Оподаткування готельного бізнесу

Серед невідкладних заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Указом № 641/2008 передбачено здійснення підготовки об'єктів готельної та туристичної інфраструктури з метою забезпечення виконання вимог УЄФА щодо підготовки об'єктів готельної інфраструктури до проведення в Україні чемпіонату та опрацювання можливих альтернативних варіантів розміщення гостей чемпіонату.

Адже незважаючи на те, що серед українських готельних комплексів є кілька п'ятизіркових готелів, що відповідають європейському рівню якості, існуюча мережа готельних номерів не здатна прийняти всіх бажаючих. І це при тому, що за підсумками аналізу в сфері розміщення восени 2008 р. УЄФА знизила вимоги щодо готелів у приймаючих містах на час проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

За словами Іллі Шевляка, який очолює Координаційне бюро з питань проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу, найбільшою проблемою для міст - претендентів на проведення Євро-2012 є підготовка готелів.

Серед основних проблем, які перешкоджають розвитку готельного бізнесу в країні, можна назвати високий рівень оподаткування та незначні обсяги інвестування у будівництво нових готелів.

Планом дій щодо організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу передбачається на територіях, задіяних у прийомі та обслуговуванні чемпіонату, або для об'єктів туристичної інфраструктури запровадити спеціальний економічний режим із відстроченням сплати податку на прибуток до моменту виходу об'єкта готельного господарства на точку повернення інвестицій.

Отже, на сьогодні формування податкової політики є одним з найважливіших стратегічних завдань управління готельним господарством.

Щоб успішно здійснювати діяльність у готельній сфері, необхідне знання існуючого порядку оподаткування зазначених послуг та його правильне застосування.

Розглянемо деякі питання обкладання податком на прибуток готельної діяльності та обкладання ПДВ операцій з поставки готельних та супутніх послуг.

Основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг з розміщення (готельних послуг) споживачам і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами) та готелями - виконавцями цих послуг, регламентовано Правилами № 19.

Відповідно до визначення, наведеного у Правилах № 19, готель - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, складається з номерів, надає готельні послуги, які не обмежуються щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.

Готелі та аналогічні засоби розміщення - майнові комплекси, що складаються із семи і більше номерів, підлягають єдиному керівництву та згруповані за категоріями відповідно до переліку готельних послуг та наявного обладнання (п. 1.3 Правил № 19).

Надання готельних послуг

Основною діяльністю готелю є надання готельних послуг. Готельна послуга - це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Пунктом 3 Порядку № 297 визначено, що послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної чи фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Слід зазначити, що до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належать:

розміщення юридичною особою своїх працівників у засобі розміщення, що йому належить;

розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади);

розміщення осіб, які навчаються у навчальному закладі, у засобі розміщення, що належить цьому закладу;

безоплатне розміщення фізичною особою членів своєї сім'ї або інших осіб.

Готельні послуги складаються з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу при розміщенні та проживанні в готелі.

Основні послуги - це обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором.

Під додатковими послугами мають на увазі обсяг готельних послуг, що не належать до основних, які замовляються та сплачуються додатково за окремим договором.

Деякі готельні підприємства надають лише помешкання, а інші разом з помешканням пропонують харчування та рекреативне знаряддя. Тип додаткових послуг може бути неоднаковий у різних готелях. Готелі можуть мати у своїй структурі ресторан, перукарню, магазин, автостоянку тощо. Облік витрат всіх цих послуг ведеться окремо.

Інформація про готельні послуги доводиться до відома споживачів у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживачів, у зручному ря огляду місці та має включати, зокрема:

відомості про ціну номера (місця в номері);

перелік основних послуг, що включається до ціни номера (місця в номері);

перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату;

відомості про форму та порядок оплати послуг тощо.

За класифікацією СОТ готелі групуються:

- за місцем розташування (міські, приміські, сільські, придорожні, в аеропортах, плавучі та ін.);

- за призначенням (для постійного проживання, транзитні, ділового призначення);

- за часом функціонування (сезонні, цілорічні);

- за рівнем асортименту і вартістю послуг (дешеві або з обмеженим сервісом, “люкс”, готелі вищого класу, готелі середнього рівня, апарт-готелі, готелі економічного класу, мотелі, курортні готелі).

За розміром (місткістю) готелі поділяються на:

- малі (до 100 -150 номерів);

- середні (від 100 до 300 - 400 номерів);

- великі (від 300 до 600 - 1000 номерів);

- гігантські (понад 1000 номерів).

Ціна номера (місця), вартість додаткових послуг, у тому числі бронювання, встановлюються готелем самостійно, форма оплати визначається договором між споживачем/ замовником та готелем.

Під бронюванням мають на увазі процес замовлення готелю, основних та/або додаткових послуг у певному обсязі для того, щоб в обумовлені терміни цими послугами мали змогу скористатися конкретні споживачі (група споживачів). При бронюванні номера готель може запросити передоплату, яка враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором.

Оплата за готельні послуги може здійснюватись як в день поселення мешканців, так і в останній день. Форма оплати встановлюється адміністрацією готелю. Як правило, оплата здійснюється до каси. Під час оплати готельних послуг адміністратором виписується рахунок у двох примірниках, один з яких видається мешканцю. В рахунку наводяться перелік наданих послуг (користування телевізором, холодильником тощо) та їх вартість. Суми ПДВ наводяться в цілому по рахунку.

Обкладання податком на прибуток
операцій з надання готельних послуг

Застосування звичайних цін при визначенні
доходу від надання готельних послуг

Норми п. 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР вимагають застосування звичайних цін при визначенні доходу від надання послуг особам, які не є платниками податку на прибуток або сплачують цей податок за іншими ставками.

Оскільки готельні послуги надаються переважно фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток, то доходи готелю слід визначати виходячи із звичайних цін. При цьому звичайною ціною вважатиметься ціна, визначена відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Зокрема, при визначенні звичайної ціни готельних послуг враховується вартість таких послуг за прейскурантом.

Дата збільшення валового доходу та валових витрат

Доходи від надання основних та додаткових готельних послуг формують валовий дохід готелю згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР за правилом першої події: на дату надходження коштів від клієнта або дату надання готельних послуг.

Валові витрати готелю виникають також за правилом першої події, за винятком випадків, коли готель для ведення господарської діяльності придбаває товари (роботи, послуги) у нерезидентів або резидентів, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 Закону № 334/94-ВР (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, або є звільненими від сплати цього податку чи не є його суб'єктами згідно із законодавством, - в цьому разі датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів (дата фактичного отримання робіт) незалежно від наявності їх оплати.

Відповідно до п. 4 Правил № 19 споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. При цьому якщо послуги готелю були попередньо оплачені таким споживачем, то здійснюється коригування валових доходів на суму вартості готельних послуг, що не були надані.

Якщо замовник із запізненням відмовився від заброньованих послуг або взагалі не прибув, то готель стягує штраф із замовника згідно з умовами, викладеними в договорі. Сума такого штрафу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР включається до валового доходу готелю.

Витрати на сертифікацію готельних послуг

Послуги з тимчасового розміщення (проживання) відповідно до законодавства належать до туристичних послуг.

Надання послуг у сфері туризму регулюється Законом № 324/95-ВР згідно зі ст. 5 якого учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, серед інших є юридичні та фізичні особи, які надають послуги з тимчасового проживання, харчування тощо громадянам України чи іноземним громадянам (туристам), тобто особам, які подорожують по Україні, на термін від 24 годин без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності.

Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону туристичні послуги підлягають обов'язковій сертифікації.

Під сертифікацією мають на увазі процедуру, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, управління якістю, екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Згідно з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, затвердженим наказом № 28, готельні послуги підлягають сертифікації.

Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування затверджено наказом №37.

Отже, готелі, що розміщують осіб та надають послуги щодо їх розміщення, потребують відповідного підтвердження рівня якості готельних послуг. Пунктом 8 Порядку № 297 також встановлено, що послуги з тимчасового розміщення (проживання) підлягають обов'язковій сертифікації безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля в порядку, встановленому законодавством.

Правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, управління якістю, екологічного управління, персоналу, спрямовані на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, визначає Закон № 2406-III.

Відповідно до норм пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, управління якістю, екологічного управління, персоналу встановленим вимогам згідно із Законом № 2406-III включаються до складу валових витрат.

Враховуючи зазначене, витрати платника податку на сертифікацію готельних послуг включаються до складу валових витрат.

Відповідно до Закону № 324/95-ВР здійснення готельного бізнесу не передбачає одержання ліцензії.

Так, у листі № 2703-5-11/19 щодо ліцензування туристичної діяльності зазначено, що згідно із Законом № 324/95-ВР ліцензуванню підлягають лише послуги туроператорської та турагентської діяльності.

Крім того, у листі № 3-Д зазначено, що відповідно до ст. 5 Закону 324/95-ВР готелі, пансіонати, бази відпочинку, оздоровчі табори віднесено до інших суб'єктів підприємницької діяльності; які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійні, розважальниі та інші туристичні послуги. Оскільки такі заклади не забезпечують попередню розробку і комплексне надання туристичних послуг (туроператорська діяльність) та не здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та інших суб'єктів туристичної діяльності (турагентська діяльність), їх діяльність ліцензуванню не підлягає.

Слід також зазначити, що одні й ті самі послуги для готелів однієї категорії є додатковими, а готелі іншої категорії зобов'язані їх надавати і включати ціну таких послуг до вартості проживання.

Структура витрат готелю визначається з урахуванням Правил № 37 та ДСТУ 4269:2003 “Послуги туристичні. Класифікація гостиниць”. Так, відповідно до п. 4 зазначеного стандарту класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщення за категоріями здійснюють згідно із загальною характеристикою готелю, яку визначають комплексом вимог до:

матеріально-технічної оснащеності;

переліку готельних послуг;

кваліфікації персоналу.

Особливості включення до складу валових
витрат готелю деяких витрат подвійного призначення

Витрати на професійну підготовку персоналу

Пунктом 1.8 Правил № 19 передбачено, що персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні споживачів, повинен мати відповідну професійну підготовку, володіти іноземними мовами в необхідному обсязі залежно від категорії готелю, дотримуватись правил службового етикету (бути ввічливим, люб'язним, мати охайний вигляд).

У податковому обліку порядок віднесення витрат на професійну підготовку працівників регулюється нормами пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР. Так, до складу валових витрат платника податку включаються витрати, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3% фонду оплати праці звітного періоду.

Витрати на придбання мийних засобів

Пунктом 1.10 Правил № 19 передбачено, що у готелі мають використовуватись мийні засоби, які дозволені Міністерством охорони здоров'я України та мають сертифікат відповідності.

Витрати на придбання таких мийних засобів протягом звітного періоду у складі сум, сплачених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР включаються до валових витрат готелю.

Витрати на інформаційно-рекламні матеріали

Згідно з ДСТУ 4269:2003 “Послуги туристичні. Класифікація гостиниць” передбачено обов'язкову наявність у номерах рекламно-інформаційних матеріалів (буклетів, інформаційно-рекламних матеріалів про місто та готель тощо). Законом № 270/96-ВР визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

При цьому реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації незалежно від форм чи способів розповсюдження таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно з нормами абзацу першого пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку, включаються до складу валових витрат.

Тобто вартість рекламно-інформаційних матеріалів у номерах включається до складу валових витрат готелю без обмежень.

Витрати на формений одяг

Відповідно до ст. 8 Закону № 2694-ХІІ та ст. 163 КЗпП на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. При цьому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Водночас пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до валових витрат включаються лише витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням № 462-р встановлено, що до валових витрат виробництва та обігу включаються згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами.

Наказом № 53 затверджено Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ), яке поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності та встановлює порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників, для яких їх застосування є обов'язковим під час трудового процесу. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

ЗІЗ видаються працівникам тих професій і посад (професійних назв робіт), що застосовуються у відповідних виробництвах, цехах, дільницях, під час виконання певних робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, та передбачені у нормативно-правових актах з охорони праці за нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які встановлюють для роботодавця обов'язковий мінімум безоплатної видачі ЗІЗ з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання (носіння).

Працівникам, професії та посади (професійні назви робіт) яких передбачено в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ працівникам загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості, ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства, за винятком випадків, коли ці професії та посади (професійні назви робіт) передбачено у відповідних Нормах безоплатної видачі ЗІЗ з урахуванням специфічних умов праці.

Щодо питання включення до валових витрат витрат, пов'язаних з придбанням форменого одягу для працівників готелю, то, як зазначено у листі № 439/6/15-1116, у разі якщо такий одяг включено до переліку спеціального одягу, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та передбачено Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, підприємства готельного господарства можуть такі витрати включати до валових витрат.

Обкладання ПДВ операцій з поставки готельних та супутніх послуг

Порядок обкладання ПДВ визначено Законом № 168/97-ВР. Правила визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно з цим Законом поширюються лише на осіб, зареєстрованих платниками ПДВ у встановленому порядку. У разі якщо суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності за ставкою 10%, то така особа не має права на нарахування ПДВ, податковий кредит та складання податкових накладних.

Операції з поставки готельних послуг є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР та до їх ціни додається ПДВ у розмірі 20% бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону.

Приклад. Юридична особа, зареєстрована платником ПДВ, надала готельні послуги, вартість яких становить 1500 грн. Отже, сума ПДВ, яка має бути нарахована в цьому випадку, становить 300 грн. = 1500 грн. х х 20%. Загальна вартість послуг становитиме 1800 грн. = 1500 грн. + 300 грн.

Датою виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ у разі надання готельних послуг є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівку - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

У осіб, зареєстрованих платниками ПДВ у встановленому законом порядку, що здійснюють операції з поставки готельних послуг, виникає право на податковий кредит.

Податковий кредит звітного періоду визначається згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги). Податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) суб'єктом господарювання, що надає послуги в готельній діяльності, - платником ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не включаються до складу податкового кредиту в разі наявності будь-якої з таких умов:

якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника;

якщо їх не підтверджено податковими накладними (чи митними деклараціями), а у випадках, зазначених у пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - іншими подібними документами.

Щодо виписки податкової накладної платником ПДВ за надані ним готельні послуги, то необхідно зазначити таке. Форму та порядок виписки податкової накладної затверджено наказом № 165. Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та Порядком № 165 податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. У будь-якому разі видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

У разі поставки товарів (послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник ПДВ, усі примірники податкових накладних залишаються в особи, що їх виписала, а в рядках “Індивідуальний податковий номер покупця” та “Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)” робиться позначка “X”. В оригіналі такої податкової накладної робиться позначка: “Поставка неплатнику податку”.

Згідно з п. 8.4 Порядку № 165 податкову накладну може бути виписано за щоденними підсумками операцій, якщо податкову накладну не було виписано на ці операції, у разі:

здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку);

коли при поставці товарів (послуг) платнику податку за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, установленої Національним банком України для готівкових розрахунків, видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника;

виписки готельних рахунків, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форму встановлено міжнародними стандартами.

При цьому слід зазначити, що готельні рахунки, які містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця, є підставою для нарахування податкового кредиту у покупця - платника ПДВ без отримання податкової накладної.

Платник податку, який здійснює діяльність у готельній сфері, має вести реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форму і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних затверджено наказом № 244.

Втрати від знищення або пошкодження майна готелю

Здійснення готельної діяльності пов'язано з постійним ризиком знищення або пошкодження матеріальних цінностей проживаючими.

Пунктом 5.6 Правил № 19 передбачено, що відшкодування збитків, що були заподіяні споживачем у зв'язку з втратою або пошкодженням майна готелю, здійснюється ним відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 1 ст. 22 Цивільного кодексу особа, якій заподіяно збитки внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Псування майна підприємства, безумовно, є порушенням його цивільного права, а тому воно має право вимагати відшкодування від покупця. При цьому відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу збитками є:

втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її права не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено відшкодування в більшому чи меншому розмірі.

Суми нестач матеріальних цінностей та втрати від їх псування, за якими встановлено винних осіб, списуються з балансу з віднесенням сум крадіжок на рахунок таких винних осіб з метою відшкодування завданих збитків.

Стягнення з винних осіб збитків, заподіяних крадіжкою, нестачею або втратою, здійснюється відповідно до постанови № 116.

Розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче ніж 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Держкомстат України, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

РЗ = [(Бв - А) х І інф + А зб + ПДВ] х 2,

де РЗ - розмір збитків, грн.;

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.;

Іінф - загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом України індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн.;

Азб - розмір акцизного збору, грн.

Якщо встановлено розкрадання, нестачу, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки в міру відпускання їх у виробництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, - в міру їх придбання) та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50% ринкової ціни.

У разі коли винна особа не погоджується в добровільному порядку компенсувати суму збитків, завданих підприємству, установі, організації, обчислену відповідно до вимог чинного законодавства, стягнення провадиться на підставі судового рішення в примусовому порядку.

Із сум, стягнутих відповідно до встановленого порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих готелю, решта коштів перераховується до держбюджету.

Якщо винну особу не встановлено або у відшкодуванні відмовлено судом, суми нестач і втрат від псування матеріальних цінностей відносяться на результати фінансово-господарської діяльності готелю.

Якщо пошкоджено або викрадено ТМЦ

У випадку якщо внаслідок пошкодження матеріальних цінностей неможливо їх подальше використання у господарській діяльності або їх було викрадено, при цьому вартість таких матеріальних цінностей не перевищувала 1000 грн. і витрати на їх придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) було включено до складу валових витрат готелю, вартість таких матеріальних цінностей має бути виключена зі складу валових витрат шляхом відображення у графі 4 “Запаси, використані не у господарській діяльності” додатка К1/1 таблиці 1 “Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів до декларації з податку на прибуток підприємств”.

При одержанні відшкодування від винної особи до складу валового доходу не включається лише сума, одержана як компенсація прямих витрат або збитків, понесених готелем, у разі якщо вони не були включені до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів відповідно до норм пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР В іншому разі сума відшкодування в повному обсязі включається до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Якщо пошкоджені або викрадені матеріальні цінності було застраховано, і умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь готелю-страхувальника, то згідно з пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР застраховані збитки, понесені таким готелем, включаються до його валових витрату податковий період їх по-несення та відображаються у рядку 04.12 “Сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р. 04.5 декларації)” декларації з податку на прибуток підприємства.

Одержана сума страхового відшкодування таких збитків включається до валових доходів готелю у податковому періоді її отримання та відображається у рядку 01.6 “Інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5” декларації з податку на прибуток підприємства.

Якщо пошкоджено або викрадено об'єкт основних засобів

Якщо виявлено пошкодження або нестачу об'єкта основних засобів, то слід керуватися нормами підпунктів 8.4.8 та 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР

Так, у випадку вимушеної заміни основних засобів, якщо через незалежні від платника податку обставини вони (або їх частина) зруйновані, вкрадені або підлягають знесенню, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів за обставин загрози або неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку у звітному періоді, на який припадає така заміна:

збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних засобів цих груп.

Якщо страхова організація, або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у нанесенні збитку, компенсує платникові податку збитки, пов'язані з вимушеною заміною основних засобів, платник податку у податковий період, на який припадає така компенсація:

збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні засоби групи 1;

зменшує баланс відповідної групи основних засобів на суму компенсації за основні засоби груп 2 і 3.

У разі пошкодження основних фондів внаслідок дії обставин непереборної сили чи їх викрадення, в результаті чого вони не можуть використовуватися у майбутньому в господарській діяльності платника за первісним призначенням, податкові зобов'язання з ПДВ не нараховуються. При цьому платник має надати органу державної податкової служби відповідний документ про викрадення або пошкодження.

Перелік використаних нормативних документів:

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - КЗпП)

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс)

Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 270/96-ВР від 03.07.96 р. “Про рекламу” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 324/95-ВР від 15.09.95 р. “Про туризм” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2406-111 від 17.05.2001 р. “Про підтвердження відповідності” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2694-ХІІ від 14.10.92 р. “Про охорону праці” (зі змінами та доповненнями)

Указ президента України № 641/2008 від 21.07.2008 р. “Про невідкладні заходи з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу”

Постанова кабінету міністрів України № 116 від 22.01.96 р. “Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”

Постанова кабінету міністрів України № 297 від 15.03.2006 р. “Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)” (за текстом - Порядок № 297)

Наказ Держтурадміністрації України № 19 від 16.03.2004 р. “Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг” (зареєстровано в Мін'юсті України 02.04.2004 р. за № 413/9012, за текстом - Правила № 19)

Наказ Держспоживстаидарту України № 28 від 01.02.2005 р. “Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні” (зареєстровано в Мін'юсті України 04.05.2005 р. за № 466/10746, зі змінами та доповненнями)

Наказ Держспоживстандарту України № 37 від 27.01.99 р. “Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) та Правил обов'язкової сертифікації послуг харчування” (зареєстровано в Мін'юсті України 15.04.99 р. за № 236/3529, у редакції наказу Держспоживстандарту України від 03.09.2007 р. № 207, за текстом - Правила № 37)

Наказ Держгіртехнагляду України № 53 від 24.03.2008 р. “Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту” (зареєстровано в Мін'юсті України 21.05.2008 р. за № 446/15137)

Наказ ДПА України № 143 від 29.03.2003 р. “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, зі змінами та доповненнями, за текстом - декларація з податку на прибуток підприємства)

Наказ ДПА України № 165 від 30.05.97 р. “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” (зареєстровано в Мін'юсті України 23.06.97 р. за № 233/2037, зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 165)

Наказ ДПА України № 244 від 30.06.2005 р. “Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165” (зареєстровано в Мін'юсті України 18.07.2005 р. за № 769/1104, зі змінами та доповненнями)

Лист ДПА України № 439/6/15-1116 від 22.01.2004 р. “Щодо віднесення на валові витрати затрат на придбання спеціального одягу”

Лист Держспоживстандарту України № 2703-5-11/19 від 24.03.2006 р. “Щодо сертифікації готельних послуг”

Лист Держтуризмкурорту України № 3-Д від 10.10.2007 р. “Щодо окремих питань туроператорської та турагентської діяльності”

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 462-р від 21.08.97 р. - “Розпорядження від 21 серпня 1997 р. № 462-р”

Наталія БОНДАРЕНКО,
Ганна ЧЕРНИШОВА.
оглядачі “Вісника”

“Вісник податкової служби України” № 20 травень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)