Визначаємо валові доходи з робіт та послуг

Чинним законодавством не дано визначення термінів “робота”, “послуга”, але з метою оподаткування необхідно застосовувати термін “продаж результатів робіт (послуг)”, під яким, згідно з абзацом третім п.1.31 ст.1 Закону про оподаткування прибутку, слід розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, утому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема:

- надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) (сума доходу відображається у рядку.01.6 декларації з податку на прибуток);

- продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, втому числі промислової власності (сума доходу відображається у рядку.01.6 декларації про податок на прибуток);

- інші операції цивільно-правового характеру (сума доходу відображається у рядку 01.1 декларації про податок на прибуток), до яких можна віднести:

1) роботи, що виконуються за договором підряду;

2) послуги, що надаються на підставі посередницьких договорів (комісії, консигнації, доручення тощо);

3) послуги, що надаються відповідно до норм законодавства про інформацію.

Доходи від продажу робіт (послуг) підлягають включенню до валового доходу (далі - ВД) платника податку, але підстава включення доходів від продажу робіт (послуг) залежить від характеру операції продажу. Наприклад, доходи від операцій лізингу (оренди), а також доходи від використання об'єктів інтелектуальної власності у вигляді роялті, підлягають включенню до ВД згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку.

Тоді як доходи від операцій цивільно-правового характеру, як правило, включаються до складу ВД платника податку на підставі норми, встановленої пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку, при цьому сума, що підлягає включенню до ВД платника податку, повинна дорівнювати сумі компенсації, що отримує виконавець робіт (послуг).

Для цілей оподаткування, згідно з п.11.3 ст.11 Закону про оподаткування прибутку, датою збільшення ВД вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку у рахунок оплати товарів (робіт, послуг) <...>;

- або дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі здійснення торгівлі роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення ВД вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки,

У разі коли торгівля роботами (послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення ВД вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли торгівля роботами (послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення ВД вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з виконання робіт подано у прикладі 1.

Приклад 1. Підприємство “Норіс” отримало передоплату за роботи у сумі 5700 грн. Після закінчення деякого часу ремонтні роботи були виконані у повному обсязі на зазначену суму, у тому числі ПДВ - 950 грн.; результат виконання був підтверджений підписанням акта виконаних робіт. Собівартість виконаних ремонтних робіт склала - 3000 грн.

Відображення цих операцій у бухгалтерському і податковому обліку наведемо у табл.1.

Документальне
оформлення передачі результатів робіт (послуг)

Особлива форма документального оформлення результатів виконаних робіт передбачена в деяких галузях, зокрема, в будівництві. Наказом Держкомстату України, Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” затверджені типові форми первинних документів:

- № КБ-2в “Акт прийняття виконаних підрядних робіт”;

- № КБ-3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт”.

Зазначені форми складаються щомісяця з метою визначення розміру та вартості виконаних обсягів підрядних робіт. При цьому слід врахувати, що форма № КБ-2в заповнюється будівельно-монтажними організаціями в тому випадку, якщо при виконанні у звітному місяці роботи залучалися бюджетні кошти або кошти підприємств, установ і організацій державної форми власності. При здійсненні бюджетними та державними підприємствами будівельних робіт господарським способом також заповнюється форма № КБ-3.

При виконанні будівельно-монтажних робіт, які фінансуються за рахунок інших (не бюджетних і не державних) джерел підприємства заповнюють форму № КБ-3 У разі виконання робіт господарським способом складати форму № КБ-3 необхідно у загальному порядку.

Відзначимо, що складати форми № КБ-2в та № КБ-3 не обов'язково при виконанні робіт з поточного ремонту.

Документальне оформлення надання послуг

У зв'язку з тим, що послуга не має матеріального результату, її неможливо не прийняти або відхилити, отже, з юридичної точки зору немає необхідності у складанні документа, який підтверджує факт її надання. Однак на практиці при наданні послуг складається Акт про надання послуг, який для цілей оподаткування може розглядатися як документ, що підтверджує виконання послуги.

У деяких випадках, насамперед, при наданні посередницьких послуг, складається Звіт повіреного (комісіонера), який затверджується довірителем (комітентом). В інших випадках виконавець після надання послуги виставляє замовнику рахунок на оплату фактично наданої послуги, отримання якої також може розглядатися як підстава для включення вартості послуги до валових витрат, якщо такий порядок передбачений договором.

Документальне оформлення залізничних перевезень

Основним нормативним документом, яким слід керуватися при оформленні перевезень залізничним транспортом, є Порядок оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних та перевізних документів на залізничному транспорті, затверджений наказом Мінтрансу України та ДПА України від 24.10.2001 р. № 712/431.

Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу України від 19.11.1998 р. № 460 “Про затвердження бланків перевізних документів”.

На кожний вантаж, що відправляється, відправник повинен представити на станцію відвантаження накладну, що є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять також подорожня відомість, корінець подорожньої відомості та квитанція про прийняття вантажів (бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату відповідно до встановленого тарифу).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно виконує функцію договору застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна і подорожня відомість супроводжують вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де вручаються одержувачу.

Квитанція про прийняття вантажу до перевезення видається відправнику. Виправлення у перевізному документі не допускаються, за необхідності зміни відомостей відправникзобов'язаний заповнити новий документ.

При нестачі у перевізних документах місця для відображення всіх перевезених вантажів відправник складає перелік, у якому перелічує кількість місць, вказує упаковку, найменування і масу вантажів. Перелік складається і підписується у чотирьох примірниках на бланках відправника. Загальна кількість місць і маса вантажу вказуються у відповідних графах перевізного документа, а у графі “Найменування вантажу” відзначається “Збірне відправлення, перелік вантажів додається”. На всіх примірниках переліку повинен бути позначений номер перевізного документа і проставлений календарний штемпель станції. По одному примірнику переліку прикріплюють до накладної, подорожньої відомості та корінця подорожньої відомості. Один примірник переліку разом з квитанцією видається відправнику.

Після прибуття вантажу на кінцеву станцію на зворотному боці дорожньої відомості у графі “Прибуття вантажу” проставляється календарний штемпель. Після отримання повідомлення про прибуття вантажу представник одержувача представляє довіреність на отримання ТМЦ відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99. Накладна видається одержувачу після поставлення підпису в подорожній відомості про одержання вантажу і внесення ним усіх належних платежів.

У разі перевезення вантажу під митним контролем накладна видається одержувачу після відповідного митного оформлення.

Якщо при прийманні вантажу виявлені нестача, псування, розкрадання, пошкодження пломб, то складається акт з обов'язковою участю представника залізниці.

Документальне оформлення
автомобільних перевезень

Порядок оформлення документів при автоперевезеннях регламентований:

- Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363;

- Наказом № 488/346;

- Інструкцією № 74,

- Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”.

До типових форм первинної облікової документації, затверджених Наказом №488/346, відносяться такі документи:

- товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН);

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (форма № 1 міжнародна);

- подорожній лист вантажного автомобіля (форма № 2, що діє в межах України);

- подорожній лист службового легкового автомобіля (форма № 3);

- талон замовника (форма № 1-ТЗ).

Товарно-транспортна накладна оформляється вантажовідправником у чотирьох примірниках на кожну поїздку автотранспорту.

Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання ТМЦ.

Другий примірник передається вантажоодержувачу і є підставою при оприбуткуванні ТМЦ.

Третій примірник перевізник направляє замовнику автотранспорту і є підставою для розрахунку та оплати за надані транспортні послуги.

Четвертий примірник залишається у перевізника і є підставою для обліку транспортної роботи і нарахування заробітної плати водію.

Подорожній лист вантажного автомобіля, без якого заборонена його експлуатація, є документом обліку роботи водія і транспортного засобу. Заповнюється подорожній лист відповідальними особами вантажоперевізника. Обсяги вантажоперевезень переносяться у подорожній лист з товарно-транспортної накладної. Подорожній лист вантажного автомобіля за формою № 2 видається, як правило, на один робочий день. Під час перевезення вантажів за межі України водію видається подорожній лист за формою № 1 (міжнародна).

Для оформлення перевезень легковим автомобілем застосовується подорожній лист службового легкового автомобіля за формою № З, порядок використання якого встановлений Інструкцією № 74.

Талон замовника виписується при погодинній оплаті роботи автомобіля.

Список використаних нормативно-правових актів

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12 1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Наказ № 488/346 - Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”.

Інструкція № 74 - Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Державного комітету статистики від 17.02.1998 р. № 74.

“Консультант бухгалтера” №51 (383) 18 грудня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)