ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
02 жовтня 2008 року
м. Київ

Справа N К-9921/07

Про зменшення суми бюджетного відшкодування

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.,

Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. у справі N 5/3438-12/404а господарського суду Львівської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Єврошпон” до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування встановив:

Постановою господарського суду Львівської області від 10.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р., позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі від 20.09.2006 р. N 0001052320/0 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ “Єврошпон” сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих за грудень 2004 року, січень, червень 2006 року, на 26406,00 грн., 19569,00 грн., 26324,00 грн. відповідно, а всього на 72299,00 грн.; від 21.07.2006 р. N 0000782320/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих за жовтень, листопад 2006 року, січень 2006 року, на 3258,00 грн., 6274,00 грн., 7266,00 грн. відповідно, а всього на 16798,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факт підтвердження задекларованих позивачем за грудень 2004 року, січень, червень, жовтень та листопад 2006 року сум податкового кредиту податковими накладними, виписаними постачальниками лісопродукції / дубу кругляку / приватними підприємцями П., Ч., Б., Г., ТОВ “Уніторгпромсервіс”; документами первинного бухгалтерського обліку про оприбуткування позивачем придбаної лісопродукції; розрахунковими документами, а також факт включення вказаними постачальниками, крім приватного підприємця П., сплачених позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання лісопродукції до сум податкових зобов’язань в податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди.

Встановивши, що постачальники позивача на момент виписування податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ, суд дійшов висновку про відсутність правового зв’язку між правом позивача на включення сплачених у зв’язку з придбанням лісопродукції сум податку до податкового кредиту та виконанням обов’язку щодо перерахування до бюджету сум податку його постачальниками та контрагентами останніх в ланцюгу поставок, останнім покупцем в якому був позивач.

В касаційній скарзі ДПІ у Яворівському районі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.3, 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.9 Бюджетного кодексу України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2004 року, січень, червень, жовтень та листопад 2006 року на 26406,00 грн., 26835,00 грн., 26324,00 грн. 3258,00 грн., 6274,00 грн., 7266,00 грн. відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах про результати перевірок від 21.07.2006 р. N 75/23-2/31210033 та від 20.09.2006 р. N 105/23-2/31210033, про завищення задекларованих за ці звітні податкові періоди сум податкового кредиту на вказані суми з посиланням на відсутність за місцем державної реєстрації та несплату ПДВ до бюджету за ІІ, ІІІ квартали 2005 року постачальником позивача приватним підприємцем П.; на не звітування перед податковими органами, несплату податків, скасування державної реєстрації контрагентів постачальників позивача - приватних підприємців Ч., Б., Г., ТОВ “Уніторгпромсервіс” по ланцюгу поставок лісопродукції, покупцем якої був позивач.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-ІV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” . Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів /послуг/ їх постачальникам.

Будь-яких доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, ДПІ у Яворівському районі не наведено.

Надані позивачем розрахункові документи підтверджують факт сплати сум податку в ціні придбання лісопродукції вище вказаним постачальникам.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді