавальник цеху виписує окремі специфікації за кожним конвеєром у двох примірниках, на одному з яких розписується приймальник наступної зміни про приймання перехідних залишків продукції.
При здаванні продукції приймальник-здавальник наступної зміни в своїй специфікації (додаток до форми N 15, додаток 16) вказує, з виробітку якої зміни він здає продукцію на склад.
10.14. При інвентаризації напівфабрикати, що знаходяться в цеху, перераховуються на вихідну сировину.
Перерахунок ведеться у такому порядку: у миловарному цеху в залишках напівфабрикатів визначається вміст содопродуктів і жирних кислот. Кількість содопродуктів визначається за нормами витрати. Загальна кількість жирних кислот визначається розрахунковим шляхом за фактичним відсотком вмісту їх у даному напівпродукті шляхом ретельних об'ємних вимірів виробничих ємностей (варильних казанів, коробок та ін.) із складанням акта за формою N 17.
Розподіл загальної кількості жирів (без вологи, вагового відстою та нежирових домішок, що не розчиняються в ефірі) і жирних кислот за їх видами проводиться за питомою вагою жирів і жирних кислот в останній варці мила.
Жири, що знаходяться в апаратах в процесі розщеплення, враховуються за вагою в жирах і жирних кислотах.
Гліцерин, що міститься в апаратах у процесі дистиляції, перераховується на сирий. Фактична концентрація його визначається лабораторією.
Вихідні дані для перерахунку залишків і розрахунки додаються до актів інвентаризації за формою N 17 і підписуються комісією.
10.15. Виробничий звіт миловарного заводу (цеху) складається окремо з виробництва мила і мийних засобів (форма N 27, додаток 34) (далі - звіт за формою N 27). У звіті за формою N 27 виробництво миловарної продукції відображається на підставі документів, що підтверджують здавання продукції на склад. Продукція, що не прийнята на склад, у виробіток даного місяця не включається. Вироблена продукція відображається згідно з класифікацією, наведеною у пункті 10.12 цього Порядку.
Якісне число мила відображається у звіті як середньозважена величина, що визначається за даними лабораторії на основі аналізів кожної зданої до складу партії мила.
Рух сировини і матеріалів відображає: залишки на початок і кінець місяця за актами інвентаризації; надходження і витрати за лімітно-забірними картками на всі види сировини, матеріалів і тари, що входить до собівартості продукції.
10.16. Як доповнення до звіту миловарного заводу (цеху) складаються: звіт з дистиляції жирних кислот з жирових відходів (форма N 27а, додаток 35), звіт з розщеплення жирів і виробництва гліцерину (форма N 28, додаток 36), виробничий звіт з дистиляції гліцерину (форма N 29, додаток 37).
10.17. Запашники і фарби відпускаються зі складу миловарного цеху за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8 за фактичною вагою, указаною на трафареті. Для контролю за витратою запашників і фарб за окремими конвеєрами кожна зміна веде журнал-звіт, у якому зазначаються такі показники: дата, найменування запашнику і фарби, надходження, витрата і залишок.
10.18. Після закінчення місяця на основі записів у журналах - звітах бригади (за підсумками) складається зведений звіт про витрати запашників і фарб на туалетне мило як додаток до виробничого звіту миловарного заводу (цеху).
10.19. Звіт з дистиляції жирних кислот (форма N 27а, додаток 35) складається як доповнення до звіту з миловаріння.
При складанні звіту вказується фактична кількість жирних кислот соапстоків, зворотних виробничих відходів, а також першого гудрону, якщо він дистилюється повторно. Вміст жирних кислот у першому гудроні визначається лабораторією.
Кількість перероблених за місяць жирних кислот визначається шляхом віднімання залишків сировини на кінець місяця із суми залишків на початок місяця і надходження за місяць.
Виробленням дистильованих жирних кислот вважається та кількість, яка здана до складу або на переробку.
Відсоток виходу дистильованих жирних кислот визначається щодо кількості перероблених жирних кислот.
Втрати визначаються як різниця між переробленою кількістю жирних кислот та отриманими дистильованими кислотами.
Якщо на підприємстві дистиляція жирних кислот супроводжується фракціонуванням, то в звіті зазначаються вихід і виробіток кислот за фракціями.
10.20. Виробничий звіт з дистиляції гліцерину (форма N 29, додаток 37) складається незалежно від того, чи входить ця дільниця до складу іншого цеху, чи виділена в самостійний підрозділ. Документи на отримання сировини, здавання продукції, інвентаризацію щодо процесу дистиляції гліцерину оформляються самостійно.
Залишок сирого гліцерину на початок і кінець місяця відображається за даними інвентаризаційних документів, надходження - за записами в лімітно-забірних картках.
Кількість переробленого сирого гліцерину визначається як різниця між сумою приходу (залишок плюс надходження) і залишком на кінець місяця.
Вироблення дистильованого гліцерину відображається за даними зважування.
Величина відходів у гудрон і втрат визначається як різниця між кількістю переробленого сирого гліцерину і отриманого дистильованого у перерахунку на 100%.
Вміст гліцерину у відсотках наводиться за середньозваженою величиною, що визначається лабораторією. Залишки в цеху дистильованого гліцерину на початок і кінець місяця до складу виробленої продукції не включаються, а перераховуються в початкову сировину.
XI. Облік виробництва оліфи
11.1. Відпуск олії на виробництво оліфи і сикативу проводиться за вагою в натурі. На основі книги відважувань передача олії та інших видів сировини оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або за типовою формою N М-8.
11.2. Облік виробництва оліфи і сикативу ведеться за натуральною вагою, а відповідність їх вимогам нормативної документації підтверджується аналізами лабораторії.
Здавання на склад готової оліфи оформляється актом за формою N 15 на основі записів у книзі відважувань.
11.3. Дані з виробництва сикативу, повністю використаного на одному і тому самому підприємстві, включаються у виробничий звіт оліфоварного цеху (форма N 30, додаток 38) (далі - звіт за формою N 30), починаючи з початкової сировини і матеріалів, і цей сикатив до складу готової продукції не включається.
Якщо ж сикатив частково призначений для реалізації, то він включається до складу готової продукції (у кількості, призначеній до реалізації). Оформлення виробництва і здавання цього сикативу на склад проводяться актом за формою N 15. Про виробництво сикативу, що належить до реалізації, складається окремий виробничий звіт за формою N 30.
11.4. Зачищення баків з олією в оліфоварному цеху проводиться у міру їх звільнення в порядку, указаному в пунктах 1.48, 1.49 цього Порядку.
Баковий відстій, що утворився в баках оліфоварного цеху, повертається на склад заводу або передається для подальшої переробки. Ця передача оформляється актом за формою N 15, або лімітно-забірною карткою за формою N 20, або типовою формою N М-8.
11.5. У кінці місяця в цеху проводиться інвентаризація сировини, і на основі актів інвентаризації за формою N 17, облікових даних про кількість сировини, що надійшла, і основних матеріалів, виробленої продукції і отриманих зворотних виробничих відходів складається виробничий звіт за формою N 30.
Сировина і матеріали, що містяться в напівфабрикатах оліфоварного цеху, відображаються в актах інвентаризації в кількостях, відповідних рецептурним нормам.
XII. Облік переробки давальницької сировини
12.1. Олійно-жирові підприємства приймають у переробку давальницьку сировину: олійне насіння, олію, саломас та іншу жирову сировину, що поставляється на умовах взаємної домовленості сільськогосподарськими підприємствами, хлібоприймальними пунктами, фермерськими господарствами, торговими, комерційними та іншими підприємствами і організаціями (далі - замовники).
12.2. Давальницьку сировину супроводжує і здає на підприємство представник замовника, маючи відповідну товарно-транспортну накладну. Від кожної партії давальницької сировини відбирається проба згідно з вимогами чинного законодавства і проводиться аналіз якісних показників, які реєструються в лабораторному журналі. Потім сировина надходить на ваги для зважування і оформлення приймання. Дані зважування вагар реєструє в книзі відважувань за формою N 2 (додаток 2) (далі - книга відважувань за формою N 2) і в супровідному документі, підтверджуючи цей запис своїм підписом.
12.3. У кінці кожного дня приймальник за книгою відважувань за формою N 2 визначає кількість прийнятої за день давальницької сировини від кожного замовника і записує її в ярлик-пробу (форма N 1, додаток 1) (далі - ярлик-проба за формою N 1), у якій заповнює пункти 1, 2, 7, потім підписує ярлик-пробу і передає в лабораторію для заповнення показників якості олійного насіння.
12.4. У разі надходження давальницької сировини залізницею або водним транспортом її реєстрація ведеться в книзі реєстрації вантажів, що надійшли залізницею і водним шляхом (форма N 8, додаток 8). При надходженні насіння на підприємство складається акт приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників (форма N 9, додаток 9).
12.5. Щодня приймальник складає звіт про рух сировини (форма N 4, додаток 4) (далі - звіт за формою N 4), включаючи давальницьку, і передає його до бухгалтерії у встановлений термін. Оскільки давальницька сировина при прийманні на склад знеособлюється, то окремий звіт за формою N 4 про рух давальницького насіння не складається, а всі операції включаються до загального звіту.
Передача насіння зі складу у виробництво оформляється актом внутрішнього пересування олійного насіння за формою N 10.
Ярлик-проба за формою N 1 із заповненими показниками якості насіння є підставою для занесення даних про кількість і якість давальницького насіння в реєстр квитанцій (форма N 6, додаток 6) (далі - реєстр за формою N 6).
Бухгалтерія на основі ярликів-проб виписує для кожного замовника приймальну квитанцію (форма N 5, додаток 5) (далі квитанція за формою N 5) у п'яти примірниках. Три примірники передаються замовнику для оплати за переробку і отримання та вивезення (винесення) з території заводу готової продукції, а два примірники залишаються на підприємстві для обліку.
У квитанції проставляються маса прийнятого насіння і його якість, належна до видачі замовнику продукція і розмір оплати послуг за переробку давальницької сировини в грошовому або натуральному вираженні.
Оформлену квитанцію за формою N 5 підписують начальник сировинного відділу та бухгалтер.
На основі квитанцій за формою N 5 бухгалтерія складає реєстр квитанцій за формою N 6 на прийняте до переробки давальницьке олійне насіння в двох примірниках за матеріально відповідальними особами за підписами відповідального приймальника і бухгалтера. Один примірник реєстру залишається в бухгалтерії і є основою для подальших бухгалтерських записів, другий передається матеріально відповідальній особі.
Цей реєстр за формою N 6 заповнюється протягом дня за графами 1-22 у міру оформлення приймальних квитанцій. В кінці дня в реєстрі підбиваються підсумки за графами 4, 5, 10-22.
Заповнення в реєстрі граф 23-27 здійснює бухгалтер сировинного відділу на підставі документів, долучених до щоденного звіту за формою N 4, який складає завідувач складу.
Кількісно-якісні показники з цього реєстру (графи 6-9) заносяться до Книги кількісно-якісного обліку за формою N 12.
Реєстр за формою N 6 є підставою для розрахунків з індивідуальними замовниками. Для розрахунків із замовниками-організаціями додатково до нього ведуться лицьові картки на кожного замовника.
Реєстр за формою N 6 ведеться окремо за матеріально відповідальними особами.
12.6. Прийнята від замовника сировина за якістю не може бути нижчою обмежувальних кондицій.
12.7. Якщо переробляється олійне насіння з високим кислотним числом олії, то за домовленістю сторін проводиться його рафінація. Якщо рафінація не проводилася, а кислотне число олії, що видана замовнику, менше, ніж у прийнятому насінні, то сторонами визначається розмір додаткової оплати за підвищення якості виробленої олії.
12.8. Облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами а також з урахуванням утворення фузів.
12.9. Порядок обліку давальницької сировини визначається наказом керівника підприємства згідно з обліковою політикою на початок року.
12.10. Давальницька сировина і продукція з неї зберігаються та переробляються разом з продукцією і сировиною, купованою самим підприємством та одержаною з інших джерел.
12.11. При надходженні олійного насіння приймання насіння і розрахунок готової продукції ведуться за заліковою масою, яка визначається для всього олійного насіння, крім льону-довгунця, за формулою
(100 - В ) х (100 - С )
ф ф
З = Ф х -----------------------, (12)
(100 - В ) х (100 - С )
б б
де:
З - залікова маса насіння, т;
Ф - фізична маса насіння, т;
Вф - фактична вологість, %;
Сф - фактичні сміттєві домішки, %;
Вб - базисна вологість, %;
Сб - базисні сміттєві домішки, %.
Базисні показники наведені в ДСТУ 4694:2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови".
Приймання насіння льону-довгунця ведеться за заліковою масою, яка визначається за формулою
М
одф
(100 - В ) х (100 - С - ----)
ф ф 2
З = Ф х ------------------------------, (13)
(100 - В ) х 100
б
де:
З - залікова маса насіння, т;
Ф - фізична маса насіння, т;
Вф - фактична вологість, %;
Сф - фактичні сміттєві домішки, %;
Вб - базисна вологість, %;
Модф - фактичні олійні домішки, %.
Якщо один з показників якості (вологість або вміст сміттєвих домішок) дорівнює або нижчий за базисний показник, то при розрахунку залікової ваги цей показник не враховується.
12.12. Відпуск продукції проводиться під розписку представника замовника за наявності договору про переробку давальницького насіння, квитанції, довіреності і документа, що засвідчує особистість одержувача. У всіх примірниках квитанції приймальник розписується про відпуск продукції і ставиться штамп "Продукція видана".
Якщо відпуск олійно-жирової продукції замовнику відбувається не в момент приймання від нього в переробку сировини, а в різний час, то відпуск готової продукції оформляється наказом (додаток 39) з указівкою в ньому: "За давальницькими операціями". У квитанції за формою N 5 у цьому разі в рядках "Продукцію отримав" і "Продукцію видав" робиться відмітка: "Видача зроблена за наказом N __", а на звороті квитанції вказується кількість виданої і кількість залишків продукції.
12.13. Для розрахунків із замовником на підприємствах ведуться картки обліку розрахунків із замовниками на кожного замовника (форма N 6а, додаток 7), у яких відображаються: отримана від них сировина, належна за розрахунком і фактично відпущена готова продукція і продукція, що належить до видачі.
12.14. Готова продукція, що вироблена з давальницької сировини зберігається також на складах підприємства разом з усією іншою продукцією.
Раз на місяць бухгалтерія спільно з планово-виробничим відділом складає довідку-розрахунок про переробку давальницького насіння при оплаті послуг з переробки сировиною, довідку-розрахунок про переробку давальницького насіння при оплаті послуг з переробки готовою продукцією; звіт про рух давальницького олійного насіння (додаток 44).
Зазначені документи є підставою для ведення бухгалтерського обліку, розрахунку собівартості готової продукції, визначення виручки і результатів від реалізації при переробці давальницької сировини.
12.15. Давальницьку жирову сировину (олію, саломас, тваринні жири тощо) супроводить і здає на підприємство представник замовника, маючи відповідну товарно-транспортну накладну.
12.16. Давальницька сировина, що надійшла, оформляється прибутковим ордером приймання жирової сировини (форма N 18, додаток 21) після зважування згідно з книгою відважувань за формою N 2 і книгою реєстрації вантажів, що прибули залізницею і водним транспортом (форма N 8, додаток 8). У разі розходження між графами 9 і 10 у формі N 8 і графами 6 і 9 у книзі відважувань за формою N 2 складається окремий акт приймання жирової сировини за формою N 18а (додаток 22). Дані відважувань відмічаються в документах постачальника, і сировина оприбутковується на склад.
На основі прибуткових ордерів давальницька сировина разом з купованою сировиною включається до звіту за формою N 4.
12.17. Відпуск давальницької жирової сировини зі зливної станції на рафінацію, гідрогенізацію, виробництво маргаринової продукції, майонезу проводиться за лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8. Облік руху давальницької і купованої сировини на олійно-зливній станції враховується спільно.
Одночасно з прибутковим ордером у п'яти примірниках виписується квитанція на приймання в переробку давальницької жирової сировини (олії, саломасу та іншої). У квитанції вказуються кількість і якість давальницької сировини, яка надійшла, перелік і кількість продукції, що видається замовнику, розмір оплати послуг за переробку в грошовому або в натуральному виразі (сировиною або готовою продукцією).
Оформлена квитанція підписується начальником олійно-зливної станції і бухгалтером, три її примірники передаються замовнику, а два залишаються на підприємстві.
12.18. Відпуск продукції проводиться під розписку представника замовника при пред'явленні договору про переробку давальницької жирової сировини (олії, саломасу та іншої), квитанції, довіреності і документа, що засвідчує особу представника замовника. У всіх примірниках квитанції приймальник розписується про відпущення продукції і ставиться штамп: "Продукція видана". Якщо відпуск олійно-жирової продукції замовникам відбувається не в момент приймання від нього в переробку сировини, а в різний час, то відпуск готової продукції оформляється наказом (додаток 39) з указівкою в ньому: "За давальницькими операціями". У цьому разі у квитанції робиться відмітка: "Видача зроблена за наказом N ___", а на звороті квитанції зазначається кількість виданої продукції і продукції, що залишилася.
XIII. Порядок відвантажування олії
13.1. Транспортні засоби для транспортування олії повинні відповідати вимогам Державних санітарних правил для підприємств, які виробляють рослинні олії, ДСП 4.4.4.090-2002.
Згідно з вимогами вищезазначених санітарних правил перевезення харчових олій повинно здійснюватися у залізничних та автомобільних цистернах, призначених для перевезення олій та відповідно промаркованих.
13.2. Транспортні засоби, що використовуються для перевезення продовольчої продукції, повинні мати санітарний паспорт установленого зразка, виданий установою Держсанепідемслужби на відповідному виді транспорту.
Перед наливанням олії залізничні та автомобільні цистерни повинні оброблятися на промивно-пропарювальному пункті з метою:
усунення з цистерн залишків раніше залитої олії;
промивки та пропарювання цистерн;
висушування цистерн;
збирання продуктів зачистки та промивних вод у спеціальні ємності.
13.3. Факт проведення санітарної обробки транспортного засобу посвідчується довідкою встановленого зразка. Довідка надається установою, що здійснює санітарну обробку транспортного засобу.
13.4. Перед завантаженням транспортних цистерн олією фахівець лабораторії, відповідальний за якість та безпеку даної партії продукції, перевіряє санітарний паспорт та довідку про санітарну обробку транспортного засобу. Крім того, представник лабораторії та робітник, який обслуговує бакове господарство підприємства, особисто перевіряють транспортний засіб, а саме: придатність цистерн для перевезення олії; санітарний стан цистерн; відсутність запаху у цистернах; справність кришки та зливного механізму цистерн.
13.5. Після перевірки стану транспортних цистерн відповідальний представник лабораторії приймає рішення щодо заливання олії у транспортний засіб, що обов'язково фіксується у журналі, сторінки якого повинні бути пронумеровані із зазначенням кількості сторінок в кінці журналу, прошнуровані, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою підприємства. Відповідальний представник лабораторії записує до журналу дані санітарного паспорта на транспортний засіб, дату, час відвантаження продукції, номер партії, масу нетто і засвідчує своїм підписом.
13.6. З кожної транспортної одиниці після її завантаження олією вищезазначеною відповідальною особою лабораторії підприємства проводиться відбирання двох проб олії згідно з вимогами ДСТУ 4349:2004 "Олії. Методи відбирання проб", а транспортний засіб опломбовується.
Одна проба олії направляється в акредитовану лабораторію підприємства для визначення показників якості та безпеки, а друга проба (контрольна) опломбовується і зберігається в окремому спеціальному приміщенні лабораторії.
13.7. При відвантажуванні олії на експорт залежно від умов контракту приймання транспортних засобів, їх завантаження олією, відбирання проб та опломбовування транспортного засобу можуть здійснюватися у присутності відповідального представника сюрвеєрської компанії, лабораторія якої акредитована за вимогами Міжнародної федерації асоціацій з торгівлі оліями, олієнасінням та жирами (FOSFA The Federation of Oils, Seeds and Fats Associations). У цьому випадку контрольні проби олії від кожної транспортної одиниці відбираються у подвійній кількості, одна частина з яких направляється у вищезазначену лабораторію, а друга залишається на підприємстві. Проби опломбовуються печаткою лабораторії сюрвеєрської компанії.
13.8. Перевізнику надаються такі документи: посвідчення якості (декларація виробника); сертифікат відповідності; фітосанітарний сертифікат; сертифікат походження; товарно-транспортна накладна; копія договору (або витяг).
Додатки 1-45
до Порядку обліку
сировини, матеріалів
та готової продукції
на підприємствах
олійно-жирової галузі
З Додатками 1-45 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази/Форми".