КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Про договір дарування

За договором дарування дарувальник передає або зобов'язується передати у майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) власність. Договір дарування, як і договір купівлі-продажу, спрямований на припинення права власності в дарувальника й виникнення права власності в обдарованлї особи з тією лише різницею, що договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. Тому чинне законодавство чітко обумовлює, що договір, який устапновлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з Цивільним кодексом України договір дарування може бути одностороннім і двостороннім, реальним і консенсуальним.

Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передавання майна у власність, це його безоплатність. Безоплатність дарування - це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги. Німецький учений Вальтер Шенрат слушно зауважує, що договір дарування виступає антиподом договору купівлі-продажу, оскільки завдяки даруванню, як і в разі купівлі-продажу, остаточно передається право власності або інше майнове право від однієї особи до іншої - тільки без зустрічного задоволення.

Подарувати будь-яке майно (рухоме, в тому числі гроші й цінні папери, та нерухоме), а також майнові права іншим особам є виключним правом власника цього майна. Договори дарування майна, що перебуває в спільній власності, укладаються за згоди всіх співвласників.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно (індивідуально визначені речі і речі, визначені родовими ознаками), не вилучене з товарообороту і яке може бути у власності особи, якій воно дарується. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими вже володіє дарувальник, і ті, які можуть виникнути в нього у зв'язку із здійсненням права інтелектуальної власності, інші права.

Слід зазначити, що дарувальник несе відповідальність за збитки, завдані обдаровуваному, якщо він знав або повинен був знати про те, що річ йому не належить, або не мав права розпоряджатися майном, але не попередив про це обдаровуваного.

Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів. Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. Форма договору визначається залежно від виду майна, що є предметом договору дарування.

Усна форма укладання договору дарування може застосовуватись у разі дарування предметів особистого користування та побутового призначення, якщо таке бажання висловлюється прямо й дарунок передається обдаровуваному в момент укладання договору.

Письмова форма є обов'язковою для оформлення дарування майнового права та дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (в разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним), а також дарування рухомих речей, що мають особливу цінність, хоча передавання такої речі за усним договором також є правомірним, якщо тільки суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Письмова форма з нотаріальним посвідченням потрібна для договору дарування нерухомої речі й валютних цінностей на суму, що перевищує 50-разовий розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Під час укладення договорів дарування слід також додержуватися спеціальних правил, установлених для відчуження частки в спільному майні, тощо. Так, для укладення договорів про відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має бути письмова згода другого з подружжя. Тому недодержання цих умов дає підстави для визнання такого договіру недійсним.

Під час дарування слід також додержуватися спеціальних правил, установлених для набуття права власності громадянами на окремі види майна (наприклад, отримання в дар чи дарування вогнепальної зброї).

Сторонами в договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Сторонами в договорі дарування є дарувальник та обдаровуваний. Укладення договорів дарування громадянами має здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їхню дієздатність. Крім того, законодавець установлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над якими встановлено опіку чи піклування, в цивільному законодавстві зазначається, що батьки (всиновителі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Юридичні особи є сторонами в договорі дарування в межах своєї спеціальної дієздатності - договір дарування між юридичними особами, які провадять підприємницьку діяльність, не допускається, якщо право дарування прямо не передбачене в статуті дарувальника.

Тобто юридичні особи можуть бути сторонами в договорі дарування тільки в тому разі, якщо ці договори не суперечать їхній меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них.

Укладати договір дарування може також представник дарувальника за письмовим уповноваженням - довіреністю. Проте, якщо в довіреності на укладання договору дарування не встановлено імені обдаровуваного, така довіреність є нікчемною.

Цікавим є те, що чинне цивільне законодавство покладає на дарувальника обов'язок повідомити обдаровуваного про відомі дарувальникові недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. При цьому дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки дарунка чи зазнавати витрат, пов'язаних з їхнім виправленням, або обмінювати дарунок на якісну річ, проте в разі порушення цих вимог дарувальник зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок володіння чи користування дарунком.

Оскільки договір дарування укладається в інтересах однієї сторони - обдаровуваного, останній не має права пред'являти претензії до дарувальника на тій підставі, що річ, яку подарували, виявилася з недоліками.

Якщо дарувальнику не було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі, але користування подарунком призвело до виникнення шкоди, завданої життю, здоров'ю або майну обдаровуваного або інших осіб, то в цьому випадку дарувальник не несе відповідальності за настання таких умов.

Крім волевиявлення дарувальника, для здійснення договору дарування потрібна також згода обдаровуваного, яку законодавець розцінює як акт прийняття дарунка. Порядок і правові наслідки прийняття дарунка врегульовано ст.722 Цивільного кодексу України, за якою право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить свою згоду на прийняття дарунка. Дарувальник, який передає річ через підприємство або організацію транспорту, зв'язку або через іншу особу для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору до вручення речі обдаровуваному. Дарунок, направлений обдаровуваному без його попередньої згоди, є прийнятим, якщо він негайно не заявить про відмову від дарунка. У цивільному законодавстві України досить повно визначено поняття "прийняття подарунка" як прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору дарування або символів речі (ключів, макетів тощо).

Щодо строків передавання речі обдаровуваному, то її може бути передано дарувальником у теперішній час і в майбутньому, тобто момент укладення правочину не пов'язаний з моментом передавання майна у власність. Саме тому під час укладення договору дарування може бути встановлено обов'язок дарувальника передати дарунок у майбутньому через певний строк або в разі настання певної обставини, через яку відкладається виконання договору дарування, котре переноситься на майбутнє.

Якщо дарувальник або обдаровуваний помре до настання строку або певної обставини, що відкладає виконання договору, такий договір припиняється, не спричинюючи прав та обов'язків в іншої сторони за таким договором.

За загальним правилом договір не є даруванням, якщо обдаровуваний зобов'язується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру. Проте на обдаровуваного може бути покладено обов'язок учинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісти відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконано цей обов'язок. У разі ухилення обдаровуваного від виконання обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе - компенсації його вартості.

Цивільний кодекс передбачає такі підстави припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін від договору, розірвання договору дарування, визнання договору недійсним.

Обдаровуваний має право відмовитись від подарунка в момент його вручення, якщо договір є реальним і момент передавання речі збігається з моментом укладення договору. Якщо договір є консенсу-альним (передбачає передавання речі в майбутньому), обдаровуваний може відмовитись від подарунка в будь-який час до моменту його прийняття.

Так само від договору може відмовитися дарувальник, якщо договір укладений з умовою передавання дарунка в майбутньому і якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.

З моменту передавання права власності на річ обдаровуваному юридичний зв'язок між сторонами припиняється, а отже, обов'язок подальшого належного ставлення обдаровуваного до дарувальника є суто морально-етичним. Проте договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано на вимогу дарувальника, якщо обдаровуваний виявив грубу невдячність (умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей). Якщо обдаровуваний учинив умисне вбивство дарувальника, то в цьому випадку вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці.

Дарувальник має право розірвати договір, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі. До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність строком в один рік. Тобто в разі розірвання договору дарування на вимогу дарувальника законодавче передбачено термін, упродовж якого можна звернутися до суду про захист своїх порушених прав.

Обдаровуваний може розірвати договір, керуючись загальними положеннями про договір, зокрема, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Визнання договору недійсним можливе в разі недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (всиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.

У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини тощо, недійсність такого правочину також установлюється судом. Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Зокрема, в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування.

Прибічник договірного характеру дарування Г.Ф. Шершеневич зазначав: "Дарування - це угода, що ґрунтується на взаємній згоді, а не на волі одного дарувальника. До прийняття пропонованого дарунка особою, яку одаровують, дарування немає сили, тому дарування призначається договором".

Отже, дарування завжди є договором, заснованим на взаємній згоді сторін, який передбачає згоду обдаровуваної особи безоплатно прийняти запропоноване майнове право.

Олена Ярошенко, спеціаліст першої категорії
відділу організаційного забезпечення
та контролю за діяльністю
органів нотаріату Департаменту
нотаріату та реєстрації
адвокатських об'єднань

“Праця і зарплата” № 7(635), 18 лютого 2009 р.
Передплатний індекс: 30214