ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
12 червня 2007 року
м. Київ

Справа № К-11362/06

Про визнання недійсним рішення, податкових вимог
та спонукання до вчинення дій

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Р.,

Суддів: Б., Г., К., Ф.,

при секретарі судового засідання: Я.,

за участю представників: прокурора – не з’явився; позивача – гр. К – заступник начальника військової частини А 0297; відповідача – гр. К – державний податковий інспектор юридичного відділу;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання військового прокурора Дарницького гарнізону на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 у справі № 32/467 господарського суду міста Києва за позовом військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (військова частина А 0297) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним рішення, податкових вимог та спонукання до вчинення дій, –

встановив:

В серпні 2004 року військовий прокурор Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (військової частини А 0297) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.04.2002 № 2/2922 та від 19.02.2003 № 39 про стягнення з військової частини А 0297 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 13286,76 грн. та 20466,76 грн. відповідно.

22.09.2004 військовий прокурор Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (військової частини А 0297) звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій просив визнати недійсними податкові вимоги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.04.2002 № 2/2922 та від 19.02.2003 № 39 про стягнення з військової частини А 0297 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 13286,76 грн.

30.09.2004 військовий прокурор Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (військової частини А 0297) повторно звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій просив визнати недійсними:

– першу податкову вимогу від 26.02.2002 № 1/2549 та другу податкову вимогу від 02.04.2002 № 2/2922 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про стягнення з військової частини А 0297 податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 13286,76 грн.;

– рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 18.02.2003 № 39 про стягнення з військової частини А 0297 податкового боргу за платежем: податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 20466,76 грн.;

– зобов’язати ДПІ у Дарницькому районі м. Києва виключити військову частину А 0297 з реєстру платників податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2005 № 32/467 позов задоволено частково: визнано недійсною першу податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26.02.2002 № 1/2549 в частині визначення військовій частині А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1556 грн.; визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.04.2002 № 2/2922 в частині визначення військовій частині А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1556 грн.; визнано недійсним рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 18.02.2003 № 39 в частині стягнення з військової частини А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 8736 грн.; в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва виключити військову частину А 0297 з реєстру платників податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відмовлено; провадження у справі в частині визнання недійними першої податкової вимоги від 26.02.2002 № 1/2549 та другої податкової вимоги від 02.04.2002 № 2/2922 щодо визначення військовій частині А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 11224,78 грн. основного платежу та 505,98 грн. пені припинено; провадження у справі в частині визнання недійсним рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 18.02.2003 № 39 про стягнення з військової частини А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 11224,78 грн. основного платежу та 505,98 грн. пені припинено. Стягнуто з ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову мотивований тим, що військова частина А 0297, відповідно до ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України”, звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зв’язку з чим донарахування позивачу податкового зобов’язання за вказаним податком спірним рішенням та податковими вимогами є незаконним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 рішення суду першої інстанції скасоване частково та прийнято нове рішення, яким в позові військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (військова частина А 0297) до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними першої податкової вимоги № 1/2549 від 26.02.2002 та другої податкової вимоги від 02.04.2002 № 2/2922 в частині визначення військовій частині А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1556 грн., про визнання недійсним рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 39 від 18.02.2003 в частині стягнення з військової частини А 0297 суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 8736 грн. та про зобов’язання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва виключити військову частину А 0297 з реєстру платників податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відмовлено. В частині припинення провадження у справі рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови в позові мотивована тим, що Закон України “Про Збройні Сили України” не є Законом з питань оподаткування, а тому пільги щодо оподаткування, передбачені ст. 14 цього Закону, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідні зміни не внесено до законів про оподаткування.

В касаційному поданні військовий прокурор Дарницького гарнізону просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України”.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтримав вимоги касаційного подання, просив його задовольнити.

Представник відповідача просив залишити касаційне подання без задоволення.

Військовий прокурор Дарницького гарнізону в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем щодо військової частини А 0297 прийнято першу податкову вимогу № 1/2549 від 26.02.2002, якою визначено обов’язок позивача зі сплати суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями на загальну суму 75893,82 грн., в тому числі 13286,76 грн. – податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (12780,78 грн. – основний борг та 508,98 – пеня).

02.04.2002 відповідачем щодо позивача прийнято другу податкову вимогу № 2/2922, якою визначено обов’язок позивача зі сплати суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями на загальну суму 61476,06 грн., в тому числі 13286,76 грн. – податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

18.02.2003 відповідачем прийнято рішення № 39 про стягнення з позивача узгодженої суми податкового боргу на загальну суму 42549,73 грн., в тому числі 20466,76 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 № 1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об’єктами оподаткування. Будь-яких пільг щодо сплати цього податку на підставі ст. 4 Закону України № 1963 військовим частинам не надано.

Згідно ст. 39 Закону України “Про власність” (чинному на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України”, належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.

Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т. ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття “власні транспортні засоби” наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

У зв’язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” від 16.07.1999 установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов’язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно преамбули Закону України “Про Збройні Сили України” цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з Законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України “Про Збройні Сили України” не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” пільги визначені у ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” не можуть поширюватись на відповідача.

Враховуючи, що Закон України “Про систему оподаткування” є спеціальним Законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Оскільки Закон України “Про Збройні Сили України” не є законом про оподаткування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для звільнення військової частини А 0297 від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, та правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволені позову.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Наведеним спростовуються доводи касаційного подання про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ухвалив:

Касаційне подання військового прокурора Дарницького гарнізону залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених ст.ст. 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді