ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
УКАЗ
(Указ втратив чинність на підставі Указу
Президента України
N 609/2013 від 6 листопада 2013 року)
Про Концепцію реформування Державної
кримінально-виконавчої служби України
З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та дальшого реформування Державної кримінально-виконавчої служби України постановляю:
1. Схвалити Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (додається).
2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у тримісячний строк Комплексну цільову програму реформування Державної кримінально-виконавчої служби України.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 25 квітня 2008 року
N 401/2008
Схвалено
Указом Президента України
від 25 квітня 2008 року N 401/2008
Концепція
реформування Державної кримінально-виконавчої
служби України
Демократичні перетворення, що відбулися в Україні, зумовили необхідність реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба) та приведення її у відповідність із міжнародними нормами.
Функціонування кримінально-виконавчої служби має базуватися на додержанні положень Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, засад міжнародного права та європейської етики, принципів позапартійності, політичної незаангажованості, відкритості для взаємодії з національними і міжнародними громадськими організаціями та інституціями.
Серед позитивних зрушень, які відбулися протягом останніх років у сфері виконання кримінальних покарань, є зменшення на третину кількості осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, більша відкритість діяльності кримінально-виконавчої служби, якісно новий рівень взаємодії органів і установ виконання покарань та правозахисних організацій.
Водночас існуючі в Україні органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори не відповідають сучасним вимогам забезпечення прав і свобод людини і громадянина та не повною мірою забезпечують виконання покладених на них завдань.
Приміщення, в яких тримають засуджених, є казарменого типу, в кожному з них перебуває по кілька десятків людей. Не кращими є і приміщення у слідчих ізоляторах. Більшість будівель і споруд, інженерних мереж установ виконання покарань та слідчих ізоляторів побудовано та введено в експлуатацію понад 50 років тому і потребує негайної реконструкції або капітальних ремонтів. Немає можливості залучати до праці всіх засуджених, а необхідне обладнання у професійно-технічних навчальних закладах при установах виконання покарань, на підприємствах зазначених установ або відсутнє, або є застарілим.
Нагальним є питання розроблення нових моделей установ виконання покарань для засуджених жінок та неповнолітніх.
В установах виконання покарань значна кількість засуджених має низький освітній рівень та є педагогічно занедбаною. Сучасні підходи до організації виробничої діяльності в ринкових умовах обумовлюють необхідність зміни організаційно-правових форм і принципів діяльності підприємств установ виконання покарань щодо залучення засуджених до суспільне корисної праці, надання пріоритету їх професійно-технічному навчанню, формуванню та закріпленню у засуджених трудових навичок як невід'ємної складової процесу їх ресоціалізації.
Попри значну кількість засуджених, хворих на соматичні та психічні захворювання, поширення серед них інфекційних захворювань, перш за все туберкульоз та ВІЛ/СНІД, залишаються проблеми із забезпеченням таких осіб адекватною медичною допомогою.
Не викоренено практику неналежного поводження персоналу кримінально-виконавчої служби з особами, взятими під варту, та які відбувають покарання в установах відбування покарань, розслідування скарг на таке поводження є недостатньо ефективним.
Потребує вдосконалення робота кримінально-виконавчої інспекції, на обліку в якій на даний час перебуває майже половина всіх засуджених і роль якої зростатиме у зв'язку з розширенням видів покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Таке вдосконалення має відбуватися за зразком служб пробації, що створені у багатьох європейських державах.
Тому забезпечення реальних можливостей для захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, попередження вчинення нових злочинів особами, взятими під варту, та які відбувають покарання, а також запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах виконання покарань, поступове наближення умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, до європейських норм, поліпшення роботи з кадрами кримінально-виконавчої служби, вдосконалення їхньої професійної підготовки є основними пріоритетними напрямами державної політики у цій сфері.
1. Загальні завдання реформування
кримінально-виконавчої служби
Ця Концепція визначає основні напрями реформування кримінально-виконавчої служби, що має забезпечити в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах визначені законодавством порядок і умови виконання покарань та відбування покарання засудженими, запровадити європейські норми у цій сфері шляхом додержання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) та виконання рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Метою реформування кримінально-виконавчої служби має стати організація діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації, дальше вдосконалення діяльності установ виконання покарань шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх соціальної адаптації в суспільстві, приведення умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, у відповідність із вимогами Європейських пенітенціарних правил.
Реформування кримінально-виконавчої служби потребує суттєвого перегляду державної політики у сфері виконання кримінальних покарань відповідно до нової соціально-політичної та економічної ситуації в державі, змін у практиці винесення вироків судами, до світового досвіду виконання кримінальних покарань і повинно здійснюватись узгоджено, в поєднанні з реформуванням інших державних та соціальних інститутів, зокрема, прискоренням судової реформи.
Для цього в ході реформування кримінально-виконавчої служби необхідно враховувати, що:
впровадження нових засобів виправлення і ресоціалізації засуджених має здійснюватись у першу чергу з додержанням прав і свобод людини і громадянина, недопущенням приниження честі і гідності особи;
ресоціалізація засуджених є головною кінцевою метою функціонування кримінально-виконавчої служби;
виправлення та ресоціалізація засуджених є такими ж обов'язковими завданнями в реалізації покарання, як і кара за вчинений злочин;
залучення засуджених до праці, робота їх у майстернях (центрах трудової адаптації), підсобних господарствах, із господарського обслуговування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, на підприємствах установ виконання покарань, на державних або інших форм власності підприємствах є складовою не кари, а ресоціалізації;
навчання в загальноосвітньому чи професійно-технічному навчальному закладі, участь у самодіяльних та самоврядних організаціях засуджених, що створюються відповідно до законодавства в установах виконання покарань та функціонують на колективних засадах, є невід'ємною складовою ресоціалізації засуджених.
Для досягнення зазначених цілей необхідно:
оптимізувати структуру кримінально-виконавчої служби та систему управління органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, розробити таку їх модель, яка б відповідала міжнародним нормам, забезпечити поетапне приведення умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, в існуючих установах виконання покарань та слідчих ізоляторах у відповідність із такими нормами;
реорганізувати систему виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та організувати діяльність кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації;
удосконалити форми взаємодії органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів із громадськими організаціями та державними інституціями з метою додержання принципу відкритості для демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами держави;
удосконалити механізм правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої служби;
створити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу кримінально-виконавчої служби;
забезпечити систему правового та соціального захисту персоналу кримінально-виконавчої служби;
забезпечити розвиток матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.
Потребує вдосконалення організація взаємодії Державного департаменту України з питань виконання покарань як центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
2. Основні заходи щодо реформування
кримінально-виконавчої служби
Реформування кримінально-виконавчої служби та системи управління органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами має передбачати:
удосконалення організаційної структури кримінально-виконавчої служби, яка б забезпечувала додержання конституційних прав і свобод людини, дієві механізми громадського контролю за нею, створення належних матеріальних та санітарних умов тримання під вартою та відбування покарань, надання ефективної медичної допомоги особам, узятим під варту, та які відбувають покарання;
функціонування органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів на принципах законності, демократизму, об'єктивності, гласності, системності, децентралізації за окремими напрямами зі збереженням управлінської вертикалі для забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
розроблення сучасної моделі організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими та оптимізацію структури і чисельності соціально-психологічної служби, вдосконалення практики надання психологічної допомоги особам, узятим під варту, та які відбувають покарання;
розроблення та впровадження ефективного механізму розслідування за скаргами осіб, узятих під варту, або які відбувають покарання в установах відбування покарань, на неналежне поводження персоналу кримінально-виконавчої служби;
дальший розвиток мережі навчальних закладів як обов'язкових і невід'ємних складових установ виконання покарань, зміцнення їх матеріально-технічної бази, створення належних умов для загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених, а також для реалізації програми їх соціальне корисної зайнятості, участі в самоврядних організаціях засуджених.
Для підвищення ефективності системи управління кримінально-виконавчою службою її функціонування на всіх рівнях має грунтуватись на принципах підзвітності, прозорості, передбачуваності і взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадськості.
У рамках удосконалення кримінально-виконавчої служби необхідно створити захищену єдину автоматизовану інформаційно-аналітичну систему цієї служби відповідно до ратифікованих міжнародних документів стосовно захисту персональних даних.
З метою недопущення катувань в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах необхідно:
забезпечити виконання вимог Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;
забезпечити виконання в повному обсязі відповідно до вимог Комітету міністрів Ради Європи, рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) щодо заборони катування;
посилити громадський контроль за додержанням під час виконання кримінальних покарань прав осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання.
Організація діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації передбачає:
зміцнення матеріально-технічної бази кримінально-виконавчої інспекції, забезпечення належних умов для розміщення та безпеки її персоналу;
відпрацювання форм і методів залучення волонтерських та інших громадських організацій до участі у процесі соціального супроводу осіб, які відбувають покарання, не пов'язані з позбавленням волі;
розроблення нової моделі кримінально-виконавчої інспекції та відповідної законодавчої бази з урахуванням європейських норм організації діяльності служб пробації.
Для забезпечення відкритості діяльності кримінально-виконавчої служби для демократичного цивільного контролю необхідно:
підтримання діалогових відносин з громадськістю та вдосконалення співпраці з нею;
розширення та зміцнення зв'язків із засобами масової інформації щодо всебічного висвітлення діяльності кримінально-виконавчої служби з метою формування об'єктивної громадської думки про державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Удосконалення механізму правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої служби має відбуватися шляхом:
приведення нормативної бази щодо діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів у відповідність із національним законодавством, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), практикою Європейського суду з прав людини та Європейськими пенітенціарними правилами;
поліпшення взаємодії кримінально-виконавчої служби з центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
підготовки і внесення пропозицій щодо поліпшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та економічного стимулювання праці засуджених.
Для вдосконалення системи підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби та підвищення рівня його соціального захисту, наукового та науково-методичного забезпечення діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів необхідно:
створити вищий навчальний заклад для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу кримінально-виконавчої служби;
створити мережу лікувально-оздоровчих закладів для медичного обслуговування, реабілітаційного та відновного лікування персоналу кримінально-виконавчої служби і членів їх сімей, осіб, звільнених зі служби у кримінально-виконавчій службі;
забезпечити персонал кримінально-виконавчої служби необхідними гарантіями соціального і правового захисту, розробити механізм забезпечення їх житлом.
Для розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів необхідно передбачити:
будівництво нових та реконструкцію існуючих слідчих ізоляторів;
технічне переоснащення і реконструкцію установ виконання покарань, спрямовані на забезпечення належних умов тримання всіх категорій засуджених, включаючи осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з метою переходу від казарменого до блочного тримання по 4-6 осіб;
оснащення органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів сучасними телекомунікаційними та комп'ютерними системами;
забезпечення поетапного приведення рівня медичної допомоги та оснащення медичним обладнанням закладів охорони здоров'я кримінально-виконавчої служби у відповідність із нормами пенітенціарних систем європейських держав;
створення умов для залучення засуджених до суспільне корисної праці у майстернях (центрах трудової адаптації), підсобних господарствах, з господарського обслуговування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, на підприємствах установ виконання покарань, на державних або інших форм власності підприємствах.
3. Етапи реалізації Концепції реформування
Державної кримінально-виконавчої
служби України
Реалізація Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України відбуватиметься поетапно протягом десяти років.
На першому етапі (2008-2012 роки) здійснюватимуться заходи щодо:
створення нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам та забезпечувала виконання у повному обсязі всіх функцій, покладених на кримінально-виконавчу службу;
створення законодавчих та організаційних передумов для дальшого скорочення чисельності осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;
вивчення та впровадження позитивного досвіду європейських держав у сфері виконання кримінальних покарань (створення нових моделей установ виконання покарань та умов для діяльності служби пробації);
створення відповідних вищого навчального закладу та науково-дослідного центру, підготовки кадрів, здатних виконувати свої обов'язки на цьому етапі розвитку кримінально-виконавчої служби;
оптимізації системи управління діяльністю кримінально-виконавчої служби.
На другому етапі (2013-2017 роки) реалізовуватимуться основні заходи щодо:
реорганізації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів в установи сучасного типу, які б відповідали європейським стандартам;
забезпечення сталого функціонування служби пробації.
4. Фінансове забезпечення
Фінансування заходів, пов'язаних із реалізацією Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з розрахунками, які щороку подаються Державним департаментом України з питань виконання покарань, а також інвестицій міжнародних організацій та інших не заборонених законодавством надходжень.
5. Очікувані результати
Реалізація положень Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України має забезпечити:
ефективну реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
створення сучасної кримінально-виконавчої служби, яка б відповідала європейським нормам, насамперед у сфері додержання прав людини;
створення служби пробації як складової кримінально-виконавчої служби;
ефективну ресоціалізацію засуджених, зменшення рецидиву і кількості злочинів та інших правопорушень;
зміцнення кадрового потенціалу кримінально-виконавчої служби, ефективну протидію корупції та іншим протиправним проявам серед персоналу цієї служби;
поліпшення взаємодії кримінально-виконавчої служби з правоохоронними органами, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, пенітенціарними службами інших держав, міжнародними організаціями;
формування у громадськості належного розуміння важливості діяльності кримінально-виконавчої служби.
Виконання цієї Концепції сприятиме утвердженню європейських стандартів прав людини в кримінально-виконавчій системі, реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію в Європейський Союз.
Глава Секретаріату Президента України В.БАЛОГА