Постанова : Щодо позову ЗАТ"Укргаз-Енерго"

Документ втратив чиннiсть!

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
07.07.2008 N 8/199

(Постанову скасовано на підставі Ухвали
Вищого адміністративного суду України
N К-19106/10 від 17.08.2010)

Щодо позову ЗАТ"Укргаз-Енерго"

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Винокуров К.С., Степанюк А.Г., при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" до Кабінету Міністрів України (третя особа 1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа 2. Державна митна служба України) про визнання протиправним та скасування п. 2 постанови (за участю представників сторін, від позивача: В.Я.О., від відповідача: К.В.М., від третьої особи 1: Г.Ю.П., від третьої особи 2: не з'явився) встановив:

Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування пункту 2 постанови "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 5 березня 2008 року N 163.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує невідповідність оскаржуваного пункту ст.ст. 19, 113, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в частині перевищення повноважень суб'єкта владних повноважень, ст.ст. 3, 7, 4, 87 Митного кодексу України ( 92-15 ) в частині порушення принципів митного регулювання, ст.ст. 377, 378, 379, 380 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та ст.ст. 2, 3, 5, 8, 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) в частині перешкоджання здійснення зовнішньоекономічної діяльності, положень міжнародної Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій , яка 15.11.96 р. ратифікована Верховною Радою України. В частині порушення прав позивача міститься посилання на неможливість здійснювати господарську діяльність з постачання імпортованого природного газу.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняття Кабміном п. 2 оскаржуваної постанови було обумовлено рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.02.2008 р. "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" , та ситуації на ринку природного газу", введеного в дію Указом Президента України від 14.02.2008 р. N 122/2008 та Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу за 2008 рік, затвердженим розпорядженням Кабміну від 09.01.2008 р. N 57-р. Зауважив, що п. 2 оскаржуваної постанови не встановлює обмежень та/або зобов'язань для позивача, дія постанови поширюється виключно на відносини між НАК "Нафтогаз України" та Державною митною службою України.

Третя особа 1 підтримала позицію відповідача, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа 2 в судове засідання не з'явилася, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

05.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України", пунктом 2 якої зобов'язано Державну митну службу проводити починаючи з 01.03.2008 р. попереднє митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України, виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до приписів статті 3 Митного кодексу України ( 92-15 ) процедури митного контролю та оформлення становлять митну справу, засади якої визначаються виключно законами України і Митним кодексом України. На Кабінет Міністрів України покладні функції з організації та забезпечення здійснення митної справи відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 7 Митного кодексу України ( 92-15 ) визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного кодексу України та законів України.

Водночас, частиною 2 статті 3 Митного кодексу України ( 92-15 ), митну справу визначено складовою зовнішньоекономічної діяльності України. Відповідно до ч. 2 ст. 384 Господарського кодексу України ( 436-15 ), митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність ( 959-12 ), інших законів, Єдиного митного тарифу ( 2097-12 ) та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо прийняття нормативних актів управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України, а статтею 2 цього ж Закону визначено одним із принципів зовнішньоекономічної діяльності принцип верховенства права, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

Статтею 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що з прийняттям відповідачем постанови N 163 від 05.03.2008 р. НАК "Нафтогаз України" зайняв монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу імпортованого походження, оскільки пунктом 2 цієї постанови будь-який інший суб'єкт господарювання позбавлений можливості здійснювати митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України.

Відповідно до пп. 4, 7 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України ( 92-15 ) митне регулювання здійснюється на основі принципів єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Порядок митного оформлення товарів (в тому числі імпортованого природного газу) визначається розділом III "Митне оформлення" Митного кодексу України ( 92-15 ), який містить норми прямої дії щодо порядку митного оформлення товарів, і в тому числі щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому жодною правовою нормою Митного кодексу України та іншого закону України не надається право Кабінету Міністрів України визначати монопольний статус суб'єктів господарювання щодо ввезення на митну територію України певних товарів, а також визнавати за ними виключне право на декларування товарів, вчинення інших процедур, необхідних для митного оформлення.

Приписами статті 87 Митного кодексу України ( 92-15 ) визнається право на декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, за підприємствами (декларантами), які є власниками товарів, що переміщуються через митний кордон України, а ч. 5 ст. 86 Митного кодексу України забороняється митним органам відмовляти у прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконані всі умови, визначені Митним кодексом.

Статтею 89 Митного кодексу України ( 92-15 ) визначено, що до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

В свою чергу, заборона проведення попереднього митного оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України всім суб'єктам господарювання, крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суперечить положенням основоположним принципам митного регулювання в Україні та ст.ст. 4, 86, 87, 89 Митного кодексу України ( 92-15 ).

Положення Митного кодексу України ( 92-15 ) не надають Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення суб'єктів, яким надано виключне право на здійснення попереднього митного оформлення певних видів товарів, що переміщуються на митну територію України.

Таким чином, пункт 2 оскаржуваної постанови прийнятий відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України ( 436-15 ), господарська діяльність суб'єктів господарювання, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном (включаючи товари) є зовнішньоекономічною діяльністю.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) та ст.ст. 377, 378 і 379 всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) та ст. 380 Господарського кодексу України ( 436-15 ) державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності, при цьому забороняється втручання держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законами України.

Умови та порядок встановлення монополії держави на здійснення експорту та імпорту певних товарів визначені ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ). Однак природний газ не віднесено до числа товарів, щодо яких може запроваджуватись монополія держави на їх імпорт (визначення Україною як державою суб'єктів господарювання виключно уповноважених здійснювати імпортування товарів). При цьому згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт товарів, щодо яких законом визначено таку можливість встановлення монополії, не дозволяється і може бути оскаржено в судовому порядку.

Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" є юридичною особою, що відповідно до ст. 378 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та статті 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та за змістом ст. 4 вказаного Закону має право здійснювати експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. При цьому, закони, що забороняють чи обмежують імпорт суб'єктами господарювання природного газу в Україну відсутні.

Статтею 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) закріплено принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, та в забороні будь-яких, крім, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Однак пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 р. N 163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" порушує наведені вище правові принципи і норми, у зв'язку з чим порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до умов контракту від 02.02.2006 р. купівлі-продажу природного газу в 2006-2028 рр., який укладено між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та Компанією "РосУкрЕнерго АГ", позивач у 2008 році має здійснити імпортування природного газу на територію України в обсязі не менше 55 млрд.куб.м.

Пунктом 4.9 Контракту встановлено, що право власності на газ переходить до ЗАТ "Укргаз-Енерго" з моменту перетину газовимірюваної станції. Отже, з моменту перетину кордону, ЗАТ "Укргаз-Енерго" стає власником природного газу поставленого за Контрактом купівлі-продажу природного газу в 2006-2010 роках.

Із доданих позивачем вантажних митних декларацій вбачається, що протягом січня - лютого 2008 року ЗАТ "Укргаз-Енерго" на підставі контракту б/н від 02.02.2006 р. здійснило митне оформлення ввезення на територію України 9 млрд.куб.м природного газу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями N 124000002/8/001007 на 950 млн.куб.м, N 124000002/8/001008 на 600 млн.куб.м, N 124000002/8/001006 на 500 млн.куб.м, N 124000002/8/001005 на 500 млн.куб.м, N 124000002/8/001004 на 500 млн.куб.м, N 124000002/8/001003 на 300 млн.куб.м, N 124000002/8/001001 на 450 млн.куб.м, N 124000002/8/001002 на 500 млн.куб.м, N 124000002/8/001011 на 500 млн.куб.м, N 124000002/8/001010 на 600 млн.куб.м, N 124000002/8/001009 на 300 млн.куб.м, N 124000002/8/001013 на 1800 млн.куб.м, N 124000002/8/001012 на 1500 млн.куб.м. Відправником природного газу є компанія "РосУкрЕнерго АГ".

Статтею 188 Митного кодексу України ( 92-15 ) встановлено, що імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. При цьому під митним оформленням розуміється виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Таким чином, ЗАТ "Укргаз-Енерго" може в повній мірі реалізовувати право власності на імпортований природний газ виключно після належного митного оформлення газу митними органами у встановленому законом порядку.

Статтею 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, положеннями чинного законодавства України ЗАТ "Укргаз-Енерго", як власнику природного газу, гарантовано невтручання держави у здійснення ним права власності на імпортований природний газ, непорушність права власності та відсутність обмежень у його здійсненні.

Разом із цим, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України N 163 від 05.03.2008 р. забороняють Державній митній службі України здійснювати попереднє митне оформлення природного газу імпортованого в т.ч. згідно Контракту купівлі-продажу природного газу, власником якого є ЗАТ "Укргаз-Енерго", чим позбавляє позивача можливості здійснювати право власності на імпортований природний газ, порушує право позивача на підприємницьку діяльність.

Статтею 4 Митного кодексу України визначено, що митне регулювання здійснюється, зокрема, на основі принципів законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, а згідно зі ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) акти (постанови і розпорядження) Кабінету Міністрів України видаються на основі та на виконання Конституції і законів України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій при прийнятті оскаржуваної постанови .

Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 05.03.2008 р. N 163 .

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України ( 107-17 ).

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 05.03.2008 р. N 163.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" за рахунок Державного бюджету України ( 107-17 ).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання повного тексту постанови: 11.07.2008 р.

Головуючий, суддя О.Є.Пилипенко

Судді: К.С.Винокуров