Застосування законодавства про
контрабанду та порушення митних правил

Товари контрабанди

Відповідальність за злочин у вигляді контрабанди передбачена нормами статей 201 та 305 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Статтею 201 КК визначено, що контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, - карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років з конфіскацією предметів контрабанди.

Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 201 КК, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разув перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Предмети контрабанди можна поділити на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за статтею 201 КК незалежно від розміру контрабанди:

а) історичні та культурні цінності;

б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини;

в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);

г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг згідно з чинним законодавством може істотно обмежуватись, і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл;

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого частиною 1 ст. 201 КК, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.

Не є предметом цього злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).

Загальні питання притягнення до відповідальності

Недосконалість митного законодавства відносно контрабанди акцентовано в Державній програмі "Контрабанді - стоп" на 2005-2006 роки, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України від 1 квітня 2005 р. № 260.

Яким чином юридичні та фізичні особи можуть бути притягнути до відповідальності? Більш детально про це сказано в постанові Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 8 "Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил" (далі - Постанова ВСУ № 8). Крім цього, Постанова ВСУ № 8 дає уявлення про узагальнену судову практику у справах зазначених категорий, а саме: помилки, пов'язані з неправильним застосуванням норм матеріального права. Це стосується насамперед предмета і способів вчинення контрабанди, моменту закінчення цього злочину, добровільної відмови від його вчинення, кваліфікації контрабанди за сукупністю з іншими злочинами.

В Постанові ВСУ № 8 надаються роз'яснення з найбільш актуальних питань, що виникають у судовій практиці при розгляді справ зазначених категорій, з метою забезпечення однакового застосування відповідного законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Відповідальність за контрабанду за статтею 201 Кримінального кодексу України настає у випадках, коли мало місце умисне переміщення товаров через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах.

Відповідно до пункту 39 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК) товари - це будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні та культурні цінності), електрична, теплова й інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком тих, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Як ми вже вказували, згідно з приміткою до статті 201 КК, контрабанда вважається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість товарів у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином, умовою настання кримінальної відповідальності за контрабанду товарів є вчинення таких дій у великих розмірах. Переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність згідно з МК.

При вирішенні питання щодо розміру контрабанди судам слід керуватися Законом від 22 травня 2003 p. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон про ПДФО).

Законом про ПДФО запроваджені 1 січня 2004 року податкові соціальні пільги, розміри яких визначені у статті 6 Закону про ПДФО.

У пункті 22.5 ст. 22 Закону про ПДФО передбачено, що якщо норми законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону про ПДФО для відповідного року. Зазначена сума обчислюється виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Нагадаємо, що підпунктом 22.4 ст. 22 Закону про ПДФО на перехідний період встановлено такі розміри податкової соціальної пільги: у 2004 році - 30% суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону про ПДФО; у 2005 році - 50%, у 2006 році - у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року; у 2007 році - 100 % зазначеної суми.

Визначення вартості предмета контрабанди чи порушення митних правил здійснюється у відповідності до законодавства про ціни й ціноутворення на відповідні товари. Але не виключено, що у разі потреби це питання може бути вирішено на підставі висновку експертизи, а, як відомо, висновки експертизи не підлягають сумніву.

Якщо контрабандою була іноземна валюта, то її вартість визначається за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення правопорушення, - як злочин чи як адміністративне правопорушення.

Якщо, скажімо, контрабанда здійснювалась невеликими партіями, вартість яких менша за 1000 нмдг, і при цьому особа мала умисел на таке незаконне переміщення через митний кордон товарів у великих розмірах, це все одно розглядається як продовжуваний злочин і кваліфікується за статтею 201 КК.

Зазначимо, що відповідно до статей 266, 274 МК основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться (імпортуються) на митну територію України та вивозяться (експортуються) з неї, є метод визначення її за ціною угоди, тобто ціною, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за товари. Складовими такої ціни є: фактичні витрати на навантажування, транспортування, комісійні, брокерські та інші платежі, сплата яких є умовою ввезення або вивезення товарів. Роздрібна вартість, крім митної, включає ще й суму митних платежів і зборів, податок на додану вартість, акцизний збір тощо.

Дії, спрямовані на незаконне переміщення товарів у невеликих розмірах, є адміністративним правопорушенням, і відповідальність за них настає за статтями 351, 352 чи іншими статтями МК.

Під незаконним переміщенням предметів поза митним контролем розуміється їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу (тобто поза зонами митного контролю), або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання посадовими особами митного органу своїм службовим становищем.

Переміщення предметів контрабанди через митний кордон України поза митним контролем особою, яка водночас перетинає державний кордон України поза пунктами пропуску, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 331 КК.

Пункт 5 Постанови ВСУ № 8 дає роз'яснення щодо способів переміщення предметів через митний кордон України із приховуванням від митного контролю. Незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Відповідно до пункту 37 ст. 1 МК під спеціально виготовленим сховищем (тайником) треба розуміти сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.

Під використанням інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, слід розуміти таке фізичне приховування переміщуваних предметів, під час якого службова особа митного органу не може їх виявити шляхом звичайного візуального огляду або без застосування технічних засобів контролю. Щодо іншого способу приховування - шляхом надання одним предметам вигляду інших - зазначимо, що це не проста зміна зовнішніх ознак предмета, а така, яка дає змогу віднести його до предмета іншого виду (так зване камуфлювання).

Як відомо, законною підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Такі документи, як дозволи служби екологічного контролю, сертифікати про походження товарів, фітосанітарні та ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, банківські документи щодо розрахунків за контрактами, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, або довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна та деякі інші, хоч і необхідні для здійснення митного оформлення і впливають врешті-решт на винесення митним органом рішення про пропуск конкретних предметів через митний кордон, не являються підставою для переміщення товарів або інших предметів через митний кордон.

Підробленими вважаються як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Незаконно одержаними визнаються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Використання підробленого документа охоплюється поняттям "приховування від митного контролю" і додаткової кваліфікації за частиною 3 ст. 358 КК не потребує.

Якщо товари ввозяться в режимі тимчасового ввезення або під виглядом транзиту через територію України, але з метою їх реалізації в Україні, вчинене кваліфікується як контрабанда або порушення митних правил.

Не будуть являтися контрабандою дії особи, яка, здійснюючи транзитне перевезення товарів через територію України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила.

Вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною 1 чи частиною 2 ст. 201 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за вчинений службовий злочин.

У випадках, коли вчинення контрабанди пов'язане з підробленням документів, печаток, штампів та бланків або з використанням підроблених документів, вчинене також належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною 1 чи частиною 2 ст. 201 КК та відповідною частиною ст. 358 КК.

Різновиди товарів як предмета контрабанди

Валюта, хоча окремо й не названа законодавцем серед предметів контрабанди, є предметом цього злочину, оскільки згідно з пунктом 39 ст. 1 МК є товаром.

Згідно з статтею 1 МК та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" під валютними цінностями слід розуміти:

- валюту України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

- іноземну валюту - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертификат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Порушення порядку переміщення через митний кордон валюти України іноземної валюти, банківських металів, платіжних та інших документів, платіжних карток тягне адміністративну відповідальність, передбачену МК.

Звернемо увагу на роз'яснення в постанові, що стосується переміщення через митний кордон предметів, які вилучено з цивільного обігу або обіг яких обмежено: історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та бойових припасів (крім гладко-ствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. У пункті 7 Постанови ВСУ № 8 зазначено, що незаконне переміщення через митний кордон таких предметів без спеціального дозволу є контрабандою і тягне кримінальну відповідальність незалежно від способу переміщення, вартості чи розміру предмета злочину.

При визначенні поняття "культурні цінності" слід керуватися статтею 1 Закону України від 21.09.99 р. № 1068 "Про визначення, вивезення та повернення культурних цінностей". Відповідно до норм вказаного Закону і згідно зі статтею 1 Конвенції ЮНЕСКО від 14.11.70 р. "Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності" (ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10.02.88 р. № 5396-ХІ) зазначене поняття є більш ширшим, ніж поняття "історичні цінності", оскільки включає предмети, що мають історичну, наукову, художню та іншу культурну цінність. Тому при кваліфікації дій, пов'язаних із переміщенням таких предметів через державний кордон, необхідно враховувати, що поєднання в одному предметі двох ознак - історичної та культурної цінності - не є обов'язковим.

У статті 10 Закону № 1068 встановлено, що рішення про можливість вивезення (у тому числі тимчасового) культурних цінностей за межі України приймає (з видачею відповідного свідоцтва) спеціально уповноважений орган - Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України.

Але не всі предмети культури та мистецтва визнаються культурними цінностями і відповідно предметами контрабанди. В данному випадку слід керуватися пунктом 1.5 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258, яким визначено, на які предмети культури вона не поширюється. Належність предмета до культурних цінностей та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи.

Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).

Стратегічно важливі сировинні товари - це товари, особливо важливі з точки зору забезпечення економічної безпеки України, щодо яких Президентом і (або) Урядом України встановлені спеціальні правила вивезення. Такими є товари, експорт яких підлягає ліцензуванню або квотуванню на підставі Закону України від 16.04.91 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також окремі види сировини, що можуть використовуватися для створення військової та спеціальної техніки і підлягають державному експортному контролю. Перелік зазначених товарів міститься, зокрема, у постановах Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. № 742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих копалин" і від 13.12.2002 р. № 1911 "Про затвердження переліку товарів промислового призначення, вивезення яких, громадянами України, іноземцями та особами* без громадянства за межі митної території України не допускається".

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів утворює спеціальний склад злочину, відповідальність за який настає за статтею 305 КК. Для наявності складу злочину, передбаченого частиною 1 ст. 305 КК, розмір предмета контрабанди значення не має. При вирішенні питання про те, чи є розмір наркотичних засобів або психотропних речовин великим або особливо великим (частина 2 чи частина З ст. 305 КК) треба керуватися Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів прекурсорів, які перебувають у незаконному обігу, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 р. № 188, а питання про те, чи були ці засоби й речовини особливо небезпечними, - Переліком наркотичних засобів, психотропных речовин і прекурсорів (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770).

Різновидом товару як предмета контрабанди є електрична, теплова та інші види енергії, що можуть переміщуватися через митний кордон України трубопровідним транспортом та по лініях електропередачі. Митні процедури на трубопровідному транспорті й лініях електропередачі здійснюються відповідно до глави 20 МК. Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену, аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958, а Порядок митного контролю і митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1909.

Добровільна відмова від вчинення злочину

Особливо слід звернути увагу на так звану добровільну відмову від вчинення злочину.

Згідно з частиною 1 ст. 17 КК добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Постановою ВСУ № 8 доводиться до відома, що добровільна відмова від вчинення контрабанди чи порушення митних правил (шляхом приховування предметів від митного контролю) можлива до моменту прийняття митним органом митної декларації (пункт 8 Постанови ВСУ № 8).

Декларуванням визнається заявления точних відомостей про переміщувані предмети, необхідних для здійснення митного контролю й митного оформлення. Митний орган засвідчує прийняття товарів для митного контролю й оформлення шляхом проставлення відповідних відміток (зокрема, дати і часу прийняття) на митній декларації та товаросупровідних документах (частина 2 ст. 72 МК). Декларація приймається до початку перевірки заявлених у ній відомостей службовою особою митниці. З моменту прийняття декларації митним органом вона набуває статусу документа, який засвідчує факти, що мають юридичне значення (частина 4 ст. 86 МК), і не може бути відкликана, змінена або доповнена (стаття 90 МК).

Отже, головним моментом добровільної відмови від вчинення контрабанди (шляхом приховування предметів від митного контролю) є момент заповнення та подання митної декларації, і суд буде враховувати тільки цю обставину. Після прийняття декларації митним органом добровільна відмова від вчинення цього злочину вже є неможливою. Якщо під час митного контролю в особи буде знайдено певні предмети, то такі дії слід вважати закінченим замахом на злочин, який не доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

У Постанові ВСУ № 8 також роз'яснено питання загальної та, спеціальної конфіскації майна (пункт 13 Постанови ВСУ № 8) за контрабанду додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке згідно із санкціями ч. 2 ст. 201, частин 2 і 3 ст. 305 КК є обов'язковим. Суд може не призначити це покарання лише за наявності підстав, передбачених статтею 69 КК. Звільнення особи від відбування покарання із застосуванням статті 75 цього Кодексу виключає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, що випливає за змісту статті 77 КК.

Предмети зі спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару, можуть бути конфісковані на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) як знаряддя злочину за умови визнання їх речовими доказами. Неправильною є практика тих судів, які приймають рішення про виключення з-під арешту таких транспортних засобів, посилаючись на те, що вони не належать засудженому або правопорушнику. Зазначені транспортні засоби підлягають конфіскації незалежно від того, хто є їхнім власником.

Згідно зі статтею 390 МК справа про порушення митних правил розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Про час і місце розгляду суд (суддя) повідомляє зазначену особу, а також відповідний митний орган. За відсутності названої особи справа може бути розглянута лише у випадках, передбачених частиною 4 ст. 390 МК, а саме: лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При притягненні до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (пункти 14-19) у постанові про таке правопорушення повинні бути зазначені обставини останнього, час, місце, спосіб його вчинення, товари, які незаконно переміщувалися через митний кордон, їх вартість і кількість. Постанова має містити посилання на докази, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність у діях особи складу правопорушення.

У разі переміщення особою через зону спрощеного митного контролю товарів (валюти), заборонених або обмежених до переміщення (стаття 339 МК), суддя повинен зазначити у постанові, яку кількість товару (валюти) ця особа переміщувала, в чому полягає відповідне обмеження, наскільки перевищено норму переміщення, якими нормативними актами встановлено заборону або обмеження на нього. У разі переміщення через зону спрощеного митного контролю товарів у кількості, що перевищує неоподатковувану норму переміщення, необхідно керуватися також і статтею 252 МК, де зазначено, які види товарів не підлягають оподаткуванню. Так, згідно зі статтею 252 МК товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Дія цієї статті не поширюється на:

1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 евро;

2) предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами на митну територію України під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення;

3) предмети, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну;

4) товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку;

5) предмети, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за межами митної території України на користь резидента, у разі підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження підлягає легалізації у консульских установах України, що діють у відповідній країні;

6) предмети, одержані громадянами-резидентами у вигляді нагород і призів на змаганнях, конкурсах, фестивалях за межами митної території України, за умови документального підтвердження факту нагородження;

7) товари, що були попередньо вивезені (переслані) громадянами за митний кордон України під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення і ввозяться (пересилаються) назад на митну територію України, за наявності відповідної вивізної митної декларації;

8) товари, що у порядку, передбаченому законодавством України, ввозяться (пересилаються) на митну територію України працівниками дипломатичної служби закордонних дипломатичных установ України, які перебували за кордоном у довготерміновому відрядженні й повертаються в Україну після завершення цього відрядження.

При застосуванні пункту 1 ч. 2 ст. 252 МК слід мати на увазі, що відповідно до пункту 2.1 Порядку справляння мита, податку на додану вартість, акцизного та митного зборів при митному оформленні товарів і предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженому наказом Державної митної служби України від 12.01.2006 р. № 5, товари та предмети, що ввозяться безпосередньо громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України, пересилаються в несупроводжуваному багажі чи в МПВ, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 евро та загальна вага не перевищує 100 кг, обкладаються ввізним митом за ставкою в розмірі 20 відсотків від митної вартості, податком на додану вартість і в установлених законодавством випадках акцизним збором.

Товари та предмети, що надходять на адресу громадян у вантажних відправленнях і МЕВ, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 евро та загальна вага не перевищує 100 кг, обкладаються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість і в установлених законодавством випадках акцизним збором.

Контрабандне переміщення товаров, як правило, здійснюється підприємцями з метою ухиляння та несплати податків. Але, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення від сплати обов'язкових податків та платежів, то суд буде кваліфікувати це за сукупністю злочинів, передбачених статтею 201 та статтею 212 КК. Кваліфікація за сукупністю відбувається на тій підставі, що вказані злочини мають різні об'єкти посягань, стаття 212 КК не конкретизує спосіб ухилення від оподаткування, а отже, таким способом може бути І недотримання митних процедур. Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметів через митний кордон відсутній мотив, притаманний статті 212 КК, - бажання ухилитись від сплати обов'язкових платежів.

Найчастіше при контрабанді застосовуються такі способи, як декларування товару за іншим найменуванням або за заниженою вартістю.

Декларування товарів не за своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення завідомо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так званий псевдотранзит або "утоплен-ня" оподатковуваних товарів, ввезення товарів під виглядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого статтею 222 КК, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за статтею 212 КК.

Що стосується такої схеми, як ввезення товару під виглядом транзиту, то зазначимо, що умисне ввезення в Україну під виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у даному разі до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять неправдиві дані. В інших випадках порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення предметів або про транзит має тягнути адміністративну відповідальність згідно з МК.

Крім цього, застосовуючи пункт 2 ч. 2 ст. 252 МК, потрібно враховувати норми пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1652 "Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян", у якому зазначено, що до таких речей не можуть бути віднесені інші предмети, крім зазначених у додатку до цієї постанови.

У постановах про правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 352 МК, судді мають зазначати, в чому конкретно полягало приховування особою товарів від митного контролю, які засоби вона для цього використовувала.

Стягнення за вчинене адміністративне правопорушення має накладатися тільки в межах санкції статті МК, застосування іншого, більш м'якого виду стягнення чинним законодавством про адміністративну відповідальність не передбачено.

У судовій практиці виникають питання про можливість перекваліфікації судом одного складу адміністративного правопорушення з однієї статті МК на іншу. Правильно вчиняють ті суди (судді), які за відсутності сумнівів щодо фактичних обставин справи, викладених у протоколі про порушення митних правил, перекваліфіковують дії правопорушника за статтею, яка передбачає більш м'яке стягнення. У разі ж виникнення сумнівів щодо правильності встановлення і викладення таких обставин у протоколі, а також при неправильній кваліфікації діянь правопорушника справу повинні повертати органу, який оформив протокол.

У пункті 19 Постанови ВСУ № 8 зроблено акцент на визнанні правильною практики тих судів, які при розгляді справи за участю правопорушника, його представника і при допиті свідків, забезпечують ведення протоколу судового засідання.

Об'єктивна сторона контрабанди - незаконне переміщення вказаних предметів через митну межу України.

Суб'єктом злочину може бути громадянин України, іноземний громадянин, особа без громадянства, які досягли 16 років.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України.

Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо).

Якщо контрабанда була вчинена з метою ухилитися від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, необхідних при переміщенні товарів через митний кордон України, вчинене след кваліфікувати за частиною 1 чи частиною 2 ст. 201 КК і за наявності для того підстав - за відповідною частиною статті 212 КК.

“Вісник бухгалтера и аудитора України”, № 3-4, лютий 2007 г.