КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
07.04.2009

Справа N 22-а-14609/08

Про визнання незаконним та скасування наказу

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Романчук О.М., суддів: Горбань Т.І., Малиніна В.В., при секретарі: Джуринській Н.В., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (на стороні позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), про визнання незаконним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року та прийняти нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

28.11.2008 року позивачі подали уточнену апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року і направити справу на новий розгляд.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, в якому просять визнати нечинним та скасувати спільний наказ Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року N 602/1226 "Про затвердження порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів".

У попередньому судовому засіданні 10.12.2007 року Окружним адміністративним судом м. Києва було оголошено ухвалу про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що представником Державної податкової адміністрації України було надано копію постанови апеляційного суду м. Києва від 03.07.2007 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_9 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Міністерство юстиції України про неправомірну бездіяльність та визнання незаконним спільного наказу Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року N 602/1226 "Про затвердження порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 року за N 1345/9944, якою залишена без змін постанова Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2006 року у справі N 2а-95/06 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним спільного наказу Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року N 602/1226 "Про затвердження порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 року за N 1345/9944. Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2006 року та апеляційного суду м. Києва від 03.07.2007 року набрали законної сили і в установленому чинним законодавством порядку не скасовані. Вказані постанови, приймаючи до уваги ст. 171 КАС України ( 2747-15 ) правила, по відношенню до позивачів у даній справі можуть вважатися такими, що прийняті з того самого спору і між тими самими сторонами.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року про закриття провадження у справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Частиною 1 ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст. 104 КАС України ( 2747-15 ) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України ( 2747-15 ) суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймали участі та не були заінтересованими особами в справі, розглянутій Деснянським районним судом м. Києва відносно вимог родини ОСОБА_9.

Крім того, суд першої інстанції помилково розглядає факти, встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2006 року та апеляційного суду м. Києва від 03.07.2007 року як такі, що вважаються доказаними по відношенню до справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Таким чином, дані постанови не можуть бути використані як основа для прийнятті рішення в справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу.

Статтею 204 КАС України ( 2747-15 ) чітко передбачені підстави для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд. Так, відповідно до вимог цієї статті суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року про закриття провадження у справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, Київський апеляційний адміністративний суд скасовує вищезазначену ухвалу та постановляє нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 160, 167, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України ( 2747-15 ), суд УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2007 року скасувати та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України ( 2747-15 ).