За викиди забруднюючих речовин
філіями сплачує головне підприємство

Найпоширенішим видом забруднення навколишнього природного середовища, що оподатковується, є викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, що відбуваються при спалюванні пального. Типова ситуація - це використання автотранспорту суб'єктами господарювання (володіння транспортними- засобами, користування за договорами оренди тощо). Ці суб'єкти є платниками збору за забруднення навколишнього середовища.

Єдині на території України правила щодо встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, порядок його обчислення, сплати і стягнення, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначають Порядок № 303 та Інструкція № 162/379.

У червні 2009 р. внесено зміни до вищезазначеної Інструкції, відповідно до яких філії та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади, виключено з визначення платників збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Тобто платниками збору є:

суб'єкти господарювання незалежно від форм власності;

юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності;

бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації;

постійні представництва нерезидентів, зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників;

громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів (стосується виключно фізичних осіб - підприємців, а громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не можуть бути платниками збору).

Проте в Україні велика кількість юридичних осіб має філії або інші відокремлені підрозділи, що використовують транспортні засоби і до внесення змін до Інструкції .№ 162/379 перебували на обліку ДПС як платники окремих податків і зборів, а саме збору за забруднення навколишнього природного середовища. Тепер у цих юридичних осіб виникають запитання: хто, до якого бюджету і в якому порядку має сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за пересувні джерела забруднення філій.

Насамперед зазначимо, що об'єктом обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, внаслідок спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Відповідно до пп. 1.15.6 п. 1.15 Інструкції № 7 пересувне джерело забруднення атмосфери - це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою № 1306, визначено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції № 162/379 у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення платники подають податкові розрахунки наростаючим підсумком (за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби за місцем перебування такого платника на податковому обліку.

Слід зазначити, що коригуючі коефіцієнти згідно з п. 6.2 Інструкції № 162/379 застосовуються при обчисленні суми збору за викиди пересувними джерелами забруднення і наведені у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку № 303.

Ці коефіцієнти зазначаються за весь обсяг використаного пального у звітному періоді.

Сплата збору за викиди, здійснювані пересувними джерелами забруднення, провадиться протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку за місцем перебування платника збору на податковому обліку.

Щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, які використовують автотранспортні засоби і перебували на обліку ДПС як платники окремих податків і зборів, слід зазначити таке.

Існують два варіанти сплати цього збору.

Перший варіант - головне підприємство (установа, організація) - платник збору, що має філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які використовують автотранспортні засоби, подає податковий розрахунок та сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища за місцем податкової реєстрації з урахуванням викидів пересувними джерелами забруднення, здійснених його філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. Тобто головне підприємство при обчисленні збору застосовує коригуючі коефіцієнти за місцем своєї податкової реєстрації.

Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що були самостійними платниками збору за забруднення, повинні знятися з обліку в органах ДПС як платник окремих видів податків. Для цього філії повинні звернутися до органів ДПС, де вони зареєстровані як платники цього збору, із заявою про зняття з обліку.

Другий варіант - головне підприємство стає на облік в органах державної податкової служби за місцем знаходження всіх своїх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів як платник окремого податку - збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення.

Відповідно до вимог п. 8.4 Інструкції № 162/379 органи державної податкової служби здійснюють облік платників збору згідно з Порядком № 80, а також особливостями, визначеними підпунктами 8.4.1, 8.4.2 п. 8.4 Інструкції № 162/379.

Пунктом 9.2 Порядку № 80 установлено, що платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням, зокрема, його підрозділів, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.

Тобто платники збору, визначені п. 2.1 Інструкції № 162/379, в нашій ситуації (головне підприємство) можуть перебувати на обліку в органах державної податкової служби за місцезнаходженням своїх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів як платники окремого податку - збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення.

При цьому головне підприємство повинно стати на облік як платник окремих податків за місцезнаходженням кожної філії і при обчисленні збору застосовувати коригуючі коефіцієнти відповідного регіону. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що були самостійними платниками збору за забруднення, як і в першому варіанті, повинні звернутися до органів ДПС, де вони зареєстровані, із заявою про зняття їх з обліку як платник окремих видів податків.

Отже, в другому випадку головне підприємство, що має філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які використовують автотранспортні засоби, подає податкові розрахунки та сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища за місцезнаходженням філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Водночас п. 8.5 Інструкції № 162/379 зазначено, що рішення про виключення платника збору за забруднення з категорії платників окремих видів податків приймається органом ДПС за умови своєчасності і повноти сплати збору на відповідній території на підставі поданої платником збору заяви про відсутність у нього об'єкта обчислення збору та про зняття його з обліку як платника збору.

Далі розглянемо порядок обчислення головним підприємством збору за забруднення за викиди пересувними джерелами забруднення, здійсненими філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Відповідно до Інструкції № 111 дані про фактичні обсяги викидів за використання пального зазначаються на підставі первинної документації бухгалтерського обліку, а також Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року.

Тобто збір за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення нараховується на підставі документів, що підтверджують списання паливно-мастильних матеріалів. Для здійснення контролю за витратами паливно-мастильних матеріалів наказом № 43 затверджено норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених паливно-мастильних матеріалів автомобіля з урахуванням норм витрат.

Підставою для списання паливно-мастильних матеріалів, витрачених автомобілями, що є на балансі платників збору за забруднення та надані замовникові на договірних умовах, є подорожній лист.

Залежно від виду автомобіля (вантажний або легковий) оформлюються такі види подорожніх листів:

типова форма № 2-ТН “Подорожній лист шляхового автомобіля” (видається працівнику на весь термін відрядження для перевезення вантажу територією України вантажним автомобілем);

типова форма № 3 “Подорожній лист службового легкового автомобіля”.

При перевезенні приватним легковим автомобілем вантажу, належного підприємству, оформлюється товарно-транспортна накладна (типова форма № 1-ТН, затверджена наказом № 488/346) або інший бухгалтерський документ, що виписується при передачі вантажу для перевезення.

Подорожній лист - це первинний внутрішній транспортний документ. Ведення форм первинного обліку обов'язкове для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності.

Подорожній лист є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання використаного пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Бланки подорожніх листів автомобілів видаються під розписку особі, відповідальній за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списання використаних бланків подорожніх листів здійснюється щокварталу за актом із зазначенням їх кількості, який затверджується керівником підприємства.

Подорожній лист оформлюється на один робочий день (зміну), видається водію при випуску автомобіля з гаражу за умови здавання водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший термін подорожній лист видається у разі транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Перед видачею водієві подорожнього листа відповідальна особа заповнює його відповідно до Інструкції № 74, зокрема у рядку 11 розділу третього “Рух пального” робить запис про залишок пального за даними попереднього подорожнього листа.

Після повернення автомобіля до гаража водій заповнює подорожній лист і визначає залишок пального при поверненні автомобіля до гаражу в рядку 12 розділу третього “Рух пального”.

При обчисленні збору фізичними особами - платниками єдиного податку даних про кількість фактично використаного пального може і не бути. В цьому випадку вирішити питання можливо за допомогою Норм витрат пального, затверджених наказом № 43.

Отже, як було зазначено, для обчислення збору потрібно знати кількість використаного пального автомобілем за звітний період, яку можна визначити за даними подорожніх листів автомобіля.

Виникає наступне запитання: як правильно організувати документообіг між головним підприємством і філіями і списати пальне? Тут не існує єдиного законодавче встановленого поряду. Як варіант можна видати розпорядження про обов'язковість щомісячного (щоквартального) надання філіями головному підприємству даних про фактично використане пальне.

Згідно з чинним законодавством операції зі списання пального відображаються різними способами залежно від того, чи будуть фактичні витрати пального більшими, ніж нормативні. У разі якщо фактичні витрати збігаються з нормативними, в бухгалтерському та податковому обліку вартість списаного пального відображається у повному обсязі у валових витратах поточного періоду.

У разі перевищення фактичних витрат використаного пального обчислення збору провадиться за весь обсяг фактично використаного пального.

Перелік використаних нормативних документів:

Постанова Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.99 р. “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”-(зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 303)

Постанова Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. “Про Правила дорожнього руху” (зі змінами та доповненнями)

Наказ №7 Мінекобезпеки України від 10.02.95 р. “Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві” (зареєстровано в Мін'юсті України 15.03.95 р. за № 61/597, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 7)

Наказ №43 Мінтрансу України від 10.02.98 р. “Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті” (зі змінами та доповненнями)

Наказ №74 Держкомстату України від 17.02.98 р. “Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування” (зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за № 149/2589, за текстом - Інструкція № 74)

Наказ №80 ДПА України від 19.02.98 р. “Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)” (зареєстровано в Мін'юсті України 18.03.98 р. за № 172/2612)

Наказ №111 ДПА України від 17.03.2005 р. “Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища” (зареєстровано в Мін'юсті України 01.04.2005 р. за № 357/10637, зі змінами та доповненнями)

Наказ № 162/379 Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.99 р. “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища” (зареєстровано в Мін'юсті України 09.08.99 р. за № 544/3837, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 162/379)

Наказ № 488/346 Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”

Оксана КИРІЄНКО,
оглядач “Вісника”

“Вісник податкової служби України” № 35 вересень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)