Щодо порядку неповної цивільної дієздатності
ПИТАННЯ: Яким віком обмежується неповна цивільна дієздатність? Які права мають особи, що володіють нею? На яких умовах припиняється неповна цивільна дієздатність?
ВІДПОВІДЬ: Відповідно до ст. 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) неповною цивільною дієздатністю володіють фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні особи), отже, відповідно, підставою виникнення неповної цивільної дієздатності є досягнення особою 14 років. Підставами припинення неповної цивільної дієздатності є досягнення особою 18 років та набуття емансипації згідно з п. 2 ст. 34 та пунктів 1, 3, 5 ст. 35 ЦК.
Обсягом неповної цивільної дієздатності є права, визначені ЦК. Відповідно до ст. 32 ЦК неповною цивільною дієздатністю володіють неповнолітні особи, які, крім вчинення дрібних побутових право чинів, мають право:
самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім’я (коштами на рахунку).
Неповнолітня особа має право вчиняти й інші право чини, але за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
За цивільним законодавством України неповнолітня особа, досягнувши 16 років, має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи, та самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) і розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку) та розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника ( п.п. 3, 4 ч.1 ст.32 ЦК).
Отже, дієздатність неповнолітніх складається з двох елементів: можливість самостійних дій та можливість дій, але зі згоди їх законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальників).
Відповідно до ст. 31 ЦК особи мають право самостійно вчиняти дрібніші побутові правочинни. У зв’язку з цим виникає чимало проблем, пов’язаних з оціночним змістом ознаки дрібного побутового правочинну, а саме з приводу невисокої вартості предмета правочинну та з приводу сутності потреб, які задовольняються правочиннім. По суті ж, ніяких однозначних критеріїв щодо змісту таких правочиннів бути не може і визначення того, чи є правочинн дрібним побутовим, віддається на розсуд суду при розгляді конкретного спору.
Згідно з п.1 ч.1 ст.32 ЦК фізична особа у віці від 14 до 18 років має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
Під заробітком розуміються грошові кошти, одержані особою за результатами виконаних робіт, послуг, здійснених за трудовим або цивільно-правовим договором. Тобто особа у вказаному віці здатна своєю працею заробляти грошові кошти і самостійно їх використовувати.
Право розпорядження стосується будь-якого доходу, який одержує особа.
Таким чином, законодавець визначив підстави та умови набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності для надання їй повноцінної можливості для здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків та їх охорони.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 40/2008, 17.07.2008
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”