КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Коментар до Закону України № 309-VI
З метою приведення норм податкового, бюджетного законодавства у відповідність із чинним законодавством та створення умов для забезпечення надходжень, затверджених Верховною Радою України у державному бюджеті на 2008 p., показників та відповідних надходжень до соціальних фондів Верховною Радою України ухвалено Закон № 309-VI, який вносить зміни до 40 законодавчих актів, що регулюють діяльність більшості господарюючих суб'єктів та стосуються питань оподаткування зовнішньоекономічної діяльності, земельних правовідносин, видобування корисних копалин, обігу алкогольних напоїв.
Нагадаємо, що після звернення 101 народного депутата до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними окремих положень ст. 67 та розділу другого Закону № 107-VI Конституційним Судом України було винесено рішення про визнання їх неконституційними.
Після цього Верховною Радою України ухвалено Закон № 309-VI, яким значну частину змін було знову внесено до законодавства.
Податкові зміни і зміни, що стосуються внесків до соціальних фондів, повністю повторюють норми, визначені Законом № 107-VI, і застосовуватимуться без двотижневої перерви, тобто не потрібно робити перерахунок заробітної плати за травень з урахуванням різних ставок.
Податок на прибуток
Підпунктом 2 п. 4 розділу четвертого “Прикінцеві положення” Закону № 1868-IV було внесено доповнення до пп. 4.2.20 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валового доходу не включаються суми коштів, зарахованих платником податку на спеціальний рахунок відповідно до Закону № 1868-IV.
Відкриття спеціального рахунку здійснювалося згідно зі ст. 6 Закону № 1868-IV з 1 січня 2005 р.
Законом №2505-IV зупинено на 2005 р. дію статей 6 - 8 (у частині функціонування спеціального рахунку), статей 9 - 14, п. 3, підпунктів 3, 4 п. 4 розділу четвертого Закону № 1868-IV.
Дію пп. 4.2.20 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/940-ВР зупинено на 2006 р. (у частині функціонування спеціального рахунку) у зв'язку із зупиненням дії пп. 2 п. 4 розділу четвертого Закону № 1868-IV згідно із Законом № 3235-IV, на 2007 р. (у частині функціонування спеціального рахунку) - у зв'язку із зупиненням дії пп. 2 п. 4 розділу четвертого Закону № 1868-IV згідно із Законом № 489-V.
На 2008 р. дію пп. 4.2.20 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР зупинено згідно із Законом № 107-VI.
Проте зупинення дії пп. 4.2.20 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР на 2008 p., передбачене п. 7 ст. 67 розділу першого Закону № 107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням" Конституційного Суду України № 10-рп/2008.
Водночас з 04.06.2008 р. набрав чинності Закон № 309-VI, відповідно до якого пп. 4.2.20 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР вилучено.
Податок на додану вартість
Останні зміни щодо порядку оподаткування ПДВ, передбачені п. 8 розділу першого Закону № 309-VI, стосуються тих пунктів Закону № 168/97-ВР, зміни до яких було внесено з 01.01.2008 р. Законом № 107-VI.
Порівняно зі змінами, передбаченими Законом № 107-VI, нові норми, внесені Законом № 309-VI, дослівно повторюють попередню редакцію змінених пунктів.
Зокрема, абзац перший пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. “а” пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, абзаци другий та третій пп. “а” пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, абзаци одинадцятий - шістнадцятий пунктів 11.5 та 11.44 ст. 11 Закону № 168/97-ВР повністю залишено в редакції Закону № 107-VI, тобто без змін.
У пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6, абзаці першому п. 11.21 ст. 11, абзаці першому п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР слова “до 1 січня року, наступного за роком, у якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі” та у п. 11.22 ст. 11 цього Закону слова “до дня вступу України до Світової організації торгівлі” замінено словами “до 1 січня 2009 року”. Тобто дію спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільгосптоваровиробників, передбачену пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6, пунктами 11.21 та 11.29 Закону № 168/97-ВР, установлено до 01.01.2009 p., що й було визначено попередньою редакцією цих пунктів, оскільки Протокол про приєднання України до COT було ратифіковано у поточному році.
Акцизний збір
Пунктами 3, 5 та 6 Закону № 309-VI внесено зміни до:
Закону № 329/95-ВР - щодо запровадження нового виду марки акцизного збору для алкогольних напоїв із позначкою про суму сплаченого акцизного збору за одиницю маркованої продукції;
Закону № 178/96-ВР - щодо ставки акцизного збору на спирт етиловий, спиртові дистиляти та спиртні напої в розмірі 21,5 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту, а також тимчасово, до 01.01.2009 p., на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (код 2208 20), -10 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту;
Закону № 30/96-ВР - щодо встановлення ставок акцизного збору на сигарети: адвалорних (12,5%) та специфічних (14 грн. за 1000 шт. сигарет - тільки сигарети з фільтром), а також установлення мінімального податкового зобов'язання зі сплати акцизного збору в твердій сумі з одиниці продукції (для сигарет без фільтра - 8 грн., з фільтром - 18 грн. за 1000 шт.).
Відповідно до п. 1 розділу другого Закону № 309-VI цей Закон набрав чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннямирозділу другого Закону № 107-VI.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, пп. 7 п. 19, пункти 20 - 22,24 - 34, підпункти 1 - 6, 8 - 12 п. 35, пункти 36 - 100 розділу другого Закону № 107-VI, які було встановлено на термін до 31.12.2008 р.
Згідно з цим рішенням норми пунктів 11 та 12 розділу другого Закону № 107-VI втратили чинність з 22.05.2008 p., і з цього дня почали діяти норми, встановлені пунктами 5 та 6 Закону № 309-VI, які за своєю суттю відповідають нормам, що втратили чинність.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону № 309-VI норми про запровадження нового виду марки акцизного збору для алкогольних напоїв із позначкою про суму сплаченого акцизного збору за одиницю маркованої продукції ставки акцизного збору на спирт етиловий та тютюнові вироби не змінилися і продовжують діяти у тому самому вигляді, що й установлені Законом № 107-VI, але без обмеження терміну їх дії.
Плата за землю
Законом № 309-VI внесено зміни до законів України № 2535-ХІІ та № 161-XIV, які суттєво не відрізняються від змін, внесених до цих законів Законом № 107-VI. При цьому змінено законодавчі акти України, що регулюють ринок землі, зокрема щодо проведення земельних аукціонів.
Так, із Закону № 2535-ХІІ виключено норми, що стосуються мети запровадження плати за землю, формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, розвитку інфраструктури населених пунктів тощо.
Крім того, Законом № 309-VI встановлено, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні, - якщо його пропозиція відповідає найбільшій ціні із запропонованих учасниками аукціону. Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі. У разі відмови орендаря придбати цю ділянку її новий власник здобуває усі права і обов'язки орендаря відповідно до договору оренди. 1 Зміни передбачають обов'язкове придбання права оренди на земельні ділянки державної і комунальної власності на аукціонах, крім ділянок, на яких розташовані "Об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, які не мають паїв, що належать державі; придбання права оренди землі під об'єктами соціального значення, для будівництва соціального житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до спеціальних дозволів (ліцензій), використання землі легалізованими в Україні релігійними організаціями під культовими будівлями.
Змінами заборонено проведення аукціонів щодо земельних ділянок, на яких будівлі орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сфері культури і мистецтва, утому числі національні творчі спілки та їх члени, під творчі майстерні. Тобто перелічені земельні ділянки можна придбавати без аукціону.
Відповідні зміни внесено і до Земельного кодексу.
Законом № 309-VI визначено, що органи державної влади або місцевого самоврядування чи державні органи приватизації, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають перелік земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності на земельних торгах. При цьому земельна ділянка, призначена для продажу суб'єктам підприємницької діяльності на земельних торгах, виставляється на земельні торги після проведення її грошової оцінки, і ЇЇ стартова ціна має дорівнювати нормативній грошовій оцінці земельної ділянки. До внесення цих змін стартова ціна не могла бути нижче оцінки земельної ділянки за цінами, що склалися на земельних аукціонах у відповідному населеному пункті або районі населеного пункту.
Відповідно до Закону № 309-VI Кабінету Міністрів України доручено протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом розробити типові договори оренди земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній та комунальній власності, виключно для сільськогосподарського товарного виробництва; визначити особливості оформлення права оренди земельної ділянки без проведення аукціону громадянами чи юридичними особами, які звернулися із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, якщо станом на 1 січня 2008 р. відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту її відведення; підготувати пропозиції щодо реалізації прав власності громадян на присадибні земельні ділянки,
Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів
Законом № 309-VI виключено пп. 2 п. 19 розділу другого Закону № 107-VI щодо рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України та відображено відповідні положення у п. 5 розділу другого прийнятого Закону.
Ставки платежів та порядок внесення до бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України залишилися незміненими.
Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат
Пунктом 19 Закону № 107-VI на 2008 рік було встановлено обов'язок щодо сплати до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат суб'єктами господарювання, що здійснюють видобуток вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, який відповідно до абзацу другого п. 1 Прикінцевих положень Закону № 309-VI вилучено з розділу другого Закону № 107-VI.
Норми, аналогічні вилученим, відображено в п. 4 Прикінцевих положень Закону № 309-VI, проте цим Законом розміри рентної плати за нафту і газовий конденсат збільшилися на 40% і становлять:
1529,9 грн./т нафти та/або газового конденсату, видобутих з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м;
566,1 грн./т нафти та/або газового конденсату, видобутих з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м.
Крім того, змінився механізм визначення коригуючого коефіцієнта, що застосовується платниками до ставок рентної плати за нафту і газовий-конденсат при визначенні податкових зобов'язань з рентної плати. З набранням чинності Законом № 309-VI Мінекономіки України обчислює коригуючий коефіцієнт для кожного звітного (податкового) періоду шляхом ділення середньої ціни одного бареля нафти “Urals”, що склалася на момент завершення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом поточного звітного (податкового) періоду, на базову ціну нафти та до 10 числа наступного звітного (податкового) періоду розміщує визначену величину на своєму офіційному сайті у спеціальному розділі. Під базовою ціною нафти слід розуміти ціну нафти “Urals”, що дорівнює 100 дол. США за барель.
За попередньою оцінкою величина коригуючого коефіцієнта, обчислена за динамікою цін у січні - травні 2008 р. на Лондонській біржі нафти марки “Urals”, становила 1,0069, а коригуючий коефіцієнт, розрахований згідно із Законом № 107-VI, за цей період становить 1,6787. Проведений аналіз за січень - травень поточного року свідчить, що ефективний розмір рентної плати за нафту і газовий конденсат внаслідок вищезазначених змін зменшився на 15,8%.
Оскільки розміри рентної плати та механізм визначення коригуючого коефіцієнта змінилися протягом податкового періоду, податкові зобов'язання червня 2008 р. з рентної плати за нафту і газовий конденсат потрібно визначати окремо за період з 01.06.2008 р. по 03.06.2008 р. відповідно до пп. 19.1 п. 19 розділу другого Закону № 107-VI (до змін, внесених Законом № 309-VI), а за період з 04.06.2008 р. по 30.06.2008 р. - відповідно до п. 4 Закону № 309-VI.
Слід зазначити, що дія норм Закону № 309-VI щодо встановлення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат не обмежена поточним роком.
Платежі за користування надрами
Законом № 309-VI виключено підпункти 3 та 4 п. 19 розділу другого Закону № 107-VI щодо платежів за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Крім того, Законом № 309-VI викладено в новій редакції ст. 33 Кодексу про надра:
“Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляється з користувачів надр, які здійснюють видобування корисних копалин на раніше розвіданих родовищах, і спрямовується до державного бюджету.
Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.”
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом № 309-VI пп. 1 п. 2 розділу другого цього Закону до прийняття Податкового кодексу зупинено дію частини шостої ст. 30 (у частині встановлення Кабінетом Міністром України базових і диференційованих нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин) Кодексу про надра.
Крім цього, у 2008 р, зупинено дію частини третьої ст. 43 (у частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових і диференційованих нормативів платежів за користування надрами для видобування, корисних копалин та нормативів збору за спеціальне водокористування) Закону № 1264-ХІІ.
Звертаємо увагу на те, що п. 6 розділу другого Закону № 309-VI запроваджено застосування у 2008 р. коефіцієнта 2,27 до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету, які затверджено постановою № 115.
Пунктом 7 розділу другого зазначеного Закону затверджено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком 1 до цього Закону, які не змінилися.
Проте цим Законом уточнено диференціацію глинистих порід (у тому числі: каолін первинний, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка, сировина керамзитова, сировина цегельно-черепична) за вмістом АІ2О3 (%):
кислі - до 14;
напівкислі - 14,01 - 28;
основні - 28,01 - 38;
високоосновні - 38,01 - 45;
високоглиноземні - понад 45.
Водночас слід зазначити, що такі корисні копалини, як каолін первинний, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка, відповідно до Переліку корисних копалин, затвердженого постановою № 827, віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.
Збір за спеціальне водокористування
Підпунктом 5 п. 19 розділу другого Закону № 107-VI установлено, що у 2008 р. запроваджуються нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком 2 до розділу другого цього Закону, який є його невід'ємною частиною. При цьому п. 8 ст. 14 Водного кодексу визначено, що нормативи збору за спеціальне водокористування затверджуються постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, згідно з частиною третьою ст. 43 Закону № 1264-ХІІ нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з цим п. 10 ст. 67 Закону 107-VI зупинено на 2008 р. дію частини третьої ст. 43 Закону № 1264-ХІІ (у частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування), ап. 16 ст. 67 Закону № 107-VI зупинено на 2008 р. дію п. 8 ст. 14 Водного кодексу (у частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, що справляється за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти).
Пунктом 8 розділу другого Закону № 309-VI запроваджено нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком 2 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною.
Єдиною розбіжністю між нормативами, запровадженими Законом № 309-VI, та нормативами, запровадженими Законом № 107-VI, є таке. З початку року для виробників напоїв норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв, становив: поверхневої - 2 грн./1 м3, підземної -4 грн./1 м3, а після набрання чинності Законом № 309-VI для виробників напоїв норматив такого збору становить: поверхневої - 3 грн./l м3, підземної -3,5 грн./l м3.
Крім того, п. 1 розділу другого Закону № 309-VI передбачено вилучення пунктів 10 та 16 ст. 67 розділу першого та п. 19 розділу другого Закону № 107-VI.
Відповідно до підпунктів 2 та 3 п. 2 розділу другого Закону № 309-VI до прийняття Податкового кодексу зупиняється дія частини третьої ст. 43 Закону № 1264-ХІІ (у частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування) та п. 8 ст. 14 Водного кодексу (у частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти).
Погашення податкового боргу
Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI. А Законом № 309-VI змінено деякі нормативно-законодавчі акти, зокрема, що регулюють питання погашення податкового боргу. У зв'язку з цим розглянемо особливості застосування законодавства щодо погашення податкового боргу.
Сталями2 та 7 Закону № 107-VI визначено напрями зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до дохідної частини бюджету, в тому числі сум податкового боргу, що погашаються платниками податків як самостійно, так і за результатами застосування органами державної податкової служби заходів з погашення (стягнення) податкового боргу, визначених чинним законодавством України. Зокрема, визначено доходи загального фонду Держбюджету України та джерела формування його спеціального фонду на 2008 р.
Порівняно з минулим роком є суттєві відмінності у розмежуванні сум податків зборів (обов'язкових платежів), що надходять до дохідної частини бюджету, між загальним та спеціальним фондами, а саме:
1. Джерелом формування спеціального фонду держбюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі, є надходження від погашення (стягнення) податкової заборгованості підприємств з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, рентної плати за транзитне транспортування природного газу, яка спрямовується на розрахунки з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Минулого року до спеціального фонду передбачалося зарахувати суми податкової заборгованості НАК “Нафтогаз України” з податку на додану вартість, податку на прибуток та рентної плати за транзитне транспортування природного газу. Решта сум податкової заборгованості з цих податків у 2007 р. були визначені як джерело формування загального фонду держбюджету.
2. Згідно зі ст. 33 Закону № 107-VI додатковим джерелом формування спеціального фонду визначено податкову заборгованість та нараховані суми податків, які виникли після проведення розрахунків житлово-комунальних підприємств, НАК “Нафтогаз України” і підприємств паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу та інших надходжень, що зараховуються до держбюджету, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань держави щодо знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР.
Аналогічні норми мали місце в законах про бюджет 2005 і 2006 pp., і погашена наведеним способом податкова заборгованість зараховувалась лише до спеціального фонду.
3. Вперше джерелом формування спеціального фонду визначено надходження розстрочених податкових зобов'язань НАК “Нафтогаз України”, термін сплати яких настає у 2008 p., з податку на додану вартість; податку на прибуток підприємств; платежів за користування надрами загальнодержавного значення; рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; рентної плати за транзитне транспортування природного газу.
4. Як і минулого року, до загального фонду держбюджету у поточному році передбачено зарахування коштів від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невруче-них міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі.
Статтею 31 Закону № 107-VI встановлено на 2008 р. декілька норм, які стосуються стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, та щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями відповідних органів, а також щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави. Зокрема:
1. Виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Держказначейством України за попереднім інформуванням Мінфіну України. Таке рішення про стягнення передається до Держказначейства України та виконується виключно його органами за черговістю надходжень рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань.
2. Передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 р. за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Держказначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у держбюджеті на цю мету.
Крім того, визначено порядок такого відшкодування, особливістю якого є те, що Держказначейством України кошти списуються у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку; відшкодовані суми відображаються у звітності про виконання держбюджету; у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду держбюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України.
3. Особливу увагу слід звернути на списання коштів з бюджету за рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, для юридичних осіб. Таке списання здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.
4. У межах бюджетних асигнувань або призначень здійснюється списання коштів за відповідним рішенням на користь:
працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення;
працівників установ системи освіти щодо виплат, передбачених абзацами дев'ятим - одинадцятим частини першої ст. 57 Закону № 1060-ХІІ, здійснюється Держказначейством України з єдиного казжавначейського рахунку за рахунок і в межах відповідних бюджетних призначень.
Такий самий порядок списання коштів і щодо місцевих бюджетів.
Статтею 33 Закону № 107-VI знову передбачається протягом поточного бюджетного року проводити розрахунки з погашення зобов'язань держави щодо знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом оплати такими громадянами електричної і теплової енергії, природного газу, твердого палива, послуг водопостачання і во-довідведення, квартирної плати в рахунок податкового боргу, у тому числі розстроченого, підприємств (структурних підрозділів підприємств) житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу та інших підприємств, що надають ці послуги, за видами податків, визначеними у п. 42 ст. 7 Закону № 107-VI, та за рахунок інших податків і зборів (обов'язкових платежів), що зараховуються до держбюджету, а також пені, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням податкового законодавства, повернення бюджетних позичок та кредитів, у тому числі шляхом переведення боргу.
За рахунок застосування норм ст. 33 цього Закону у 2008 р. органи державної податкової служби мають можливість шляхом проведення вищезазначених взаєморозра-хунків додатково скоротити податковий борг підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, з рентної плати за транзитне транспортування природного газу та інших надходжень, що зараховуються до держбюджету, включаючи суми пені та штрафних санкцій.
Крім того, шляхом використання запропонованої клірингової схеми зазначені категорії платників податків мають додаткову можливість сплачувати нараховані суми податків, що виникли після проведення розрахунків згідно із цією статтею.
Для проведення таких взаєморозрахунків необхідний відповідний порядок взаємодії різних органів виконавчої влади та безпосередньо учасників розрахунків. З цією метою Законом № 107-VI Кабінету Міністрів України доручено встановити порядок проведення таких розрахунків та розподілу зазначеної субвенції в розрізі місцевих бюджетів.
Оскільки аналогічні взаєморозрахунки було проведено у 2005 та 2006 pp., слід зупинитися на загальних принципах проведення розрахунків, які відображено у Порядку № 976, зокрема:
1. Зазначені розрахунки проводяться територіальними органами Держказначейс-тва України, які відкривають усім учасникам спеціальні рахунки.
2. Учасники розрахунків у графі “Призначення платежу” платіжних доручень мають додатково зазначати “Стаття 33”.
3. Погашення податкових боргів за таким механізмом здійснюється грошовими коштами шляхом одноденного кредитування через спеціальні рахунки, відкриті в органах Держказначейства України, і які зараховуються органами державної податкової служби як надходження до спеціального фонду держбюджету відповідно до п. 42 ст. 7 Закону № 107-VI.
4. Організація роботи з проведення розрахунків має здійснюватися в межах діяльності постійно діючих комісій районного, районного в містах, міських, обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) рівнів. За основу слід взяти постійно діючі комісії, визначені у Порядку № 976.
5. Визначення обсягів субвенцій з держбюджету місцевим бюджетам для проведення розрахунків є прерогативою Мінфіну України.
6. Проведення розрахунків можливо лише в межах складання спільного протоколу погодження розрахунків, підписаного учасниками розрахунків.
7. Списання заборгованості надавачами житлово-комунальних послуг може здійснюватися на підставі відповідного документа (раніше використовувалися спеціальні чеки), поданого громадянином.
8. Постійно діючі комісії повинні складати реєстри учасників розрахунків для виділення Мінфіном України коштів субвенцій.
9. Виділені Мінфіном України кошти використовуватимуться для проходження по відкритих рахунках та одночасного погашення заборгованості учасників розрахунків по всьому ланцюгу, в тому числі і перед державним бюджетом з погашення податкового боргу, кредитів та позичок.
10. Для участі в розрахунках підприємство - надавач житлово-комунальних послуг повинно підтвердити районній, районній у місті, міській постійно діючій комісії з організації та проведення розрахунків суму податкової заборгованості.
11. Підтвердження суми податкової заборгованості можливе шляхом отримання підприємством - надавачем житлово-комунальних послуг від органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації підписаної керівником і скріпленої печаткою довідки про наявність відповідної суми заборгованості зі сплати визначених у п, 42 ст. 7 Закону № 107-VI податків і зборів (обов'язкових платежів) до держбюджету. Термін дії зазначеної довідки - 10 днів,
12. Поточні платежі, які нараховуються у зв'язку із проведенням розрахунків на підставі ст. 33 Закону № 107-VI і які платник податків бажає надалі використати для проведення розрахунків за наведеною схемою, можуть бути визначені на підставі даних декларації такого платника.
Слід звернути увагу на деякі відмінності проведення взаєморозрахунків у 2008 р. порівняно з минулими періодами. Це зокрема:
не зазначена дата, на яку визначається сума податкового боргу, що може бути погашена під час проведення взаєморозрахунків. Тобто до участі у розрахунках щодо знецінених заощаджень громадян можуть зараховуватися як суми податкового боргу минулих періодів, так і суми боргу, що виникатиме протягом поточного року;
розширено перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), які можуть зараховуватися у взаєморозрахунках згідно зі ст, 33 Закону № 107-VI. Так, погашатися можуть суми не лише податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, а також інші надходження, що зараховуються до держбюджету.
Статтею 37 Закону № 107-VI визначено перелік напрямів, за якими використовуються кошти спеціального фонду держбюджету. Такими напрямами, які можуть впливати на результати роботи підрозділів погашення прострочених податкових зобов'язань, є:
державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції, утому числі забезпечення гарантійних зобов'язань щодо повернення бюджетних позик, а також погашення простроченої заборгованості за електричну енергію, яка утворилася у минулих роках, у сумі 1.019.403,3 тис. грн.;
субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами дерпогашення зобов'язань держави щодо знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР;
компенсація НАК “Нафтогаз України” різниці між цінами закупівлі- імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, що споживається населенням,
Стаття 54 Закону № 107-VI також безпосередньо впливає на стан розрахунків платників податків з бюджетом, оскільки передбачає погашення податкового боргу шляхом проведення взаєморозрахунків за участю коштів субвенцій. Зокрема, визначено, що перерахування субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до держбюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї етапі. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів можуть здійснюватися за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї етапі.
Слід зазначити, що така сама норма діяла і протягом 2006 бюджетного року, а порядок її виконання затверджувався Кабінетом Міністрів України.
Не став винятком і поточний бюджетний рік. Так, згідно з дорученням Уряду від 08.01.2008 р. № 53748/1/1-07 з метою практичної реалізації норм ст. 54 Закону № 107-VI у поточному році Кабінетом Міністрів України також прийнято постанову № 440, якою затверджено відповідний Порядок перерахування у 2008 р. субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населеннню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. При цьому основними параметрами проведення наведених клірингових операцій залишаються такі:
1. Розрахунки мають проводитися на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, що укладаються між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків.
2. Для участі у проведенні розрахунків визначається обсяг заборгованості, який має розраховуватися надавачами послуг на підставі і в межах підтвердних документів, одним з яких буде довідка про розмір податкової заборгованості до держбюджету, засвідчена підписом керівника органу державної податкової служби і скріплена печаткою зазначеного органу.
3. Регіональні фінансові підрозділи всіх рівнів на підставі поданих документів складають зведені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків і подають їх до Мінфіну України, який визначає обсяг субвенції з державного бюджету і приймає рішення про перерахування цієї субвенції.
4. Держказначейство України перераховує субвенцію на відповідні рахунки своїх регіональних органів для розподілу між відповідними бюджетами та учасниками розрахунків.
5. Для проведення розрахунків учасники розрахунків відкривають рахунки в органах Держказначейства України, у визначеному ним порядку.
6. Учасники розрахунків у графі платіжного доручення “Призначення платежу” додатково зазначають “Стапя 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Звертаємо увагу, що порівняно з попереднім механізмом, діючий зазнав певнихзмін щодо основних критеріїв проведення взаєморозрахунків. Зокрема, до довідки включається інформація про розмір (з урахуванням штрафних санкцій та пені) податкової заборгованості (у тому числі розстроченої) до держбюджету, яка існує на день видачі довідки, за умови, що розмір такої заборгованості не більший за розмір податкової заборгованості, що виникла на 01.01.2008 р. Тобто до участі у розрахунках щодо знецінених заощаджень громадян можуть прийматися як суми податкового боргу минулих періодів, так і суми боргу, що виникатиме протягом поточного року.
Відповідно до вимог абзацу другого п. 6 Порядку № 976 ДПА України розроблено форму довідки про податкову заборгованість, яка враховує всі зазначені в абзаці умови, а листом від 26.05.2008 р. № 10579/7/19-0117/352 до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі були надіслані роз'яснення щодо порядку формування довідки.
З урахуванням вимог Закону № 107-VI довідка про суми податкової заборгованості має формуватися за такими кодами бюджетної класифікації: 11020100, 11020300-11020700, 11020900-1021600, 14010100, 14010300-14010600, 21060500.
При цьому до сум податкової заборгованості можуть включатися і суми діючих на дату складання довідки розстрочень (відстрочень). Такими розстроченнями (відстроченнями) можуть бути ті, що надані відповідно до ст. 18 Закону № 2181-ІІІ, Закону № 2343-ХІІ, а також у разі наявності суми податкової заборгованості, раніше реструктурованої згідно із Законом № 2711-IV. Зафіксовані суми пені та штрафних санкцій відповідно до Закону № 2711-IV та розстрочені суми податкових зобов'язань відповідно до ст. 14 Закону № 2181-ІІІ не повинні включатися до зазначеної довідки.
У разі якщо розмір заборгованості на день видачі довідки більший ніж розмір заборгованості на 01.01.2008 p., податковий орган також зобов'язаний видати такому платнику довідку про податкову заборгованість.
Крім того, на відміну від попереднього порядку проведення розрахунків, у діючому передбачено відповідну норму, за якою для визначення сум додаткових податкових зобов'язань, які надалі можуть бути погашені за цим порядком, учасники розрахунків повинні разом з податковою декларацією подати до органу державної податкової служби для погодження довідку про суму додаткового податкового зобов'язання, що виникає у результаті виконання ст. 54 Закону № 107-VI, які включені до цієї декларації.
Статтею 63 Закону № 107-VI продовжено заборону надання у 2008 р. відстрочень щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Відповідно до ст. 14 Закону № 2181-ІІІ органам державної податкової служби надано право переносити терміни сплати податків за двома різними процедурами -відстроченням та розстроченням.
Оскільки Законом № 107-VI заборонено лише відстрочення податкових зобов'язань, то платники податків мають підстави для звернення до органів державної податкової служби для отримання у 2008 р. процедур розстрочення за всіма видами податків, зборів (обов'язкових платежів), що зараховуються до будь-яких бюджетів.
Звертаємо увагу на суттєві відмінності даної норми від аналогічних норм бюджетного законодавства, що мали місце в минулих роках. Наприклад, законом про бюджет2006 р. додатково заборонялося проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочення термінів її сплати, крім надання розстрочення протягом бюджетного року із заборгованості (недоїмки).
Закон № 107-VI також не містить норми, яка супроводжувала бюджетні закони минулих років, щодо заборони здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах.
Пунктом 14 розділу другого Закону № 107-VI, як і законом про бюджет минулого року, зупинялась дія частини другої ст, 36 Закону № 2343-ХІІ.
Наведеною нормою встановлено, що у разі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли протягом трьох останніх календарних років, перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди, яку підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.
Таким чином, Закон № 107-VI скасовував обмеження щодо різних сум податкового боргу, які можуть брати участь у мировій угоді, залежно від строків його виникнення.
Після прийняття Закону № 309-VI зазначену норму Закону № 107-VI було виключено, а тому дію вищенаведеного положення Закону № 2343-ХІІ відновлено.
Нормою п. 19 розділу другого Закону № 107-VI, як і до цього, зупинялася дія абзацу другого пп. 7.1,1 п. 7,1 ст. 7, пп. “г” пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 та п. 19.4 ст. 19 Закону № 2181-ІІІ.
Абзацом другим пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181- ІІІ було передбачено можливість погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків.
Крім того, Законом № 107-VI заборонялося списання окремої категорії безнадійних податкових боргів, а саме: податковий борг юридичних та фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор).
Законом № 309-VI одночасно було внесено зміни до законів № 107-VI та № 2181-ІІІ у частині, що стосується пп. 7.1,1 п. 7.1 ст. 7, пп. “г” пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18.
Зокрема, із Закону № 107-VI було виключено положення, яким зупинялась дія зазначених норм Закону № 2181-ІІІ. Але змінами, які були внесені до Закону № 2181-ІІІ, було виключено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст, 7 та пп. “г” пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 із зазначеного законодавчого акта.
Таким чином, норми щодо можливості погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, а також щодо списання безнадійних податкових боргів юридичних та фізичних осіб, що виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) на даний час втратили чинність.
Щодо решти видів безнадійних податкових боргів, наведених у пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ (податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону), то їх списання здійснюватиметься на загальних підставах.
Звертаємо увагу на те, що на відміну від законів про бюджет трьох останніх років, включаючи 2007 p., Законом № 107-V1 вперше не було зупинено норму, за якою визнається безнадійним та підлягає списанню податковий борг юридичних та фізичних осіб, щодо якого минув строк позовної давності, встановлений Законом № 2181-ІІІ.
У зв'язку з довготривалим терміном, протягом якого не проводилося списання безнадійних податкових боргів, щодо яких минув строк позовної давності, слід зупинитися на основних засадах використання цієї норми протягом поточного бюджетного року:
1. Списання такого податкового боргу здійснюється в межах відповідного переліку платежів, а саме:
податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно із законодавством;
усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, які нараховані платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону № 2181-ІІІ;
пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.
2. Суми безнадійного податкового боргу, які підлягають списанню органами державної податкової служби, визначаються виходячи з даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
3. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в даних відповідних органів, а саме: 1095 календарний день від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку).
Відлік терміну давності (1095 календарних днів) розпочинається з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу, тобто від фактичної дати виникнення такого податкового боргу, з урахуванням сум податкового боргу, які залишилися несплаченими на 1096 день.
4. Для списання безнадійного податкового боргу платник податків повинен звернутися із відповідною заявою до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган).
5. Списання безнадійного податкового боргу можливо також щодо тих податків, зборів (обов'язкових-платежів), контроль за сплатою яких встановлено за іншими контролюючими органами:
митні органи - щодо акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;
органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - щодо внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.
У такому випадку такий інший контролюючий орган, що не є податковим, повинен звернутися до податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку такого податкового боргу та надати довідку про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу, і копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним.
6. За результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом або безпосередньо платником податків, відповідний керівник органу державної податкової служби приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий -для органу державної податкової служби, третій - для контролюючого органу. У тому випадку, коли контролюючий орган є податковим органом, рішення складається у двох примірниках - для платника податків і органу державної податкової служби.
7. Преамбулою Закону № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343-ХІІ.
Тому якщо відносно платника податків розпочато процедуру банкрутства і в цей період його податковий борг визначається безнадійним, такий борг не підлягає списанню на підставі ст. 18 Закону № 2181-ІІІ.
8. Списання безнадійного податкового боргу здійснюється щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за звітний (податковий) квартал.
Зазначені випадки поширюються на всі види податків, зборів (обов'язкових платежів) незалежно від базового податкового (звітного) періоду, за який вони сплачуються (місяць, квартал, календарне півріччя, календарний рік).
Списання безнадійного податкового боргу здійснюється протягом року за чотири періоди, а саме:
після І кварталу поточного року - з 11 по 30 травня;
після II кварталу поточного року - з 10 по 29 серпня;
після III кварталу поточного року - з 10 по 29 листопада;
після IV кварталу поточного року - з 10 лютого по 1 березня наступного року.
Список використаної літератури
Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом - Водний кодекс)
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом - Земельний кодекс)
Кодекс України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом - Кодекс про надра)
Закони України
№ 30/96-ВР від 06.02.96 р. “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (зі змінами та доповненнями)
№ 107-VI від 28.12.2007 р. “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (зі змінами та доповненнями)
№ 161-XIV від 06.10.98 р. “Про оренду землі” (у редакції Закону України від 02.10.2003 p. N” 1211-IV, зі змінами та доповненнями)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість* (зі змінами та доповненнями)
№ 178/96-ВР від 07.05.96 р. “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” (зі змінами та доповненнями)
№ 309-VI від 03.06.2008 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 329/95-ВР від 15.09.95 р. “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (зі змінами та доповненнями)
№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-BР зі змінами та доповненнями)
№ 489-V від 19.12.2006 р. “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (зі змінами і доповненнями)
№ 1060-ХІІ від 23.05.91 р. “Про освіту” (у редакції Закону України від 23.03.96 р. № 100/96-ВР, зі змінами та доповненнями)
№ 1264-ХІІ від 25.06.91 р. “Про охорону навколишнього природного середовища” (зі змінами та доповненнями)
№ 1868-IV від 24.06.2004 р. “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки” (зі змінами та доповненнями)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)
№ 2343-ХІІ від 30.06.99 р. “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (зі змінами та доповненнями)
№ 2505-IV від 25.03.2005 р. “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” (зі змінами та доповненнями)
№ 2535-ХІІ від 03.07.92 р. “Про плату за землю” (у редакції Закону України від 19.09,96 p. № 378/96-BR зі змінами та доповненнями)
№ 2711-IV від 23.06.2005 р. “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (зі змінами та доповненнями)
№ 3235-IV від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (зі змінами та доповненнями)
Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.
Постанови Кабінету Міністрів України
№115 від 29.01.99 р. “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння” (зі змінами та доповненнями)
№440 від 25.04.2008 р. “Про реалізацію статті 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
№827 від 12.12.94 р. “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення” (за текстом - Перелік корисних копалин)
№ 976 від 27.06.2003 р. -Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги” (за текстом - Порядок № 976)
Юлія КУЧЕР, головний державний
податковий ревізор-інспектор
Департаменту податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Наталія БОНДАРЕНКО
Григорій СИНИЦЯ,
начальник Управління акцизного збору
Надія МИРОНОВА, головний державний податковий
інспектор відділу методології
Катерина ГРИВНАК, начальник відділу
адміністрування платежів за землекористування
та місцевих податків і зборів Департаменту податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Лариса МЕЛЬНИЧУК, головний державний податковий інспектор
відділу спецпризначення Департаменту податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Володимир СТРЕЛКО, головний державний податковий
ревізор-інспектор відділу адміністрування рентних платежів
та платежів за користування надрами Департаменту податку
на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Світлана ШЕВЧЕНКО, головний державний податковий інспектор відділу
спецпризначення Департаменту податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Володимир ГОРОХОВ, начальник відділу адміністрування
ресурсних та неподаткових платежів
Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів
(обов'язкових платежів)
Володимир ТАРАСЕНКО, заступник директора
Департаменту погашення прострочених податкових зобов'язань
“Вісник податкової служби України” № 25 червень 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 95441 (укр. з бланками звітності)
22600 (рос.), 95442 (рос. з бланками звітності)