КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів)
Ліцензійні умови провадження професійної
діяльності у сфері надання соціальних послуг
Соціальні послуги - не нове явище в нашому житті.
Право на соціальний захист громадян гарантує Конституція України (ст. 46). Воно забезпечується через загальнообов’язкове державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Соціальні послуги здебільшого вважають державними, проте такі послуги можуть надавати і недержавні організації. Тому держава не лише гарантує право на соціальні послуги, а й здійснює контроль за суб’єктами, яким делеговано право надавати такі послуги.
Одним з інструментів державного регулювання господарської діяльності, що має обмежувальний характер, є ліцензування. Ліцензія - це офіційний дозвіл, який надає право суб’єкту здійснювати певний вид господарської діяльності протягом визначеного терміну за умови дотримання ліцензійних умов.
Основним документом, що визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, є Закон № 1775-ІІІ.
У 2004 р. до цього Закону внесено зміни, відповідно до яких з 01.01.2004 р. професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг належить до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Одночасно внесено зміни до ст. 16 Закону України № 966-IV, якими зазначено, що професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 1775-ІІІ.
Хоча ліцензування професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг запроваджено у 2004 р., фактично реалізувати цю вимогу було неможливо, оскільки не було визначено орган ліцензування, перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, а також не було затверджено Ліцензійні умови.
Наказом № 141/519, який набрав чинності з 21.12.2008 р., затверджено Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг (за текстом - Ліцензійні умови) та Порядок контролю за їх додержанням.
Затверджені Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг.
Органами ліцензування щодо провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг є Мінпраці та соціальної політики України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Суб’єкт господарювання, який має намір проваджувати професійну діяльність у сфері надання соціальних послуг, особисто або через уповноважений ним орган чи особу повинен звернутись до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії та відповідними документами, передбаченими ст. 10 Закону № 1775-ІІІ.
На підставі отриманої ліцензії ліцензіат може здійснювати види соціальних послуг, визначені п. 1.16 Ліцензійних умов:
соціально-побутові послуги;
психологічні послуги;
соціально-педагогічні послуги;
соціально-медичні послуги;
соціально-економічні послуги;
юридичні послуги;
послуги з працевлаштування;
послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями;
інформаційні послуги;
інші соціальні послуги.
Ліцензіат (юридична особа) повинен обов’язково зазначити перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання у положенні про ліцензіата або статуті.
У разі якщо діяльність у сфері надання соціальних послуг здійснюється не в повному обсязі, а частково або з окремих видів послуг, зазначених у п. 1.6 Ліцензійних умов, то Ліцензійні умови поширюються на ті види послуг, які відносяться до професійної діяльності з надання даного виду послуг.
Ліцензійними умовами також визначено кваліфікаційні, організаційні та інші спеціальні вимоги до ліцензіатів, які надають соціальні послуги.
Слід зазначити, що не всі юридичні та фізичні особи можуть надавати соціальні послуги. Статтею 1 Закону № 966-IV визначено коло таких суб’єктів. Ними можуть бути виключно державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи й заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи. При цьому зазначеним Законом до кола суб’єктів, які мають право надавати соціальні послуги, не включено юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, але вони згідно з чинним законодавством можуть їх надавати, у тому числі платні.
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Матеріальна допомога надається особам, що перебувають у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії й особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
При цьому Законом № 966-IV визначено, що суб’єкти, які надають соціальні послуги, можуть їх надавати не лише у формах, визначених ст. 5 цього Закону, а й у формах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою № 12 затверджено перелік платних соціальних послуг, яким визначено, що такі послуги надають державні та комунальні підприємства, установи й заклади соціального обслуговування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, та фізичні особи. Платні соціальні послуги надаються:
громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, у зв’язку зі стихійним лихом, катастрофою, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб вище встановленого прожиткового мінімуму;
іншим громадянам, іноземцям та особам без громадянства, у тому числі біженцям, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, потребують сторонньої допомоги і мають можливість оплачувати ці послуги.
Для отримання платних соціальних послуг, що надаються державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, особа, яка їх потребує, звертається з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання платних соціальних послуг, що надаються юридичними особами (крім державних та комунальних підприємств, установ і закладів соціального обслуговування) та фізичними особами, особа, яка їх потребує, звертається до них з письмовою або усною заявою.
У разі коли особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або за станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування.
Механізм регулювання тарифів на платні соціальні послуги затверджено постановою № 268 і застосовується державними та комунальними підприємствами, установами й закладами соціального обслуговування, юридичними особами, створеними відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичними особами, які надають платні соціальні послуги.
Тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість.
До собівартості платної соціальної послуги включаються: прямі матеріальні витрати; загальновиробничі витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати.
Перелік статей калькулювання собівартості платної соціальної послуги визначається державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, юридичними особами, фізичними особами, які надають платні соціальні послуги.
Адміністративні витрати включаються до тарифу на платну соціальну послугу в розмірі не більш як 15% витрат на оплату праці, визначених за нормами обслуговування для надання цієї послуги працівником (працівниками).
Прямі матеріальні витрати визначаються на підставі відповідних нормативів. Якщо нормативи не затверджено, застосовуються розрахункові показники.
За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються постановою № 1755 у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.), якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн.), якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.
Соціальні послуги запроваджено у багатьох країнах світу. Сподіваємося, що прийняття Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг допоможе українським установам в їхній важливій справі вдосконалення правового забезпечення соціальної роботи.
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 966-IV від 19.06.2003 р. «Про соціальні послуги» (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 1775-ІІІ від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 12 від 14.01.2004 р. «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.04.2005 р. «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги»
Постанова Кабінету Міністрів України № 1755 від 29.11.2000 р. «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»
Наказ Держпідприємництва України, Мінпраці та соціальної політики України № 141/519 від 11.11.2008 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (зареєстровано в Мін’юсті України 10.12.2008 р. за № 1178/15869)
Володимир ГОРОХОВ,
начальник відділу адміністрування ресурсних
та неподаткових платежів
“Вісник податкової служби України” № 6 лютий 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).