Основи бухгалтерського обліку релігійних організацій

На практиці нерідко виникають запитання щодо різних аспектів ведення бухгалтерського обліку релігійними організаціями. На деякі з них спробуємо дати відповідь у цій статті.

Чи потрібно в релігійних організаціях вести бухгалтерський облік

Згідно зі ст. 13 “Релігійна організація - юридична особа” Закону № 987-ХІІ релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення); релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Водночас п. 1 ст. 2 Закону № 996-ХІV зазначено, що цей Закон поширюється на всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Це означає, що релігійні організації зобов'язані вести бухгалтерський облік власної діяльності, керуючись, насамперед:

Законом № 996-ХІV;

положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією № 291;

іншими нормативними документами.

Слід зазначити, що згідно з п. 6 ст. 6 Закону № 996-ХІV міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

На сьогодні для деяких галузей розроблено такі методичні рекомендації, які слугують зручним допоміжним матеріалом при організації та веденні бухгалтерського обліку юридичними особами цих галузей. Однак для релігійних організацій такі рекомендації не розроблялися. Тому при організації та веденні бухгалтерського обліку релігійні організації повинні керуватися лише переліченими вище нормативними документами.

Форма ведення бухгалтерського обліку релігійними організаціями

На практиці побутує думка, що існує якась особлива форма ведення бухобліку такими організаціями. Начебто вона полягає у веденні особливих прибутково-витратних та інвентарних книг. Посилаються при цьому як не дивно, на монографії з церковної економіки XVIII - XIX ст.

Однак на той час церква не була відділена від держави. Форми бухгалтерського обліку (в тому числі прибутково-витратні, інвентарні книги) встановлювалися відповідними державними органами та поширювалися на всі державні (у тому числі церковні) заклади, організації. Тобто тоді це була загальноприйнята форма обліку, яка не несла в собі специфічних церковних рис.

Форма обліку - лише свого роду технічний засіб для отримання облікових даних. Вона залежить не від сфери застосування (релігійні чи інші організації), а від розвитку таких засобів. На сьогодні технічні засоби для ведення обліку більш досконалі. Це насамперед журнальна, меморіальна, проста і спрощена форми, а також автоматизована (ведення обліку за допомогою комп'ютера з відповідним бухгалтерським програмним забезпеченням). Тому говорити про існування особливих форм ведення бухгалтерського обліку для релігійних організацій немає підстав.

У термінах Закону № 996-ХІV релігійні організації також належать до підприємств (п. 1 ст. 2). Згідно з п. 5 ст. 8 цього Закону підприємство самостійно:

визначає свою облікову політику;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документо-обороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Таким чином, релігійна організація може обрати будь-яку з існуючих форм обліку.

Трапляється, що облік ведуть у звичайному учнівському зошиті, записуючи в ньому в довільному вигляді кредиторську та дебіторську заборгованості, дані стосовно руху запасів, основних засобів тощо. Ані підписів, ані дат такий зошит не містить, первинні документи під здійснені господарські операції часто не оформляються. Подібні записи не вважаються бухгалтерським обліком. Фактично в такому разі бухгалтерський облік відсутній, що.є порушенням Закону № 996-ХІV та інших законодавчих актів.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону № 996-ХІV). Причому така інформація має відображатись у первинних документах, потім систематизуватись на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (п. 3, п. 5 ст. 8, п. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (п. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV):

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 4 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Все вищенаведене підтверджує той висновок, що зазначені організації є повноцінними юридичними особами, їхня релігійна сутність жодним чином не впливає на їхню господарську діяльність, на порядок ведення бухгалтерського обліку. У галузі бухгалтерського обліку вони мають дотримуватися тих самих нормативних документів, що й інші підприємства та організації.

Бухгалтерський облік діяльності релігійних
організацій

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру (ст. 7 Закону № 987-ХІІ). Виходячи з цієї мети основну діяльність релігійних організацій можна умовно поділити на:

проведення богослужінь (ст. 21 Закону № 987-ХІІ);

здійснення треб (богослужіння на замовлення юридичних та фізичних осіб - так звані культові послуги);

розповсюдження предметів релігійного призначення, релігійної літератури та інших матеріалів релігійного змісту (ст. 22 Закону № 987-ХІІ).

За загальним правилом зазначені види діяльності проводяться безоплатно. Проте останні два види можуть здійснюватись і за плату.

Таким чином, доходи релігійних організацій складаються в основному з:

отриманих пожертв;

плати за здійснення треб (надання послуг);

плати за розповсюдження (продаж) предметів релігійного призначення тощо.

У свою чергу, витрати релігійних організацій складаються в основному з витрат на:

оплату праці працівників, грошове забезпечення священно- та церковнослужителів, включаючи відрахування до фондів соціального страхування;

комунальні послуги (електро-, водо-, теплопостачання тощо) для забезпечення функціонування культових та інших будівель;

придбання матеріалів для використання в богослужіннях (свічки, ладан, лампадне масло), богослужбових предметів (ікони, підсвічники, аналої тощо), господарського інвентарю (ємності для господарських потреб та освячення води, лавки, столи, стільці тощо), предметів для розповсюдження;

ремонт культових та інших будівель тощо.

Слід зазначити, що з урахуванням особливостей своєї діяльності релігійні організації можуть використовувати або спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом № 186, або План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом № 291.

У нашому прикладі релігійна організація для узагальнення інформації про господарські операції використовує План рахунків, затверджений наказом № 291. У табл. 1 наведено типові бухгалтерські записи за основною діяльністю релігійної організації (суми умовні, за місяць).

Таблиця 1

* 3гідно з пп. 5.1.14 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР операції з поставки предметів культового призначення (крім підакцизних товарів) релігійними організаціями за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість. Такий перелік затверджено постановою № 1010. Операції з поставки предметів культового призначення, які не увійшли до цього переліку, обкладаються ПДВ на загальних підставах.

** Релігійні організації за умови внесення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ звільняються від обкладання податком на прибуток підприємств, але тільки щодо доходів, наведених у пп. 7.11.7 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР. Доходи, отримані від операцій з продажу предметів релігійного (культового) призначення, до зазначених доходів не належать, отже, підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому абзацами другим та третім пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 цього Закону, тобто сума отриманих доходів зменшується на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів, при цьому сума амортизаційних відрахувань не враховується. У нашому випадку прибуток, з якого слід сплатити податок на прибуток, становить 400 грн. (3000 - 2000 - 600), а сума податку на прибуток дорівнюватиме 100 грн. (400 х 25%).

***Усього витрати організації становлять 16 400 грн. (4000 + 1500 + 3000 + 6000 + 2000 - 100). З них на здійснення треб, розповсюдження та продаж предметів - 6100 грн. (5000 + 500 + 600). Отже, залишок витрат, які підлягають списанню, становить 10 300 грн, (16 400 - 6100).

Облік основних засобів

Найбільша кількість облікових проблем, з якими стикаються релігійні організації, пов'язана з основними засобами, тому слід розглянути це питання докладніше.

Облік основних засобів релігійні організації, як і інші (не враховуючи бюджетних), повинні вести з дотриманням норм ПБО 7.

Нагадаємо, що до основних засобів належать активи, які одночасно відповідають таким критеріям (п. 4 ПБО 7): це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Приклад 1

Релігійна організація придбала дві ікони, які планує використовувати у власній діяльності 30 років.

Оскільки ікони є матеріальним активом, утримуються з метою використання у власній діяльності релігійної організації та очікуваний строк їх використання більше року, вони належить до основних засобів.

Водночас підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 ПБО 7).

Приклад 2

Початкові дані прикладу 1,

Організація установила вартісну ознаку предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, у розмірі 1000 грн. Одна з придбаних ікон коштує 600 грн., а інша - 1100 грн.

Ікона вартістю 600 грн. враховуватиметься у складі малоцінних необоротних матеріальних активів на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, а ікона вартістю 1100 грн. - у складі основних засобів на субрахунку 109 “Інші основні засоби”.

Слід зазначити, що об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена (п. 6 ПБО 7).

Як бачимо, в цій нормі ПБО 7 йдеться про отримання економічних вигід. На практиці під цим досить часто розуміють мету отримання прибутку, який підлягає розподілу між засновниками, і доходять такого висновку: оскільки релігійна організація є неприбутковою і не має на меті отримання прибутку, то всі основні засоби, які вона використовує у власній діяльності, не призначені для отримання економічних вигід. Отже, основні засоби релігійної організації не повинні визнаватись активом і відображатись у балансі. Додатково цей висновок підтверджують визначенням основних засобів - йдеться про утримання матеріальних активів з метою використання їх:

у процесі виробництва або постачання товарів,

надання послуг,

здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Вважають, що релігійна організація жодного з цих видів діяльності не провадить, тому що вона утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру (ст. 7 Закону № 987-ХІІ). Таким чином, релігійна організація взагалі не може мати на балансі основні засоби.

Звісно, така думка має право на існування. Проте вона заснована на неправильному розумінні тих принципів, на яких базується сучасний український бухгалтерський облік.

По-перше, економічні вигоди жодним чином не пов'язані з метою отримання прибутку. Економічний - це той, що пов'язаний з господарською та фінансовою діяльністю. Наприклад, одним із проявів такої діяльності є рух коштів та іншого майна. Релігійні організації нарівні з іншими підприємствами, організаціями є окремими осередками економічного життя суспільства, беруть участь у загальному русі коштів та іншого майна, отримують від інших організацій, громадян кошти, майно (як пожертву, оплату товарів, послуг тощо), передають кошти, майно іншим громадянам, організаціям (наприклад, виплачують зарплату, сплачують за комунальні послуги тощо). Щодо вигоди - то це не обов'язково прибуток, який повинен розподілятися між засновниками. Вигода - це будь-який дохід, тобто надходження до релігійної організації у вигляді коштів чи майна. Наприклад, з економічної точки зору пожертви - це повноцінні економічні вигоди. Таким чином, основні засоби релігійної організації використовуються саме з метою отримання економічних вигід.

З огляду на вищенаведене немає підстав вважати, що основні засоби релігійної організації не є основними засобами та не повинні відображатися в її балансі.

По-друге, така мета, як задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру, цілком відповідає поняттю здійснення соціально-культурних функцій. Водночас релігійні організації займаються і виробництвом (випічка просвір, діяльність свічних, швацьких, сільськогосподарських виробництв тощо), і постачанням товарів (наприклад, розповсюдження предметів релігійного призначення, релігійної літератури та інших інформаційних матеріалів релігійного змісту (ст. 22 Закону № 987-ХІІ), і наданням послуг (наприклад, здійснення треб - богослужінь за замовленням окремих фізичних та юридичних осіб тощо). Отже, основні засоби релігійної організації утримуються з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

З часом об'єкти основних засобів зношуються, стають непридатними для використання, отже, вони дійсно вже не можуть використовуватися для отримання економічних вигід і вважатись активом. Згідно з п. 33 ПБО 7 об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Протягом строку використання основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи підлягають амортизації. Згідно з п. 26 ПБО 7 амортизація об'єктів основних засобів може нараховуватись із застосуванням одного з таких методів:

прямолінійного;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного;

виробничого.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів згідно з п. 27 цього ПБО нараховується за одним з таких методів:

прямолінійним;

виробничим;

50% вартості при передачі активу в експлуатацію та 50% вартості - при списанні;

100% вартості при передачі в експлуатацію.

Амортизація в бухгалтерському обліку починає нараховуватися з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, а припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення об'єкта з експлуатації чи переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Щоправда, це правило не стосується останніх двох методів для МНМА (50/50 та 100). Амортизація за цими методами нараховується в тому місяці, коли об'єкт передано в експлуатацію, в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, - у місяці, коли об'єкт виведено з експлуатації, або у першому місяці використання об'єкта - 100% його вартості.

Ще одним проблемним питанням є з'ясування вартості об'єктів основних засобів. Як вже зазначалося, такий об'єкт визнається активом, якщо, зокрема, можна достовірно визначити його вартість. Деякі предмети церковного майна (наприклад, ікони) налічують понад 100, 200 років і більше. З одного боку, вважається, що вони не мають ціни, з іншого - що встановлення ціни на подібні предмети є блюзнірством, отже, на цій підставі їх не відображають в обліку. Однак подібне відношення до оцінки церковного майна приносить лише шкоду релігійним організаціям.

По-перше, вираз “не мають ціни” жодним чином не впливає на те, що подібні предмети досить активно викрадають із церков і за цілком реальну ціну продають. Часто викрадають майно, яке не враховано в обліку, відсутні його опис, оцінка тощо. Постають запитання: як подати заяву до міліції про викрадення, як визначити суму збитку від крадіжки, чим підтвердити право власності на невраховане майно (а може, це майно і не належало релігійній організації?) тощо. Перспективи знайти невраховане майно є суттєво меншими. Зрозуміло, що бережливе та шанобливе відношення до майна передбачає в тому числі його оцінку і облік.

По-друге, використання у власній діяльності об'єктів основних засобів без грошової оцінки суперечить як загальній концепції сучасного українського бухгалтерського обліку, так і ПБО 7 зокрема. Згідно з п. 16 ПБО 7 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Питання оцінки майна регламентовано насамперед Законом № 2658-III. Згідно з вимогами цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. Оцінку здійснюють суб'єкти оціночної діяльності, які отримали відповідний сертифікат (статті 5, 7 Закону № 2658-III).

Таким чином, майно (основні засоби, малоцінні необоротні матеріальні активи), яке релігійна організація використовує у власній діяльності, повинно мати оцінку та відображатися в її бухгалтерському обліку.

Підвищена небезпека крадіжок церковного майна тягне за собою підвищені вимоги до їх належного обліку. Одним з аспектів обліку є докладний опис кожного більш-менш цінного предмета (наприклад, старовинної ікони). Доцільно складати такий письмовий опис кожного предмета і фотографувати його. Негативи і фотографії слід зберігати в конвертах, на яких зазначаються назва, інвентарний номер, дата фотографування, прізвище фотографа. Ті самі дані пишуться на звороті фотографії. Зазначені конверти й описи додаються до Інвентарної картки обліку основних засобів (типова форма № 03-6). Документи на цінні предмети рекомендується групувати окремо.

Щодо опису церковних предметів слід додержуватися певних правил, які наводяться у відповідній методичній літературі. Так, при опису ікони необхідно спершу зазначати назву (наприклад, “Богородиця”), потім - іконографічний тип (Володимирська, Казанська тощо), особливості даної ікони - фон зображення (золотий, жовтий, синій, зелений), колір німба, з ковчегом ікона чи без тощо. Описується оборот ікони - скільки дощок в основі, яким інструментом і як ретельно вони оброблені, чи є щілини та тріщини на стику дощок, вид шпонок, чи є сучки та їх кількість, сліди життєдіяльності комах-шкідників, розмір ікони (вимірюється в сантиметрах через центр - по висоті та ширині) і т. д.

Побутує думка, що церковне майно належить не певній окремій релігійній організації (наприклад, парафії), а всій церкві. На цій підставі доходять висновку, що воно не може відображатись на балансі окремої релігійної організації. На такій думці наполягають насамперед тоді, коли йдеться про особливо цінні предмети. Слід з'ясувати, чи це дійсно так.

У ст. 7 Закону № 987-ХІІ перераховано види релігійних організацій, на які поширюється цей Закон. До них належать релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. До речі, релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Фактично церквою є об'єднання названих окремих організацій. Наприклад, у православ'ї релігійна громада називається парафією, релігійне управління - єпархією, релігійний центр - патріархією (митрополією). Усі разом вони складають релігійне об'єднання, наприклад в Україні - Українську православну церкву.

Кожна релігійна організація - від релігійної громади (парафії) до релігійного центру (патріархії, митрополії) - є окремою юридичною особою. Наприклад, парафія - одна юридична особа, а єпархія, якій ця парафія підпорядковується в канонічних і організаційних питаннях, - інша юридична особа. Тобто фактично кожне релігійне об'єднання (наприклад, Українська православна церква) є свого роду співтовариством окремих юридичних осіб, що перебувають на різних щаблях ієрархії в межах об'єднання.

То невже майно може належати усьому об'єднанню? Відповідь однозначна: ні. Тому що таке об'єднання (церква) не є юридичною особою.

Церковні особливості власності на майно чітко врегульовано ст. 18 Закону № 987-ХІІ, а саме:

релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності;

у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності;

релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Тобто суб'єктом права власності на майно може бути лише окрема релігійна організація - громада, управління чи центр, монастир тощо. Таким чином, майно не може належати на праві власності одночасно всім релігійним організаціям у межах об'єднання. Кожна одиниця церковного майна має конкретного власника у вигляді певної релігійної організації, на балансі якої воно й повинно обліковуватись.

Досить часто окремі предмети передаються однією релігійною організацією іншій для тимчасового користування. Оскільки, як ми з'ясували, вони мають конкретного власника (першу релігійну організацію), така передача (другій релігійній організації) повинна здійснюватися на підставі окремого договору про безоплатне користування чи про оренду тощо. Під час передачі основних засобів чи малоцінних необоротних матеріальних активів складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № 03-1, затверджена наказом № 352). Передане майно продовжує рахуватися на балансі першої організації, а друга організація повинна відобразити його на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”. Повернення майна також оформляється Актом приймання-передачі. У момент повернення друга організація має списати майно з позабалансового обліку.

Однією зі специфічних рис діяльності релігійних організацій є те, що деяка кількість майна отримується ними у власність як дарунок чи пожертва, проте досить часто відповідні договори дарування чи пожертви не оформляються. Окремі керівники релігійних організацій вважають, що майно дарується їм особисто, а не організації, тому в бухгалтерському обліку таке майно не відображається. При зміні керівництва колишні керівники зазначене майно забирають собі. У свою чергу, нові керівники вважають, що такі предмети є власністю організації. Виникають конфлікти. Щоб цього не сталося, слід дотримуватися чинного законодавства.

При отриманні в дарунок чи як пожертву майна необхіно обов'язково укладати договір дарування чи пожертви у письмовій формі. У договорі має чітко зазначатися, хто є обдарованим (новим власником дарунка) - організація чи керівник як фізична особа. Якщо організація, то отримання дарунка слід оформити Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та поставити на баланс - відобразити в бухгалтерському обліку на відповідному рахунку - 10 чи 112 тощо.

Якщо ж власником подарованого є керівник як фізична особа, і він як уже новий власник подарованого майна бажає передати його ря використання організації, слід укласти окремий договір між ним і організацією - безоплатного користування, оренди, дарування тощо. Передача майна від керівника до організації також оформляється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Якщо керівник як фізична особа передає відповідне майно за договором безоплатного користування, організація повинна відобразити його на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”.

Відображення типових операцій релігійних організацій з основними засобами та малоцінними необоротними матеріальними активами наведено в табл. 2 (використано в тому числі дані прикладів і та 2, інші суми умовні).

Таблиця 2

Перелік використаних нормативних документів:

Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями)

Закон України № 987-ХІІ від 23.04.91 р. “Про свободу совісті та релігійні організації” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 996-ХІV від 16.07.99 р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2658-III від 12.07.2001 р. “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (зі змінами та доповненнями)

Постанова кабінету міністрів України № 1010 від 12.09.97 р. “Перелік культових послуг та предметів кульгавого призначення, операції з надання та продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість”

Наказ Мінфіну України № 92 від 27.04.2000 р. “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (зареєстровано в Мін'юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509, зі змінами та доповненнями, за текстом - ПБО 7)

Наказ Мінфіну України № 186 від 19.04.2001 р. “Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку” (зареєстровано в Мін'юсті України 05.05.2001 р. за № 389/5580, зі змінами та доповненнями, за текстом - спрощений План рахунків бухгалтерського обліку)

Наказ Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р. “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”-(зареєстровано в Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185, зі змінами та доповненнями, за текстом - План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція № 291)

Наказ Мінстату України № 352 від 29.12.95 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”

Олександр ЗОЛОТУХІН,
бухгалтер-експерт

“Вісник податкової служби України” № 21 червень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)