ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про Рекомендації парламентських слухань
на тему: "Шляхи реформування охорони здоров'я
та медичне страхування в Україні"
Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Шляхи реформування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України до 1 липня 2010 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Шляхи реформування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні".
3. Видавництву Верховної Ради України в установленому порядку підготувати та видати збірник матеріалів за результатами цих парламентських слухань.
Управлінню справами Апарату Верховної Ради України профінансувати в установленому порядку витрати, пов'язані з виданням зазначеного збірника.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 21 жовтня 2009 року
N 1651-VI
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 21 жовтня 2009 року
N 1651-VI
Рекомендації
парламентських слухань на тему: "Шляхи
реформування охорони здоров'я та медичне
страхування в Україні"
Учасники парламентських слухань на тему: "Шляхи реформування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні", що відбулися 20 травня 2009 року, відзначають, що відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) Україна є демократичною, соціальною та правовою державою; людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Однак за період незалежності України зазначені конституційні права залишаються нереалізованими.
Здоров'я населення України характеризується критично низьким рівнем. Показники смертності населення в Україні у 2-4 рази перевищують аналогічні показники у країнах Європейського Союзу. Україна має найвищий в Європі рівень депопуляції населення. Темпи поглиблення демографічної кризи загрожують національній безпеці України.
На здоров'я і відтворення населення негативно впливають забруднення навколишнього природного середовища, наслідки Чорнобильської катастрофи, погіршення умов життя, поширення соціально небезпечних захворювань, таких як туберкульоз і СНІД, наркоманія і алкоголізм. Усе це обумовлює зростання потреб у медичній допомозі, що за умов обмеженого фінансування галузі зменшує можливості системи охорони здоров'я у забезпеченні населення якісними медичними послугами.
Стан здоров'я населення України прямо залежить від рівня фінансування системи охорони здоров'я, але за останні 15 років цей рівень не піднімався вище 3,4 відсотка обсягу ВВП за мінімальної потреби у 5 відсотків. Водночас у європейських країнах цей показник перевищує 10 відсотків.
Зазначені проблеми охорони здоров'я залишаються та продовжують поглиблюватися в умовах економічної кризи. Так, у 2009 році рівень фінансування галузі зменшився до 2,9 відсотка обсягу ВВП. Державним бюджетом України на 2009 рік ( 835-17 ) передбачено фінансування у сумі 29,96 мільярда гривень, що майже вдвічі менше мінімальної потреби, яка, за розрахунками Міністерства охорони здоров'я України, становить 56 мільярдів гривень.
Державне фінансування охорони здоров'я в 2009 році, у розрахунку на душу населення, становить 90 доларів США, що у 60 разів менше, ніж у США, у 30-40 разів менше, ніж у країнах Європейського Союзу, та у 7-12 разів менше, ніж у найближчих сусідів України - Молдови, Білорусі, Росії та Польщі.
В умовах гострої нестачі бюджетних коштів дедалі більша частка медичної допомоги стає платною, що негативно позначається на її доступності. Особливо страждають найуразливіші категорії населення: діти, люди похилого віку, інваліди, хронічно хворі. Поряд з недостатнім та несталим фінансуванням спостерігається неефективне та нераціональне використання фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Тривогу викликає поширення корупції при закупівлі лікарських препаратів, вакцин та медичного обладнання.
Залишається невирішеним питання підвищення оплати праці медичних працівників. Незважаючи на політику уряду щодо поетапного підвищення посадових окладів працівникам бюджетної сфери, рівень заробітної плати в охороні здоров'я залишається на передостанньому місці серед інших галузей економіки.
Оплата праці медиків майже у два рази менша, ніж у промисловості. Так, у квітні 2009 року середня заробітна плата в галузі становила 1155 гривень (у промисловості - 1886 гривень, в освіті - 1436 гривень).
Тривалий час не вирішуються питання щодо встановлення медичним працівникам надбавок за вислугу років, сумлінну працю, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, які отримують працівники культури та освіти. Такі підходи спричиняють соціальну несправедливість та призводять до зниження престижності праці медиків і зумовлюють кадровий дефіцит у медичній галузі.
Учасники парламентських слухань відзначають, що система охорони здоров'я, яка має вирішувати питання поліпшення здоров'я населення України, втрачає державні функції та перебуває у занедбаному стані. Однак кардинальних змін можна досягти тільки через системну реформу та комплексний, законодавчо врегульований перехід системи охорони здоров'я на модель бюджетно-страхової медицини.
Такий підхід має включати: збільшення бюджетного фінансування галузі до 5 відсотків обсягу ВВП; запровадження обов'язкового медичного страхування; оптимізацію та децентралізацію системи управління; підвищення ефективності використання всіх ресурсів; перехід до ринкових відносин у медичній галузі; вдосконалення та посилення первинної медичної допомоги і профілактики; поступовий перехід до прогресивних форм господарювання закладів охорони здоров'я; збільшення рівня оплати праці та соціального захисту медичних працівників.
Учасники парламентських слухань наголосили, що початком реформ у системі охорони здоров'я України має стати прийняття Верховною Радою України Закону України про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове медичне страхування в Україні, проект якого розроблений Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я за участю Міністерства охорони здоров'я України. Зазначеним законопроектом передбачається запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування, заснованого на принципі соціальної солідарності, що відповідає міжнародним нормам та Конституції України.
Підтримуючи запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні та необхідність здійснення реформ у системі охорони здоров'я, учасники парламентських слухань рекомендують:
1. Верховній Раді України визнати, що запровадження в Україні системи обов'язкового медичного страхування є необхідним кроком задля поліпшення здоров'я та життя населення України. У зв'язку з цим вважати пріоритетним та прискорити розгляд законопроектів:
про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове соціальне медичне страхування в Україні (реєстр. N 4744), поданого народними депутатами України Бахтеєвою Т.Д., Сорочинською-Кириленко Р.М., Коновалюком В.І., Шаровим І.Ф., Григорович Л.С., Пєрєдєрієм В.Г., Коржем В.П., Карпуком В.Г., Самофаловим Г.Г., Маньковським Г.В.;
про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстр. N 1040), поданого народними депутатами України Сухим Я.М., Денісовою Л.Л.;
про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстр. N 1040-1), поданого народними депутатами України Григорович Л.С., Добряком Є.Д., Карпуком В.Г. та іншими;
про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування) (реєстр. N 1040-2), поданого народними депутатами України Шевчуком О.Б., Папієвим М.М.;
щодо реформування фінансування системи охорони здоров'я та впровадження обов'язкового медичного страхування в Україні.
2. Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я створити робочу групу для опрацювання проекту закону про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове медичне страхування в Україні за участю представників Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства фінансів України, інших зацікавлених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, організацій роботодавців, профспілок, наукових установ та громадських об'єднань.
3. Кабінету Міністрів України:
1) при підготовці проектів законів України про Державний бюджет України на 2010 рік та на подальші роки передбачати збільшення державних асигнувань на охорону здоров'я в обсязі не менше 5 відсотків обсягу ВВП;
2) доопрацювати проект Закону України про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я з урахуванням питань щодо впровадження обов'язкового медичного страхування, удосконалення системи державного регулювання сфери охорони здоров'я, визначення стандартів надання медичної допомоги і посилення заходів щодо соціального захисту працівників охорони здоров'я та в місячний термін після прийняття цієї Постанови подати його до Верховної Ради України у встановленому порядку;
3) залучити представників Міністерства охорони здоров'я України та інших зацікавлених міністерств до роботи з опрацювання представленого головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Бахтеєвою Т.Д. і підтриманого учасниками парламентських слухань законопроекту щодо реформування фінансування системи охорони здоров'я та впровадження обов'язкового медичного страхування в Україні;
4) у місячний термін після прийняття цієї Постанови внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на період до 2012 року;
5) ініціювати зміни до законодавства та підготувати відповідні законопроекти, зокрема:
про встановлення медичним працівникам надбавки за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу залежно від стажу медичної роботи (понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків);
про встановлення медичним працівникам доплати у розмірі 25 відсотків посадового окладу за роботу в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, розташованих у сільській місцевості;
про виплату медичним працівникам допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі місячного посадового окладу;
про виплату одноразової допомоги у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати випускникам медичних закладів, які направляються на роботу в сільську місцевість;
6) протягом другого півріччя 2009 року розробити та затвердити єдину методику визначення вартості надання медичних послуг;
7) забезпечити оплату витрат на медичну допомогу потерпілим на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
8) у місячний термін після прийняття цієї Постанови подати до Верховної Ради України пропозиції щодо визначення джерел та розмірів внесків на обов'язкове медичне страхування;
9) встановити на 2010 рік та на наступні роки розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду у розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати, визначеної законом.
4. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:
1) розглянути питання щодо:
надання права здійснення господарської діяльності підпорядкованим закладам охорони здоров'я відповідно до закону;
поступової зміни фінансування медичної допомоги на вторинному і третинному рівнях на механізми закупівель медичних послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів на договірній основі;
впровадження моделі оптимізації управління охороною здоров'я в умовах єдиного медичного простору регіону, запровадженої у м. Вознесенську Миколаївської області;
2) сприяти розвитку добровільного медичного страхування в регіонах;
3) здійснити заходи з підготовки впровадження системи обов'язкового медичного страхування.
5. Академії медичних наук України заохочувати інтеграцію вітчизняної науки в міжнародний науковий простір з метою розширення участі іноземного капіталу у фінансуванні національної науки, налагодження співпраці національних університетів та іноземних виробничих компаній і міжнародної співпраці.