Оформлення права на спадщину

Процедура оформлення права на спадщину складається з кількох етапів:

- відкриття спадщини - спадкоємці приймають спадщину або відмовляються від її прийняття, встановлюються місце і час відкриття спадщини;

- визначення обсягу спадкоємного майна - встановлюється коло спадкоємців і визначається частина спадкоємного майна, що належить кожному спадкоємцю;

- видача свідоцтва про право на спадщину.

Після того як закінчена процедура прийняття спадщини, спадкоємці можуть звернутися до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину згідно зі ст.1296 ЦК України. Свідоцтво про право на спадщину - правовстановлюючий документ, офіційно і безперечно підтверджуючий наявність права власності на майно, що перейшло у спадщину.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину, на відміну від прийняття спадщини, обов'язково треба подати заяву до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Підкреслимо, що особливістю здійснення цього виду дії є те, що вона може бути здійснена не у будь-якого нотаріуса, а тільки у державного і тільки за місцем відкриття спадщини згідно з вимогами ст.66 Закону про нотаріат. Нагадаємо, що, згідно зі ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідомо - місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Оскільки право на майно виникає у спадкоємців з моменту відкриття спадщини незалежно від часу його прийняття, то свідоцтво про право на спадщину не створює жодних нових прав у спадкоємців на майно, а лише підтверджує вже існуюче на нього право.

Правовий зміст свідоцтва про право на спадщину визначає підстави для здійснення провадження з видачі свідчення про право на спадщину:

- коли спадкоємне майно підлягає обов'язковій реєстрації в органах державного управління (об'єкти нерухомості, транспортні засоби);

- коли майно перебуває у третіх осіб (банки та інші фінансові установи, страхові організації);

- коли у спадщину переходять авторські права на літературні, наукові та інші твори. Але при цьому слід врахувати, що у спадщину переходить не саме авторське право, а право розпорядження цим твором і право на винагороду.

Практично свідоцтво не потрібно, якщо переходить право на спадщину або майно, яке не підлягає реєстрації і не потребує будь-якого правовстановлюючого документа. Таким майном, наприклад, є предмети домашнього побуту.

Доказом вступу в управління або володіння спадкоємним майном можуть бути:

- довідка ЖЕО, правління ЕСК, виконавчого комітету органів місцевого самоврядування про те, що спадкоємець перед відкриттям спадщини безпосередньо проживав разом зі спадкодавцем, або проте, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця;

- довідка державної податкової служби, страховика або іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувалися податки або страхові платежі за зобов'язанням страхування, квитанції про сплату податку, страхового платежу;

- копія рішення суду про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, що набрало чинності;

- запис у паспорті спадкоємця або у домовій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадкоємному будинку (квартирі) протягом шести місяців після смерті спадкодавця;

- наявність у спадкоємців ощадної книжки спадкодавця, іменних цінних паперів, квитанції про здані до ломбарду речі, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб або іншу самохідну машину чи механізм;

- державний акт на право приватної власності на землю;

- інші документи, видані відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким є можливим тільки після належного оформлення на нього прав;

- інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадкоємним майном.

Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин та за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Підставами призову до спадкування є споріднення, шлюб, перебування непрацездатної особи на утриманні спадкодавця не менше року до його смерті, заповіт. У перших трьох випадках нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину за законом, у четвертому - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Свідоцтво про право на спадщину за законом видається у разі коли у нотаріуса є докази:

- факту смерті спадкодавця;

- часу і місця відкриття спадщини;

- наявності підстав для призову до спадкування;

- підтвердження складу спадкоємного майна, а в разі потреби - наявність оцінки цього майна;

- сплати мита;

- закінчення строку для прийняття спадщини всіма спадкоємцями.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видається у разі коли у нотаріуса є докази:

- факту смерті спадкодавця;

- наявності заповіту, який на день видачі свідоцтва не скасований і не змінений;

- часу, місця відкриття спадщини;

- складу спадкоємного майна;

- підтвердження осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщині;

- сплати мита;

- закінчення встановленого законом строку для вступу у права спадщини.

Усі факти, що підлягають встановленню, повинні бути підтверджені відповідними письмовими доказами, показання свідків неприпустимі.

Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, виписки з книг запису актів цивільного стану, записи в паспортах про дітей, про одного з подружжя, копії рішень суду про встановлення факту родинних та інших відносин, що що набрали чинності.

В окремих випадках можуть бути прийняті довідки, видані підприємствами, установами та організаціями за місцем роботи або проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують родинні та інші відносини спадкоємців зі спадкодавцем.

У разі коли про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом прохає особа, яка вважає себе утриманцем спадкодавця, то державний нотаріус повинен переконатися, що ця особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті, а також, що ця особа була непрацездатною надень відкриття спадщини.

На підтвердження факту перебування на утриманні можуть бути представлені такі документи:

- довідка виконавчого комітету міської ради народних депутатів або місцевої адміністрації, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців;

- довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- копія рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні, що набрало чинності. Ці документи повинні містити дані про час, протягом якого особа перебувала на утриманні спадкодавця.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Місце відкриття спадщини підтверджується:

- свідоцтвом органів реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце проживання його та місце смерті збігаються;

- довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або відповідної держадміністрації або за місцем роботи померлого про його постійне місце проживання;

- записом у домовій книзі про постійну прописку спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідомо, - документом (довідкою виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або ін.) про місцезнаходження спадкоємного майна або його частини.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, вчиняється нотаріусом після надання правовстановлюючих документів про приналежність цього майна спадкодавцю і перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна.

Якщо на майно накладено арешт судовими або слідчими органами, то видача свідоцтв про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкоємного майна входить жилий будинок, то державний нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, виписку з реєстру нерухомого майна, що видається бюро технічної інвентаризації.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видано державним нотаріусом на підставі відповідного рішення Комісії з питань відновлення прав реабілітованих, яке повинно містити відомості про склад спадкоємного майна. За наявності такого рішення документи, які засвідчували б приналежність наслідуваного майна померлого, не потрібні.

На практиці часто трапляються випадки зміни прізвища, імені, по батькові власниками майна. У такому випадку одночасно з наданням правовстановлюючих документів на майно спадкоємці для видачі свідоцтва про право власності повинні представити нотаріусу і документи, видані відділами реєстрації актів цивільного стану про зміну прізвища, імені, по батькові спадкодавця.

За необхідності здійснити заходи для розшуку майна нотаріусом можуть бути затребувані певні документи, тобто нотаріус може надіслати запити різним організаціям і відомствам про наявність у них відомостей щодо майна спадкодавця. Наприклад, згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, державний нотаріус на прохання спадкоємців вправі зробити запит до банківських установ про наявність на ім'я померлого внесків і розрахункових рахунків, до органів БТІ - про зареєстроване на ім'я спадкодавця нерухоме майно, до нотаріальних контор - про перебування документів на зберіганні тощо. Згідно зі ст. 46 Закону про нотаріат усі без винятку установи зобов'язані надати відомості у строк, зазначений нотаріусом.

За відсутності документів-доказів зацікавлена особа може звернутися до суду, для того щоб у порядку особливого провадження встановити відповідні факти. Наявність рішення суду про встановлення того чи іншого юридичного факту (наприклад, місця відкриття спадщини), що набрало чинності, звільняє особу від доведення такого факту.

Однак факт смерті і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом дослідження свідоцтва органів РАЦСа про смерть спадкодавця. Рішення суду про оголошення громадянина померлим, про встановлення факту реєстрації смерті або факту смерті особи у певний час та за певних обставин не можуть бути прийняті нотаріусом на підтвердження факту смерті, у зв'язку з тим що вони є лише підставою для реєстрації смерті громадянина в органах РАЦСа. Тому для отримання свідоцтва про смерть необхідно звернутися до названих органів з рішенням суду про оголошення громадянина померлим.

Разом з тим нотаріус не вправі затримувати видачу свідоцтва про право на спадщину після закінчення встановленого строку спадкоємцям, які надали усі необхідні документи, з тієї причини, що інші особи, які претендують на спадщину, не можуть довести своє право.

У свідоцтві про право на спадщину вказуються: дата видачі, прізвище та ініціали нотаріуса, підстава видачі свідоцтва (за законом або за заповітом) з посиланням на статтю закону, прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, час його смерті, прізвища, імена та по батькові спадкоємців. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом указуються родинні відносини зі спадкодавцем, місце їх проживання, частка у спадщині, що належить кожному зі спадкоємців, склад і місце перебування спадкоємного майна, його оцінка, робиться посилання на правовстановлюючий документ, номер спадкоємної справи, номер реєстрації свідоцтва, розмір стягненого мита, підпис і печатка нотаріуса.

У разі коли свідоцтво видається кожному спадкоємцю, то в кожному свідоцтві вказується вся спадкоємна маса, частка у спадщині, що належить спадкоємцю, який отримує це свідоцтво, і на інші частки видається свідоцтво іншим спадкоємцям або частки окремих спадкоємців залишаються відкритими.

Особиста присутність спадкоємця при отриманні свідоцтва не обов'язкова. На прохання спадкоємця воно може бути надіслано йому поштою.

При видачі свідоцтва про право на спадщину може мати місце необхідність повідомлення інших осіб про таку дію. Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону про нотаріат та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державний нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього або недієздатного чи обмежено дієздатного спадкоємця орган опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

У разі наявності заборони відчуження державний нотаріус повідомляє кредитора про те, що майно, обтяжене боргом, переходить до спадкоємців боржника на підставі виданого свідоцтва про право на спадщину для можливості вжиття ними необхідних заходів. Якщо на спадкоємне майно накладено арешт судовим або слідчим органом, то видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон про нотаріат - Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ “Про нотаріат”

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5

“Консультант бухгалтера” № 33 (417) 13 серпня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)