Нормування праці як основа організації,
управління та оцінки праці

Нормування праці є способом визначення міри праці, за яку виплачується встановлена трудовим договором заробітна плата. Нормування праці, крім того, виконує ще ряд важливих функцій, зокрема, функцію основи організації та управління праці. В умовах ринкової економіки держава фактично відмовилася від виконання функції нормування праці, у результаті припинилася не тільки розробка централізованих (галузевих, типових, міжгалузевих, наскрізних тощо) норм праці, але й розробка методичних основ і принципів нормування праці. І як наслідок, робота з нормування праці на підприємствах послабшала, а на деяких - і зовсім припинилася. Проте, КЗпП України розглядає норми праці як обов'язкову умову трудового договору. Згідно з ст.85 КЗпП України “Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені та комплексні норми.

Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими у міру проведення атестації та раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці.

Досягнення високого рівня вироблення продукції кожним працівником, бригадою за рахунок застосування за власною ініціативою нових прийомів праці та передового досвіду, вдосконалювання самотужки робочих місць не є підставою для перегляду норм.”

Підставою для розрахунку норм праці є норма часу.

Норма часу - час, установлений на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції, тобто ця норма визначає необхідні витрати часу одного працівника або бригади на виконання одиниці роботи (трудомісткість операції). Норма часу визначається у годинах, хвилинах, секундах. Структуру її можна подати у вигляді такої схеми.

Зі схемою можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Зі схеми зрозуміло, що норма часу містить у собі дві складові частини: 1) штучний час (час на виконання операції, виготовлення одиниці продукції) та 2) підготовчо-заключний час.

Штучний час - це час, що витрачається безпосередньо на виготовлення (обробку) одиниці продукції (операцію).

Норма штучного часу містить у собі такі елементи: 1) оперативний час; 2) час обслуговування робочого місця; 3) час регламентованих перерв на обід. Оперативний час, у свою чергу, підрозділяється на основний та допоміжний.

Основним називається час, що витрачається на виконання заданого технологічного процесу, під час якого відбувається зміна розмірів, зовнішнього вигляду та інших властивостей продукції, що обробляється, або зміна взаємного розташування деталей.

Допоміжним називається час, що витрачається на створення умов для виконання основної роботи. До допоміжного часу відноситься час на установку, закріплення і зняття виробу, що обробляється, на пуск і зупинку агрегатів, перестановку інструментів і пристосувань, проміри оброблюваних поверхонь тощо, У разі коли частину цих операцій можна виконувати одночасно з основною роботою, то цей час не відноситься до допоміжного й до норми не включається. Розміри допоміжного часу визначаються на підставі технологічних карт і спеціально розроблюваних нормативів.

Основний і допоміжний час залежно від ступеня механізації поділяється на три частини: а) машинний (апаратний) час; б) машинно-ручний; в) ручний.

Поряд з оперативним, до норми штучного часу включається час обслуговування робочого місця. Сюди входять витрати часу на змащення, чищення, підналагодження обладнання, догляд за робочим місцем тощо. Величина часу обслуговування встановлюється або на підставі нормативів, або у відсотках до оперативного часу.

До складу норми часу включається час на природні потреби та час на відпочинок (на важких і темпових роботах)

Підготовчо-заключний час - час, який робітник витрачає на вивчення креслення, налагодження обладнання, установку та зняття інструмента і пристосувань, здачу на склад готової продукції.

Розмір підготовчо-заключного часу встановлюється на всю партію однакових виробів (операцій). Таким чином, чим більше партії деталей, тим менше величина підготовчо-заключного часу на один виріб (операцію). Наприклад, якщо норма підготовчо-заключного часу 16 хвилин, а в партії нараховується 10 деталей, то до норми часу на одну деталь включаються 16 хвилин підготовчо-заключного часу.

Специфічним різновидом норм часу є трудові нормативи, що встановлюються на дрібні елементи ручних трудових процесів, є мікроелементами (макроелементні нормативи).

У тому випадку, коли з якихось причин норму виробітку визначити неможливо, працівнику або бригаді встановлюється нормування завдання.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним працівником або бригадою за встановлений проміжок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку, нормоване завдання може встановлюватися при різнорідній продукції та визначати обсяг робіт не лише в натуральних одиницях, але й у вартісних і часових (годинах, хвилинах, секундах). Виходячи з цього, деякі розглядають норму виробітку як окремий випадок нормованого завдання.

Норма виробітку - кількість продукції або операцій, яку повинен зробити робітник за одиницю часу. Норма виробітку може бути встановлена на різні відрізки часу (година, зміна, місяць). Вона розраховується шляхом ділення фонду робочого часу на норму часу:

Нвир = Фзм : Тн,

де: Нвир - норма виробітку в штуках (операціях);

Фзм - змінний фонд робочого часу у хвилинах;

Тн - норма часу на одиницю продукції у хвилинах.

Чим більшою є норма часу, тим меншою буде змінна норма виробітку, і навпаки.

Норма обслуговування - застосовується для нормування праці допоміжних робітників (наладчиків, електромонтерів тощо). Для цієї категорії працівників установлюється, скільки одиниць обладнання, або яка виробнича дільниця (площа) повинні ними обслуговуватися. Наприклад, норма обслуговування наладчика - 12 верстатів, робітника з прибирання виробничого приміщення - визначена кількість квадратних метрів площі цеху.

Для правильного визначення норми обслуговування необхідно точно враховувати трудомісткість роботи, що виконується, її складність.

За такими нормами визначають необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничих площ для обслуговування і чисельність допоміжних робітників з урахуванням особливостей виробництва.

Норма чисельності - визначає чисельність працівників, необхідну для виконання певного обсягу роботи або для обслуговування однієї чи кількох одиниць обладнання. Вона встановлюється виходячи з розрахункової чисельності, з урахуванням нормативного завантаження працівників.

Різновидом норм чисельності є норма керованості.

Норма керованості (число підлеглих) визначає кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підлеглими одному керівнику.

Залежно від методу розрахунку норми підрозділяються на:

- технічно обґрунтовані;

- дослідно-статистичні.

Технічно обґрунтована норма встановлюється з урахуванням найбільш повного використання обладнання та інструментів, раціональної організації праці, передового досвіду, усунення втрат робочого часу. Технічно обґрунтовані норми мобілізують робітників на виявлення і використання резервів виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, викликають прагнення підвищувати свою кваліфікацію, При розрахунку технічно обґрунтованої норми окремо розраховуються всі елементи, що входять до її складу.

Наведемо приклад розрахунку технічно обґрунтованої норми часу. Робітник повинен просвердлити отвір у деталі даної марки сталі товщиною 54 мм. Виконання цієї операції буде найкращим при подачі 0,4 мм. Найбільшдоцільне число оборотів шпинделя верстата - 400 на хвилину. Це означає, що при встановленому режимі за одну хвилину можна просвердлити 160 мм (0,4 х 400). У нашому прикладі до товщини деталі (54 мм) треба додати на врізання і вихід свердла ще 10 мм. Таким чином, весь шлях свердла складе 64 мм (54+10). Основний машинний час дорівнюватиме 0Т4 хвилині (64:160).

Дослідностатистичні норми визначаються зазвичай на основі середньоарифметичних статистичних звітних даних про витрати часу, а також особистого досвіду нормувальника. Ці норми встановлюються без належного аналізу і попереднього вивчення всіх основних елементів операції, без всебічного обліку виробничих можливостей та резервів. Зазвичай ці норми встановлюють на разові роботи, у допоміжних цехах, на види робіт, пов'язані з великою часткою ручної праці. Нерідко відсоток виконання таких норм вищий, ніжу тих, хто працює за технічно обґрунтованими нормами. Велика кількість дослідно-статистичних норм може призвести до появи “вигідних” та “невигідних” робіт, а це відобразиться на роботі підприємства та його структурних підрозділів. Тому на підприємствах намагаються використовувати в основному технічно обґрунтовані норми.

Особливе місце в нормуванні праці займає нормування управлінської праці. Як правило, для управлінських працівників установлюються норми керованості - число працівників, які перебувають у підпорядкуванні у керівника (менеджера).

“Консультант бухгалтера” № 15 (399) 9 квітня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)