ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА

ПОСТАНОВА
22.05.2007 N 38/178-А

Про визнання протиправним і скасування наказу

 За позовом  Громадської еколого-правової організації
                 "ЕкоПраво-Київ" -
                 Позивач 1; Благодійного фонду
                 Дніпровського району м. Києва "Київський
                 еколого-культурний центр" -
                 Позивач 2

 До              Державного комітету лісового
                 господарства України

 Про             визнання протиправним
                 і скасування наказу

 Головуючий,     Власов Ю.Л.
 суддя

 Суддя           Мудрий С.М.

 Суддя           Сулім В.В.

 Секретар        Долга О.Р.
 судового
 засідання

 Представники:

 Від позивача    П.Г.М.

 Від             М.М.О.
 відповідачів

Обставини справи:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу Державного комітету лісового господарства України "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин" від 16 грудня 1997 року N 121, а саме: у пункті 2 Положення "(незалежно від статі і віку)" та пункту 3.

Заявлений позов Позивачі обґрунтовують наступним. Неправомірним у п. 2 наказу є положення "(незалежно від статі і віку)", оскільки у ч. 4 ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) встановлено обмеження за віком та статтю (за певних умов) на видобування вовка шляхом визначення випадків, коли таке видобування забороняється, а саме: обмеження за статтю (за певних умов): забороняється видобування вовка "у період розмноження, виховання потомства, а у випадках з мігруючими видами - під час їх повернення до місць розмноження; вагітних самок"; обмеження за віком: забороняється видобування "дитинчат, не здатних до самостійного існування".

Щодо п. 3 наказу, то він повністю є неправомірним, оскільки дозволяє отримувати винагороду здобутого вовка незалежно від статі чи віку, а також того, добутий цей вовк правомірно чи ні, бо умовами отримання винагороди за добутого вовка є лише пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливствознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливствознавцю в районі. Цей пункт діє в той час, коли в ч. 5 ст. 42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) закріплено, що збут незаконно добутої продукції полювання є порушенням законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, за яке винні особи несуть юридичну відповідальність, а згідно з ч. 5 ст. 42 Закону, незаконно добуті тварини, тобто і вовк, чи виготовлена з них продукція, а також знаряддя правопорушень піддягають конфіскації в установленому законодавством порядку, тобто вилученню без відшкодування.

Таким чином, спірні пункти наказу Відповідача не відповідають вказаним нормам законів України, які мають вищу юридичну силу.

Відповідач заперечив проти задоволення позову Позивача з огляду на наступне. Як випливає зі ст. 33 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) вовк є хижою шкідливою твариною, добування вовків дозволяється проводити на протязі року.

Статтею 19 даного Закону ( 1478-14 ) встановлені строки полювання на той чи інший вид мисливських тварин. Відносно вовка такі строки не встановлені. Отже, закон не розглядає добування вовків, як полювання на нього. Ці дії є регулюванням чисельності хижих та шкідливих тварин.

Стаття 16 Закону "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) допускає проводити регулювання чисельності диких тварин методами евтаназії. Вказаний Закон не робить застережень щодо статі, віку та термінів при проведенні заходів з регулювання чисельності диких тварин. Отже, на здійснення заходів з регулювання чисельності диких тварин не поширюються вимоги ч. 4 ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорсткого поводження".

Господарським судом заслухані пояснення сторін, досліджені подані докази. За результатами слухання сторін, дослідження доказів господарський суд ВСТАНОВИВ:

16.12.97 р. Відповідачем був прийнятий наказ N 121 "Про заходи по винищенню шкідливих, хижих звірів".

Пунктом 2 вказаного наказу встановлена винагорода за знищення вовка (незалежно від статі і віку) в розмірі 100 грн. за голову.

Відповідно до п. 3 зазначеного наказу умовою виплати винагороди за знищеного вовка є пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливознавцю в районі.

02.03.2001 р. Відповідачем був прийнятий наказ N 21 "Про внесення змін до наказу Держкомлісгоспу України від 16.12.97 р. N 121 "Про заходи по винищенню шкідливих хижих звірів", відповідно до якого були внесені зміни до наказу від 16.12.97 р. N 121 "Про заходи по винищенню шкідливих хижих звірів".

Відповідно п. 1.1 вказаного наказу назву та преамбулу наказу від 16.12.97 р. N 121 викласти в такій редакції, а саме: назва - "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин".

Відповідно до п. 1.3 наказу у пунктах 2, 3, 4 слово "знищення" замінити словом "добування" у відповідних формах.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

21.02.2006 р. був прийнятий Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ), який був опублікований в Офіційному віснику України, 2006, N 11 (29.03.2006), ст. 692, Урядовому кур'єрі, 2006, 04, 26.04.2006 N 79, Голосі України, 2006, 05, 05.05.2006 N 82 та Відомостях Верховної Ради України, 2006, N 27 (07.07.2006), ст. 230.

Відповідно до преамбули Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) дія цього закону поширюється, в тому числі, на мисливство, мисливське господарство, рибальство.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) забороняється полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин: що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування; у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами - під час їх повернення до місць розмноження; вагітних самок; дитинчат, не здатних до самостійного існування; при переправі наземних тварин через водоймища; у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Вказаними нормами передбачена заборона на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин, що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування, вагітних самок, дитинчат, не здатних до самостійного існування. Отже, вказаною нормою встановлені обмеження на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин за статтю та віком.

Як встановлено судом 16.12.97 р. Відповідачем був прийнятий наказ N 121 "Про заходи по винищенню шкідливих, хижих звірів", пунктом 2 якого була встановлена винагорода за знищення вовка незалежно від його статі та віку в розмірі 100 грн. за голову. Наказом Відповідача від 02.03.2001 р. N 21 у пункті 2 спірного наказу слово "знищення" було замінено словом "добування".

Таким чином, пункт 2 спірного наказу від 16.12.97 р. N 121 в частині слів "незалежно від віку та статі" суперечить ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ).

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 спірного наказу від 16.12.97 р. N 121 в частині слів "(незалежно від статі і віку)".

Судом не приймаються до уваги доводи Позивача, що пункт 3 спірного наказу суперечить ч. 5 ст. 42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) та ч. 2 ст. 10, ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ), оскільки дозволяє отримувати винагороду за добутого вовка незалежно від того, добутий він правомірно чи ні, бо умовами отримання винагороди за добутого вовка є лише пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливствознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливознавцю в районі.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) незаконно добуті мисливські тварини чи виготовлена з них продукція, а також знаряддя правопорушень підлягають конфіскації в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ) громадяни відповідно до закону зобов'язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу; використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону; відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ) відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в: порушенні встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування; порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків; самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично змінених організмів; жорстокому поводженні з тваринами.

Як встановлено судом, п. 3 наказу Відповідача від 16.12.97 р. N 121 визначено, що умовою виплати винагороди за добутого вовка є пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливознавцю в районі.

Отже, даний пункт наказу не регулює відносини правомірності чи протиправності добування вовка, не встановлює будь-яких додаткових дозволів, обов'язків або заборон щодо добування вовка, а лише визначає, що умовою виплати винагороди за добутого вовка є пред'явлення певних документів, що підтверджують його фактичне добування. При цьому, відносини правомірності чи неправомірності добування вовка, будь-які додаткові дозволи, обов'язки або заборони щодо добування вовка, а також відповідальності за його протиправне добування регулюються іншими нормами чинного законодавства України, в тому числі тими, які наведені вище.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний пункт 3 наказу Відповідача від 16.12.97 р. N 121 не суперечить нормам чинного законодавства України, ч. 5 ст. 42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) та ч. 2 ст. 10, ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ), а тому у позові Позивачу в частині визнання цього пункту протиправним та скасування належить відмовити.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача, що вимоги ч. 4 ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорсткого поводження" ( 3447-15 ) не поширюються на спірні правовідносини, оскільки добування вовка не є полюванням на нього, а являється регулюванням його чисельності.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" ( 3447-15 ) забороняється полювання та інші форми добування мисливських тварин, що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування, вагітних самок, дитинчат, не здатних до самостійного існування.

Отже, вказана норма забороняє не лише полювання, а взагалі добування мисливських тварин, в тому числі вовка, які за статтю та віком відносяться до вказаних категорій тварин.

Як встановлено судом 16.12.97 р. Відповідачем був прийнятий наказ N 121, пунктом 2 якого була встановлена винагорода за знищення вовка незалежно від його статі та віку в розмірі 100 грн. за голову. При цьому наказом Відповідача від 02.03.2001 р. N 21 у пункті 2 спірного наказу слово "знищення" було замінено словом "добування".

Отже, спірний наказ передбачає саме добування вовка, а не регулювання його чисельності, а тому на спірні правовідносини поширюється норма ч. 4 ст. 20 Закону України "Про захист тварин від жорсткого поводження" ( 3447-15 ).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), господарський суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Державного комітету лісового господарства України N 121 від 16.12.97 р. "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин" в частині слів "(незалежно від статі і віку)".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп.

5. В іншій частині у позові відмовити.

6. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ). Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена та підписана 13.06.2007 р.

Головуючий, суддя Ю.Л.Власов

Судді: С.М.Мудрий

В.В.Сулім