Ремонтуємо чи поліпшуємо... ось в чому питання

При відображенні в бухгалтерському обліку поліпшень і ремонтів основних засобів бухгалтер повинен керуватися П(С)БО 7 і Методичними рекомендаціями № 561.

Згідно з цими Рекомендаціями ремонт - це комплекс операцій з поновлення або справності працездатності та поновлення ресурсу об'єкта чи його складових*. Під технічним обслуговуванням розуміється комплекс операцій або операція з підтримки справності чи працездатності об'єкта лід час його використання за призначенням, простою, зберігання і транспортування**. Отже, принципова відмінність ремонтів від технічного обслуговування полягає в тім, що в першому випадку відбувається відновлення втраченої з різних причин працездатності, а в другому - підтримання працездатності.

Іноді вживаються поняття капітального і поточного ремонту, але в податковому обліку відображення ремонтів не залежить від того, поточний він чи капітальний. Незважаючи на це, поняття капітального ремонту чітко виділяється в Методичних рекомендаціях № 561, а також постійно фігурує в формах первинного обліку основних засобів, затверджених Наказом № 352. Якщо ж підприємство здійснює аналітичний або управлінський облік поточних і капітальних ремонтів окремо, то в цьому випадку слід керуватися галузевими документами (Наказом № 102 і Листом № 7/7-401).

Слід пам'ятати, що відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонти та поліпшення основних засобів залежить від впливу проведених ремонтних заходів на майбутні економічні вигоди, які очікуються від використання відремонтованого об'єкта. Порядок відображення таких витрат у бухгалтерському обліку передбачений пунктами 14 і 15 П(С)БО 7.

Так, у разі коли здійснення витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо), призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта, то на суму таких витрат збільшується і первісна вартість основних засобів. Інший порядок установлений п.15 П(С)БО 7 для витрат на підтримання об'єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (тобто витрати на усі види ремонтів і на технічне обслуговування основних засобів), що відносяться до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.

Згідно з п. 29 Методичних рекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, спрямованих на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що призведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, або таких, що здійснюються для підтримки об'єкта в придатному для використання стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

На підприємстві необхідно видати накази або розпорядження керівництва підприємства про проведення ремонтних заходів та їх вплив на “економічну вигідність” об'єктів основних засобів.

Слід також враховувати, що в бухгалтерському обліку заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання основних засобів, до яких відноситься цей компонент.

Витрати на поліпшення основних засобів для поновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або справжня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Пунктами 30 і 32 Методичних рекомендацій № 561 установлюються загальні правила віднесення витрат на проведення усіх видів ремонтів на витрати того звітного періоду, в якому вони (витрати) виникають. Такими витратами є витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів, а також витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо). Однак важливо враховувати наявні в зазначених пунктах обмеження щодо віднесенні ремонтних витрат до витрат звітного періоду. Ці обмеження полягають в такому:

- якщо витрати на значний огляд капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів;

- якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для доведення активу до стану, в якому він придатний для використання, то такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями.

Таким чином, у п.п. 30 і 32 Методичних рекомендацій № 561 йдеться про ті витрати, які включаються до складу витрат звітного періоду, причому деякі з них, за наявності певних умов, можуть бути віднесені до капітальних інвестицій, тобто на збільшення первісної вартості основних засобів.

Також слід пам'ятати, що п. 31 Методичних рекомендацій № 561 визначені ті витрати, які включаються (а не “можуть бути включені”) до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Однак для включення таких витрат до капітальних інвестицій необхідні відповідні підстави. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є збільшення в результаті цих витрат очікуваного строку корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), що виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою збільшення строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин обладнання для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) упровадження більш ефективного технологічного процесу, що дозволить зменшити первісне оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість робіт (послуг), що виконуються, або умови їх виконання.

Підстави для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів:

по-перше, відповідні техніко-економічні розрахунки щодо проведених поліпшень, на підставі яких видані відповідні внутрішні розпорядчі документи про їх проведення;

по-друге, такі поліпшення, як добудова (надбудова), у деяких випадках модифікація, модернізація, супроводжуються проектно-кошторисною документацією;

по-третє, згідно з п. 33 Методичних рекомендацій № 561, у разі здійснення поліпшень до технічних паспортів, інвентарних карток або інших регістрів аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) і у результаті їх поліпшення.

Необхідно правильно оформляти первинні документи, якими супроводжуються операції з ремонту та поліпшення основних засобів. Згідно з п. 28 Методичних рекомендацій № 561 прийняття закінчених робіт з ремонту та поліпшення основних - засобів (модернізації, добудови, реконструкції тощо) оформляється Актом прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма № ОЗ-2), форма якого затверджена Наказом № 352.

Бухгалтер повинен враховувати вимоги, запропоновані до форми № 03-2, він повинен переконатися в тім, що Акти підписані як працівником цеху (відділу), уповноваженим приймати основні засоби, так і представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію і модернізацію.

Акти за формою № ОЗ-2 повинні зберігатися в бухгалтерії та бути підписані головним бухгалтером і затверджені керівником підприємства, організації або особами, на те уповноваженими. У разі коли ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, то Акт за формою № ОЗ-2 складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, яке виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію. Слід зазначити, що на зворотному боці Акта за формою № ОЗ-2 можуть бути вказані “наслідки” зробленого ремонту, якими можуть бути збільшення майбутніх економічних вигод. Наявність такого запису дозволяє обійтися без видання окремого розпорядчого документа.

Особливу увагу слід приділити у разі перевірки документального оформлення операцій з проведення ремонту будівель і споруд. Особливістю цього виду ремонту є їх розподіл на капітальний і поточний Як уже вище зазначалося, для бухгалтерського і податкового обліку цей розподіл не має значення, оскільки існують інші критерії класифікації ремонтних витрат. Однак такий розподіл впливає на правильність доку ментального оформлення ремонтних витрат.

Так, згідно з Листом № 7/7-401:

- капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, оновлення і модернізацію конструкцій та обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі та благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності);

- поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичну і своєчасну підтримку експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, то комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, що передбачають заміну і модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен вестися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення її будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Документальне оформлення подібних витрат здійснюється згідно з Наказом № 237/5. Зазначеним Наказом передбачене складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3). Подібна Довідка повинна складатися при проведенні ремонтів і поліпшень як підрядним, так і господарським способами. При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складання зазначеної Довідки не є обов'язковим.

Якщо роботи з капітального ремонту будівлі та споруд підрядним або господарським способом виконуються із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності, то разом зі складанням Довідки складається Акт прийняття виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в). При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складання зазначеної форми також не є обов'язковим.

Необхідно суворо стежити за правильністю визначення обсягів робіт, застосування розцінок і норм витрат матеріалів. У будь-якому випадку підставою для підтвердження понесених підприємством витрат у кожному конкретному звітному періоді є первинні документи. При виконанні таких робіт підрядним способом- це акти виконаних робіт. Витрати, здійснені у зв'язку ремонтом основних засобів господарським способом, відображаються у відповідних первинних документах з обліку операцій відпуску матеріальних цінностей, нарахування оплати праці, заборгованості постачальникам за виконані роботи з капітального та іншого видів ремонту, та інших витрат.

Крім того, інвентарні картки об'єктів, що знаходяться на ремонті, повинні розміщатися в бухгалтерії в окремій картотеці, а після підписання Акта за формою № ОЗ-2, повертаються до загальної картотеки.

Витрати на поліпшення об'єктів, щодо яких прийняте рішення про капіталізацію, відображаються у складі капітальних інвестицій, тобто накопичуються на одному з субрахунків рахунка 15 “Капітальні інвестиції”, і тільки після закінчення ремонтних робіт списуються з кредиту рахунка 15 до дебету рахунка 10 “Основні засоби” на збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів.

При цьому витрати на ремонт, що здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані та отримання пер-вісно визначеної суми економічних вигод від його використання, відображаються за дебетом рахунка 23 “Виробництво” або рахунків 9 класу “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення об'єкта основних засобів.

У разі коли капітальний ремонт здійснюється господарським способом, можливе відображення понесених витрат за дебетом рахунків обліку витрат (91 - 94) у кореспонденції з кредитом рахунків обліку здійснених витрат (20, 22, 28, 63, 65, 66, 68 таін.) - наприклад, якщо структурний підрозділ підприємства самотужки веде ремонт власних об'єктів основних засобів.

У разі коли ремонт основних засобів здійснюється підрядним способом, такі витрати в бухгалтерському обліку відносяться підприємством до дебету рахунків обліку витрат діяльності підприємства, на яких акумулюються такі витрати (91-94) у кореспонденції з рахунками обліку зобов'язань (63, 68).

Останнє, на що слід звернути увагу, дотримання вимоги П(С)БО 7 про припинення нарахування амортизації об'єктів основних засобів на час реконструкції, модернізації, добудови, консервації.

Для цілей податкового обліку важливою є класифікація усіх виконаних робіт з обслуговування об'єктів основних фондів на технічне обслуговування і ремонти (або інші поліпшення), тому що відображення вартості цих видів робіт у податковому обліку суттєво відрізняється від бухгалтерського обліку.

При проведенні ремонтів і поліпшень основних фондів слід керуватися підпунктами 5.2.10, 8.1.2, 8.1.4 і 8.7.1 Закону про оподаткування прибутку. Відповідно до наведених пунктів витрати на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

У той же час не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

При цьому платники податку на прибуток мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (тобто на 1 січня поточного року).

Слід також враховувати, що витрати, які перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1 і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно з п. 22.2 Закону про оподаткування прибутку у 2005 році розрахунок ремонтного ліміту здійснювався окремо для кожного об'єкта основних фондів групи 1 і окремо для груп 2- 4. Внаслідок цього і розподіл понадлімітних витрат також повинен був здійснюватися окремо, тобто не допускалося змішування понадлімітних витрат щодо груп 2-4 і щодо об'єктів групи 1, а також усередині самої групи 1.

Таким чином, перевищення ліміту щодо окремого об'єкта групи 1 могло збільшувати балансову вартість лише цього об'єкта, а пропорційний же розподіл у 2005 році був припустимий лише щодо груп 2-4.

У 2006 році ситуація змінилася, і ремонтний ліміт окремо для кожного об'єкта основних фондів групи 1 і окремо для груп 2-4, у 2006 році не розраховувався. У 2007 році діє аналогічний порядок розрахунку 10-відсоткового ремонтного ліміту.

Правила розподілу понадлімітних витрат на ремонт основних фондів регламентовані пп. 8.7.1 Закону про оподаткування прибутку. Однак існують спірні моменти щодо визначення періоду, за який розподіляються витрати на поліпшення основних фондів, які перевищують 10-відсотковий розмір таких витрат.

Відповідь на це питання міститься в листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 21.10.2004 р № 06-10/10-1174, у якому зазначається, що для розподілу понадлімітних ремонтних витрат враховується період, протягом якого платник податку має право включите певну суму витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат, оскільки неможливо перед бачити, у якому саме розрахунко вому кварталі платник податку втратить право на включення певної частини витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат, тобто коли буде вичерпано 10-відсотковий ліміт таких витрат.

У зв'язку з цим ми повинні враховувати, що балансова вартість груп основних фондів повинна бути збільшена на суму витрат на поліпшення основних фондів, які були понесені протягом конкретного розрахункового кварталу, або на частину такої суми, розподіленої згідно з нормами абзацу другого пп.8.7.1 Закону про оподаткування прибутку. При цьому застосування наростаючого підсумку для розподілу суми витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням основних фондів, що перевищують 10-відсотковий ліміт, Законом не передбачено.

Якщо витрати на ремонти і поліпшення основних фондів відносяться до об'єктів, амортизація по яких нараховується за різними ставками (з урахуванням вимог п.1 Перехідних положень Закону № 1957), то потрібно пам'ятати, що для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів до і після 1 січня 2004 року. Отже, витрати на поліпшення основних фондів, які перебували в експлуатації до 01.01.2004 р., проведені після 01.01.2004 р. амортизуються за старими нормами:

- 1,25 % - для групи 1;

- 6,25% - для групи 2;

- 3,75 % - для групи 3 основних фондів.

Аналогічна думка щодо застосування “старих норму амортизації висловлена ДПАУ в листі від 04.07.2006 р. № 7251/6/15-0316.

Тобто витрати на ремонт треба амортизувати за тими самими ставками, за якими амортизується відповідна підгрупа основних фондів або окремий об'єкт групи 1.

У податковому обліку важливе значення має питання збільшення балансової вартості групи основних фондів на суму понадлімітних ремонтних витрат. У зв'язку з цим бухгалтер повинен переконатися в тім, що збільшення відповідних балансових вартостей груп 2-4 або окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється на 1 число кварталу, наступного за кварталом, у якому були закінчені ремонтні роботи та/або здійснені заходи щодо їх поліпшення (тобто дати підписання Акта за формою № ОЗ-2).

Важливим є й питання дати збільшення валових витрат у межах 10-відсоткового ремонтного ліміту. Дискусійність цього питання породжує безліч роз'яснень, у тому числі й офіційних органів, найчастіше суперечливих. Однак, на наш погляд, бухгалтер повинен дотримуватися позиції, відповідно до якої дата виникнення валових витрат у межах 10-відсоткового ліміту повинна визначатися за правилом першої події (у хронологічному порядку).

На що ще слід звернути увагу: вартість матеріалів, витрачених на ремонт і поліпшення, що вкладається у 10-відсотковий ліміт, не повинна потрапляти до валових витрат двічі - через перерахування за п. 5.9 і по рядку 04.10 Декларації з податку на прибуток, затвердженої Наказом № 143.

Також слід звернути увагу не лише на правильність обліку матеріалів, використаних для ремонтів і поліпшень основних фондів, але й перевірити аспекти податкового обліку витрат на оплату праці працівників, пов'язаних з такими ремонтами і поліпшеннями.

З одного боку, витрати на виплату заробітної плати працівникам, які виготовляють (правомірно сказати - і ремонтують) основні фонди, призначені для власних виробничих потреб, не включаються до валових витрат, а підлягають амортизації.

З іншого боку, заробітна плата працівників, зайнятих ремонтом основних фондів, відноситься до складу валових витрат згідно з пп. 5.6.1 Закону про оподаткування прибутку, якщо інше не передбачено п. 5.3 цього Закону, і не включається до загальної суми фактично понесених витрат на ремонти з метою подальшого розподілу між балансовими вартостями відповідних груп і подальшої амортизації (лист ДПАУ від 20.08.2004 р. № 16016/7/15-1117).

У наявності явне протиріччя. Існує ще одна думка з цього питання, яка полягає в тім, що будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у тому числі й витрати на виплату заробітної плати працівникам, які виконують їх ремонт, можуть бути включені до валових витрат в межах 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду, а сума їх перевищення, до складу якої повинна входити й зарплата таких працівників, підлягає розподілу і подальшій амортизації у загальному порядку (лист Мінфіну України від 22.06.2006 р. № 31-21030-11/23-4859/7716).

Існування протилежних думок з цього питання дозволяє платнику податку прийняти будь-який з наведених варіантів, скориставшись ситуацією конфлікту інтересів.

Якщо на підприємстві є безоплатно отримані основні фонди, то витрати на їх ремонт відображаються в особливому порядку, який повинен враховувати бухгалтер.

По-перше, витрати на ремонт і поліпшення безоплатно отриманих основних фондів до складу валових витрат не включаються.

По-друге, витрати на ремонт, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення безоплатно отриманих об'єктів основних фондів підлягають амортизації, збільшуючи балансову вартість основних фондів відповідної групи, до якої формально належав би об'єкт, що ремонтується, починаючи з кварталу, наступного за кварталом, у якому такий безоплатно отриманий об'єкт був відремонтований (листи ДПАУ від 24.09.2003 р. № 8032/6/15-1116 і від 15.06.2006 р. № 11332/7/15-0317).

По-третє, оскільки вартість безоплатно отриманих об'єктів основних фондів у податковому обліку не амортизується, то суми витрат на їх ремонти і поліпшення повинні амортизуватися за ставками, що діють на момент понесений витрат, тобто якщо перші витрати на поліпшення безоплатно отриманих основних фондів були понесені до 1 січня 2004 року, то й всі подальші поліпшення по цих об'єктах або групах повинні амортизуватися за “старими нормами”.

І відповідно, якщо поліпшення по безоплатно отриманих основних фондах первісне понесені після 1 січня 2004 року, то ці й усі подальші витрати повинні амортизуватися за новими нормами. Безоплатне отримання основних фондів жодним чином не можна ототожнювати з понесеними витратами, тому така дата не має значення для застосування нових або старих норм амортизації.

Вимоги про зв'язок старих і нових норм амортизації з датою початку експлуатації основних фондів були доречні у 2004 p., тому що п. 45 ст. 80 Закону про Держбюджет-2004 було передбачено, що нові норми амортизації поширювалися лише на амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися.

Вимог щодо прив'язки старих або нових норм амортизації до дати початку експлуатації (виготовлення або спорудження основних фондів), отриманих безоплатно, Закон № 1957 не містить, хоча податкові органи часто рекомендують платникам податку заручитися довідками про первісну дату введення таких основних фондів в експлуатацію.

За наявності на підприємстві основних невиробничих фондів витрати на ремонт, реконструкцію, моде нізацію або інші поліпшення так фондів, а також витрати на підтримку таких об'єктів у працезданому стані (наприклад, витрати на техобслуговування, експлуатаційні і комунальні витрати, вартість видаткових матеріалів, палива, енергоносіїв, запчастин тощо) до валових витрат не відносяться. Це пов'язано з тим, що у податковому обліку поліпшення невиробничих фондів не відображаються.

Слід звернути увагу на формуванні податкового кредиту з ПДВ при про веденні ремонту основних засобів у частині придбаних для цієї мети матеріалів (товарів, робіт, послуг). У зв'язку з тим, що витрати на ремонт основних фондів у більшості випадків пов'язані з господарською діяльністю підприємства, ПДВ відноситься до складу податкового кредиту, за винятком ремонту невиробничих фондів.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням матеріалів для ремонту, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення основних фондів, оплати послуг організацій, які виконують ремонтні роботи, підприємсво має право віднести до податного кредиту на підставі пп. 7.4.1 Закону про ПДВ за наявності податкової накладної. Головна умова - об'єкт основних фондів повинен вкористовуватися в господарській діяльності.

_________________________

* ДСТУ 2860-94 “Надійність техніки. Терміни і визначення”

** ДСТУ 2860-94 “Надійність техніки. Терміни і визначення”

Список використаних нормативно-правових актів

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28-12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон № 1957 - Закон України від 01.07.2004 p. № 1957-IV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

Закон про Держбюджет-2004 - Закон України від 27.11.2003 р. № 1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік”

Закон про оцінку майна - Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ “Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні”

Наказ № 352 - Наказ Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352 “Про затвердження типових форм первинного обліку”

Наказ № 237/5 - Наказ Держкомстату України та Держкомбуду України від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”

Наказ № 102 - Наказ Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102 “Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту”

Наказ № 143 - Наказ ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143 “Про форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання”

Інструкція № 291 - Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291

Методичні рекомендації № 561 - Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561

П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Мінфіну України від 27 04.2000 р. № 92

Лист № 7/7-401 - Лист Держкомбуду України від 30.04.2003 р. № 7/7-401 “Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального і поточного ремонтів”

“Консультант бухгалтера” № 20 (404) 14 травня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)