Розширюємося філіально

Згідно зі ст. 8 Закону про бухоблік бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку та відповідальності за його ведення на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Суб'єкт підприємницької діяльності може розширити масштаби своєї діяльності шляхом відкриття філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, які не є самостійними юридичними особами. У зв'язку з цим виникає чимало питань про порядок обліку, відкриття, реєстрації в різних фондах та оподаткування таких відокремлених підрозділів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Отже, може виділяти на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з подальшим включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої їм довіреності від головного підприємства.

Головне підприємство не позбавлено права створювати філії та відокремлені підрозділи на тій самій території адміністративно-територіальної одиниці, де воно зареєстроване, але тільки за іншою адресою У будь-якому іншому випадку створення такого підрозділу за місцезнаходженням юридичної особи є нонсенсом, оскільки тоді відсутня “відокремленість” як така.

Філія здійснює частину або усі види діяльності, на які має право юридична особа. Вид діяльності, не передбачений у статуті юридичної особи, філія здійснювати не може.

Укладаючи договір, керівник філії виступає від імені головного підприємства, і відповідальність за всіма зобов'язаннями, що виникла у зв'язку з діяльністю філії за даним договором, несе юридична особа, яка створила цю філію.

Керівник філії повинен пам'ятати, що він не має права укладати договори від імені філії і приймати на себе будь-які зобов'язання.

Також треба відзначити таке: укладання договорів між філією і головним підприємством (договір оренди майна тощо) припускає наявність двох сторін - учасників цивільних правовідносин. Підприємство з усіма його структурними підрозділами є однією юридичною особою.

Згідно з ст. 58 ГК України відкриття суб'єктом господарювання філій, представництв без створення юридичної особи не вимагає їх державної реєстрації, тому що відомості про філію включаються до реєстраційної справи юридичної особи, що її створила, а також до Єдиного державного реєстру. Згідно з ст. 28 Закону № 755 Державний реєстратор, за відсутності підстав для залишення без розгляду документів, зобов'язаний протягом двох робочих днів з дати надходження реєстраційних документів залучити їх до реєстраційної справи юридичної особи, а також внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру і передати відповідні відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування за місцезнаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.

Згідно з п. 4.1 Порядку № 80, взяття на облік як платників податку - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб (філій) здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.

Підставою для взяття на облік є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи (філії) від Державного реєстратора до органу державної податкової служби за місцезнаходженням цього підрозділу.

Для постановки на облік, згідно з п. 4.10 Порядку № 80, філії подають до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням:

- заяву за ф. № 1-ОПП;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру з указівкою відомостей про відокремлений підрозділ (філію), якщо відомості про нього включаються до названого реєстру, або копію документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду ЄДРПОУ (якщо відомості про нього не включаються до Єдиного державного реєстру) з пред'явленням оригіналу цього документа.

Після взяття окремого підрозділу на облік орган державної податкової служби формує довідку за ф. № 4-ОПП, яка є документом, що підтверджує факт узяття платника податку на облік в органі державної податкової служби.

Розглянемо докладніше реєстрацію у фондах.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи та організації, створені згідно із законодавством України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, що мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Отже, взяття на облік окремих підрозділів юридичних осіб (філій) здійснюється органами Пенсійного фонду у разі наявності у них окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за місцезнаходженням цього підрозділу на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру. Наявність окремого балансу у філій і виявлення самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами встановлюється посадовою особою Пенсійного фонду за місцезнаходженням такої філії.

Для реєстрації філій у Фонді соціального страхування на випадок безробіття необхідна також наявність у відокремлених підрозділів окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за їх місцезнаходженням на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про ці філії. Про це сказано у п.3.6. Інструкції № 339. Хоча у Законі № 1533 немає прямої вказівки на те, що філії та інші відокремлені підрозділи повинні бути зареєстровані як платники цього внеску.

При ухваленні рішення про реєстрацію у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності слід керуватися пп. 2.1.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. № 16. У цій Інструкції передбачено, що філії, відділення та інші відокремлені підрозділи страхувальників, які не мають статусу юридичної особи і самостійно провадять розрахунки за оплатою праці, повинні бути зареєстровані як страхувальники Фонду. Таким чином, якщо філія самостійно не здійснює розрахунки за оплатою праці, то їй не потрібно ставати на облік в органах Фонду.

Платниками внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, згідно з п. 2.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду від 20.04.2001 р. № 12, є юридичні особи незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності і галузевої приналежності, а також їх відокремлені підрозділи (філії), що знаходяться поза місцезнаходженням головного підприємства і виготовляють продукцію, виконують роботи або послуги, передбачені статутом головного підприємства, а також здійснюють представництво і захист інтересів цього підприємства, за умови що розрахунки за оплатою праці цих відокремлених підрозділів здійснюються не централізовано. Якщо розрахунки за оплатою праці цих філій провадяться централізовано, то страхові внески за свої філії сплачує головне підприємство (юридична особа, якій вони підпорядковані).

Філія може обрати спрощену систему оподаткування, якщо середня чисельність працівників і обсяг виручки від реалізації продукції (товару, робіт і послуг) не повинні перевищувати, відповідно: 50 осіб і 1 млн. грн. за рік. Причому необхідно зазначити, що ці показники визначаються по платнику податку у цілому (тобто з урахуванням показників головного підприємства та філії).

Головне підприємство переходить на сплату єдиного податку разом з філіями і при поданні заяви на видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу державної служби вказує інформацію про обсяг виручки і про середньооблікову чисельність працівників як по головному підприємству, так і по філіях.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, згідно з Указом № 727, сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

- до Державного бюджету України

- 20%;

- до місцевого бюджету - 23%;

- до Пенсійного фонду України

- 42%;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4%) для відшкодування витрат, що здійснюються згідно із законодавством у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Розподіл сплачених сум єдиного податку між собою і своїми філіями здійснює головне підприємство і надсилає відомості про них до органу Пенсійного фонду за місцем своєї реєстрації.

Такі самі відомості про розподіл сум, разом з копією платіжних доручень і відміткою банку про сплату єдиного податку за відповідний місяць, засвідчені органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації головного підприємства, надсилаються головним підприємством і своїм філіям.

Зазначені документи філія подає до органу Пенсійного фонду за місцем своєї реєстрації, який на їх підставі зараховує відповідні суми у картку особового рахунка філії, відкритого в органі Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

У разі коли головне підприємство не здійснило розподіл, філії повинні сплатити страхові внески у строки, визначені законодавством, у повному розмірі.

Якщо головне підприємство уповноважило філію самостійно розраховувати та здійснювати виплату заробітної плати, то, згідно з п.17.1 Закону № 889, вона (філія) є податковим агентом для своїх працівників. Податкові агенти, незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу обкладання іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам згідно з цим Законом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з нарахованого доходу, підлягає сплаті до бюджету протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано дохід. Тобто навіть якщо дохід не виплачен, перерахувати його до бюджету податковий агент повинен обов'язково. Якщо філія має окремий ідентифікаційний код і місцезнаходження її відрізняється від місцезнаходження головного підприємства, податковий розрахунок за формою № 1ДФ необхідно подати до податкового органу за місцем реєстрації філії. І одночасно з наданням банку документів на отримання коштів для виплати заробітної плати необхідно сплатити утриманий податок з доходів фізичних осіб.

Питання відкриття розрахункового рахунка для філії залежить від того, чи буде вона виконувати операції з видачі готівки з каси (на виплату заробітної плати, на відрядження тощо). Проведення розрахунків у готівковій та безготівковій формі регламентується Положенням № 637 і Законом про РРО.

На підставі п.п. 2.7, 2.8. Положення № 637 встановлюються ліміт каси і строки здачі готівкової виручки. Виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банку для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати виручку безпосередньо у каси таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків виручку можна здавати операторам поштового зв'язку для її переведення на банківські рахунки підприємства.

Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється за згодою головного підприємства та відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) юридичної особи (п. 5.2 Положення № 637).

Згідно із Законом про бухоблік підприємство має право самостійно визначити, як вести бухгалтерський та податковий облік у відокремленому підрозділі - централізовано або окремо. Єдина вимога, якої необхідно дотримуватися у разі відокремленого ведення обліку, - фінансова звітність підприємства (юридичної особи) повинна включати показники філій, а для складання декларацій в цілому по підприємству, відокремлений підрозділ повинен надавати дані за формою та у строки, встановлені головним підприємством.

Не кожне підприємство може обрати спрощену систему оподаткування (як зазначалося вище - необхідні певні умови для переходу), тому розглянемо порядок сплати податку на прибуток і податок на додану вартість відокремлених підрозділів (філій).

Згідно з пп. 2.1.3 Закону про оподаткування прибутку платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку на прибуток, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податків, територіальної громади.

Платник податку, який має філії на іншій території, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток та сплачувати його до бюджету територіальних громад за місцезнаходженням філії, а також до бюджету за своїм місцезнаходженням. У разі коли філія і головне підприємство не переходять на сплату консолідованого податку на прибуток, то вони сплачують податок на прибуток окремо.

Порядок складання розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства розроблений на підставі норм Закону про оподаткування прибутку.

Порядок застосовується всіма платниками податку, що мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи та у встановленому порядку перейшли на консолідовану сплату податку на прибуток.

Після ухвалення рішення про сплату консолідованого податку головне підприємство подає до органу податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням філії Повідомлення платника податку про ухвалення рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства.

Відповідальність за своєчасне і повне внесення сум консолідованого податку до бюджетів за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого перебуває філія, інакше кажучи, якщо внаслідок допущеної помилки виникла недоїмка по філії, то штрафні санкції повинно сплатити головне підприємство.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахункове виходячи із загальної суми консолідованого податку, нарахованого платником податку та розподіленої пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат і амортизаційних відрахувань цього платника податку (головного підприємства).

З метою визначення суми консолідованого податку на прибуток платник податку веде узагальнюючий облік валових витрат і амортизаційних відрахувань філій відповідно до порядку їх нарахування, встановленого Законом.

Дані обліку новостворених філій враховуються при розрахунку консолідованого податку, починаючи з того звітного періоду, коли вони були створені.

Слід зазначити, що у разі коли у головного підприємства (або окремої його філії) є збиток за результатами діяльності у звітному періоді, то сума такого збитку зменшує загальну базу оподаткування по підприємству в цілому, що дуже суттєво. Отже це дає можливість сплачувати меншу суму податку на прибуток до бюджету. І що ще важливо: при вимозі податковими органами подання звітності з позитивними показниками діяльності суб'єкта господарювання, навіть якщо філія буде працювати зі збитком, то в цілому по підприємству буде отриманий прибуток, податок буде сплачений, і питання з боку податкових служб будуть виключені (ми сподіваємося).

Безумовно кожне підприємство самостійно обирає - як сплачувати і як звітувати. Але, на наш погляд, сплата податку на прибуток окремо філіями та окремо головним підприємством є доцільною лише в тому випадку, коли філії ведуть практично самостійну діяльність, тісно не пов'язану з діяльністю головного підприємства.

Статтею 2 Закону про ПДВ визначено коло осіб, які повинні зареєструватися як платники ПДВ. При цьому, згідно з п. 1.2 ст. 1 цього Закону, під особою розуміється:

- суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форм власності і часу внесення цих інвестицій;

- інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;

- фізична особа, яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить товари на митну територію України.

Відокремлений підрозділ юридичною особою не є і згідно з п. 1 ст.ст. 42, 55 ГК України не вважається суб'єктом підприємницької діяльності, і тому філія (відокремлений підрозділ) не повинна окремо реєструватися як платник ПДВ.

У разі коли філії не мають розрахункового рахунка, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів (робіт, послуг) і роблять розрахунки з постачальниками/покупцями, то, згідно з п. 2 Порядку № 165, зареєстрований платник податку, до складу якого входять філії, може надати право виписки податкових накладних цій філії, але обов'язок зі складання податкової декларації з податку на додану вартість все ж таки покладається на головне підприємство.

З цією метою відокремленому підрозділу привласнюється окремий код (номер, шифр), про що письмово повідомляється державний податковий орган за місцем реєстрації юридичної особи як платника ПДВ.

Відповідальність за недотримання вимог щодо заповнення податкових накладних несе платник податку на додану вартість.

Надаючи філії можливість ведення податкового обліку ПДВ, слід пам'ятати, що операції з передачі товарно-матеріальних цінностей від головного підприємства філії не спричиняють податкових наслідків з точку зору податку на додану вартість, оскільки відсутній факт переходу права власності, отже, такі операції не можуть розцінюватися як продаж.

Відповідальність за достовірність і своєчасність ведення податкового обліку філіями несе платник податку на додану вартість, тобто головне підприємство.

Розглянемо порядок сплати місцевих податків і зборів. Види місцевих податків і зборів, а також коло їх платників визначені Декретом № 56-93 . З приводу сплати податків найбільший інтерес викликає сплата комунального податку. З одного боку, згідне з ст. 15 цього Декрету, платниками комунального податку є юридичні особи (при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення філій від сплати комунального податку), з іншого боку, згідно з ст. 18 цього Декрету, органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів. А також, згідно зі ст. 69 Закону № 280, передбачено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що головне підприємство (або сама філія) сплачує комунальний податок до бюджету за місцезнаходженням філії (тобто кошти комунального податку за логікою повинні спрямовуватися на комунальні потреби за місцем розташування даного суб'єкта).

Розглянемо простий приклад взаємин філії та головного підприємства.

Головне підприємство відвантажує товар філії. Ціна реалізації обумовлюється при передачі товару філії (у тому числі ПДВ). Філія реалізує продукцію (у тому числі ПДВ) і виручку в повному обсязі перераховує головному підприємству. Покажемо відображення цих операцій в бухгалтерському обліку (таблиця).

Ще кілька слів про ліквідацію філії. Припинення діяльності структурного підрозділу провадиться відповідно до вимог положення про філію, затвердженого головним підприємством. У положенні необхідно вказати можливі підстави для її (філії) ліквідації, а також повинен бути обумовлений порядок використання майна та фінансових коштів, які залишилися після розрахунків з кредиторами філії. Ці кошти переходять у власність головного підприємства.

Незважаючи на те, що філія може стати неплатоспроможною, оголосити її банкрутом неможливо, тому що банкрутом може бути тільки юридична особа, Отже, якщо коштів на погашення заборгованості у філії не вистачило, то відповідальність за виконання таких зобов'язань покладається на головне підприємство. Процедура ліквідації здійснюється ліквідаційною комісією, що створюється власником. До неї повинні ввійти особи, які здійснюють управління підприємством. Призначення ліквідаційної комісії повинно узгоджуватися з органом, що здійснює державну реєстрацію.

Список використаних нормативно-правових актів

ГК України - Господарський кодекс України

Закон про бухоблік - Закон України від 16.07.1999 p. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”

Закон 755 - Закон України від 15.05.2003 p. № 755-ІV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”

Закон № 889 - Закон України від 22.05.2003 p. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”

Закон № 1058 - Закон України від 09.07.2003 p. № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

Закон про РРО -Закон України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

Закон № 1533 - Закон України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”

Закон № 280 - Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”

Указ № 727 - Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99

Декрет № 56-93 - Декрет КМУ від 20.05.1993 р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори”

Порядок № 80 - Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80

Порядок № 165 - Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 165

Положення № 637 - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

Інструкція № 339 - Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Мінпраці України від 18.12.2000 р. № 339

“Консультант бухгалтера” №22 (406) 28 травня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)