Постанова : Щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, суми переплати податку на прибуток та суми понесених збитків

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ПОСТАНОВА
13.02.2007 N 2-27/1828.1-2006
(2-27/6399.1-05, 2-25/6399-05)

Щодо стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, відсотків, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості,
суми переплати податку на
прибуток та суми понесених збитків

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого: Шицького І.Б., Суддів: Гуля В.С, Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на ухвалу Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року у справі N 2-27/1828.1-2006 за позовом АТЗТ "Сівва-Оіл" до ДПІ у місті Сімферополі, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, за участю прокурора Автономної Республіки Крим, про стягнення 1 817 201, 31 грн. встановив:

У березні 2005 року АТЗТ "Сівва-Оіл" звернулося у господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до ДПІ у місті Сімферополі та Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення 1 817 201, 31 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, суми переплати податку на прибуток та суми понесених збитків.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2006 року та додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 79 862, 56 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, 178 298, 35 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, збитків у вигляді неотриманого прибутку на загальну суму 608 475,25 грн. та 992 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2006 року змінено в частині стягнення суми відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості та в частині стягнення збитків у вигляді додаткових витрат на сплату відсотків за кредитними угодами, в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року.

В основу ухвали покладено висновок про те, що відповідно до пункту 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), який набрав чинності 1 вересня 2005 року, касаційний перегляд рішень за такими справами здійснюється Вищим адміністративним судом України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

25 січня 2007 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим у якій ставиться питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала Вищого господарського суду України обгрунтована тим, що на зазначені правовідносини поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), оскільки державна податкова інспекція у місті Сімферополі та Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим виступають суб'єктами владних повноважень.

Згідно приписів частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Правильно визначивши характер спору у даній справі, який містить поєднання вимог про відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, з вимогою вирішити публічно-правовий спір, Вищий господарський суд України залишив поза увагою ту обставину, що спір у порушення вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), розглянуто судами першої та апеляційної інстанції в порядку господарського судочинства, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки судових рішень в порядку адміністративного судочинства. Такі рішення підлягають безумовному скасуванню згідно зі статтею 111-10 Господарського процесуального кодексу України відповідним господарським судом, а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.

Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року у справі N 2-27/1828.1-2006 (2-27/6399.1-05, 2-25/6399-05) скасувати, а справу передати до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.