ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.06.2007
Справа N 07/239-06
Про спонукання передати житлове приміщення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя - Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Кривда Д.С.
розглянувши касаційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року
по справі N 07/239-06 Господарського суду Харківської області
за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до
1) Харківської міської ради
2) Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради
3) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про спонукання передати житлове приміщення
За участю представників сторін:
від позивача: Поповлін Д.В. - дов. N 28-08/304 від 09.10.06
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
від відповідача-3: Данільченко О. О. - дов. від 29.12.06
від третьої особи: не з'явилися
Ухвалою від 29.05.2007 року колегії суддів Вищого господарського суду України, касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ш.І.М. була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий - Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., розгляд справи був призначений на 26.06.2007 року.
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.06.2007 року розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: Муравйов О.В. (головуючий), Полянський А.Г., Кривда Д.С.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 26.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Харківської області розглядалися позовні вимоги Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка про визнання права власності на 5 квартир житловою площею 165,4 кв. м, а саме: однокімнатну ізольовану квартиру N 42 житловою площею 18 кв. м, яка розташована на першому поверсі другої секції житлового будинку N 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові; трьохкімнатну ізольовану квартиру N 64 житловою площе. 35,7 кв. м, яка розташована на шостому поверсі другої секції житлового будинку N 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові; трьохкімнатну ізольовану квартиру N 72 житлової площею 35,7 кв. м, яка розташована на восьмому поверсі другої секції житлового будинку N 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові; трьохкімнатну ізольовану квартиру N 104 житловою площею 39,0 кв. м, яка розташована на шостому поверсі третьої секції житлового будинку N 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові; трьохкімнатну ізольовану квартиру N 119 житловою площею 37,0 кв. м, яка розташована на десятому поверсі третьої секції житлового будинку N 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові та зобов'язання Харківську міську раду та Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України передати їх йому в натурі на підставі відповідного акта прийому-передачі.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2007 року по справі N 07/239-06 (головуючий суддя Тихий В.П., судді Гребенюк Н.В., Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволені.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року по справі N 07/239-06 (головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Гагін М.В., Шевель О.В.) апеляційна скарга Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишена без задоволення, рішення місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою, відповідач-3 Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в які просить у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржену постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог заявника заперечує, просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач, серед іншого зазначає, що ним не отримана копія касаційної скарги, що свідчить про те, що касаційна скарга була прийнята до провадження безпідставно. Те ж саме викладене в заявах позивача від 21.05.2007 р.
Відповідачі 1 та 2 відзив на касаційну скаргу не надали, їх представники в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з встановлених обставин про те, що Харківським інститутом механізації та електрифікації сільського господарства, правонаступником якого є позивач по справі, 05.03.1991 року був укладений договір N 1 з ВАТ "Харківський завод "Електробритва", за яким позивач як субпідрядник зобов'язувався здійснювати виготовлення, поставку будівельних матеріалів, механізмів, обладнання, а також перераховувати кошти соціально-побутового призначення в сумі 442 тис. руб. за 384 кв. м житла, яке генеральний підрядчик ВАТ "Харківський завод "Електробритва" після здачі секцій 276-квартирного будинку по вулиці Героїв Праці в м. Харкові, починаючи з другої, в експлуатацію зобов'язувався виділити позивачу житло пропорційно до обсягів виконаних робіт та до сум внесених коштів із розрахунку 1215 руб. за 1 кв. м корисної площі.
Судами встановлено, що позивачем перераховано на користь ВАТ "Харківський завод "Електробритва" 400 тис. руб., 200 тис. руб., 2 млн. 510 тис. крб. в якості передоплати дольової участі в зазначеному будівництві, а також виконані зобов'язання, передбачені в договорі та додатку N 1 до нього щодо поставки тракторів та іншої будівельної техніки і обладнання, будівельних та інших матеріалів в рахунок дольової участі в будівництві.
ВАТ "Харківський завод "Електробритва" підтвердив свої зобов'язання передати позивачу житло пропорційно дольовій участі в будівництві в обсягах житлової та загальної площі і за нумерацією квартир, яка співпадає із зазначеними позивачем в позовних вимогах (з врахуванням уточнень).
Також на підтвердження виконання зобов'язань ВАТ "Харківський завод "Електробритва" місцевим та апеляційним судом розцінений факт передачі в листопаді 1997 року позивачу трикімнатної квартири N 36 жилою площею 35,89 кв. м, а також в листопаді 1997 року - виділення трикімнатної квартири N 104 жилою площею 35,89 кв. м. Однак остання не була фактично передана позивачу.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради N 317 від 22.03.2000 р. управлінню військ Південно-Східного напряму Прикордонних військ України, правонаступником якого є відповідач-3 по справі, було передано функції замовника на будівництво у 2000-2002 роках житлового будинку по вулиці Героїв Праці у м. Харкові.
В акті від 02.08.2000 року відповідачу-3 була передана ВАТ "Харківський завод "Електробритва" документація на вказаний будинок, що стало підставою для відхилення судами першої та апеляційної інстанцій доводів відповідача-3 про те, що йому не було відомо про права позивача на частину житла в спірному будинку, які випливали з положень ст. 27 ЖК України ( 5464-10 ).
Судами також дана оцінка твердженням відповідача-3 про те, що відсутність договору між ним та колишнім генеральним підрядником, обов'язковість якого передбачена п. 7 Положення "Про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об'єктів житла", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2000 р. N 168. Суди дійшли вірного висновку про те, що відсутність такого договору не позбавляє нового інвестора обов'язку передати житлову площу іншим учасникам (інвесторам) відповідно до їх витрат.
Разом з тим Вищий господарський суд України вважає, що відхилення заперечень відповідача-3 з приводу можливості отримання позивачем майна тільки в оперативне управління було зроблено при неповно з'ясованих обставинах справи, що є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Так, суд апеляційної інстанції відхилив ці доводи відповідача-3, посилаючись на ч. 1 ст. 23, ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ). Однак за змістом цієї норми правовий режим майна установи визначає її власник, що повинно бути відображено, зокрема, в статуті установи. Однак суди першої та апеляційної інстанцій такий документ не досліджували.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає невірним відхилення доводів сторони по справі з посиланням на приписи чинного цивільного законодавства без посилання на конкретні норми, як того вимагає ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ).
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) постанова апеляційної інстанції повинна серед іншого містити мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів. Статтею 84 ГПК України передбачено, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції повинні бути наведені посилання на законодавство, яким керувався суд, приймаючи рішення.
Оскаржені рішення та постанова цим вимогам не відповідають.
Так, правовідносини власності регулюються в даний час перш за все Книгою третьою "Право власності та інші речові права" Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Але задовольняючи позов ані суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суди не навели посилань на норми законодавства, які регулюються питання виникнення права власності.
Відсутність посилання на норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин, виключають можливість перевірки судового рішення на предмет дотримання норм процесуального права, зокрема, щодо повноти встановлення всіх обставин, які мають значення для справи (ст. 43 ГПК України) ( 1798-12 ).
У зв'язку з цим доводи заявника касаційної скарги в цій частині колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованими.
Оскільки встановлення фактичних обставин справи, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції в силу положень ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), усунути зазначені недоліки в касаційній інстанції не можливо, а тому прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати викладене, усунути зазначені недоліки, правильного застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, визначити коло питань, які підлягають встановленню при вирішенні спору про визнання права власності, та вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів, - постановила:
Касаційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року по справі N 07/239-06 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2007 року по справі N 07/239-06 скасувати.
Справу передати на новий розгляду до Господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Д.С.Кривда