Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 4 березня 1996 р. N 287
Київ

Про затвердження Положення про умови матеріального
забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 1079 від 13.07.
98
N 1795 від 20.11.20
03
N 2019 від 26.12.20
03
N 665 від 01.08.20
05
N 1015 від 23.09.20
09 )

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, що додається. ( Постанова із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 2019 від 26.12.2003 )

Прем'єр-міністр України Є.МАРЧУК

Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 березня 1996 р. N 287

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 20 листопада 2003 р. N 1795)

Положення
про умови матеріального забезпечення осіб,
направлених за кордон на навчання

( Назва Положення із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 2019 від 26.12.2003 )

1. Це Положення поширюється на працівників, а також військовослужбовців, докторантів, аспірантів і студентів (далі - працівники), направлених відповідно до укладених міжнародних договорів України за кордон на навчання, як на двосторонній основі, так і за рахунок сторони, що приймає, або сторони, що направляє. ( Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 2019 від 26.12.2003 )

( Абзац другий пункту 1 виключено на підставі Постанови КМ N 665 від 01.08.2005 )

( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1015 від 23.09.2009 )

2. Строк навчання державних службовців не повинен перевищувати 56, військовослужбовців, працівників органів державної податкової служби та органів внутрішніх справ - 90 календарних днів.

За умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, рішенням Віце-прем'єр-міністра України (відповідно до розподілу функціональних обов'язків) строк навчання державних службовців, військовослужбовців, працівників органів державної податкової служби та органів внутрішніх справ може бути встановлено до 18 місяців.

Строк навчання працівників дипломатичної служби визначається статтями 25 та 27 Закону України "Про дипломатичну службу" ( 2728-14 ).

Строк навчання працівників, які направляються на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном, не повинен перевищувати шести місяців, а аспірантів і докторантів - двох місяців. ( Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1015 від 23.09.2009 ) ( Пункт 2 в редакції Постанови КМ N 665 від 01.08.2005 )

3. За працівниками, направленими за кордон на навчання, зберігається місце роботи, служби (посада), місце навчання та середня заробітна плата (грошове забезпечення, стипендія).

Середня заробітна плата (грошове забезпечення, стипендія) розраховується за два останні календарні місяці до направлення за кордон з урахуванням виплат, передбачених законодавством.

4. Працівники направляються за кордон на навчання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (далі - сторона, що направляє на навчання) за наказом (розпорядженням) керівника після затвердження завдання, в якому визначено мету, строк та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'язаних з направленням на навчання, а також пропозиції щодо джерел фінансування. До наказу (розпорядження) додається офіційне запрошення з автентичним перекладом на державну мову. ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 665 від 01.08.2005 )

5. Направлення за кордон на навчання керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, їх заступників та інших державних службовців здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1992 р. N 698 "Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон" - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 червня 1996 р. N 648, від 3 грудня 2001 р. N 1629 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 49, ст. 2202), від 13 грудня 2001 р. N 1681 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 51, ст. 2289) та від 17 липня 2003 р. N 1106 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 30, ст. 1546). ( Пункт 5 в редакції Постанови КМ N 665 від 01.08.2005 )

6. Направлення за кордон на навчання здійснюється за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, в тому числі міжнародними організаціями, що надають технічну допомогу Україні, або стороною, що направляє, або на безоплатній основі з дотриманням вимог Указів Президента України від 28 серпня 1993 р. N 357 "Про службові відрядження за кордон посадових осіб органів виконавчої влади", від 10 листопада 1995 р. N 1035 "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій", постанов Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. N 901 "Про затвердження Положення про порядок формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги" (ЗП України, 1996 р., N 3, ст. 96), від 8 лютого 1997 р. N 167 "Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 7, с. 57; 1998 р., N 28, ст. 1045; 2002 р., N 20, ст. 979) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1995 р. N 83. ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 665 від 01.08.2005 )

7. Добові за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні виплачуються у порядку, передбаченому законодавством про службові відрядження, якщо сторона, що приймає, не провадить зазначених виплат.

8. Кошти в іноземній валюті можуть виплачуватися працівникові, направленому за кордон на навчання, за рішенням керівника у розмірі, що визначається у відсотках до норм добових витрат на відрядження, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 17, ст. 720; 2000 р., N 22, ст. 902, N 36, ст. 1548; 2001 р., N 20, ст. 841; 2002 р., N 29, ст. 1366; 2003 р., N 31, ст. 1614) для конкретної зарубіжної країни, зокрема:

80 відсотків - коли сторона, що приймає, не забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, харчуванням;

65 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, одноразовим харчуванням;

45 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, дворазовим харчуванням;

30 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, триразовим харчуванням.

Керівник може встановлювати обмеження щодо розмірів виплати коштів працівникові, направленому за кордон на навчання.

У разі направлення на навчання надбавки до норм добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 29, ст. 1366), не виплачуються.

Сторона, що направляє на навчання, не провадить доплат до стипендій або інших грошових виплат, виплачених стороною, що приймає, працівникам, направленим за кордон на навчання (у тому числі за час проїзду від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні), крім витрат на наймання житла, проїзд до місця навчання і назад (за наявності підтверджувальних документів).

9. Витрати на проїзд від місця роботи (навчання) в Україні до місця навчання за кордоном і повернення до місця роботи (навчання) в Україні відшкодовуються з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та Інструкції про порядок відряджень у межах України та за кордон, затвердженої Мінфіном, якщо сторона, що приймає, не провадить зазначених виплат.

10. Якщо за спільною угодою сторона, що приймає, не забезпечує працівників, направлених за кордон на навчання, безоплатним житлом, витрати на наймання житла може відшкодувати сторона, що направляє, у межах норм, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 17, ст. 720; 2002 р., N 29, ст. 1366), для відповідної країни.

11. Якщо за угодою сторона, що приймає, не забезпечує працівників, направлених за кордон на навчання, безоплатним медичним обслуговуванням, вони одержують необхідну медичну допомогу за рахунок сторони, що їх направляє, зокрема:

а) лікарняну допомогу, яка включає витрати на харчування, - у разі захворювання, що потребує лікування в стаціонарній лікувальній установі, у тому числі за необхідності операційного втручання, крім пластико-косметичних операцій, якщо потреба у них не викликана нещасним випадком;

б) амбулаторну допомогу - у разі захворювання, що потребує спеціалізованої амбулаторно-медичної допомоги (у тому числі лікування з метою усунення гострого зубного болю, крім протезування, якщо потреба у ньому не викликана нещасним випадком) та амбулаторних процедур, які включають малу хірургію;

в) допомогу вдома - коли хворого не поміщено до стаціонару і він не може лікуватися амбулаторно.

Порядок проведення розрахунків, пов'язаних з медичним обслуговуванням працівників, направлених за кордон на навчання, визначається за домовленістю сторін.

12. Фінансові зобов'язання працівників, які направляються за кордон на навчання, а також організацій, що їх направляють, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та Інструкцією про порядок відряджень в межах України та за кордон, затвердженою Мінфіном.

( Положення із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1079 від 13.07.98, в редакції Постанови КМ N 1795 від 20.11.2003 )