КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ

Умови та порядок оформлення іноземним громадянам
дозвіл на працевлаштування в Україні

Продовження.Частину І, ІІ див. у консультаціях за 26.09.07 р., 03.10.07 р.

ПИТАННЯ 1. Чи зобов'язані отримувати дозвіли на працевлаштування співробітники представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності, якщо вони мають намір укласти трудовий договір з українським роботодавцем?

2.Чинність Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні поширюється також на іноземців, яких направлено закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на підставі контрактів, укладених між українським та іноземним суб'єктами господарської діяльності. Чи зобов'язаний український роботодавець під час подання документів до центру зайнятості отримати дозвіл на працевлаштування таких іноземців, подати проект контракту роботодавця з працівником - іноземцем?

3. Що стало передумовою внесення змін до Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2028, щодо працевлаштування в Україні внутрішньокорпоративних цесіонаріїв та осіб, що надають послуги без комерційної присутності в Україні?

4.Що означає термін внутрішньокорпоративні цесіонарії ?

5. Які іноземні працівники належать до внутрішньокорпоративних цесіонаріїв?

6. Чи може бути підставою для анулювання дозволу на працевлаштування іноземного громадянина лист Державної податкової адміністрації України про те, що роботодавці подають неправильні відомості про виплату заробітної плати, виплачують заробітну плату в розмірі, значно меншому, ніж передбачено контрактом, а то й менше мінімального розміру, несвоєчасно виплачують заробітну плату?

7.Які іноземні працівники належать а до осіб, що надають послуги без комерційної присутності в Україні?

ВІДПОВІДЬ 1. Якщо співробітники представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності мають намір працювати на іншому підприємстві, в установі, організації України, то роботодавець зобов'язаний отримати дозвіл на їхнє працевлаштування в державній службі зайнятості відповідно до Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2028. При цьому згідно з п.9 Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.99 р. № 227, визначено типи віз залежно від мети поїздки в Україну. Якщо іноземці в'їжджають в Україну як співвласники спільних підприємств чи представники компаній (фірм, асоціацій) для проведення контролю за виконанням контрактів або як консультанти від іноземних компаній (фірм, асоціацій), а також персоналу представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, то їм оформляється ділова віза (Б), а особам, які в'їжджають в Україну з метою працевлаштування, оформляється імміграційна віза (ІМ - 1).

Крім того, не дозволяється змінювати статус тимчасового перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну за візами типу Б (ч.3 п.19 Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну). Тобто іноземні громадяни, які перебувають в Україні на підставі ділової візи, в тому числі службовці представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, не мають права змінювати статус тимчасового перебування в Україні, визначений типом візи, на будь-який інший.

2. Іноземні громадяни, які працюють за наймом в іноземного роботодавця, що функціонує поза межами України, не перебувають у трудових відносинах з українським роботодавцем. У такому разі український роботодавець серед інших документів, зазначених п.5 Порядку, для отримання дозволу на працевлаштування подає до центру зайнятості копію контракту між іноземним та українським суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг, а не проекту контракту роботодавця з працівником - іноземним громадянином.

3. У рамках виконання Графіку специфічних зобов'язань України у сфері доступу до ринку послуг під час вступу України до СОТ було взято Україною зобов'язання щодо лібералізації використання іноземної робочої сили в Україні через унесення відповідних змін до чинних нормативно-правових актів.

Для спрощення працевлаштування в Україні робітників та службовців, які належать до категорії внутрішньокорпоративних цесіонаріїв та осіб, що надають послуги без комерційної присутності, було підготовлено й ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 12.09.2005 р. № 892 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2028. Цією постановою передбачено, що дозволи на працевлаштування видаються працівникам, що належать до категорії внутрішньокорпоративних цесіонаріїв (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) на строк найму, на . відміну від інших категорій іноземних працівників, для яких дозвіл на працевлаштування видається на термін до одного року. При цьому внутрішньокорпоративним цесіонаріям дозвіл видається та продовжується незалежно від стану ринку праці.

4. Термін "внутрішньокорпоративні цесіонарії" в чинному законодавстві України закріплено Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами - членами, яку ратифіковано Законом України від 10.11.94 р. № 237/94-ВР.

Згідно з пп."с" п.2 ст.35 внутрішньокор-поративний цесіонарій визначається як фізична особа, яка працює в організації на території Сторони і є тимчасово переведеною в контексті проведення економічної діяльності на території іншої Сторони. Організація, про яку йдеться, повинна мати своє основне місце ділової активності на території Сторони і переведення має провадитися до закладу (філії, дочірньої компанії) цієї організації для фактичного проведення подібної економічної діяльності на території іншої Сторони.

5. Згідно з п.1 ст.35 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами - членами, ратифікованої Законом України від 10.11.94 р. № 237/94-ВР, компанія співтовариства або компанія України, заснована на території відповідно України або Співтовариства, має право наймати або давати розпорядження одній із своїх дочірніх компаній чи філій наймати відповідно до законодавства, чинного в країні, де буде засновано компанію, на території України і в Співтоваристві, робітників і службовців, які є громадянами відповідних держав - членів Співтовариства і України, за умови, що такі робітники і службовці є ключовим персоналом, як це визначено п.2 цієї статті, і що вони зайняті тільки компаніями, дочірніми компаніями або філіями. Дозволи на проживання та працевлаштування видаються таким робітникам і службовцям тільки на строк такого найму.

Пунктом 2 цієї Угоди визначено, що ключовий персонал наведених вище компаній є "внутрішньокорпоративними цесіона-ріями", як це зазначено пп."с" цієї статті, наведених нижче категорій за умови, що організація є юридичною особою і таких осіб було зайнято нею або вони були партнерами в ній (але не як власники контрольного пакету акцій) упродовж принаймні року, які прирівнюються до них, у тому числі:

- особи, що обіймають керівні посади в організації, які головним чином спрямовують управління закладом, отримуючи повноваження на загальний нагляд або управління, в основному від ради директорів чи акціонерів, або осіб, які прирівнюються до них, а саме:

управління установою, відділом чи підрозділом установи;

проведення нагляду і контролю за роботою інших контролюючих, професійних або управлінських кадрів;

повноваження на особисте наймання і звільнення або внесення рекомендацій щодо наймання, звільнення чи інших дій щодо персоналу;

- особи, що працюють в організації і мають нестандартні знання, які е суттєвими в галузі послуг, що надаються закладом, дослідницького обладнання, технічних методів чи управління закладом. Оцінка таких знань може відображати, крім конкретних знань, потрібних для роботи в закладі, високий рівень кваліфікації щодо виду праці або спеціальності, котрі вимагають спеціальних технічних знань, включаючи належність до офіційно визнаних професій.

6. Згідно із законами України "Про систему оподаткування", "Про державну податкову службу в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб" контролюють за нарахуванням і внесенням податку до бюджету органи державної податкової служби, які і визначають правильність та повноту сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і страхових внесків, а також неподаткових доходів, установлених законодавством, та несуть за це відповідальність згідно із законами України.

Отже, в разі надходження до центру зайнятості інформації від Державної податкової адміністрації України про порушення роботодавцем законодавства України у сфері оплати праці іноземних громадян (несвоєчасна виплата заробітної плати, рівень заробітної плати, нижчий від мінімального розміру, встановленого законодавством), центр зайнятості має всі законні підстави для анулювання дозволу на працевлаштування іноземця, виданого цьому роботодавцю.

7. Особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні, - це категорія ключового персоналу, закріплена Графіком специфічних зобов'язань (сектор послуг) України під час вступу України до Світової організації торгівлі, визначення якого міститься в ч.1 ст.35 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами - членами. Тобто це фізичні особи, які тимчасово приїздять до України відповідно до контрактів для безпосереднього надання послуг та мають відповідний рівень кваліфікації.

“Праця і зарплата” № 38(570), жовтень 2007
Передплатний індекс: 30214