ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
01.04.2008 N 9/64
Про визнання окремих положень постанови КМУ
від 03.01.2002 року N 1 незаконними
За позовом ОСОБА_1
До Кабінету Міністрів України
Про визнання окремих положень постанови
Кабінету Міністрів України
від 03.01.2002 року N 1
"Про підвищення розмірів пенсій
та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування
яких здійснюється за рахунок коштів
державного бюджету" незаконною
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Келеберда В.І., Кочан В.М.
Секретар судового Таран Т.К.
засідання:
Представники:
Від позивача ОСОБА_1
Від відповідача Г.А.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року N 1"Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" незаконною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення 19,91 гривні для розрахунку виплат визначених у підпункті а), б) пункту 2 Постанови N 1 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) не відповідає положенням статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ), якими встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуваний акт прийнятий в межах повноважень та у порядку встановленому законом, а що стосується більшого розміру виплат, ніж передбачено оскаржуваними положеннями, то зазначає, що такі зміни потягнуть за собою додаткових витрат з Державного бюджету України ( 107-17 ).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, про що надано відповідне посвідчення НОМЕР_1 (категорія 2).
20.03.2007 року позивачеві видано пенсійне свідоцтво НОМЕР_2. З цього часу позивачу було призначено і він почав отримувати пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (N 796-XII від 28.02.91; далі - Закон про чорнобильців). Крім того, позивач також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну особам віднесеним до категорій 2, 3, 4.
Позивач є особою віднесеною до категорії 2, у зв'язку з цим на підставі статті 51 Закону про чорнобильців ( 796-12 ) йому була призначена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з розрахунком додаткової пенсії позивач звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва про зобов'язання здійснення розрахунку додаткової пенсії в повному обсязі.
Поставною від 30 серпня 2007 року Печерським районним судом м. Києва в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Мотивація обумовлена тим, що розрахунок здійснювався виходячи з 19 гривень 91 коп., встановленого постановою КМ України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (N 1 від 03.01.2002; далі - Постанова N 1).
17 січня 2008 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою щодо оскарження встановлення 19,91 гривні для розрахунку виплат визначених у підпункті а), б) пункту 2 Постанови N 1 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
Статтею 99 КАС України ( 2747-15 ) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини 2 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
З огляду на те, що позивач набув з 20.03.2007 року статусу пенсіонера, вступив у відповідні правовідносини відносини і одночасно до нього був застосований відповідний нормативно-правовий акт - Постанова N 1, суд вважає, що позивачем дотримано строк звернення до суду.
Крім того, позивач зазначив, що з метою здійснення захисту своїх інтересів в частині належного розрахунку і отримання додаткової пенсії Постанова N 1 не відповідає вимогам законів України й на час отримання ним права отримання ним додаткової пенсії, тобто з 20.03.2007.
Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова N 1 від 03.01.2002 р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Пунктом 2 Постанови N 1 ( 1-2002 ) встановлено розмір грошової суми, а саме - 19 гривень 91 копійка, виходячи з розміру якої провадиться розрахунок пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
Частиною третьою статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум" (N 966-XIV від 15.07.99 р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею другою Закону "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України;
- формування Державного бюджету України ( 107-17 ) та місцевих бюджетів.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції ( 254к/96-ВР ), у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України ( 107-17 ) при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України ( 254к/96-ВР ) - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй.
У відповідності до статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні;
- працездатних осіб: з 1 січня - 525 гривень, з 1 квітня - 561 гривня, з 1 жовтня - 568 гривень;
- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Діючим законодавством України на 2007 рік щодо Закону про чорнобильців ( 796-12 ) не було визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом на 2007 рік щодо Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) прямо не було визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань у відповідності до частини третьої статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Станом на 2007 рік Постанова N 1 діяла і визначала базу нарахування підвищень, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), яка становила 19 гривень 91 копійка, але не зазначала, що ця сума є мінімальною пенсією за віком. В той же час, найменший розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ) становить 380 гривень (з подальшим збільшенням) - для осіб, які втратили працездатність. Тобто найменший розмір соціальної гарантії в 2007 році, встановлений статтею 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) як база для нарахування пенсій, соціальних виплат, які є основним джерелом існування, становить 380 гривні, менше якого ані пенсії, ані інші види соціальних виплат та допомоги (як база для розрахунку та виплати особі, що є основним для неї джерелом існування) бути не можуть.
Таким чином, розрахунок підвищень, визначений Кабінетом Міністрів України повинен ґрунтуватися на розмірі мінімальної пенсії за віком як бази нарахувань, яка згідно з положеннями статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та вищезазначеним оглядом норм не може бути меншою в 2007 році, ніж 380 гривень.
Суд при вирішені даного спору керується принципом законності у відповідності до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі - КАС України), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд не приймає до уваги покликання відповідача з приводу того, що Постанова N 1 визначає базу розрахунку виходячи з розміру фінансових можливостей бюджетних асигнувань. Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема справа "Кечко проти України", справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності). Про першу, зокрема, зазначено у листі Верховного суду України від 07.2006 року N 1-5/400. Зазначеним листом Верховний суд України акцентує увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, суд вважає, якщо прямо не встановлено для Закону про чорнобильців ( 796-12 ) бази нарахувань підвищень, але зроблено посилання на категорію мінімальна пенсія за віком, яка є категорією соціальної гарантії згідно зі статтею 46 Конституцією України ( 254к/96-ВР ), органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій встановлених законами України і не можуть порушувати норми статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання мінімальних гарантій визначених законом є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань.
Враховуючи в сукупності вищезазначене, суд вважає, що для розрахунку підвищень у відповідності до положень Закону про чорнобильців ( 796-12 ) у 2007 році необхідно виходити з соціальної категорії "мінімальна пенсія за віком", але з огляду на відсутність її грошового розміру щодо Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), потрібно керуватися розміром мінімальної соціальної гарантії як бази нарахування у відповідності до положень статті 46, зокрема її третьої частини, Конституції України ( 254к/96-ВР ), положень Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ), прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Саме такий зміст норм статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) був реалізований Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-VI від 28.12.2007 р.). Розрахунок додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 починаючи з 1 січня 2008 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який становить 470 гривень, що не відповідає 19 гривнам 91 копійці, передбачений для розрахунку пенсій (в тому числі і додаткових) Постановою N 1.
Станом на час розгляду справи положення Постанови N 1 в цій частині не були приведені у відповідність до Конституції України ( 254к/96-ВР ) як основного закону держави, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" ( 107-17 ). З огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на те, що у відповідності до виписки з акту огляду МСЕК позивач має ступінь втрати професійної здатності у відсотках 25%, а при наявності 30% позивач буде мати право на отримання пенсії у відповідності до положень статті 54 Закону про чорнобильців ( 796-12 ) як інвалід відповідної групи. В зв'язку з чим, суд вважає, що підпункт а) пункт 2 Постанови N 1 в частині 19,91 гривні також зачіпає права та інтереси позивача. З огляду на те, що в 2007 році відповідні розрахунки здійснювалися з мінімальної пенсії за віком, а починаючи з 01.01.2008 здійснюються з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який на 2008 рік встановлений у розмірі 470 гривень, що не узгоджується з нормами Постанови N 1 в частині 19,91 гривні, то суд приходить до висновку підставності задоволення цієї вимоги позивача.
У відповідності до частини 8 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. При цьому будь-які покликання закону щодо надання суду права визнавати підзаконний нормативно-правовий акт незаконним з відповідного моменту у часі відсутні. В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконним нормативно-правового акту незаконним з відповідного моменту у часі.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (N 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного нормативно-правового акту.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 158 - 163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва, ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Визнати постанову Кабінету Міністрів України N 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" в частині 19,91 гривень щодо підпункту а), б) пункту 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий, суддя О.В.Кротюк
Судді: В.І.Келеберда, В.М.Кочан