Позовна давність за податками - 3:1 на користь ДПАУ

З податковими органами при надмірному стягненні податків можна судитися лише протягом року, а податківці можуть донарахувати “своє” протягом 3-х років.

Нагадаємо, що Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181) який є спеціальним законом з питань оподаткування. У статті 15 Закону № 2181 врегульовано порядок застосування строків давності. Зауважимо, що відповідно до частини другої ст. 1 Цивільного кодексу до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Тому застосування щодо визначень та строків позовної давності статей 256 – 268 Цивільного кодексу можливе щодо податків лише в тому випадку, якщо про це прямо говорить відповідне законодавство. Але воно наразі про це мовчить. А тому строки давності щодо податків наразі обумовлено лише Законом № 2181 (в подальшому виявиться, що це не так, і є принаймні ще 2 Закони, які стосуються цього питання). Так, пп. 15.1.1 ст. 15 Закону № 2181 передбачає, що за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно встановити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір щодо такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 15.1.2 вищезазначеного пункту податкове зобов’язання може бути нараховане без дотримання строку давності, визначеного у пп. 15.1.1 цього пункту, у разі, коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Відповідно до пп. 15.2.1 та пп. 15.3.1 зазначеної статті Закону у разі, коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на викладене ст. 15 Закону № 2181 визначає строки давності, які пов’язані із:

- самостійним визначенням податковим органом податкових зобов’язань платника у випадках, визначених Законом;

- граничними строками стягнення податкового боргу;

- граничними строками для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, норми Закону № 2181, на думку Мінюсту в листі від 06.06.2008 р. № 239-0-2-20, не встановлюють строків давності для звернення до суду платників податків щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання. Ми підтримуємо цю думку. Додамо, що щодо повернення податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб встановлено окремий строк позовної давності – 1 рік, оскільки відповідно до пп. 5.4.3 Закону про податок з доходів фізосіб якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Але годі сподіватися, що якщо ви виявили надмірно стягнуті податки 4, 5, а може і 10-15 років тому, то можете їх повернути. Річ у тім, що держава передбачила свою користь в цьому питанні, – з податківцями щодо податків судяться в адміністративних судах згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. А відповідно до частини другої ст. 99 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позовна давність за податками – 3:1 на користь ДПАУ. Хоча є варіант, коли дізнатися про неправомірно нараховані податки можна і через 3 роки, але це треба буде доводити окремо.