Спадкування - право, а не обов'язок

Прийняття спадщини є правом спадкоємця, а не його обов'язком. Підтвердження цього міститься у ст.1270 ЦК України, норма якої вказує на право спадкоємця як за заповітом, так і за законом відмовитися від прийняття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є прямо вираженим небажанням спадкоємця прийняти спадщину. Не прийняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не вчинить дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець офіційно заявляє, що він не приймає спадщину.

Для документального підтвердження цього особі, яка відмовляється від спадщини, необхідно звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з письмовою заявою у законодавчо встановлений строк для відмови від прийняття спадщини - шість місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи, що згідно із законом право спадкування виникає у спадкоємця тільки з моменту відкриття спадщини, відмова від спадщини передбачуваних спадкоємців за життя спадкодавця не має юридичної чинності, незалежно від того, у якій формі вона виражена.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна заявляти про відмову від спадщини у частині спадкоємного майна, оскільки майнові права спадкодавця є сукупністю спадкоємної маси, що не може бути розділена на розсуд спадкоємця. Неможливо відмовитися від спадщини за умови, наприклад, відмови від боргів, але прийняття майна.

Якщо у спадкоємця протягом шести місяців з дня відкриття спадщини виникне бажання отримати спадщину, то він може відкликати заяву про відмову від спадщини і протягом тих же шести місяців з дня відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини.

Відмова від спадщини є однобічною угодою, а тому спадкоємець, що відмовляється від спадщини, повинен бути дієздатною особою. Недієздатні громадяни не можуть заявляти про відмову від спадщини. Це правило поширюється і на малолітніх осіб. Відмовитися від прийняття спадщини від імені зазначених осіб можуть батьки, усиновителі, опікуни і лише з дозволу органу опіки та піклування.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини самостійно, але за згодою попечителя і органу опіки та піклування.

Також необхідна згода органів опіки та піклування і батьків або інших законних представників, якщо від спадщини має намір відмовитися неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Право на відмову від прийняття
спадщини на користь іншої особи

Одночасно з відмовою від спадщини спадкоємець може заявити про те, що він відмовляється від своєї частки спадщини на користь інших осіб, але за умови, що ці особи входять до кола спадкоємців. Так, спадкоємець за заповітом може відмовитися на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від своєї частки спадщини на користь спадкоємця за законом. Вибір осіб, на користь яких може бути зроблена відмова від спадщини, не обмежена черговістю призову до спадкування. Тому відмова може бути зроблена як на користь спадкоємця однієї й тієї ж черги, так і на користь спадкоємця кожної з наступних черг.

Якщо відмова від спадщини відбувається на користь кількох осіб, то спадкоємець, що відмовляється, може визначити частки осіб, на користь яких він відмовляється. Наприклад, 1/4 - на користь спадкоємця А., 3/4 - на користь спадкоємця Б.

Утих випадках, коли спадкодавець призначив спадкоємця у своєму заповіті, спадкоємець, що призивається до спадщини, не має права відмовитися від спадщини на користь інших осіб.

Має право на беззастережну відмову від спадщини спадкоємець, який має право на обов'язкову частку в спадщині. У цьому випадку майно переходить до спадкоємців за заповітом.

Якщо спадкоємець відмовився від спадщини на користь інших осіб, то така відмова є безповоротною і має бути беззастережною і безумовною.

Подальше скасування спадкоємцем зробленої їм заяви не допускається. І тільки згідно з п.5 ст.1274 ЦК України така відмова може бути визнана судом недійсною з таких підстав:

- угода вчинена дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними;

- особа, що вчинила угоду, помилилася стосовно обставин, що мають суттєве значення;

- одна зі сторін угоди навмисно ввела іншу сторону в оману стосовно обставин, що мають суттєве значення;

- угода вчинена особою проти її волі внаслідок застосування до неї фізичного або психічного тиску іншою стороною;

- угода вчинена особою під впливом важких для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

У цьому випадку спадкоємець, що відмовився, може звернутися до суду з позовом до інших спадкоємців про визнання його відмови недійсною.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

Згідно зі ст. 1275 ЦК України можливе збільшення частки спадщини, що належить спадкоємцю, за рахунок частки відпавшого спадкоємця, спільно покликаного до спадкування. У таких випадках неприй-нята частина спадщини спадкоємців за законом або за заповітом чи частина спадщини спадкоємця, позбавленого права спадкування, переходить до спадкоємців за законом або за заповітом і розподіляється між ними в рівних частинах. У старому Цивільному кодексі це діяння називалося прирощуванням спадкоємних часток.

У зв'язку з цим слід врахувати, що коли від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом з тієї черги, що має право на спадкування, то частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними нарівно.

Ці положення не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також якщо заповідач призначив іншого спадкоємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, що відмовився від прийняття спадщини, було покладене заповідальну відмову, то обов'язок за заповідальною відмовою переходить до інших спадкоємців за заповітом, що прийняли спадщину, і розподіляється між ними нарівно.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Можливі й інші випадки для виникнення права збільшення спадкоємних часток у інших спадкоємців. Так, підставою для виникнення права збільшення може з'явитися у певних випадках смерть співспадкоємця. Така ситуація може бути, коли особа вже була покликана до спадкування й у неї немає власних спадкоємців, або коли після відкриття спадщини один зі співспадкоємців був у судовому порядку оголошений померлим.

Прирощування спадкоємної частки можливетакожу випадках визнання недійсними усиновлення, а також визнання недійсним запису в книгах актів цивільного стану про батьківство або материнство.

Спадкоємна частка за правом збільшення переходить тільки до спадкоємців за законом тієї черги, до якої належав відпавший спадкоємець.

При спадкуванні за заповітом частка відпавшого спадкоємця надходить за правом прирощення до інших спадкоємців за заповітом лише в тому випадку, якщо заповідач залишив усе своє майно призначеним спадкоємцям. Незалежно від того, чи була вказівка на розмір спадкоємних часток призначених спадкоємцям, чи майно було заповідано без указівки розміру таких часток, частка відпавшого спадкоємця розподіляється між іншими спадкоємцями за заповітом у рівних частках.

При прирощенні спадкоємних часток не відбувається самостійного призову до спадкування, у зв'язку з чим від співспадкоємця не потрібно якогось акта на прийняття “прирощеної” частки.

Наприклад: А. заповідав усе своє майно, у чому б воно не полягало й де б воно не знаходилося, у тому числі жилий будинок, дітям: дочці Л.

- 1/2 частки та синам П. і Д. по 1/4 частки кожному. П. помер до відкриття спадщини. У цьому випадку належна йому за заповітом 1/4 частки спадщини розподіляється між спадкоємцями, що залишилися, дочкою Л. і сином Д. у рівних частках, тобто по 1/8 (1/4 : 2). Отже, свідоцтво про право на спадщину за заповітом буде видано дочці Л. на 5/8 часток всієї спадщини, а сину Д.

- на 3/8 частки.

Перехід права на прийняття спадщини

Статтею 1276 ЦК України передбачена так звана спадкоємна трансмісія, що є переходом права на прийняття спадщини. Можливість такого переходу настає у тих випадках, коли відкрилася спадщина, але спадкоємець, покликаний до спадкування, помер до прийняття спадщини, оскільки право, що виникло внаслідок відкриття спадщини на прийняття або на відмову від її прийняття може переходити у порядку спадкування. Тому спадкоємці особи, покликаної до спадкування і померлої до прийняття спадщини, що відкрилася, вправі здійснити це замість неї. Такий перехід права на прийняття спадщини, не прийнятої померлим спадкоємцем, іменується спадкоємною трансмісією, а особи, які успадковують замість померлого трансмітента, -трансмісарами.

Наприклад, син, спадкоємець за законом, помер після відкриття спадщини після смерті батька і не встиг її прийняти. У такому випадку право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців, тобто до членів сім'ї померлого сина (дружини, дітей тощо). Право на прийняття спадщини в цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, то він продовжується до трьох місяців.

За спадкоємною трансмісією не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині, оскільки право на таку частку має тільки певна категорія спадкоємців.

Отже, спадкоємна трансмісія можлива за наявності двох умов одночасно :

- якщо спадщина відкрита (спадкодавець помер);

- слідом за спадкодавцем помирає спадкоємець, не встигнувши у встановлений законом строк прийняти спадщину.

Спадкоємна трансмісія, на перший погляд, дуже схожа на спадкування за правом представлення. Однак між цими видами спадкування є суттєві відмінності, що полягають у такому:

- спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом, спадкоємна трансмісія - при спадкуванні як за законом, так і за заповітом;

- при спадкуванні за правом представлення спадкоємцями можуть бути тільки спадкоємці спадкодавця, названі законодавцем у ст.1266 ЦК України, а при спадкоємній трансмісії успадковують будь-які спадкоємці особи, яка не встигла прийняти спадщину;

- спадкування за правом представлення має місце в тому випадку, якщо спадкоємець, який би мав право на спадкування, помер до смерті спадкодавця, тобто до відкриття спадщини, а спадкоємна трансмісія настає, якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини, не встигнувши прийняти її.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

“Консультант бухгалтера” № 39 (423) 24 вересня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)