Хто і як відображає відвантажену
продукцію (товари) на спеціальних субрахунках?

Принцип нарахування й відповідності доходів і витрат, установлений ст. 4 Закону про бухоблік, пропонує бухгалтерові звертати увагу на два моменти:

1. Доходи й витрати відображаються в обліку й звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження й сплати грошей. Тобто доходи відображаються у звітності після відвантаження товарів (робіт, послуг) незалежно від строків одержання грошей (або іншої форми оплати за них) від покупців.

Прикладі. У березні підприємство поставило агентові 5 автомобілів за консигнаційним договором. У липні агент продає автомобілі, але підприємство одержує гроші тільки в серпні.

Доход визнається в липні, коли агент здійснив продаж автомашин.

Витрати з оприбуткування товарів (робіт, послуг) відображаються поза залежністю від здійснення оплати за них постачальниками й підрядниками.

У податковій звітності доходи й витрати відображаються не за принципом нарахування, а за принципом так званої “першої події” - по тому, що відбулося раніше, відвантаження або оплата. Отже, дані податкової та бухгалтерської звітності відрізняються між собою.

2. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання саме цих доходів. На фінансовий результат діяльності підприємства списуються лише ті витрати, які були понесені для одержання доходів звітного періоду. Якщо, наприклад, підприємство здійснює витрати, з яких поки немає доходів, то такі витрати воно повинне накопичувати на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”, але не допускається списання таких витрат на зменшення балансового прибутку.

І все-таки не всі витрати можна безпосередньо погодити з визначеним доходом. Через це застосування принципу нарахування й відповідності не означає можливості визнання в Балансі статей, що не відповідають визначенню активів і зобов'язань. Якщо ж підприємство має втрати, які не можна прямо віднести до тієї або іншої діяльності (наприклад, загальногосподарські витрати), то такі витрати підлягають розподілу на види діяльності підприємства за принципом, визначеним підприємством при обранні облікової політики на початку звітного року. Наприклад, підприємство може розподіляти загальногосподарські витрати пропорційно витратам на оплату праці основних працівників за кожним з видів діяльності.

У зв'язку із цим витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з визначеними доходами, треба відображати у Звіті про фінансові результати в тому періоді, коли вони виникли.

Таким чином, принцип нарахування й відповідності доходів і витрат означає, що результати операцій та інших подій слід відображати в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не обов'язково тоді, коли підприємство одержує або сплачує гроші.

Такий підхід до складання фінансових звітів дає можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або оплату коштів у минулому, але й про зобов'язання сплачувати кошти або про їхнє надходження в майбутньому.

Виходячи із цього принципу, доходи треба відображати в обліку й звітності в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності цим доходам. Принцип нарахування й відповідності доходів і витрат забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, понесеними для одержання цих доходів.

Визнання доходів

Доходи від господарської діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за видами діяльності звичайні та надзвичайні.

Доходи від звичайної діяльності, у свою чергу, підлягають розподілу на підгрупи: операційні, фінансові та інвестиційні. Такий підхід дає можливість визнавати доход з огляду на особливість і сутність кожної операції, і забезпечує базу для подальшого аналізу діяльності підприємства й контролю за нею для прийняття управлінських рішень.

Склад доходів, що відносяться до кожної групи, установлює П(С)БО 3.

Не визнаються доходами надходження від інших осіб:

- сума ПДВ, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню в бюджет і позабюджетні фонди;

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо:

- сума попередньої оплати робіт (продукції, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати робіт (продукції, послуг);

- сума задатку під заставу, якщо договором передбачена передача закладеного майна одержувачу задатку;

- сума задатку, отримана позикодавцем від позичальника в рахунок погашення позики;

- надходження, які належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Ці надходження збільшують активи підприємства, але не приводять до збільшення власного капіталу й тому не вважаються доходом.

Доход (виторг) від реалізації робіт (продукції, послуг й інших активів) визнається у випадку наявності всіх наведених нижче чотирьох умов:

- покупцеві передані ризики й зиски, пов'язані із правом власності на роботи (продукцію, інший актив);

- підприємство не здійснює подальшого управління і контролю за реалізованими роботами (продукцією, іншими активами);

- сума доходу (виторг) може бути вірогідно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних зисків підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути вірогідно визначені.

Звичайно, при передачі права власності відбувається передача ризиків і винагород. Але звичайний кредитний ризик, пов'язаний із продажами, не є причиною для відстрочки визнання виторгу.

Приклад 2. Підприємство продає своєму клієнтові з гарною кредитною історією товари на суму 10000 грн. у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Виторг у сумі 10000 грн. визнається негайно, а також відображається дебіторська заборгованість у сумі 10000 грн.

Якщо підприємство одержало гроші або відбулося збільшення інших активів, але не виконано хоча б одну з наведених умов, тоді в бухгалтерському обліку доход не визначається.

Приклад 3. Підприємство продає автомобіль за 50000 грн. і бере на себе зобов'язання протягом 6 місяців двічі проводити його техобслуговування. Вартість кожного техобслуговування становить 1500 грн.

Доход від продажу автомобіля визнається в сумі 47000 грн., а доходи майбутніх періодів у сумі 3000 грн. і розглядаються вони як авансовий платіж за послугу. Визнання їх як виторг відбудеться тільки при фактичному наданні послуг, або після завершення 6 місяців.

Якщо підприємство зберігає значні ризики, тоді угода не є продажем і виторг (доход) за нею не визнається. Наприклад:

1. Якщо умовами контракту передбачене повернення товарів і неможливо оцінити ймовірність повернення, то процес визнання виторгу не вважається закінченим.

2. Якщо роботи з установки (монтажу) товарів у покупця ще не закінчені, а вони становлять значну частину вартості контракту, виторг за цією угодою не визнається до завершення установки.

3. Визнання виторгу відкладається, якщо одержання виторгу продавцем залежить від одержання виторгу покупцем у результаті перепродажу товарів.

При відсутності договору й неможливості встановлення вартості реалізації відвантаження товарів покупцеві доход не визнається.

Також доход не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Подібними об'єктами вважаються об'єкти, що мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість. Для визнання об'єктів, що мають однакове функціональне призначення, подібна різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10%.

Визнання витрат

Витрати визнаються такими у звітному періоді тільки в тому випадку, коли визнані доходи, для одержання яких вони створені. Наприклад, підприємство заготовляє сировину й матеріали для виконання робіт, а, отже, несе визначені види витрат у звітному періоді, але ці витрати не будуть визнані витратами в бухгалтерському обліку доти, поки підприємство із цієї сировини й матеріалів не виготовить продукцію або не виконає роботи і не здасть їхньому замовникові.

У процесі господарської діяльності підприємства змушені здійснювати цілий ряд витрат, які не завжди можна ідентифікувати з одержуваними доходами. У зв'язку з цим П(С)БО 16 вимагає, щоб витрати, які неможливо прямо погодити з доходом певного періоду, відображалися у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені.

Приміром, підприємство займається виготовленням пива і у його діяльності є не тільки виробничі витрати, пов'язані з безпосереднім виробництвом пива, але й певні витрати на рекламні заходи, а також неминучі у всіх галузях адміністративні витрати.

Робота бухгалтерії, приміром, не може бути прямо пов'язана з обсягом виготовленої продукції та продажем її замовникові, тому витрати на ведення бухгалтерського обліку, здачу й складання звітів є умовно постійною величиною, що не пов'язана з виробничою собівартістю. Не можуть бути визнані виробничими витратами й витрати на рекламу, тому що вони хоч і спрямовані на збільшення обсягів продажу, але аж ніяк не пов'язані з доходами від виробництва та реалізації продукції. Тобто ефект від рекламних заходів може бути миттєвим або довгостроковим, але його може й не бути зовсім. Загалом, точно визначити вплив витрат на рекламу на визначений вид доходу неможливо.

Отже, адміністративні витрати й витрати на рекламу будуть віднесені до витрат діяльності у тому періоді, у якому вони понесені. Вони будуть визнані витратами навіть у тому випадку, коли доходів у підприємства не буде за звітний період зовсім.

Витрати - це використані в процесі виробництва різні матеріальні й нематеріальні ресурси на виготовлення нового продукту праці. В умовах виробництва грошове вираження суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю.

Якщо актив забезпечує одержання економічних зисків протягом декількох звітних періодів, тоді витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами (витрати майбутніх періодів, амортизація необоротних активів тощо).

Не визнаються витратами звітного періоду й не включаються у звіт про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та Іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення отриманих позичок,

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16;

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО.

Відображення готової продукції (товарів) на спеціальних рахунках

Наказом № 717 в Інструкцію № 291 були внесені зміни, що стосуються нюансів відображення “ризикованої”* готової продукції або товарів:

“Готова продукція, товари, виробничі запаси тощо, які відвантажені, до переходу покупцеві ризиків і зисків, пов'язаних із правом власності на них, відображаються на окремих субрахунках відповідних рахунків обліку запасів”.

Загалом, такий порядок відображення в бухгалтерському обліку запасів чимось нагадує облік коштів у дорозі. Списати з підзвіту матеріально-відповідальних осіб запаси потрібно, тому що не може в обліку за цими особами значитися те, чого немає в наявності, і витрати чого документально підтверджені, але у зв'язку з тим, що доход від цієї операції не визнаний, підприємство не має права списати такі запаси на витрати діяльності.

Чи будуть ці зміни мати безпосереднє відношення до перерахунку приросту (убування) запасів за п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку? Цілком зрозуміло, що продавці будуть прагнути того, щоб не включати в перерахунок приросту (убування) запасів готову продукцію або товари, відвантажені покупцеві, бо їх уже немає в наявності у підприємства. Природно, що й покупці не будуть палко бажати включати в перерахунок приросту (убування) запасів ще не отримані товари або готову продукцію. Так хто ж правий: продавець чи покупець? Як все це треба оформляти документально?

Бухгалтерський облік відвантажених
товарів (продукції) у продавця

Перш ніж аналізувати порядок відображення запасів у бухгалтерському обліку на спеціальних субрахунках покупця, нам необхідно розібратися з тим, коли саме здійснюється передача ризиків і зисків, пов'язаних із правом власності й визнання доходу (виторгу). Адже момент передачі ризиків і зисків не завжди збігається з переходом права власності.

Приклад 4. Підприємство збирається здійснити чергову щомісячну поставку партії товарів і дізнається, що в результаті пожежі знищений склад його клієнта (покупця). Він звертається до підприємства із проханням залишити товари на зберігання в себе до того, як знайде відповідне складське приміщення, за умови, що відповідальність за ризики лежить на ньому. У цьому випадку доход може бути визнаний негайно.

Якщо умовами контракту передбачена поставка, установка й перевірка технічного стану, тоді визнання доходу можливо тільки після того, як всі вищезгадані роботи будуть виконані.

У П(С)БО 15, що визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства і її розкриття у фінансовій звітності, приклади передачі ризиків і зисків не наведені. Отже, ці нюанси необхідно буде визначити підприємствам у своїх наказах з облікової політики, де й домовитися про умови визнання доходів у бухгалтерському обліку.

Розглянемо кілька показових прикладів, які наочно демонструють складності з визначенням дати визначення доходів у бухгалтерському обліку.

Якщо право власності на товар переходить до покупця, але поставка затримується, тоді доход визнається в момент переходу права власності, якщо:

- поставка з великою часткою впевненості буде здійснена;

- товар визначений і готовий до відправлення;

- покупець підтверджує умову про відкладену поставку;

- застосовуються звичайні умови платежу.

Доход визнається після приймання покупцем товару або після закінчення строку його повернення.

Приклад 5. Підприємство продає штори й фіранки магазину роздрібної торгівлі. У випадку повернення товарів письмове повідомлення повинне бути спрямоване протягом 10 днів. Після закінчення 10 днів, якщо повернення не було здійснено, доход може бути визнаний.

Продаж з оплатою готівкою при одержанні товару. Доход визнається тільки тоді, коли поставка завершена й кошти оплачені.

Приклад 6. Підприємство продає книги через Інтернет. Клієнти можуть оплачувати замовлення при одержанні. У цьому випадку доход визнається в той момент, коли ваш агент одержав оплату після доставки книг кінцевим покупцям.

Оплата за придбані товари здійснюється частковими платежами. Доход визнається після доставки товарів. Якщо досвід показує, що більшість клієнтів повністю здійснюють оплату, то визнання може здійснюватися, коли більша частина оплати зроблена, а більшість товарів готова до відправлення.

Приклад 7. Будівельна компанія одержує проміжні платежі в ході будівництва будинку. Коли будівництво завершене, 10% від загальної суми 500000 грн. ще не виплачено, але очікується протягом декількох днів. Якщо роботи завершені, доход може бути визнаний у повному розмірі.

Передоплата за товар здійснюється до його виробництва.

Приклад 8. Ваш покупець - закордонна компанія, здійснює оплату за товари на початку кожного місяця. Ви постачаєте товари в середині місяця, а наприкінці . місяця покупець приймає поставлену продукцію. Доход повинен визнаватися після здійснення приймання товарів.

Нюанси визначення доходу з передплати друкованих видань. Доход визнається на рівномірній основі протягом періоду, в якому здійснювалася доставка даних товарів.

Якщо ціна на продукцію змінюється протягом періодів, виторг визнається на основі продажної ціни доставленого товару щодо загальної розрахункової продажної ціни всіх товарів, охоплених передплатою.

Приклад 9. Ви продаєте передплату на 3 роки на щомісячник. Розділіть виторг на 36, і щомісяця після випуску чергового номера визнайте 1/36 від суми виторгу.

Підбиваючи підсумок, варто уважно проаналізувати умови договору.

Статтею 668 ЦК України передбачено три умови щодо переходу ризику випадкового знищення або випадкового ушкодження товару:

1. Ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладання договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обігу.

3. Умова договору покупки-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнано судом недійсним, якщо в момент укладання договору продавець знав або міг знати, що товар загублений або ушкоджений, але не повідомив про це покупцеві.

Для визначення моменту переходу ризиків загибелі або псування товарів до покупця також можна враховувати правила Інкотермс, що можуть служити одним із критеріїв визначення дати такого переходу.

Отже, у розглянутих випадках відносно передачі ризиків, необхідність зарахування запасів на спеціальні субрахунку виникає у продавця в тому випадку, коли доход у бухгалтерському обліку не визнається (тобто ризики передаються покупцеві після відвантаження товару, але без переходу права власності).

Якщо в договорі немає посилання на правила Інкотермс або інші спеціальні умови переходу ризиків і зисків, тоді визнання доходу й перехід права власності переходить до покупця з дати передачі товару.

Коли в договорі посилання на правила Інкотермс є, тоді право власності, ризиків і зисків переходить до покупця відповідно до наведених умов. З цієї ж дати визначається і доход у бухгалтерському обліку.

І, нарешті, коли в договорі є посилання на спеціальну умову переходу ризиків і зисків, тоді право власності до покупця переходить з дати виникнення події, зазначеної в договорі. Природно, що з цієї ж дати визначається й доход у бухгалтерському обліку.

Крім передачі ризиків мають місце й інші критерії виникнення доходів у бухгалтерському обліку, приміром, упевненість у збільшенні майбутніх економічних зисків.

Так, доход може бути визнаний у момент поставки, у випадку, якщо установка й перевірка технічного стану можуть бути здійснені швидко й безперешкодно.

Приклад 10. Підприємство продає побутові холодильники в мережу ресторанів. Приймальний контроль є обов'язковою умовою, а виконуючий цю роботу фахівець занедужав. За останні 2 роки випадків повернення холодильників не було. У цьому випадку доход може бути визнаний негайно.

У деяких випадках запаси можуть виявитися на спеціальних рахунках у продавця, якщо доходи визнаються в бухгалтерському обліку після відвантаження цих запасів

Також варто відображати запаси на спеціальних субрахунках у тих випадках, коли дата переходу ризиків і зисків до покупця фіксується документально. Наприклад, продавець спочатку передає продукцію автотранспортному підприємству, що потім передає продукцію залізниці.

При посередницьких договорaх зазвичай продавець нерідко дізнається про дату переходу ризиків і зисків набагато пізніше настання такої дати, тобто після складання звіту комісіонером, повіреним тощо.

На яких же спеціальних субрахунках варто відображати відвантажену продукцію або товари, з яких ризики й зиски не перейшли до покупця?

Інструкція № 291 відповіді на це питання не містить. Отже, підприємства повинні самі вибрати номера таких спеціальних субрахунків, але при цьому повинен бути збережений первісний номер рахунку 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28.

Наведемо приклад відображення відвантаження продукції на рахунках бухгалтерського обліку в табл 1.

Таблиця 1

Бухгалтерський облік
отриманих товарів (продукції) у покупця

Для покупця завжди важливий принцип обачності. Він передбачає, що методи оцінки, які застосовують у бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Обачність обумовлена невизначеністю конкретних подій (наприклад, одержання сумнівних боргів, строку експлуатації основних коштів тощо). У зв'язку із цим при оцінці, наведеній у звітах інформації, варто уникати завищення активів і доходів або заниження витрат і зобов'язань підприємства.

Це означає, що витрати й зобов'язання необхідно відображати в бухгалтерському обліку відразу ж після одержання відомостей про ймовірності їхнього виникнення, а активи і доходи - лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені.

Що це може означати для покупця?

А це означає, що одним з основних критеріїв визнання активу є контроль і можливість одержання економічних зисків у майбутньому. Отже, зарахування запасів на баланс нерозривно пов'язане із правом власності на них.

Якщо ж не дотримуватися критерію переходу права власності на запаси, то це може привести до перекручування даних фінансової звітності як у покупця, так і у продавця.

У такій ситуації перехід ризиків знищення продукції без придбання права власності на неї не може служити достатньою умовою для визнання таких запасів активами в бухгалтерському обліку.

Покупець не отримав права власності на продукцію, тому він не має права розпоряджатися нею, отже, ні про який контроль і одержання зисків не може бути й мови.

Яку продавця, так і у покупця передача ризиків і зисків не завжди збігатиметься з переходом права власності на продукцію або товари.

Отже, у покупця запаси також можуть бути зараховані на спеціальні субрахунки в тих випадках, коли до надходження цих запасів покупцеві вже перейшло право власності на них, а також пов'язані з ними ризики. Ось тільки хто, коли і як повинен це відображати в бухгалтерському обліку?

Також не слід оприбутковувати на звичайні рахунки запаси, що надійшли, якщо за ними не передане право власності, ризики й зиски Такі запаси також повинні відображатися на спеціальних субрахунках або на забалансовых рахунках, якщо вони прийняті на відповідальне зберігання. Вирішити куди і як зараховувати такі запаси можна тільки після уважного вивчення умов договору.

Наведемо приклади відображення одержання продукції на рахунках бухгалтерського обліку в табл.2.

Таблиця 2

Як ураховувати запаси “у дорозі” покупцеві
й продавцеві в податковому обліку?

Після всього прочитаного неважко зрозуміти, що застосування спеціальних субрахунків приведе до того, що й у покупця, і у продавця на кінець звітного періоду можуть бути залишки на цих субрахунках, які знайдуть відображення в другому розділі активу Балансу. Що жз ними робити в податковому обліку?

Адже при камеральній перевірці податкові органи зазвичай помічають розбіжності між даними, наведеними в Додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток і дані відображені в другому розділі активу Балансу. Тому взяти й просто виключити ці рахунки з перерахунку приросту (убування) запасів у податковому обліку навряд чи вийде, тому що однаково доведеться доводити податковим органам наявні розбіжності.

А вже при комплексній перевірці податкові органи не задовольнить ні пояснення продавця, ні покупця, тому що податківці обов'язково зроблять зустрічні перевірки в обох сторін Особливо це станеться в тому випадку, коли сума таких товарів, що загубилися в дорозі, буде суттєвою.

Кмітливість співробітників українських суб'єктів господарської діяльності така, що вони негайно скористаються відкритою можливістю не включати в перерахунок запаси на кінець звітного періоду, що перебувають “у дорозі”, а вірніше - на спеціальних субрахунках. А тому нескладно змінити умови договору таким чином, щоб відвантаження товарів не збігалося з моментом переходу права власності. Це однозначно приведе до того, що відвантажені товари потраплять на спеціальні субрахунки або у постачальника, або в покупця.

Щоб не виникало непорозумінь із податковими органами, потрібно такі договори укладали з особливою старанністю, щоб вони не викликали сумнівів у податківців і не були згодом визнані недійсними.

Тепер нам необхідно детально проаналізувати п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку, щоб переконатися втому, що товари “у дорозі” не беруть участі у перерахунку приросту (убуванні) запасів ні у постачальників, ні в покупця:

“Платник податку веде податковий облік приросту (убування) балансової вартості товарів (крім підлягаючих амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, якими комплектують вироби, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві й залишках готової продукції, витрати на придбання й поліпшення (перетворення, зберігання), які включаються до складу валових витрат відповідно до чинного Закону (за винятком отриманих безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, у приріст запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, у збиток запасів не включається...”.

Для застосування п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку підприємств постачальнику, який відвантажив продукцію або товари, але не зняв їх з обліку (що зарахували на спеціальний субрахунок), необхідно дотримати дві умови:

- запаси повинні бути на складах або готова продукція в залишках;

- запаси не повинні бути відвантажені (зняті з обліку платника податків).

Тільки за наявності цих двох факторів застосуванню підлягає порядок обліку запасів, передбачений п. 5. 9 Закону про оподаткування прибутку підприємств.

А що ми маємо у постачальника?

Запасів на складі немає, вони відвантажені, але значаться на спеціальному субрахунку, тобто не зняті з обліку. Таким чином, перша обов'язкова умова відсутня, тому виходить, що брати участь у перерахунку приросту (убуванні) запасів товари не будуть.

З готовою продукцією все набагато складніше, тому що за нею формально дотримується обидві умови продукція значиться в залишках (на спеціальному субрахунку) і не знята з обліку, хоча й відвантажена. Правда, перерахунку за п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку готова продукція підлягає тільки в частині матеріальної складової, а не всієї собівартості готової продукції

Звичайно, наш висновок щодо готової продукції викликає певні сумніви, але їх можна було б розвіяти в тому випадку, коли б Закон про оподаткування прибутку Містив би визначення таких термінів, як склад, залишки й зняття запасів з обліку

А що в покупця?

Для застосування п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку підприємств покупцем, який оприбуткував запаси на спеціальному субрахунку, але не одержав їх на свої склади, також необхідно виконати дві умови:

- запаси повинні бути на складах;

- оплачені запаси не повинні бути отримані (оприбутковані).

Запасів на складах немає (вони перебувають у дорозі), але значаться на спеціальному субрахунку, тобто ще не оприбутковані Таким чином, обидві обов'язкові умови відсутні, тому і брати участь у перерахунку приросту (убуванні) запасів ці товари також не будуть.

Список використаних нормативно-правових актів

ДК України - Цивільний кодекс України.

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28 12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Закон про бухоблік - Закон України від 16.07.1999 p. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Інструкція № 291 - Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291

П(С)БО 3 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87.

П(С)БО 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доход”, затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. № 290.

П(С)БО16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318.

Наказ № 717 -Наказ Мінфіну від 20.10.2005 р. № 717 “Про затвердження Змін у деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку”.

___________________________________

* У цьому випадку маються на увазі ризики, пов'язані з переходом права власності на продукцію або товари

“Консультант бухгалтера” № 43 (375) 23 жовтня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)