МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Затверджено
Наказ Міністерства
внутрішніх справ України
04.11.2003 N 1296
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
13 травня 2004 р. за N 601/9200
Інструкція
про організацію реабілітаційного та
санаторно-курортного лікування в
Міністерстві внутрішніх справ України
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
внутрішніх справ
N 132 від 21.03.2008 )
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція (далі - Інструкція) розроблена з метою реалізації Законів України "Про курорти" ( 2026-14 ), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ), "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", ( 203/98-ВР ) постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.91 N 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.12.97 N 42 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 1998 року за N 135/2575.
1.2. Ця Інструкція установлює організацію реабілітаційного лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) та членів їх сімей, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених у запас або відставку за віком, через хворобу, які мають вислугу 20 років і більше (у пільговому обчисленні) (далі - пенсіонери МВС), та членів їх сімей; санаторно-курортного лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, осіб внутрішніх військ та членів їх сімей, пенсіонерів МВС та членів їх сімей.
1.3. Реабілітаційне та санаторно-курортне лікування забезпечує послідовність попереднього лікування у госпіталях, лікарнях, поліклініках і амбулаторіях. Висновок про його необхідність з вибором медичного реабілітаційного центру (далі - МРЦ), лікарні відновного лікування (далі - ЛВЛ) або санаторію робиться на підставі даних диспансерного огляду та при необхідності додаткових медичних (діагностичних) обстежень медично-відбірковими комісіями відділів - служб охорони здоров'я головних управлінь МВС України (далі - ГУМВС України) в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим), місті Києві та Київській області, управлінь МВС України (далі і УМВС України) в областях, місті Севастополі, Центральної поліклініки та Департаменту медичного забезпечення та реабілітації (далі - ДМЗР) МВС України.
2. Організація реабілітаційного та
санаторно-курортного лікування
2.1. Рекомендації хворому для направлення його на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями надає лікар (поліклініки, лікарні, госпіталю) у вигляді довідки для одержання санаторно-курортної путівки (форма N 070/о), затвердженої наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)", або виписки з амбулаторної (стаціонарної) карти хворого (форма N 027/о), яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2000 N 369 "Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в стаціонарах і поліклініках (амбулаторіях)", які розглядаються медично-відбірковою комісією відділів - служб охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі, Центральної поліклініки та ДМЗР МВС України.
2.2. Показання реабілітаційного та санаторно-курортного лікування встановлюється на підставі: об'єктивного стану хворого, аналізу даних диспансерного нагляду, результатів попереднього лікування (амбулаторного, стаціонарного), даних лабораторних, інструментальних, рентгенологічних і функціональних обстежень.
2.3. Лікарі, які направляють хворого на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування, організовують усі медичні (діагностичні) обстеження залежно від характеру і стадії захворювання, а також за наявності певних показань забезпечують консультацію хворого у відповідних спеціалістів. При цьому обов'язковим є такий перелік діагностичних обстежень і консультацій спеціалістів: клінічний аналіз крові і сечі; рівень цукру в крові; електрокардіографічне обстеження; рентгенологічне обстеження органів грудної клітки (флюорографія), якщо з часу останнього обстеження минуло більше двох років.
2.3.1 Додатковими є:
При захворюванні органів травлення - дані фіброгастродуоденоскопії, УЗД органів, якщо з часу останнього обстеження минуло більше 6 місяців.
При захворюваннях опорно-рухового апарату - рентгенологічне обстеження суглобів, хребта тощо (залежно від локалізації).
При направленні спинальних хворих - витяг з історії хвороби стаціонарного лікування або останнього реабілітаційного чи санаторно-курортного лікування.
При направленні на реабілітацію або санаторно-курортне лікування жінок з приводу будь-якого захворювання - висновок гінеколога (акушера-гінеколога).
2.3.2. У необхідних випадках для уточнення діагнозу проводяться додаткові лабораторні та інструментальні обстеження - органів, шкіри, крові, ротової порожнини та інших з висновками відповідних спеціалістів.
2.4. У ході вирішення питань про вибір профілю МРЦ, ЛВЛ МВС України, санаторію чи будинку відпочинку необхідно враховувати основні лікувальні фактори курорту, лікувальні можливості, контрастність клімато-географічних умов і особливості бальнеологічного, грязьового та інших видів лікування; характер основного захворювання, наявність супутніх захворювань у хворого, умови поїздки, відстань, кількість дорожніх пересадок.
2.5. Лікар, до якого з'явився хворий після отримання медичного висновку та направлення або путівки, видає йому виписку з амбулаторної карти або санаторно-курортну карту після отримання путівки для дорослих (форма N 072/о) та санаторно-курортну карту для дітей (підлітків) (форма N 076/о) відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)", які підписані лікарем і начальником лікувально-профілактичної установи.
Про видачу направлення (путівки) та виписки (санаторно-курортної карти) лікар робить відповідний запис в амбулаторній карті хворого.
2.6. Реабілітаційне та санаторно-курортне лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться в період відпустки.
2.7. При видачі хворому направлення або путівки враховуються протипоказання для направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування, визначені переліком (додаток), які унеможливлюють направлення хворих дорослих і підлітків на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування в МРЦ, ЛВЛ МВС України, санаторії та будинки відпочинку, зазначені в наказах Міністерства охорони здоров'я України від 30.12.92 N 206 "Про заходи щодо поліпшення організації та підвищення якості кардіологічної допомоги населенню України", від 29.12.92 N 202 "Про організацію санаторно-курортного лікування дітей" та від 29.07.96 N 233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз". ( Пункт 2.7 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ N 132 від 21.03.2008 )
3. Медично-відбіркові комісії
3.1. Видача направлень на реабілітаційне та путівок на санаторно-курортне лікування проводиться медично-відбірковими комісіями, створеними при відділах - службах охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі, Центральній поліклініці МВС України та ДМЗР МВС України.
3.2. До складу медично-відбіркової комісії Департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС України входять:
3.2.1. Заступник начальника Департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС України - голова комісії.
3.2.2. Начальник відділу медичної реабілітації та відновного лікування ДМЗР МВС України - заступник голови комісії.
3.2.3. Старший інспектор - лікар відділу медичної реабілітації та відновного лікування ДМЗР МВС України.
3.3. До складу медично-відбіркових комісій Центральної поліклініки МВС України, відділів - служб охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі входять:
3.3.1. Начальник відділу - служби охорони здоров'я - голова комісії.
3.3.2. Начальник поліклініки або заступник начальника поліклініки (голова комісії для Центральної поліклініки).
3.3.3. Лікар-терапевт, лікарі-спеціалісти вузького профілю.
3.4. Підставою для розгляду медично-відбірковою комісією питання про видачу направлення або путівки в МРЦ, ЛВЛ МВС України, санаторії та будинки відпочинку є рекомендація лікаря у вигляді витягу з амбулаторної карти або історії хвороби; довідка лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) або військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про необхідність реабілітаційного або санаторно-курортного лікування.
3.5. Результат розгляду медично-відбіркової комісії ДМЗР МВС України оформляється протоколом, медичний висновок видається хворому і подається до МРЦ і ЛВЛ МВС України разом з направленням або путівкою.
3.6. За неякісний відбір на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування відповідають:
3.6.1. Голова медично-відбіркової комісії Центральної поліклініки МВС України, відділу - служби ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.
3.6.2. Лікар поліклініки (амбулаторії), якщо він своєчасно не сповістив голову комісії про зміни, що сталися у стані здоров'я хворого, які перешкоджають направленню на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування чи оздоровлення.
4. Порядок розподілу направлень у МРЦ, ЛВЛ
МВС України та путівок у санаторії або
будинки відпочинку
4.1. Розподіл направлень у МРЦ, ЛВЛ МВС України здійснюється пропорційно до кількості осіб, які перебувають на медичному обслуговуванні в Центральній поліклініці МВС України, відділах - службах охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі, та надсилаються ДМЗР МВС України не пізніше ніж за 40 днів до початку кварталу, а путівки в санаторії або будинки відпочинку надсилаються відповідно до заяв з відділів - служб охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.
4.2. Отримані від ДМЗР МВС України направлення та путівки, зразок яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.01.2002 "Про затвердження зразка санаторно-курортної путівки", підлягають обліку в спеціальному прибутково-витратному журналі.
4.3. Направлення у МРЦ та ЛВЛ МВС України та путівки в санаторії або будинки відпочинку особам рядового і начальницького складу, працівникам органів внутрішніх справ, військовослужбовцям внутрішніх військ, пенсіонерам МВС, членам їх сімей видаються не пізніше ніж за 10 днів до початку строку направлення.
4.4. Направлення у МРЦ та ЛВЛ МВС України та путівки в санаторії та будинки відпочинку можуть бути видані хворому на строк від 10 (десяти) днів до 21 (двадцяти одного) дня, крім направлень для дітей до дитячого медичного реабілітаційного центру "Смарагдовий" та путівок до спеціалізованих санаторіїв для лікування хворих з травмами та ушкодженнями спинного мозку.
4.5. Направлення та путівки розділенню не підлягають і не можуть бути передані іншій особі.
4.6. За невикористання отриманих направлень у МРЦ і ЛВЛ МВС України та путівок у санаторії, будинки відпочинку начальник Центральної поліклініки МВС України, начальники відділів-служб охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі щоквартально звітують перед ДМЗР МВС України.
4.7. Путівки, придбані самостійно, без погодження з ДМЗР МВС України, з відділами - службами охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі відшкодуванню за рахунок МВС України не підлягають.
5. Порядок видачі направлень у МРЦ та ЛВЛ
МВС України, путівок у санаторії та
будинки відпочинку
5.1. Видача направлень у МРЦ та ЛВЛ МВС України та путівок в санаторії та будинки відпочинку проводиться:
5.1.1. Особам рядового і начальницького складу центрального апарату МВС України та членам їх сімей, працівникам органів внутрішніх справ центрального апарату МВС України (тільки направлення), пенсіонерам центрального апарату МВС України, членам їх сімей - Центральною поліклінікою МВС України та ДМЗР МВС України.
5.1.2. Рядовому і начальницькому складу органів внутрішніх справ (включаючи особовий склад органів внутрішніх справ на транспорті, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах), членам сімей - Центральною поліклінікою МВС України, відділами - службами охорони здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві, Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.
5.1.3. Пенсіонерам МВС і членам їх сімей - Центральною поліклінікою МВС України, відділами - службами ГУМВС України в АР Крим, місті Києві, Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі за місцем обліку в пенсійному відділі.
5.1.4. Середньому, старшому і вищому начальницькому складу, відрядженому до інших міністерств, відомств чи підвідомчих їм установ, підприємств та організацій і залишеному в кадрах МВС, а також членам сімей - відповідними медичними підрозділами МВС України.
Пенсіонери МВС України забезпечуються направленнями (путівками) щодо реабілітаційного та санаторно-курортного лікування за місцем перебування на обліку або за місцем роботи. Особи, які перебувають на пенсійному обліку в інших органах, путівки на санаторно-курортне лікування одержують за місцем їх обліку в порядку, установленому цими органами.
5.2. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, пенсіонерам МВС та членам їх сімей може бути надана можливість реабілітаційного та санаторно-курортного лікування протягом не більше 21 дня на одну особу до МРЦ чи ЛВЛ МВС України протягом календарного року (45 діб для спинальних хворих у МРЦ "Буревісник" МВС України).
5.3. При одержанні направлення або путівки особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх військ та члени їх сімей, пенсіонери МВС України та члени їх сімей повинні пред'явити службове посвідчення, паспорт, пенсійне посвідчення, трудову книжку, а якщо у членів родини інші прізвища, - свідоцтва про шлюб, про народження дитини, та документи, що засвідчують право на пільги.
6. Приймання до МРЦ, ЛВЛ МВС України,
санаторіїв та будинків відпочинку,
виписування з них і продовження лікування
6.1. Особи, які прибули до МРЦ або ЛВЛ МВС України, повинні мати такі документи:
6.1.1. Для дорослих і підлітків: направлення та виписку з історії хвороби давністю не більше одного місяця (після стаціонарного, амбулаторного лікування), документи, які засвідчують особу прибулого (паспорт, службове посвідчення), документи, які засвідчують право на пільги (оригінал).
6.1.2. Для дітей (підлітків): направлення, санаторно-курортну карту (Ф076/о) з обов'язковим медичним висновком лікаря-педіатра або епідеміолога про відсутність контакту дитини з інфекційними хворими за місцем проживання, витяг з історії хвороби дитини з даними клінічно-лабораторного обстеження давністю не більше 1 місяця, свідоцтво про народження.
6.1.3. На санаторно-курортне лікування для дорослих і підлітків: путівку, санаторно-курортну карту, паспорт або службове посвідчення.
6.1.4. На лікування у МРЦ для дітей (підлітків): путівку, санаторно-курортну карту з обов'язковим медичним висновком лікаря-педіатра або епідеміолога про відсутність контакту дитини з інфекційним хворим за місцем проживання, свідоцтво про народження, довідку лікаря-педіатра, лікаря-епідеміолога про відсутність контакту з інфекційними хворими за місцем проживання, у дитячому садку або школі.
6.2. Дорослі та діти без направлень у МРЦ або ЛВЛ МВС України та путівок у санаторії та будинки відпочинку не приймаються.
6.3. Хворі приймаються в МРЦ та ЛВЛ МВС України і виписуються звідти в строки відповідно до графіків заїзду.
6.4. Особам, які захворіли під час перебування у МРЦ чи ЛВЛ МВС України, строк лікування може бути продовжений начальником МРЦ чи ЛВЛ МВС України на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії з наданням листка непрацездатності через лікувально-профілактичну установу МВС України або органи охорони здоров'я за місцем дислокації МРЦ чи ЛВЛ МВС України.
6.5. У разі прибуття хворого до МРЦ чи ЛВЛ МВС України із запізненням через хворобу, підтверджену листком непрацездатності або довідкою про хворобу, а також через затримку в дорозі, підтверджену документами відповідних транспортних органів, тривалість перебування у ЛВЛ чи МРЦ МВС України може бути продовжена начальником цих установ.
6.6. У разі гострого захворювання у ЛВЛ чи МРЦ МВС України, яке виключає госпіталізацію хворого через неможливість його транспортування (інфаркт міокарда, крововилив у мозок тощо), він переводиться на госпітальний режим до переведення в стаціонар.
6.7. У разі короткочасних переведень хворих із ЛВЛ чи МРЦ МВС України до лікувальних установ, тимчасового вибуття за викликом керівництва МВС, ГУМВС, УМВС або у зв'язку з терміновими сімейними обставинами з подальшим поверненням до ЛВЛ чи МРЦ МВС України начальником установи може бути відновлені не використані за направленням дні.
6.8. Дострокові від'їзди з ЛВЛ чи МРЦ МВС України дозволяються за викликом керівництва МВС, ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі (у разі службової необхідності, підтвердженої документально) за сімейними обставинами (тяжке захворювання або смерть близьких родичів, які підтверджені повідомленням, засвідченим лікарем), при переведенні до госпіталю або лікарні, а також у зв'язку із стихійним лихом за місцем дислокації ЛВЛ чи МРЦ МВС України або проживання хворого.
6.9. Після закінчення лікування хворому видаються витяг з історії хвороби для пред'явлення в поліклініку, яка видала направлення, і курортна книжка з даними про проведені у ЛВЛ чи МРЦ МВС України обстеження і лікування, його ефективність, рекомендації щодо режиму роботи, харчування та відпочинку.
7. Виявлення та евакуація хворих, яким
протипоказане лікування у ЛВЛ чи
МРЦ МВС України
7.1. Якщо перебування у ЛВЛ чи МРЦ викликає погіршення стану здоров'я хворого, то лікування у цьому закладі вважається для нього протипоказаним. Строк виявлення протипоказань для перебування хворого у ЛВЛ чи МРЦ МВС України, як правило, не повинен перевищувати 5 днів з часу його прибуття.
7.2. При виявленні протипоказань лікар ЛВЛ чи МРЦ МВС України повинен керуватися затвердженими Міністерством охорони здоров'я України загальними протипоказаннями, які цілком виключають направлення хворого на реабілітаційне та відновне лікування, ураховуючи в кожному окремому випадку не тільки форму і стадію захворювання, але й ступінь небезпеки перебування на курорті для нього, а також для оточуючих.
7.3. Висновок про протипоказання для реабілітаційного та санаторно-курортного лікування хворого в МРЦ та ЛВЛ МВС України складається лікарсько-консультативною комісією, яка створена в цих установах, у складі голови комісії - заступника начальника МРЦ з медичної частини та двох членів комісії (начальника відділення, ординатора). Комісія призначається начальником МРЦ чи ЛВЛ МВС України.
7.4. Комісія визначає: наявність протипоказань для лікування, можливість кліматичного, медикаментозного та іншого лікування хворого на курорті, необхідність переведення хворого в лікарню або його евакуації за місцем проживання, необхідність виділення супровідника для хворого, який підлягає евакуації за місцем проживання.
7.5. У разі виявлення у хворого протипоказань лікарсько-консультативна комісія складає акт у трьох примірниках, один з яких зберігається в історії хвороби, другий - надсилається за місцем видачі путівки для розслідування і притягнення винних до відповідальності, а третій - залишається у ДМЗР МВС України.
7.6. При евакуації хворих, яким протипоказане реабілітаційне або санаторно-курортне лікування, відповідальність за проїзд до місця проживання, забезпечення супровідником та відшкодування збитків покладається на начальника відділу - служби охорони
здоров'я ГУМВС України в АР Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.
7.7. Дані про хворих, яким протипоказано реабілітаційне або санаторно-курортне лікування, фіксуються у МРЦ чи ЛВЛ МВС України в спеціальному журналі та надсилаються до ДМЗР МВС України.
Начальник Департаменту медичного забезпечення
та реабілітації МВС України полковник міліції С.I.Мудрий
Додаток
до Інструкції
про організацію
реабілітаційного
та санаторно-курортного
лікування в Міністерстві
внутрішніх справ України
Перелік
протипоказань для направлення на реабілітаційне
та санаторно-курортне лікування
I. Протипоказання
для направлення дітей на реабілітаційне
та санаторно-курортне лікування
1. Усі хвороби у стадії запалення та в період загострення.
2. Захворювання, які потребують лікування в умовах стаціонару або спеціального лікування.
3. Інфекційні, паразитарні захворювання та контакт з інфекційними захворюваннями до закінчення терміну ізоляції.
4. Усі заразні та паразитарні хвороби очей і шкіри, злоякісні анемії, злоякісні новоутворення для кліматичних курортів, кахексія, амілоідоз внутрішніх органів, усі форми туберкульозу.
5. Судомні напади та їх еквіваленти (у тому числі синкопальні), епілепсія.
6. Психоневрози, психопатії, патологічний розвиток особистості з проявами девіантної поведінки, соціальної дезадаптації, що потребують індивідуального догляду і лікування.
7. Гострі психічні розлади.
8. Захворювання серцево-судинної системи:
- для місцевих санаторіїв - недостатність кровообігу вище I ступеня;
- для кліматичних курортів - недостатність кровообігу будь-якого ступеня.
9. Бронхіальна астма гормонозалежна, середньої та важкої форми (III, IV ступенів).
10. Полінози в період цвітіння дерев і трав.
11. Бронхоектази з частими загостреннями, з легеневою або серцевою недостатністю.
12. Ювенільний ревматоїдний артрит у фазі загострення II, III ступенів активності, утрата можливості самообслуговування.
13. Усі форми прогресуючих м'язових дистрофій.
14. Кровотечі, що часто повторюються та з великою втратою крові.
15. Спадково-дегенеративні (обмежена атрофія головного мозку - хвороба Піка, дегенерація сірої речовини - хвороба Альперса, підгостра некротизуюча енцефалопатія - хвороба Лейга) і демієлінізуючі захворювання нервової системи (розсіяний множинний склероз, оптиконевромієліт - хвороба Девіка, геморагічний лейкоенцефаліт - хвороба Харста, дифузний склероз, у тому числі хвороба Шільдера, некротизуючий мієліт).
16. Вади розвитку головного мозку й черепа; гідроцефалія з ознаками декомпенсації.
17. Цукровий діабет середньої та важкої форм.
18. Неспецифічний виразковий коліт.
19. Залежність від психоактивних речовин та алкоголю.
Примітки.
1. Дітей з цукровим діабетом можна направляти на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування тільки за наявності відповідного відділення.
2. Дітей із захворюваннями органів травлення обов'язково обстежувати на дизентерійне бактеріоносіння.
3. Достроковий приїзд до медичних реабілітаційних центрів і достроковий від'їзд з них заборонений.
4. Після дифтерії, скарлатини діти можуть направлятися на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування не раніше ніж через 4-5 місяців після виписки із стаціонару.
5. Енурез не є протипоказанням для направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
II. Протипоказання
для направлення хворих на реабілітаційне
та санаторно-курортне лікування
2.1. Загальні протипоказання
1. Усі захворювання у стадії запалення, хронічні захворювання в стадії загострення та ускладнені гострогнійними процесами.
2. Гострі інфекційні захворювання до завершення терміну ізоляції.
3. Усі венеричні захворювання в гострій або заразній стадії.
4. Усі хвороби крові у стадії запалення і стадії загострення.
5. Кахексія будь-якого походження.
6. Злоякісні новоутворення.
7. Усі захворювання і стани, що потребують стаціонарного лікування, у тому числі й хірургічного втручання; усі захворювання, при яких хворі неспроможні до самостійного руху і самообслуговування, потребують постійного спеціального догляду (крім осіб, які підлягають лікуванню в спеціалізованих санаторіях та відділеннях для спинальних хворих).
8. Ехінокок будь-якої локалізації.
9. Рясні кровотечі, які часто повторюються.
10. Вагітність у всі терміни на бальнеологічні та грязеві курорти, а на кліматичні курорти починаючи з 26 тижня (крім спеціалізованих відділень для вагітних жінок).
11. Крім того, у всі терміни вагітності не направляти вагітних на курорти:
а) для бальнеогрязелікування з приводу гінекологічних захворювань;
б) для лікування радоновими ваннами екстрагенітальних захворювань;
в) осіб, які проживають на рівнинах, на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря.
12. Усі хворі на активний туберкульоз різних локалізацій (1, 2, 3 і 4 категорій), а також з іншими (тяжкими та розповсюдженими) формами захворювання для будь-яких курортів і санаторіїв нетуберкульозного профілю.
13. Психічні захворювання. Значні зміни психіки та інтелекту. Психопатологічні зміни особистості, зниження пам'яті, порушення орієнтації та інші психопатологічні прояви, що призводять до неможливості самообслуговування в колективі хворих і свідомого ставлення до лікувального процесу.
14. Усі форми наркоманії і хронічного алкоголізму.
15. Епілепсія. Епілептичні напади та інші види пароксизмальної зміни свідомості; схильність до синкопальних нападів та інших пароксизмальних кризових станів.
16. Цироз печінки.
2.2. Протипоказання для лікування хворих
із захворюваннями системи кровообігу
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Серцева недостатність II-А стадії і вище.
3. Стабільна стенокардія III-IV функціонального класу.
4. Важкі порушення серцевого ритму і провідності: пароксизми миготіння передсердь, які виникають 2 чи більше разів на місяць, пароксизмальна тахікардія з частотою нападів 2 і більше разів на місяць; політопна, рання і групова екстрасистолія; атріовентрикулярна блокада вище I ступеня; повна блокада серця; трьохпучкова внутрішлуночкова блокада.
5. Артеріальна гіпертензія III ступеня з некоригованим артеріальним тиском, кризовим перебігом та вираженими змінами очного дна, порушенням азотовидільної функції нирок; симптоматична гіпертонія з тими самими змінами очного дна і функції нирок з кризовим перебігом.
6. Рецидивні тромбоемболічні ускладнення.
7. Порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій стадії.
8. Цукровий діабет декомпенсований і важкого перебігу, а також ускладнений значним виснаженням, ацидозом, частими гіпоглікемічними станами.
9. Тромбоз шунта, який клінічно проявляться гострим інфарктом міокарда із складним порушенням серцевого ритму, гострою серцевою недостатністю.
10. Гостра серцева недостатність.
11. Шлункові, кишкові кровотечі.
12. Медіастеніт, перикардит.
13. Неможливість розширення фізичної активності внаслідок інших причин.
Примітки.
1. Направлення хворих у спеціалізоване відділення реабілітаційного центру здійснюється після виконання адекватного вимогам ВООЗ наступного рівня фізичної активності: дозована хода на 1000 метрів в 1-2 прийоми, підйом по східцях на 17-22 сходинки.
2. При направленні хворого на етап реабілітації треба керуватися функціональною підготовкою хворого до виконання вказаного рівня рухової активності, а не терміном виникнення інфаркту міокарда чи нестабільної стенокардії.
2.3. Протипоказання для лікування хворих
з хронічними неспецифічними захворюваннями
органів дихання
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Усі захворювання органів дихання у фазі загострення.
3. Хронічні дифузні бронхіти, хронічні пневмонії, пневмосклероз, емфізема легенів, що супроводжуються легеневою та/або серцевою недостатністю вище I ступеня.
4. Тяжкі форми повторної пневмонії з розповсюдженими змінами в бронхолегеневій системі, бронхоектази з частими загостреннями, із серцевою або легеневою недостатністю вище I ступеня.
5. Бронхоектази з частими загостреннями, хронічні абсцеси при різкому виснаженні хворих, з підвищеною температурою тіла, які супроводжуються виділенням рясної гнійної мокроти та кровохарканням.
6. Спонтанний пневмоторакс, хронічна рецидивуюча форма тромбоемболії легеневої артерії, великого розміру солітарна кіста легенів, кістозні гіпоплазії легенів з частими спалахами нагноєння, гострі фіброзні та ексудативні плеврити.
7. Бронхіальна астма III-IV ступенів з тяжкими нападами, що часто повторюються, а також середньої тяжкості без стійкої стабілізації процесу, навіть на тлі прийому невеликих доз гормональних препаратів.
8. Після оперативного втручання на легенях за наявності трахеобронхіальних свищів.
9. Після неефективних оперативних втручань з приводу нагноювальних процесів за наявності плевральних випотів.
10. Після перенесених ефективних операцій на легенях з приводу гнійних процесів нетуберкульозного характеру, природженої патології та доброякісних новоутворень раніше ніж через 3-4 місяці.
2.4. Протипоказання для лікування хворих
із хворобами кістково-м'язової системи
та сполучної тканини
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Захворювання, що супроводжуються патологічною ламкістю кісток, вираженим остеопорозом.
3. Усі форми прогресуючих м'язових дистрофій.
4. Тяжкі форми ушкодження кісток та суглобів із значними виділеннями, тяжким загальним станом чи амілоідозом внутрішніх органів.
5. Переломи кісток при наявності глухих гіпсових пов'язок на кінцівках, спицевих або стержневих апаратів для позавогнищевого черезкісткового остеосинтезу, постійного корсету на хребті.
6. Переломи кісток з наявністю інфікованих ран, трофічних виразок, екземи шкірних покривів.
7. Відсутність зіставлення і фіксації кісткових уламків при переломах кісток, тобто безперспективність відновлюваного лікування.
8. Поліартрити з прогресуючим процесом у суглобах і анкілозами, контрактурами при поворотних змінах у суглобах та втраті спроможності самообслуговування.
9. Тяжкі деформації суглобів з повторним синовіїтом, при втраті спроможності самостійного пересування.
10. Хронічні остеомієліти за наявності великого чужорідного металевого тіла в остеомієлітичному осередку (наявність дрібних металевих осколків у навколишніх м'яких тканинах не є протипоказанням для санаторно-курортного лікування).
11. Остеомієліт у стадії загострення, а також за наявності множинних розповсюджених свищів з гнійними виділеннями, великих секвестрів.
12. Септичні форми ревматоїдного поліартриту, ревматоїдний артрит із системними ушкодженнями (вісцеритами).
13. Реактивні артропатії III ступеня активності.
2.5. Протипоказання для лікування хворих
з ревматизмом та ревматичними хворобами суглобів
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Ревматизм в активній фазі.
3. Системні прояви у фазі загострення та нестійкої ремісії (кардіти, ревматичний поліартрит; ревматичне ураження легенів - легеневий васкуліт, плеврит; ревматичне ураження нирок; нейроревматизм - церебральний нейроваскуліт, енцефалопатія, гіпоталамічний синдром, хорея; ревматизм шкіри та підшкірної клітковини - кільцеподібна еритема, еритема вузлувата).
4. Комбіновані вади серця.
5. Ревматоїдний артрит з активністю запального процесу вище II стадії та змінами внутрішніх органів.
6. Рентгенологічна стадія IV, функціональне порушення суглобів III стадії.
7. Ювенільний ревматоїдний артрит у фазі загострення 1-2 ступенів активності, утрата можливості самообслуговування.
8. Тяжкі супровідні захворювання:
- гіпертонічна хвороба III ступеня, складні порушення ритму, ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги і спокою III-IV функціонального класу;
- шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції печінки II стадії і вище;
- порушення функції нирок II стадії і вище;
- цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, симптомами прикоматозного стану, частими гіпоглікемічними станами;
- хронічні бронхолегеневі захворювання з функціональною недостатністю вище I ступеня;
- інші захворювання органів і систем з функціональною недостатністю, у тому числі онкозахворювання.
2.6. Протипоказання для лікування хворих
із захворюваннями органів травлення
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Усі захворювання органів травлення у фазі загострення.
3. Рубцеве звуження стравоходу (воротаря) і кишок у фазі загострення, також ускладнена виразкова хвороба субкомпенсованим стенозом, повторними кровотечами, що мали місце за попередні 8-10 місяців, пенетрацією виразки, малігнізацією виразки, хвороба Золлінгера-Еллісона; стриктура загального жовчного протоку і протоку жовчного міхура.
4. Гастрити ригідні, антральні, а також поліпи шлунка, хвороба Менетріє (гіпертрофічний гастрит).
5. Ускладнення після операції на шлунку та кишковику (незагоєний післяопераційний рубець, нориці, свищі шлунково-кишкового тракту, синдром привідної петельки, ускладнення гнійними процесами і евакуаторною недостатністю кишковика), так зване зачароване коло, демпінг і гіпоглікемічний синдром у важкому ступені, атонія культі шлунка.
6. Ускладнення з боку серцево-судинної та легеневої системи, які розвинулись у ранньому післяопераційному періоді і не зникли до моменту виписки хворого з хірургічного стаціонару.
7. Ентероколіт з вираженим порушенням функції травлення, виснаження.
8. Хронічна дизентерія, неспецифічні виразкові коліти, хронічний коліт з розповсюдженими виразковими або ерозивними процесами в прямій або сигмоподібній кишках, виявленими при ректороманоскопії, а також гемороїдальні кровотечі; поліпоз кишковика.
9. Часті і важкі напади жовчнокам'яної хвороби і свідчення про активну інфекцію (підвищена температура, нейтрофільоз та ін.).
10. Патологія культі міхурового протоку.
11. Наявність каменів у холедоху.
12. Стенозуючий папіліт.
13. Цироз печінки.
14. Усі форми жовтяниці.
15. Хронічний (прогресуючий) гепатит будь-якої етиології.
16. Гострий панкреатит, порушення прохідності панкреатичного протоку.
17. Усі форми ендокринного ожиріння і IV ступінь аліментарного ожиріння при недостатності кровообігу вище II-А ступеня.
18. Цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, симптомами прикоматозного стану, частими гіпоглікемічними станами.
19. Тиреотоксикоз тяжкого ступеня, а також з вираженими ускладненнями (тиреотоксичне серце тощо).
20. Тяжкі форми гіпотиреозу; інші порушення функції щитоподібної залози у фазі декомпенсації.
21. Після радикальних операцій з приводу захворювань товстої кишки не раніше ніж через 1 місяць.
2.7. Протипоказання для лікування хворих
з ураженням нервової системи та порушенням психіки
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Спадково-дегенеративні (хвороба Альцгеймера; обмежена атрофія головного мозку - хвороба Піка, прогресуюча ізольована афазія; сенільна дегенерація головного мозку, алкогольна дегенерація головного мозку; дегенерація сірої речовини - хвороба Альперса, підгостра некротизуюча енцефалопатія - хвороба Лейга) і демієлінізуючі захворювання нервової системи (розсіяний множинний склероз, оптиконевромієліт - хвороба Девіка, геморагічний лейкоенцефаліт - хвороба Харста, дифузний склероз, у тому числі хвороба Шільдера, некротизуючий мієліт).
3. Захворювання нервової системи, які супроводжуються вираженими вегето-судинними розладами, у тому числі у вигляді порушень терморегуляції, тахікардії синкопальних нападів.
4. Важкий прогресуючий перебіг склерозу мозкових судин, атеросклерозу аорти і магістральних судин, переферійних судин із синдромом недостатності периферійного кровообігу (передгангренозної та гангренозної стадій).
5. Значні зміни психики та інтелекту, ідіотія та виражена дебільність й імбецильність; психопатологічні зміни особистості, зниження пам'яті, утруднення в орієнтуванні та інші психопатологічні прояви, що призводять до неможливості самообслуговування в колективі хворих і свідомого ставлення до лікувального процесу.
6. Епілептичні напади та інші зміни параксизмальної зміни свідомості; схильність до синкопальних нападів та інших пароксизмальних кризових станів; часті судоми.
7. Гіперкінетичні, гіперсомнічні, вестибулярні, мозочкові синдроми. Виражені порушення зору, слуху, функції органів таза, неможливість самостійного пересування. Наявність сенсорної афазії.
8. Бульбарні і псевдобульбарні паралічі; насильницький плач і сміх.
9. Аневризми судин мозку, що загрожують внутрішньомозковим крововиливом.
10. Гідроцефалія з ознаками декомпенсації.
11. Вади розвитку головного мозку і черепа.
12. Пухлини мозку, наслідки видалення інтрацеребральних та інтрамедулярних пухлин.
13. Важкі соматичні захворювання (серцево-судинна недостатність у вигляді важкої та частої стенокардії, аритмії, прояви серцевої астми і порушення кровообігу вище I ступеня; діабет; нестабільна гемодинаміка; ураження дихальної, сечовидільної систем і системи травлення тощо, за яких проведення активної реабілітації неможливе).
14. Поліомієліт з вираженими деформаціями і контрактурами.
15. Прогресуючий перебіг гіпертонічної хвороби із схильністю до кризових станів.
16. Десименуючі захворювання нервової системи (розсіяний склероз, лейкоенцефаліти та ін.).
17. Тривала відсутність у хворого чіткої тенденції до відновлення порушених функцій.
2.8. Протипоказання для лікування хворих
із хворобами нирок та сечовивідних шляхів
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Протипоказано направляти хворих із захворюваннями нирок на курорти з сірководневими водами.
3. Хронічна ниркова недостатність II ступеня і вище.
4. Ниркова гіпертензія (артеріальний тиск перевищує 180-100 мм рт.ст.).
5. Хронічні захворювання нирок з нирковою недостатністю, високим артеріальним тиском (понад 180/100-110 мм рт.ст.) або нейроретинітом.
6. Нефросклероз з симптомами ниркової недостатності.
7. Гломерулонефрит для курортів з питними лікувальними водами. Порушення уродинаміки, що вимагають хірургічного втручання.
8. Гідронефроз, полікістоз, ускладнений нирковою недостатністю.
9. Амілоідоз нирок з набряками і азоемією.
10. Макроскопічна гематурія будь-якого походження.
11. Усі хронічні урологічні хвороби в стадії загострення.
12. Зморщений сечовий міхур будь-якої етіології, стриктура уретри.
13. Сечовий свищ будь-якої етіології.
14. Аденома передміхурової залози II-III ступенів.
15. Направляти на питні курорти хворих, у яких розміри каменів і стан сечових шляхів перешкоджають відходженню сечі, а також не раніше ніж через 1-2 місяці після вилучення каменів.
16. Направляти на курорти для лікування хворих, у яких камені по величині самі вийти не зможуть і можуть бути вилучені тільки шляхом оперативного або інструментального втручання.
2.9. Протипоказання для лікування хворих
з гінекологічними захворюваннями
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Кістоми і кісти яєчників.
3. Вагітність.
4. Маткові кровотечі.
5. Міома матки, ендометріоз, що потребують оперативного лікування.
6. При гіперестрогенії протипоказане грязе- та бальнеолікування (уключаючи радонові і йодобромні води).
7. Післяабортний період (до першої менструації).
2.10. Протипоказання для лікування хворих
з порушенням обміну речовин та захворюваннями
ендокринної системи
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Цукровий діабет у фазі декомпенсації і важкого перебігу, ускладнений значним виснаженням, ацидозом, із симптомами прикоматозного стану, з частими гіпоглікемічними станами.
3. Ускладнені форми цукрового діабету, у тому числі катаракта, ретинопатія II-IV ступенів, нефропатія.
4. Гангрена нижніх кінцівок.
5. Тиреотоксикоз тяжкого ступеня, а також з вираженими ускладненнями (тиреотоксичне серце тощо).
6. Тяжкі форми гіпотиреозу; інші порушення функції щитоподібної залози у фазі декомпенсації.
7. Первинне нейроендокринне ожиріння, вторинне церебральне, ендокринне ожиріння органічного генезу та інші форми ожиріння IV ступеня при недостатності кровообігу вище II-А ступеня.
8. Після перенесеної діабетичної коми (гіпоглікемічної, кетоацидотичної, гіперосмолярної чи молочнокислої) не раніше ніж через 3 місяці.
9. Будь-які ендокринні захворювання в стані декомпенсації, у тому числі доброякісні пухлинні захворювання ендокринної системи в стані декомпенсації.
2.11. Протипоказання для лікування хворих
із захворюваннями шкіри
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення хворих на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Будь-які ендокринні захворювання в стані декомпенсації, у тому числі доброякісні пухлинні захворювання ендокринної системи в стані декомпенсації.
3. Усі захворювання шкіри в гострих та підгострих стадіях.
4. Дерматози, короста, гемодермія, пухирчасті дерматози.
5. Гнійничкові захворювання шкіри.
6. Грибкові захворювання волосяної частини голови, шкіри, кінцівок.
7. Паразитарні захворювання шкіри (короста тощо).
8. Ретикульози шкіри (гемодермії).
9. Червоний вовчак (гостра та підгостра дисемінована та дискоїдна форми), фотодерматози, пізня шкірна порфирія, пігментна склеродерма.
Примітка. При захворюваннях шкіри рекомендуються переважно бальнеологічні курорти з сірководневими, вуглекислими, радоновими та іншими водами.
2.12. Протипоказання для лікування хворих
із захворюваннями органів зору
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Хворих на хронічні рецидивні запальні захворювання переднього відрізка ока (склерит, епісклерит, кератит, іріт, ірідоцикліт, увеїт) у фазі ремісії не потрібно направляти на південні курорти у весняний, осіньо-зимовий періоди. Направляти на санаторно-курортне лікування можна хворих тільки згідно з висновком лікаря-окуліста.
3. Стан після порожнинних операцій на очному яблуці (протягом 3-х місяців після оперативного лікування за відсутності післяопераційних ускладнень).
4. Відшарування сітківки, свіже, не опероване або успішно опероване протягом року після операції.
5. Новоутворення ока та його придатків.
6. Наслідки тяжких контузій та проникаючих поранень ока протягом року після травми.
2.13. Протипоказання для лікування хворих
з онкологічними та гематологічними захворюваннями
1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування.
2. Еритремія (істинна поліцитемія).
3. Апластична (гіпопластична) анемія в різних клінічних стадіях.
4. Променева хвороба II, III ступенів з вираженими проявами вегетативної дистонії, діенцефального синдрому.
5. Вітамін-В -дефіцитна та фолієво-дефіцитна анемії на
12 кліматичні, гірські та південні курорти і в санаторії в літні місяці (червень-серпень).
6. Хронічні інтоксикації тяжкого ступеня, особливо за наявності виражених анемій та уражень нервової системи (енцефалопатія, параліч); затяжний перебіг періоду відновлення.
7. Хронічний мієлолейкоз.
8. Період проведення інтенсивної терапії, у тому числі променевої, а також термін після її закінчення не менше 6 місяців.
9. Важкі ускладнення хіміо- чи променевої терапії, що потребують стаціонарного лікування".
( Інструкцію доповнено додатком згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ N 132 від 21.03.2008 )