ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14 березня 2006 року
м. Київ
Про стягнення грошової допомоги
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши скаргу прокуратури Черкаської області про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року у справі за позовом Ш. до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги, -
встановила:
У лютому 2003 року Ш. звернувся з позовом до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги, передбаченої ч. 15 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру”. Посилався на те, що він з 8 червня 1961 року працював в органах прокуратури, а 30 квітня 1988 року його звільнено з прокурорської посади у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років. Ш. вважав, що має право на вказану грошову допомогу відповідно до ч. 18 ст. 50.1 вищевказаного Закону, однак йому необґрунтовано відмовлено в її нарахуванні та виплаті.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2003 року, частково зміненим ухвалою судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2003 року, позов Ш. задоволено. Постановлено стягнути на його користь з прокуратури Черкаської області грошову допомогу в розмірі 7644 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року касаційну скаргу прокурора Черкаської області залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 31 березня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2003 року – без змін.
У скарзі прокуратури Черкаської області про перегляд судових рішень за винятковими обставинами ставиться питання про скасування ухвали Вищого Адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року і направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 18 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру”. Скаржник вважає, що при вирішенні даного спору суди неправильно застосували норми матеріального права. Конфліктним рішенням, у якому, на думку скаржника, інакше застосовано конфліктну норму права, визначено рішення Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2004 року у справі за позовом Ш. до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги.
Скарга прокуратури Черкаської області підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виявлено неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 18 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру”. Конфліктним, відносно оскарженого рішення є рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2004 року, яким Ш. відмовлено за аналогічним позовом до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги.
Предметом спору в обох справах виступає право осіб, коло яких визначено ч. 18 ст. 50.1 Закону України „Про прокуратуру”, на грошову допомогу, передбачену ч. 15 ст. 50.1 цього Закону.
Колегія суддів вважає, що оскаржені у справі рішення є незаконними і підлягають скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій норм матеріального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Ш. було звільнено з органів прокуратури 30 квітня 1988 року у зв’язку з виходом на пенсію за віком відповідно до Закону про державні пенсії, прийнятого Верховною Радою СРСР 14 липня 1956 року, та Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року. Грошову допомогу при виході на пенсію не отримував, оскільки вона не передбачалася чинним на той період часу законодавством.
Вперше спеціальним законом питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було врегульовано ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру” (у редакції Закону від 26 листопада 1993 року N 3662-12). Законом України від 12 липня 2001 року N 2663-III до ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру” були внесені зміни.
Відповідно до ч. 15 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру”, яка набула чинності з 26 липня 2001 року, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно із ч. 18 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру” положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Разом із тим, системний аналіз змісту ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру”, вимоги Конституції України та чинного законодавства не дають підстав для поширення вказаного положення ч. 18 ст. 50.1 Закону, зокрема, на ч. 15 ст. 50.1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Задовольняючи позов суд неправильно застосував до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, ч. 18 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру” щодо виплати грошової допомоги працівникам, які звільнилися до введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про прокуратуру”, оскільки зі змісту закону вбачається, що зазначена грошова допомога виплачується особам, які виходять на пенсію після вступу в законну силу Закону, що передбачає право на таку допомогу.
Таку практику застосування судами положень ч. 15 та ч. 18 ст. 50.1 Закону України “Про прокуратуру” визнала правильною і Судова палата в Цивільних справах Верховного Суду України, про що свідчить конфліктне відносно оскарженого судове рішення.
Зважаючи на те, що судовими інстанціями обставини справи встановлені повно й правильно, однак неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до правил ч. 3 ст. 243 КАС України оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 243 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу прокуратури Черкаської області задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 31 березня 2003 року, ухвалу судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2003 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року скасувати.
У задоволенні позову П. до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді