ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
21 січня 2009 р.
м. Київ

Справа N К-1630/07

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представників

позивача: Бастєєвої Г.О., Островерхого С.А.

відповідача: Пелепецького В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Промпостач" в особі ліквідатора -Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. у справі N 25/173-А за позовом Приватного підприємства "Промпостач" в особі ліквідатора - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - встановив:

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.10.2006 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва N 0001522600/0 від 09.12.2003 р. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ПП "Промпостач" судові витрати в сумі 42,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006р. постанову Господарського суду міста Києва скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.12.2003р. N 0001522600/0 та прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 05.10.2006 р. залишено без змін.

ПП "Промпостач" в особі ліквідатора - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Наказу Міністерства статистики України N 193 від 21.06.1996 р., Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України, п.п. 11.1 п. 11 Порядку ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. N 165, п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва N 4769/10/26-05-30606788 від 08.12.2003 р. зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач не відніс до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у червні 2001 року податок у сумі 29854 грн. за договором купівлі-продажу, згідно з яким позивач продав ПП "Магнолія" світильники вбудовані моделі для стель у кількості 2300 штук за ціною 64,90 грн. за штуку без ПДВ, а всього на загальну суму 179124 грн., у тому числі ПДВ 29854грн.

Відповідно до рапорту о/у ГВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва Ковальчука О.В. N 173 від 01.12.2003 р. та наданих ним документів: договору б/н від 13.06.2001 р., рахунку-фактури N СФ-00130601 від 13.06.2001 р., податкової накладної N 13/06/01 від 13.06.2006 р. податкова інспекція встановила, що ПП "Промпостач" продало ПП "Магнолія" вищевказаний товар.

У зв’язку з цим, податкова інспекція надіслала позивачеві лист з проханням надати документи фінансово-господарської звітності за період з 01.01.2001 р. по 01.11.2003 р., однак ПП "Промпостач" документи не надало.

Податковим повідомленням-рішенням податкова інспекція визначила позивачеві податкове зобов’язання з основного платежу у сумі 39854 грн.

Оскільки актом перевірки не визначено підстав для донарахування 10000грн., податкова інспекція листом на адресу позивача та ліквідатора повідомила, що дійсними є визначені суми податкових зобов’язань: основного платежу у сумі 29854 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 14927 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається ПП "Промпостач" у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, надав їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Судом апеляційної інстанції достовірно встановлений факт наявності господарських відносин між ПП "Промпостач" та ПП "Магнолія", зокрема укладення між цими особами договору купівлі-продажу б/н від 13.06.2001 р. та складання у зв’язку з цим таких первинних бухгалтерських документів, як рахунок-фактура N СФ-0130601 від 13.06.2001 р., видаткова накладна N РН-00130601 від 13.06.2001 р., податкова накладна N 13/06/01 від 13.06.2001 р., які складені з дотримання вимог чинного законодавства.

Отже, на підставі приписів п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", якими операції платників податку з продажу товарів визначені об’єктом оподаткування податком на додану вартість, та приписів п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону, якими визначена дата виникнення податкових зобов’язань з таких операцій, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про дійсне порушення позивачем даних норм Закону, яке полягало у заниженні у червні 2001 року податкового зобов’язання з податку на додану вартість з операції з продажу товару ПП "Магнолія".

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час складання податкової накладної) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, породжує у платника податку обов’язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець).

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, - ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Промпостач" в особі ліквідатора - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.