Реєстрація осіб платниками ПДВ

Поповнити ряди платника ПДВ можуть навіть “єдинщики”. Тому їм потрібно добре орієнтуватися в нюансах ПДВної реєстрації, як і тим, хто вирішив розпрощатися зі спрощеною системою оподаткування. А ознайомитися з останніми змінами у порядку реєстрації, перереєстрації та анулювання реєстрації необхідно усім.

Смисл реєстрації особи платником ПДВ

Порядок і процедура реєстрації, перереєстрації платників ПДВ і анулювання такої реєстрації регламентовані Законом про ПДВ та Положенням № 79.

Смисл реєстрації осіб платниками ПДВ полягає у полегшенні обліку та адміністрування податку податковими органами. При цьому особи, які зареєструвалися платниками ПДВ, отримують право на видачу податкових накладних, що надає право покупцям їх товарів (послуг) на податковий кредит і віднесення суми ПДВ сплаченого (нарахованого) при купівлі товарів (послуг), до податкового кредиту.

Особи, які не є платниками ПДВ і сплачують ПДВ тільки при імпорті, не підлягають реєстрації як платники ПДВ.

Реєстрація особи платником ПДВ полягає у присвоєнні індивіду альногономера, який поті записується у податкову накладну або інший документ, що її замінює, і занесенні даних про платника до Реєстру платників ПДВ ( п. 9.1-9.2 ст. 9 Закону про ПДВ)

Реєстр платників ПДВ - це авто матизований банк даних, створе ний згідно зі статтею 9 Закону пре ПДВ для забезпечення:

- реєстрації та єдиного обліку платників податку на додану вартість;

- єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість;

- контролю за справлянням податку на додану вартість;

- організації суцільного та вибіркового аналізу.

Реєстр платників податку веде центральний податковий орган (ДПАУ). Дані цього Реєстру підлягають опублікуванню у порядку, встановленому центральним податковим органом (абзац перший п. 9.3 ст. 9 Закону про ПДВ). З 20.10.2008 р. публікування будуть поновлювати на web-сайті ДПАУ тричі на місяць -до 2, 12 та 22 числа. Мета такої публікації в тім, щоб покупець товару (послуги) міг проконтролювати поставки на наявність у нього права видачі податкових накладних чи інших документів, що дають покупцю право на податковий кредит.

Дані з Реєстру про видані та анульовані Свідоцтва передаються ДПАУ до Держмитслужби України, яка доводить таку інформацію митним органам.

Порядок і умови надання ДПАУ даних з Реєстру іншим державним органам установлюються договорами про взаємодію або інформаційне співробітництво.

Індивідуальний номер являє собою:

- для юридичних осіб- 12-розрядний числовий код, структура якого така: 7 знаків включають перші 7 знаків ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (далі - ЄДРПОУ) без контрольного числа, 8-й та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 12-й знак- контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган Державної податкової служби України;

- для фізичних осіб- 10-значний індивідуальний ідентифікаційний номер платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;

- для інших осіб- 9-значний номер, який видають податкові органи відповідно до порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів.

З метою врегулювання та вдосконалення окремих питань реєстрації (анулювання реєстрації) платників ПДВ, ДПАУ Наказом № 560 внесені зміни до Положення № 79, які набули чинності 20.10.2008 р.

У новій редакції викладено форму реєстраційної заяви, повідомлення про видачу свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ при зміні місцезнаходження та акт анулювання реєстрації.

Реєстрація провадиться у податковому органі за місцем розташування (проживання) (п. 9.3 ст. 9 Закону про ПДВ). У підтвердження факту реєстрації особи платником ПДВ йому видається Свідоцтво про реєстрацію.

З урахуванням внесених змін до Положення № 79, тепер замість дати видачі зазначатиметься дата початку дії Свідоцтва.

Реєстрація осіб платниками ПДВ буває:

а) обов'язковою;

б) добровільною.

Особи, що підлягають обов'язковій реєстрації і такі, що пройшли її, усе одно зобов'язані сплачувати ПДВ, але втрачають право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Особи, що підлягають обов'язковій реєстрації

Згідно з п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ зі змінами, внесеними до цього пункту Законом № 2505, обов'язковій реєстрації платниками ПДВ підлягають:

- особи, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної чи глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно із Законом про ПДВ, нарахована (сплачена, надана) такій особі або у рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). До набрання чинності Законом № 2642 ця норма містила застереження, що наробило багато галасу: “незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством”;

- особи, уповноважені вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту за їх основною діяльністю та підприємствами зв'язку, які перебувають у підпорядкуванні платника податку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- особи, що поставляють товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної чи локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність лише через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

- особи, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, досягає воно загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної пп. 2.3.1, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. Застереження щодо “режиму оподаткування” з цього абзацу не виключене.

Обов'язковій реєстрації платником ПДВ підлягають також юридичні особи-платники єдиного податку, які обрали ставку 6%.

Також підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ платники єдиного податку (юридичні особи, що сплачують податок заставкою 10%, і фізичні особи), у разі коли вони перевищили встановлений Указом № 727 розмір виручки від реалізації або чисельності найманого персоналу (для фізичних осіб не більше 10 осіб і обсяг до 500 тис. грн, для юридичних - не більше 50 осіб і обсяг не перевищує 1 млн грн) і через це зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування і подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником ПДВ, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

З урахуванням останніх нововведень, тепер реорганізовані юридичні особи повинні реєструватися як платники ПДВ як новостворені.

У Положенні № 79 доповнено, що Реєстраційна заява платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (додаток 1) надсилається особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи Державній особі податкового органу особами, що підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість у зв'язку з визначеним у пп. пп.12.1, 12.2 п. 12 цього Положення переходом зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування або із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування зі сплатою ПДВ, - не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку звітного періоду (кварталу), з якого здійснюється такий перехід.

Особи, що досягли граничної величини
обсягу оподатковуваних операцій

Закон № 2505 підвищив величину обсягу оподатковуваних операцій, при досягненні якої особа підлягає обов'язковій реєстрації, з 3600 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (61 200 грн) до 300 000 грн за останні 12 календарних місяців.

Цей порядок поширюється на будь-які операції незалежно від способу розрахунку - готівковими чи безготівковими грошима.

Нагадаємо, що, згідно з редакцією п. 2.3 Закону про ПДВ, що діяла до 31.03.2005 р., платниками податку були особи, які здійснюють “на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством”.

При розрахунку 300-тисячної межі необхідно враховувати лише операції, які є, згідно зі ст. 3 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування, тобто операції з поставки товарів (послуг) на митній території України та вивезення (експорту), що “підлягають оподаткуванню”.

Обсяг операцій з імпорту (ввезенню) товарів і отриманню послуг від нерезидента для розрахунку 300-тисячного критерію не враховується, тому що ці операції не є операціями поставки.

Закон про ПДВ не дає визначення поняттю “операції, що підлягають оподаткуванню”, а визначає поняття “об'єкт оподаткування” і, відповідно, операції, що є “об'єктом оподаткування”. Щодо поняття “операції, що підлягають оподаткуванню”, то лінгвістичне значення його можна визначати як операції, що оподатковуються, або операції, з яких сплачується податок.

Отже, операції, що підпадають під визначення “об'єкт оподаткування”, і операції, які, згідно з п. 3.2 ст. 3 Закону про ПДВ, не є об'єктом оподаткування, а також операції, які, згідно зі ст. 5, звільнені від оподаткування, у розрахунок прийматися не повинні.

Обсяг операцій з поставки товарів (послуг) у осіб, які не є платниками ПДВ, природно, не включає суму ПДВ. Вимоги про виключення ПДВ при розрахунку 300-тисячної межі, що містяться у тексті пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ, у цьому зв'язку не можуть бути застосовані до осіб, які ще не зареєстровані платниками податку. Очевидно, це застереження має сенс для осіб, які є платником ПДВ і планують анулювати реєстрацію у зв'язку з тим, що обсяг оподатковуваних операцій у них менше 300 000 грн за вирахуванням сум ПДВ.

У зв'язку з тим, що 300-тисячна межа була введена Законом № 2505, який набув чинності 31.03.2005 р., у 2005 і 2006 роках виникало питання, чи можуть підприємства розраховувати цей обсяг у періоди, що передували 31.03.2005р., і чи повинні підприємства, які у 2005 році перевищили раніше діючу межу (61 200 грн), реєструватися як платники ПДВ?

На практиці податкові органи допускали розрахунок 300-тисячної межі у періоді, що передував квітню 2005 р. Виникає також питання: чи повинні враховуватися у складі обсягу оподатковуваних операцій суми авансів? Прямої відповіді на це питання у Законі про ПДВ немає. Але, за змістом поняття “операція поставки”, передача товару (виконання послуги) при отриманні авансу не здійснена, отже, враховувати аванси у складі обсягу оподатковуваних операцій немає підстав.

Особи, які стають
платниками податку,
незалежно від обсягу
оподатковуваних операцій

До таких осіб відносяться:

1) особи, уповноважені вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту за їх основною діяльністю, і підприємствами зв'язку, які перебувають у підпорядкуванні платника податку, у порядку, встановленому КМУ (Постанова № 539) (пп. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ);

2) особи, що поставляють товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної чи локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність лише через своє постійне представництво, зареєстроване на території України (пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ);

3) особи, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає воно загальної суми операцій з поставки товарів (послуг) 300 000 грн чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Право вносити ПДВ з послуг залізничного транспорту може бути делеговано управлінням залізниць іншим особам, які перебувають у його підпорядкуванні відповідно до порядку, установленого Кабміном.

Особи, що здійснюють поставку товарів (послуг) з використанням локальної та глобальної комп'ютерних мереж, зобов'язані реєструватися платниками ПДВ незалежно від обсягів оподатковуваних операцій. При цьому треба мати на увазі, що це правило не поширюється на осіб-платників єдиного податку. У тексті пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ, на відміну від пп. 2.3.1 і пп.2.3.4, навіть немає застереження щодо того, що ця норма застосовується “незалежно від режиму оподаткування”.

Визначення термінів “комп'ютерна мережа”, “локальна комп'ютерна мережа” і “глобальна комп'ютерна мережа” наведені в Інструкції № 10 (сама інструкція втратила чинність згідно з наказом від 27.07.2007 р. № 279):

“Комп'ютерна мережа - сукупність територіально розгалужених систем обробки даних, засобів та (або) систем зв'язку і пересилання даних, які забезпечують користувачам дистанційний доступ до її ресурсів і колективне використання цих ресурсів.

Комп'ютерну мережу (обчислювальну мережу, мережу електронних обчислювальних машин) можна трактувати як інтегровану, багатомашинну, територіально розгалужену систему, яка складається із взаємодіючих ЕОМ і підсистем зв'язку для передачі даних. Залежно від швидкості обміну даними між робочими ЕОМ і розмірів охопленої території відрізняють локальні, міські та глобальні обчислювальні мережі.

Локальна комп'ютерна мережа (ЛКС) - це комп'ютерна мережа, яка зв'язує кілька станцій в одній локальній зоні радіусом до 1 кілометра, які обмежені, наприклад, однією спорудою, одним підприємством (організацією), відділом, цехом тощо, і використовує орієнтовані на цю територію засоби і методи передачі даних. Локальна комп'ютерна мережа відрізняється простою архітектурою, а також великою швидкістю обміну і, як правило, невеликими відстанями між вузлами.

Міська комп'ютерна мережа (МКС) - це комп'ютерна мережа, яка розташована на території міста і призначена для передачі даних між підприємствами (організаціями). Як правило, підприємства (організація) використовують вузол або станцію для підключення до МКС.

Глобальна комп'ютерна мережа (ГКС) - комп'ютерна мережа, яка охоплює значну територію (країна, континент, континенти) і призначена для передачі даних між підприємствами (організаціями), що використовують вузол або станцію для підключення до ГКС. У глобальних обчислювальних мережах використовуються телефонні (комутатори або не комутатори), радіо, супутникові та інші канали зв'язку”.

Термін “Інтернет” наведено у ст. 1 Закону про телекомунікації: “Інтернет- всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно пов'язана глобальним адресним простором і базується на Інтернет-протоколі, встановленому міжнародними стандартами”.

У свою чергу, “інформаційна система загального доступу - сукупність телекомунікаційних мереж і засобів для накопичення, обробки, зберігання та передачі даних”.

При цьому виникає питання - чи можлива в принципі поставка товарів з використанням глобальних і локальних комп'ютерних мереж? Товари, в основному, є матеріальними речами, за винятком так званих нематеріальних активів, передача прав на які, згідно з п. 1.4ст. 1 Закону про ПДВ, є послугою. Поставляти по мережах матеріальні речі неможливо. Єдиним виключенням з цього правила є передача через комп'ютерні мережі примірників носіїв творів, захищених авторським правом або правом промислової власності, а саме: рисунків, схем, креслень, текстів, комп'ютерних програм. При цьому постачальник повинен мати право на тиражування примірників творів. Отже, про поставку товарів з використанням Інтернет можна говорити і у разі коли через Інтернет передаються тексти і зображення творів, що охороняються законодавством про авторські права і права промислової власності.

У разі коли суб'єкт рекламує свої товари через Інтернет і виставляє через Інтернет рахунки і відправляє бланки договорів, не можна говорити про продаж товарів через Інтернет. Розуміння цього дозволяє уникнути обов'язку сплачувати ПДВ до досягнення обсягу операцій з продажу товарів 300 000 грн через так звані Інтернет-магазини.

На відміну від договорів поставки товарів, договори поставки послуг можуть не лише укладатися через комп'ютерну мережу, але й виконуватися. Тобто поставка послуг через такі мережі можлива. До таких послуг відносяться консультації, надання інформації, надання Доступу до Інтернет-ресурсів. Передача комп'ютерних програм та інших об'єктів, що визнаються творами Законом про авторське право, є поставкою товарів. Передача тексту (кодів) здійснюється по комп'ютерних мережах, а договір на надання (передачу) права користування (власності) такими об'єктами може бути укладений у звичайній письмовій формі або в електронній формі чи в електронній формі, що передбачає, зокрема, використання так званого електронного цифрового підпису, порядок проставлення якого визначено Законом ЕЦП.

Основними видами поставки послуг через комп'ютерні мережі є:

1) надання права платного доступу до інформаційних ресурсів Інтернет;

2) передача права користування, у т.ч. надання веб-сайтів тощо;

3) поставка комп'ютерних програм, їх відновлення, підтримка;

4) поставка послуг освіти.

Підпункт 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ передбачає також обов'язкову реєстрацію нерезидентами, які використовують комп'ютерні мережі, постійних представництв в Україні. Формулювання настільки ж недоладне, як і нездійсненне. Нерезиденти не зобов'язані виконувати закони України і реєструвати свої представництва в Україні тільки на підставі пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ, зрозуміло, не будуть. Тим більше, що доступ до Інтернет-ресурсу будь-якої авторитетної фірми мають резиденти багатьох, а то й усіх країн світу. Отже домогтися сплати ПДВ від нерезидентів, Інтернет-послуги яких спожиті резидентами України, навряд чи вдасться. А от змусити резидентів, які оплачують такі послуги, нараховувати і сплачувати ПДВ можна, тому що вони, згідно з п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ, є податковими агентами. Можливий і ще більш неприємний для резидента, який отримує відповідні послуги від нерезидента, хід подій, оскільки виникає правомірне питання - чи може бути визнаний недійсним договір з нерезидентом, що надає послуги резиденту через Інтернет, у разі коли нерезидент не зареєстрував в Україні постійне представництво? Подібна практика нам невідома. Однак імовірність визнання таких договорів недійсними на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України є. Згідно із зазначеною нормою: “Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або частково”. На наш погляд, договір, що припускає поставку товарів (послуг) з використанням Інтернет і укладений з “резидентом, що не має постійного представництва, взагалі ж можна вважати господарським зобов'язанням, що не відповідає вимогам закону (у даному випадку - Закону про ПДВ).

Повноваження податкових органів на звернене позовом до суду в подібній ситуації можна угледіти у п. 11 ст. 10 Закону про податкову службу, згідно з яким податкові органи: “подають до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягненні до доходу держави грошових коштів, отриманих ними за такими угодами, а в інших випадках - грошових коштів, отриманих без встановлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна”.

Наслідки визнання недійсною такої угоди визначені у ч. 2 ст. 208 ГК України: кожна зі сторін договору буде зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за зобов'язанням, а за неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість грошима.

Особи, що здійснюють продаж конфіскованого майна, повинні сплачувати ПДВ незалежно від обсягів продажів, причому законодавець передбачив, що такі особи є платниками ПДВ “незалежно від режиму оподаткування”, мабуть, припускаючи, що це буде означати необхідність реєстрації платниками ПДВ тих платників єдиного податку, що здійснюють таку діяльність. Зазначимо, що термін “режим оподаткування” не має відношення до платників єдиного податку, які працюють не в умовах “режиму оподаткування”, а за “спрощеною системою оподаткування”.

Особи, які реєструються
платниками податку
добровільно

Добровільно, тобто за власним бажанням, можуть зареєструватися платниками ПДВ:

1) особи, що обрали спрощену систему оподаткування згідно з Указом №727, а саме- фізичні особи-підприємці платники єдиного податку*;

2) особи, які за попередні 12 місяців не досягли 300-тисячного обсягу оподатковуваних операцій, якщо вони не здійснювали операції, передбачені підпунктами 2.3.2-2.3.4 п. 2.3 Закону про ПДВ;

3) особи, які імпортують (ввозять, пересилають) товари (супутні послуги).

Якщо особа реєструється добровільно, то така особа може зазначити в реєстраційній заяві дату, з якої така особа бажає бути зареєстрованою як платник ПДВ і яка настає не раніше ніж через двадцять календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.

Згідно з Положенням № 79 платником ПДВ може бути зареєстрований інвестор, який на період дії угоди про розподіл продукції сплачує ПДВ з урахуванням особливостей, передбачених Законом про угоди про розподіл продукції (абзац 8 п. 2 Положення № 79).

У статті 25 Закону про угоди про розподіл продукції зазначено, що при виконанні такої угоди і протягом строку його дії інвестор зобов'язаний сплачувати ПДВ.

Механізм утримання ПДВ прописаний у п. 6 ст. 25 цього Закону.

Реалізація на митній території України продукції, отриманої інвестором у власність внаслідок її розподілу за згодою про розподіл продукції, є об'єктом оподаткування на додану вартість, що сплачується у загальному порядку, передбаченому чинним законодавством на день складання угоди про розподіл продукції.

ПДВ, який має бути сплачений До бюджету інвестором у разі реалізації продукції на митній території України, якщо це передбачено угодою про розподіл продукції, може сплачуватися в натуральній формі за рахунок продукції, що передається у власність інвестору, у розмірі, еквівалентному сумі податку. Механізм сплати і порядок зарахування до бюджету податку на додану вартість у такому випадку визначається Кабінетом Міністрів України.

При ввезенні на митну територію України товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних цінностей, призначених для виконання угоди про розподіл продукції, митні платежі (за винятком митного збору) і ПДВ не справляються.

При вивезенні за митну територію України продукції, яка належить інвестору внаслідок виконання угоди про розподіл продукції, ПДВ обчислюється за ставкою 0%. Митні платежі (крім суми митного збору), акцизний збір та інші податки і обов'язкові платежі не нараховуються.

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, проводиться окремо від обліку інших видів діяльності.

Про імпортерів слід сказати особливо, тому що імпортери, у тому числі фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані сплачувати ПДВ при ввезенні товару без реєстрації. У цьому зв'язку особи, що здійснюють імпорт товарів (супутніх послуг), не віднесені п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ до числа осіб, які підлягають обов'язковій реєстрації. Положення № 79 також не згадує імпортерів у числі осіб, зобов'язаних реєструватися як платники ПДВ.

Постановою № 80 не передбачене подання Свідоцтва про реєстрацію ПДВ при наданні необхідних документів для здійснення митного контролю .

Однак за змістом абзацу “б” п. 9.6 ст. 9 Закону про ПДВ особа, яка припускає здійснювати імпортну операцію, повинна подати заяву про реєстрацію не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку здійснення операції.

Пункт 9.6 ст. 9 Закону про ПДВ багато в чому суперечить вимогам інших норм Закону про ПДВ, що в даному випадку не має практичного значення, тому що імпортер зацікавлений у реєстрації як платник ПДВ з метою отримання права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на митниці при проведенні митного оформлення товару.

Добровільна реєстрація платників ПДВ дає суб'єкту право оформлення податкової накладної і право на включення сплаченого (нарахованого) при придбанні товарів (послуг) ПДВ до податкового кредиту.

При цьому фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не ввозить (не імпортує) до України товари, не може зареєструватися платником ПДВ.

______________________________

* Платники фіксованого податку не підля обов'язковій реєстрації платниками ПДВ у зв'язку з тим, що обсяг валового доходу (виручки) у цих осіб не може перевищувати 7000 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 119000грн.

Список використаних документів

ГК України - Господарський кодекс України

Закон про податкову службу - Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” у редакції від 24.12.1993 р. №3813-ХІІ

Закон про авторське право -Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ “Про авторське право і суміжні права” у редакції від 11.07.2001-р. № 2627-III

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

Закон про угоди про розподіл продукції - - Закон України від 14.09.1999 р. № 1039-ХІУ “Про угоди про розподіл продукції”

Закон ЕЦП - Закон України від 22.05.2003 р. № 852-ІУ “Про електронний цифровий підпис”

Закон № 2642 - Закон України від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ “Про внесення змін до деяких законів України”

Закон про телекомунікації-Закон України від 18.11.2003 р. № 1280-1V “Про телекомунікації”

Закон № 2505 - Закон України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”

Указ № 727 - Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99

Постанова № 539 - Постанова КМУ від 30.06.2005 р. № 539 “Питання внесення до бюджету консолідованого податку на додану вартість з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту за їх основною діяльністю і підприємствами зв'язку, які перебувають у підпорядкуванні платника податку”

Постанова № 80 - Постановою КМУ від 01.02.2006 р. № 80 “Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”

Положення № 79 - Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. № 79

Наказ № 560 - Наказ ДПАУ від 01.09.2008 р. № 560 “Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”

Інструкція № 10 - Інструкція про порядок складання звіту про використання програмних продуктів і комп'ютерних мереж на 1 січня 1998 року за формою № 3-інф, затверджена наказом Держкомстату України від 27.08.1997р. №10

“Консультант бухгалтера” №46 (482) 17 листопада 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)