КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 6 червня 2007 р. N 381-р
Київ

Про схвалення Концепції Державної цільової
економічної програми "Створення в Україні
інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки"

1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки", що додається.

Визначити державними замовниками Програми МОН (координатор) та Держінвестицій.

2. МОН і Держінвестицій разом з Мінфіном, Мінекономіки, Мінпромполітики, Мін'юстом, Національною академією наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки".

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 6 червня 2007 р. N 381-р

Концепція
Державної цільової економічної програми
"Створення в Україні інноваційної інфраструктури
на 2008-2012 роки"

Визначення проблеми, на розв'язання
якої спрямована Програма

Розвиток інноваційної діяльності є одним з найважливіших системних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності економіки та національної безпеки держави.

Як свідчить світовий досвід, передові позиції за рівнем технологічного та соціально-економічного розвитку займають держави, в яких створено розгалужену інноваційну інфраструктуру, що активно використовується для реалізації інновацій.

У країнах - членах ЄС розвинута інноваційна інфраструктура сприяє науково-технологічному інноваційному розвитку. Зокрема, у Німеччині створена потужна науково-дослідна система, що характеризується великою кількістю різних установ з високим ступенем автономії. Діяльність інноваційних центрів, технологічних центрів, бізнес-інкубаторів сприяє трансферу технологій від науки до економіки, а також регіональному економічному розвитку. За останні 10 років кількість таких центрів збільшилася. Так, у 2000 році в Німеччині функціонувало близько 400 центрів.

В останні роки спостерігається тенденція до створення міждержавних мереж інноваційної діяльності. Найбільш успішною є діяльність Європейської бізнес-мережі. До 2000 року до складу такої бізнес-мережі входило понад 200 організацій, включаючи 150 бізнес-інноваційних центрів, розташованих у 21 країні.

У Росії також формується інноваційна інфраструктура, де вже функціонує 70 технопарків, 18 інноваційно-технологічних центрів, у науково-технічній сфері діють близько 50 тис. малих технологічних фірм, створюється система венчурного інвестування.

Розвиток інноваційної інфраструктури відповідає пріоритетам державної політики, які визначені Законами України "Про інноваційну діяльність" ( 40-15 ), "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" ( 433-15 ), постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. N 316 "Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації)".

В Україні сформовано окремі елементи інноваційної інфраструктури. Зокрема, утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори, 10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах - підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Крім того, підприємства, що провадять інноваційну діяльність, користуються послугами консалтингових фірм та небанківських фінансових установ, але вони не можуть у повному обсязі задовольнити їх потреби.

Не підтримується належним чином діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки, не створюються центри трансферу технологій. Не в повному обсязі реалізуються освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів, у сфері інформаційно-комунікаційних високих технологій, інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації, зокрема бази даних з питань технологій, науково-технічних досягнень.

Результати аналізу свідчать про відсутність належної підтримки інноваційної діяльності в країні, основною проблемою при цьому є несформованість інноваційної інфраструктури.

Розроблення Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки" (далі - Програма) зумовлено актуальністю зазначеної проблеми.

Аналіз причин виникнення проблеми
та обґрунтування необхідності її розв'язання

Аналіз законодавства з питань регулювання діяльності суб'єктів інноваційної інфраструктури свідчить про його недосконалість, фрагментарність, що стримує успішне становлення і розвиток вітчизняної інноваційної інфраструктури.

Крім того, не сформований механізм стимулювання створення інноваційної інфраструктури.

Значною мірою ефективність державної політики з формування та розвитку інноваційної інфраструктури знижується внаслідок її безсистемності, неналежної обґрунтованості, відсутності чіткого розмежування завдань між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, нескоординованості їх діяльності, відсутності міжгалузевих та міжрегіональних зв'язків. У рамках державних програм розвиток інноваційної інфраструктури не визначено як окрему проблему, їх заходи спрямовані на створення окремих інноваційних структур.

Мета Програми

Метою Програми є створення в Україні інноваційної інфраструктури у 2008-2012 роках, здатної забезпечити підвищення конкурентоспроможності національної економіки та ефективне використання вітчизняного науково-технологічного потенціалу.

Оптимальний варіант розв'язання проблеми

Розвиток інноваційної інфраструктури може здійснюватися за такими варіантами:

збереження існуючого підходу до розвитку інноваційної інфраструктури, яка вже не відповідає вимогам часу;

розвиток фінансової підсистеми інноваційної інфраструктури;

розвиток виробничо-технологічної підсистеми інноваційної інфраструктури.

Збереження існуючого підходу до розвитку інноваційної інфраструктури призведе до поглиблення проблем у сфері інноваційної діяльності та подальшої деформації структури національної економіки.

Розвиток фінансової підсистеми інноваційної інфраструктури сприятиме забезпеченню фінансової підтримки інноваційної діяльності, особливо на початковому етапі впровадження інновації, необхідність чого обумовлена високим комерційним ризиком інвестування в інноваційну сферу, необхідністю значних фінансових витрат, тривалим строком окупності інвестицій. Ефективність фінансово-економічної підсистеми інноваційної інфраструктури дає змогу активно використовувати позабюджетні джерела коштів і одночасно передбачати пряму і непряму державну підтримку інноваційної діяльності.

Оптимальним варіантом для формування інноваційної інфраструктури є розвиток її виробничо-технологічної підсистеми, що сприятиме швидкому подоланню технологічного відставання вітчизняної економіки від світових економічних лідерів в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.

Виробничо-технологічна підсистема сприяє освоєнню виробництва нової конкурентоспроможної наукомісткої продукції шляхом забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, проведення експертизи інноваційних, науково-технічних проектів, сертифікації наукоємної продукції, надання послуг у сфері метрології, стандартизації, контролю якості, інформаційного і консультаційного забезпечення інноваційної діяльності, реалізації інноваційних проектів, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації підприємців у сфері інноваційної діяльності, інтелектуальної власності і трансферу технологій.

Повнота і функціональність виробничо-технологічної підсистеми повинні забезпечувати комплексність інноваційного процесу.

Шляхи і способи розв'язання проблеми

Для розв'язання проблеми необхідно здійснити заходи щодо:

внесення змін до Закону України "Про інноваційну діяльність" ( 40-15 );

удосконалення та адаптації нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності до принципів та норм законодавства Європейського Союзу;

створення нормативно-правової та науково-методичної бази для підтримки і розвитку різних типів підприємств, організацій інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, наукових парків, інноваційних бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій і технополісів, соціотехнополісів у складі кластер-технопарків);

розроблення механізму міжгалузевої та регіональної координації і державної підтримки розвитку інноваційної інфраструктури;

визначення пріоритетним напрямом діяльності суб'єктів інноваційної інфраструктури стимулювання розвитку малого наукоємного бізнесу;

формування державної інформаційної інфраструктури шляхом створення загальної інформаційної мережі, що містить відомості стосовно суб'єктів інноваційної інфраструктури, напрямів їх діяльності, розробок та можливостей їх впровадження у виробництво, розширення доступу до інформаційних мереж та банків даних;

формування та розвитку систем:

- виробничо-технологічного забезпечення сертифікації інноваційної продукції; проведення наукової експертизи, включаючи кооперацію підприємств різних форм власності та наукових установ і організацій;

- інформаційного забезпечення інноваційної діяльності на всіх етапах (ідея - дослідження - розроблення - впровадження);

створення і забезпечення функціонування:

- патентних підрозділів на державних підприємствах;

- підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в центральних органах виконавчої влади;

- мережі регіональних інноваційних структур (інноваційних центрів, інноваційних бізнес-інкубаторів і центрів трансферу технологій);

- наукових парків на базі провідних вищих навчальних закладів;

- комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансових установ;

формування інноваційно-активних територій (технополісів, наукових парків).

Очікувані результати виконання Програми,
визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

оптимізувати систему державного регулювання діяльності технологічних парків у частині визначення їх як регіонально-галузевих інноваційних утворень;

забезпечити розвиток мережі нових елементів інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, центрів трансферу технологій, наукових парків, регіональних інноваційних кластерів, інноваційних бізнес-інкубаторів, банків технологічної інформації тощо). Передбачається створити близько 335 таких елементів, завдяки чому буде створено понад 10 тис. нових робочих місць для висококваліфікованих фахівців;

збільшити до 10 тис. одиниць кількість суб'єктів малого підприємництва, що реалізують інновації;

підвищити не менш як на 5 відсотків інноваційну активність промислових підприємств;

збільшити обсяги виробництва інноваційної продукції на 20 відсотків;

залучити близько 7 млрд. гривень інвестицій для реалізації інноваційних проектів.

Оцінка ресурсів, необхідних для виконання Програми

Заходи щодо розвитку інноваційної інфраструктури передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інвестицій підприємств та організацій, грантів міжнародних організацій. Орієнтовний обсяг необхідних для виконання Програми фінансових ресурсів становить близько 500 млн. гривень, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету - близько 100 млн. гривень.